Постанова Східний апеляційний господарський суд № 917/1984/20

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "13" вересня 2021 р. Справа № 917/1984/20 Колегія суддів у складі: головуючий суддя Тарасова І.В., суддя Пуль О.А. , суддя Шевель О.В. за участю секретаря Гончарова О.В. за участю представників сторін: позивача - Чекарьова Є.В., ордер АА № 1073666 від 01.01.21 р.; відповідача не з`явився; розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Білогір`я молокопродукт, м. Гадяч Полтавської області, (вх.№ 1872 П/2) на рішення господарського суду Полтавської області від 18.05.2021, ухвалене суддею Солодюк О.В. в приміщенні господарського суду Полтавської області (повний текст рішення складено та підписано 18.05.2021) у справі № 917/1984/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Київ Облпаливо",м. Київ, до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Білогір`я молокопродукт, м. Гадяч Полтавської області про стягнення 329 181,47 грн. ВСТАНОВИЛА: Товариство з обмеженою відповідальністю "Київ Облпаливо» звернулось до господарського суду Полтавської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Білогір`я молокопродукт про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Білогір`я молокопродукт 328852,62 грн. заборгованості за Договором поставки від 01.06.2020 №01/06 з оплати поставленого товару -вугілля марки ДГ(13-100) та нарахованої на неї неустойки в розмірі 328,85 грн. Позивач в порядку ст. 46 ГПК України подав до господарського суду полтавської області заяву про зменшення позовних вимог (вх. № 3953 від 12.04.2021), згідно з якою просив суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Білогір`я молокопродукт 248 852,62 грн. заборгованості за Договором поставки від 01.06.2020 №01/06 з оплати поставленого товару -вугілля марки ДГ(13-100) та неустойку в розмірі 328,85 грн. Вказана заява прийнята до розгляду ухвалою господарського суду Полтавської області від 15.04.2021. Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що відповідач порушив свої зобов`язання з оплати отриманого товару відповідно до договору поставки №01/06 від 01.06.2020, а саме сплатив вартість поставленого товару лише частково, внаслідок чого у нього виникла заборгованість, що і стало приводом подачі позову до суду. Рішенням господарського суду Полтавської області від 18.05.2021 у справі № 917/1984/20 позов задоволено частково. В частині стягнення основного боргу в сумі 80 000, 00 грн. провадження закрито. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Білогір`я молокопродукт" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Київ Облпаливо" 248 852,62 грн. основного боргу та 328,85 грн. неустойки. В обґрунтування рішення суд послався на те, що наявними у матеріалах справи видатковими накладними підтверджується факт поставки позивачем відповідачу на виконання умов Договору вугілля на загальну суму 1 273 028,12 грн., яке станом на 19.11.2020 було оплачено частково на суму 944 175, 50 грн. , а тому станом на 19.11.2020 заборгованість відповідача перед позивачем складала 328 852,62 грн., що підтверджується також підписаним сторонами актом звірки від 18.11.2020 р. за період з 01.05.2020 по 19.11.2020 Проте, після подання позову, відповідач здійснив оплату за отриманий товар на суму 80 000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками, а тому заборгованість відповідача перед позивачем становить 248 852,62 грн., у зв`язку з чим з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 248 852,62 грн. основного боргу, а в частині стягнення 80 000,00 грн. основного боргу у зв`язку з оплатою (відсутній предмет спору в цій частині), провадження підлягає закриттю.Також, у зв`язку із простроченням відповідача у здійсненні оплати товару за Договором на суму 328 852,62 грн., суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задовлення позовних вимог про стягнення нарахованої на підставі п.5.2 Договору неустойки за невчасну оплату поставленого товару, в розмірі 0,1% від суми простроченої оплати, що складає 328,85 грн. Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю Торговий дім Білогір`я молокопродукт із вказаним рішенням суду першої інстанції не погодився та подав на нього до Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на нез`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, невідповідність викладених в рішенні висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить це рішення скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на те, що господарський суд першої інстанції не врахував, що пунктом 2.4. Договору початок перебігу строку оплати товару пов`язаний не тільки з моментом отримання товару покупцем, але й наданням позивачем продавцем відповідачу покупцю належним чином оформлених товаросупровідних документів, якими є: видаткові накладні, податкові накладні та товарнотранспортні накладні, в той час як позивачем не було надано відповідачу податкових та товарно-транспортних накладних, тобто не виконано свого зустрічного зобов`язання стосовно обов`язку відповідача з оплати поставленого товару, у зв`язку з чим строк вказаного обов`язку відповідача не настав. Відповідач вказує. що з огляду на невиконання позивачем свого зустрічного обов`язку з надання товаросупровідних документів на товар відповідно до положень статті 610 ЦК України він зупинив оплату поставленого товару до моменту надання позивачем зазначених документів. Також скаржник зазначає, що надані позивачем видаткові накладні містять відомості про дату та місце їх складання, але не містять відомостей щодо дати їх підписання відповідачем, що унеможливлює відслідкування моменту поставки товару та момент виникнення обов`язку з його оплати. У відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи від 23.06.2021, для розгляду справи №917/1984/20 визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя-доповідач Тарасова І.В., суддя Пуль О.А., суддя Шевель О.В. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 29.06.2021 апеляційну скаргу відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Білогір`я молокопродукт, м. Гадяч, (вх.№ 1872 П/2) на рішення господарського суду Полтавської області від 18.05.2021 у справі № 917/1984/20 залишено без руху, встановлено заявнику апеляційної скарги десятиденний строк з дня вручення йому копії даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, шляхом надання доказів сплати у встановленому порядку судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 7406,60 грн. У зв`язку з усуненням скаржником у встановлений строк недоліків апеляційної скарги ухвалою Східного апеляційного господарськго суду від 10.08.2021 у справі № 917/1984/20 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Білогір`я молокопродукт, м. Гадяч, (вх.№ 1872 П/2) на рішення господарського суду Полтавської області від 18.05.2021 у справі № 917/1984/20 та призначено її до розгляду в судове засідання з повідомленням сторін на 13.09.2021 р. о 10:00. 25.08.2021 від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він проти її доводів заперечує, але з урахуванням проведених відповідачем за день до винесення оскаржуваного рішення та після прийняття цього рішення оплат, просить рішення змінити, стягнувши з відповідача на користь позивача заборгованість в сумі 159497,38 грн. При цьому позивач зазначає про невідповідність дійсності доводів відповідача щодо невиконання позивачем обов`язку з надання товаросупровідної документації, яка включає в субе видаткові накладні, податкові накладні та товарно-транспортні накладні. Позивач зазначає, що копії всіх видаткових накладних було додано ним до позовної заяви і на них міститься підпис представника відповідача. Щодо податкових накладних позивач зазначив, що оскільки відповідно до п.п. 45 п. 2 розділу ХХ Податкового кодексу України передбачено, що до 1 січня 2022 року платники податку, які здійснюють постачання, передачу, розподіл вугілля визначають дату виникнення податкових зобов`язань та податкового кредиту за касовим методом, який відповідно до п.п. 14.1.266 ст. 14 Податкового кодексу України є методом обліку , за яким дата виникнення податкових зобов`язань визначається як дата зарахування (отримання) коштів на рахунки платника податків, позивач надавав відповідачу податкові накладні по тих партіях товару, що були оплачені, і наведені податкові накладні було зареєстровано у встановленому законом порядку. Стосовно ненадання товарно-транспортних накладних позивач зазначив, що зазначені товарно транспортні накладні він надає до апеляційної скарги та заявляє клопотання про їх долучення разом із податковими накладними до матеріалів справи, посилаючись в обґрунтування поважності причин їх ненадання суду першої інстанції на те, що він не мав уявлення про можливі заперечення відповідача, який вже оплатив частину поставленого товару, щодо ненадання позивачем товарно-транспортних накладних, у зв`язку з чим не долучав їх до позовної заяви. Колегія суддів задовольняє зазначене клопотання позивача з огляду на наступне. Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Згідно зі статтею 161 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Статтею 165 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову. Якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього. Статтею 166 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у відповіді на відзив позивач викладає свої пояснення, міркування та аргументи щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень та мотиви їх визнання або відхилення. Відповідь на відзив підписується позивачем або його представником. До відповіді на відзив застосовуються правила, встановлені частинами третьою - шостою статті 165 цього Кодексу. З матеріалів справи вбачається, що відповідач не надавав суду першої інстанції та не надсилав позивачеві відзив на позов та інших документів, в яких би він заперечував факт отримання разом з товаром товаросупровідної документації, натомість подавав суду заяви про долучення до матеріалів справи доказів часткової оплати поставленого товару після відкриття провадження у справі та закриття, у зв`язку з цим, провадження у справі у відповідній частині позовних вимог щодо стягнення основного боргу. Спірна сума заборгованості утворена внаслідок часткової оплати відповідачем вартості поставленого за спірним договором товару як до, так і після подання позову, а про ненадання позивачем разом з поставленим товаром товаросупровідної документації відповідач зазначив лише в апеляційній скарзі. За наведених обставин, у позивача були відсутні підстави вважати про наявність у відповідача заперечень щодо отримання разом з товаром товаросупровідної документації та ненастання у зв`язку з цим обов`язку з його оплати та необхідність надання суду першої інстанції доказів на підтвердження такої обставини разом з позовною заявою та відповіддю на відзив, а тому зазначені докази-податкові накладні та товарно-транспортні накладні не надано суду першої інстанції з причин, що не залежали від позивача, а додано ним до апеляційної скарги, у зв`язку з чим колегія суддів приймає зазначені докази. Представник позивача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечує, з підстав, що наведені у відзиві на неї. Відповідач, який належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, представника для участі в ньому не направив, про причини неявки суд не повідомили, що відповідно ч.ч. 1, 3 статті 202, ч. 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України є підставою для розгляду справи за його відсутності. Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та відзиві на неї, проаналізувавши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, заслухавши пояснення представника позивача, з`ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах, встановлених статтею 269 ГПК України, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, зважаючи на наступне. Як вбачається з матеріалів справи, 01 червня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Торговий дім Білогір`я молокопродукт (покупець) (далі - Відповідач) і Товариством з обмеженою відповідальністю Київ Облпаливо (постачальник) (далі - Позивач), був укладений Договір поставки №01/06 від 01.06.2020 року (надалі - Договір), предметом якого, згідно п. 1.1. Договору, є купівля Відповідачем вугілля марки ДГ(13-100). Згідно умов п.1.1. Договору Позивач зобов`язався постачати вугілля, а Відповідач зобов`язався оплатити його. Відповідно до п. 1.6.2.1. договору товар приймається за кількістю згідно з кількістю, що зазначена у видатковій/товаро-транспортній накладній на умовах, визначених цим договором, а в частині, не вругульованій ним у відповідності до Інструкцій про порядок прийняття продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за кількістю № П-6 від 15 червня 1965 р. (зі змінами та доповненнями). Відповідно до п. 1.6.2.2. договору товар приймається якістю відповідно до вимог цього договору на умовах, визначених цим договором, а в частині, не врегульованій ним у відповідності до Інструкції про порядок прийняття продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю №П-7 від 25 квітня 1966р. (зі змінами та доповненнями). Відповідно до п.3.8 договору датою поставки вважається дата підписання товаросупровідних документів: товарно-транспортна накладна, видаткова накладна на партію товару на складі покупця. На виконання умов договору Позивач поставив Відповідачу вугілля на загальну суму 1 273 028 грн. 12 коп. Факт отримання Відповідачем вугілля підтверджується видатковими накладними, які підписані та скріплені печатками обома сторонами: номер накладноїдата відвантаженняВартість парти вугілля, грн. PH-1 03.06.2020 року130 773,58 PH-415.06.2020 року113 685,36 PH-315.06.2020 року116 430,10 PH-210.07.2020 року106 690,70 PH-925.07.2020 року111 383,32 PH-101.08.2020 року98 102,32 PH-217.08.2020 року116 075,94 PH-420.08.2020 року121 034,18 PH-325.08.2020 року117 404,04 PH-421.09.2020 року121 653,96 PH-528.09.2020 року119 794,62 Загалом1 273 028,12 Претензій по якості вугілля у відповідача до позивача були відсутні. Відповідно до п. 2.4 договору покупець здійснює оплату за товар протягом 10 календарних днів після отримання товару та всіх належним чином оформлених товаросупровідних документів. Відповідач перерахував Позивачу вартість вугілля на загальну суму 944 175 грн. 50 коп. Факт отримання Позивачем грошових коштів підтверджується банківськими виписками: Номер платіжного дорученняДата валютуванняСума, грн. 87910.06.2020 року65 386,79 511.06.2020 року65 386,79 27108.07.2020 року113 685,36 47122.07.2020 року116 430,10 61031.07.2020 року36 690,70 66503.08.2020 року40 000,00 72507.08.2020 року30 000,00 85214.08.2020 року45 000,00 87517.08.2020 року66 383,32 94721.08.2020 року50 000,00 98902.08.2020 року40 000, 00 103928.08.2020 року8 102,32 121807.09.2020 року10 000,00 125008.09.2020 року10 000,00 135614.09.2020 року10 000,00 141616.09.2020 року10 000,00 144017.09.2020 року10 000,00 150821.09.2020 року20 000,00 155124.09.2020 року46 075,94 155725.08.2020 року40 000,00 162929.09.2020 року20000,00 167330.09.2020 року10000,00 168901.10.2020 року20000,00 177706.10.2020 року5 000,00 179707.10.2020 року5 000,00 181708.10.2020 року5 000,00 187709.10.2020 року16 034,18 190012.10.2020 року5 000,00 196013.10.2020 року10 000,00 196715.10.2020 року10 000,00 200016.10.2020 року5 000,00 Загалом:944 175,50 Отже, станом на 19.11.2020р. заборгованість відповідача перед позивачем складала 328852,62 грн., що підтверджується також підписаним сторонами актом звірки від 18.11.2020 р. за період з 01.05.2020р. по 19.11.2020р.(т. 1 а.с.93-96). Позивач до відповідача звертався з претензією №20/11/20-1 від 20.11.2020р. стосовно оплати суми боргу (а.с.66). Після цього, відповідач здійснив часткові оплати за отриманий товар ще на суму 80 000,00 грн., в тому числі частину після подання позову та відкриття провадження у справі, що підтверджується банківськими виписками ( т. 1 а.с. 110-120, 149-152): Номер платіжного дорученняДата валютуванняСума, грн. 264123.11.2020 року5 000,00 265624.11.2020 року5 000,00 276130.11.2020 року5 000,00 3094 318224.12.2020 року 29.12.2020 року5 000,00 10 000,00 321806.01.2021 року5 000,00 326012.01.2021 року5 000,00 341120.01.2021 року5 000,00 350427.01.2021 року5 000,00 366105.02.2021 року5 000,00 369209.02.2021 року5 000,00 377418.02.2021 року5 000,00 385524.02.2021 року5 000,00 398503.03.2021 року5 000,00 411512.03.2021 року5 000,00 Позивач 15.04.2021 підтвердив оплату відповідачем платіжним дорученням від 24.12.2020р. суму боргу в розмірі 5000,00 грн., а отже, всього після 19.11.2020 заборгованість погашена відповідачем на суму 80 000,00 грн. Таким чином, на час прийняття оскаржуваного рішення, несплаченою залишилась вартість поставленого за Договором товару в сумі 248 852,62 грн., яку позивач і просив стягнути як основний борг разом з неустойкою в сумі 328,52 грн. згідно з останньою заявою про зменшення позовних вимог. Як зазначено вище, в оскаржуваному рішенні суд послався на наявність підстав для закриття провадження у справі в частині стягнення 80 000 грн. основного боргу з огляду на проведені відповідачем після подання позову оплати та наявність підстав для стягнення 248 852,62 грн. основної заборгованості, яка залишилась несплаченою після вказаних оплат. Оскільки відповідач оскаржує рішення господарського суду Полтавської області від 18.05.2021 у справі № 917/1984/20 лише в частині задоволених позовних вимог щодо стягнення 248 852,62 грн. основного боргу та 328,85 грн. неустойки, враховуючи межі апеляційного перегляду справи, встановлені статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції не надає оцінки правомірності закриття провадження у справі в частині стягнення 80 000 грн., а перевіряє законність та обґрунтованість рішення лише в частині задоволених позовних вимог, тобто в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду про задоволення позовних вимог про стягнення 248 852,62 грн. основного боргу та 328,85 грн. неустойки, з наступних підстав. Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Основними видами господарських зобов`язань є майново-господарські зобов`язання та організаційно-господарські зобов`язання. Згідно зі статтею 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Статею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Статтею 174 Господарського кодексу України серед підстав виникнення господарських зобов`язань передбачено господарські договори. Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України України за договором поставки одна сторона постачальник зобовязується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобовязується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Статтями 13 та 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено обов`язок кожної сторони довести ті обставини, які мають значення для справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Статтею 91 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Відповідно до статті 78 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Як зазначено вище, поставка позивачем відповідачу товару за договором на суму 1 273 028,12 грн., підтверджується підписаними сторонами видатковими накладними. Відповідач відповідно до наявних у матеріалах справи платіжних доручень та виписках по банківському рахунку оплатив зазначену вартість товару частково, внаслідок чого на час прийняття оскаржуваного рішення несплаченою залишилась вартість товару в сумі 248 852,62 грн., стягнення якої разом з неустойкою за прострочення оплати поставленого товару в сумі 328,85 грн. є предметом позову у даній справі (з урахуванням прийнятої судом останньої заяви про зменшення позову). Відповідно до визначення термінів, що містяться в статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Частинами першою та другою статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства. Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Відповідно до статті 9 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Зазначені видаткові накладні за своєю суттю є первинними документами, які фіксують та підтверджують господарські операції з поставки товару позивачем відповідачу за Договором, а тому зазначена в них дата їх складання є також датою фіксації обома сторонами відповідних господарських операцій, у зв`язку з чим колегія суддів відхиляє як безпідставні доводи відповідача щодо відсутності фіксації у зазначених первинних документах дат підписання їх відповідачем та відповідно, дат поставок, і неможливість через це, визначити початок строку щодо обов`язку відповідача з оплати товару вартістю 248 852,62 грн. Відповідно до статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Як зазначено вище, в пункті 2.4. Договору сторони погодили, що покупець здійснює оплату за товар протягом 10 календарних днів після отримання товару та всіх належним чином оформлених товаросупровідних документів. Такими документами сторони визначили у пунктах 3.5,3.8. Договору видаткові накладні та товарно-транспортні накладні. Статтею 662 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства. Згідно зі статтею 666 Цивільного кодексу України, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві. Оскільки відповідач підписав видаткові накладні без будь-яких зауважень щодо ненадання товаросупровідних документів, в даному випадку товарно-транспортних накладних, у матеріалах справи відсутні будь-які звернення відповідача щодо ненадання таких документів та він не посилався на вказану обставину під час розгляду справи в суді першої інстанції, вказані видаткові накладні підтверджують передання товару разом з товарно-транспортними накладними. При цьому, як зазначено вище, позивач до відзиву на апеляційну скаргу додав податкові накладні, товарно-транспортні накладні, які прийнято судом, та які додатково підтверджують виконання позивачем як покупцем обов`язку з передання разом із товаром товарно-супровідних документів (видаткових накладних та товарно-транспортних накладних). При цьому товарно-транспортні накладні складено датами видаткових накладних. Разом з тим, податкові накладні не передбачені договором в якості товаросупровідних документів, з наданням яких п. 2.3. Договору пов`язує відлік строку оплати товару. Окрім цього, як правомірно зазначив позивач у відзиві на апеляційну скаргу, у зв`язку з тим, що відповідно до п.п. 45 п. 2 розділу ХХ Податкового кодексу України ,до 1 січня 2022 року платники податку , які здійснюють постачання, передачу, розподіл вугілля, визначають дату виникнення податкових зобов`язань та податкового кредиту за касовим методом, який відповідно до п.п. 14.1.266 ст. 14 Податкового кодексу України є методом обліку, за яким дата виникнення податкових зобов`язань визначається як дата зарахування (отримання) коштів на рахунки платника податків, позивач надавав відповідачу податкові накладні по тих партіях товару, що були оплачені і наведені податкові накладні було зареєстровано у встановленому законом порядку.Тобто податкові накладні позивачем як покупцем надавались у встановленому законом порядку лише на оплачені партії товару, що однак, не впливає на строк оплати. Отже, строк виконання обов`язку відповідача з оплати спірних партій товару, поставлених за відповідними видатковими накладними закінчився після спливу 10-ти днів з дати їх підписання, тобто на час подання позову є таким, що настав, а тому колегія суддів відхиляє доводи скаржника щодо ненастання цього строку. Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Згідно з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зважаючи на наведене, господарський суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позову в частині стягнення основного боргу в сумі 248 852,62 грн. Щодо позовних вимог про стягнення неустойки в сумі 328,55 грн., суд першої інстанції дійшов правильного висновку про їх задоволення, зважаючи на наступне. Як зазначено вище, станом на 19.11.2020 заборгованість позивача з оплати поставленого за Договором товару строк оплати якої настав складала 328 852,62 грн. та була в подальшому сплачена відповідачем на суму 80 000 грн., в тому числі й після подання позову та відкриття провадження у справі, у зв`язку з чим позивач зменшив позовні вимоги в частині стягнення основного боргу до 248 852,62 грн. Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Таким чином відповідач є боржником, який прострочив грошове зобов`язання з оплати товару на суму 328 852,62 грн. Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Відповідно до статті 217 Господарського кодексу України, господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими ГК та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов`язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення ЦК (частина перша статті 199 ГК ), Згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання Відповідно до п.5.2 Договору, за невиконання чи за невчасне виконання покупцем перед постачальником своїх грошових зобов`язань, передбачених п., п. 2.4, 2.5 цього Договору, покупець зобов`язується виплатити постачальнику неустойку в національній валюті України та в розмірі 0,1% від суми заборгованості. Позивачем правомірно у відповідності до пункту 5.2. Договору нараховано штраф в розмірі 0,1% від суми простроченого зобов`язання 328 852,62 грн., що складає 328,85 грн. Зважаючи на наведене, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. Витрати зі сплати судового збору за подання позову та апеляційної скарги відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника. Керуючись статтями 129, статтею 269, пунктом 1 статті 275, статтею 276, статтями 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,- ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Білогір`я молокопродукт залишити без задоволення. Рішення господарського суду Полтавської області від 18.05.2021 у справі № 917/1984/20 в частині стягнення 248 852,62 грн. основного боргу та 328,85 грн. неустойки залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.Порядок і строк її оскарження передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови складено 23.09.2021 Головуючий суддя І.В. Тарасова Суддя О.А. Пуль Суддя О.В. Шевель