Постанова 4873 № 910/15297/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "17" червня 2021 р. Справа№ 910/15297/20 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Скрипки І.М. суддів: Тищенко А.І. Михальської Ю.Б. при секретарі судового засідання Линник А.М. за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 17.06.2021 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду міста Києва від 03.12.2020 (повний текст складено 17.12.2020) у справі №910/15297/20 (суддя Сівакова В.В.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гринвей Енерджі" до Державного підприємства "Гарантований покупець" треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" (третя особа - 1) Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (третя особа - 2) про стягнення 9 719 369,32 грн. В судовому засіданні 17.06.2021 відповідно до ст.ст. 240, 283 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови. ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог У жовтні 2020 Товариство з обмеженою відповідальністю "Гринвей Енерджі" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Гарантований покупець"про стягнення 9 719 369,32 грн. Позовні вимоги обґрунтовані, що на підставі укладеного між сторонами договору № 17026/01 від 24.05.2019 та додаткової угоди № 1189/01/20 від 22.04.2020, позивачем було відпущено відповідачу електроенергію на загальну суму 10 018 126,93 грн., що підтверджується актами купівлі-продажу електроенергії. Враховуючи те, що відповідачем було здійснено лише часткову оплату заборгованості у розмірі 1 127 619,79 грн., позивач звернувся до суду з вимогою стягнути з відповідача 9 719 369,32 грн., з яких 8 890 507,14 грн. основного боргу, 206 526,71 грн. пені та 622 335,47 грн. 7% штрафу. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.10.2020 відкрито провадження у справі № 910/15297/20 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження; залучено до участі у справі третіми особами, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго» та Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг. 30.10.2020 від третьої особи-2 до суду надійшли пояснення щодо особливостей спеціального статусу Регулятора та щодо порядку купівлі-продажу електричної енергії за «зеленим» тарифом та розрахунків за неї. Також НКРЕКП зазначає про виконання функцій Регулятора шляхом затвердження відповідними постановами розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці. Просить розглядати справу за відсутності представника третьої особи-2. 10.11.2020 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву (поданий до відправлення до поштового відділення зв`язку 09.11.2020), відповідно до якого відповідач проти позовних вимог заперечує посилаючись на те, що договір № 17026/01 від 24.05.2019 з урахуванням додаткової угоди № 1189/01/20 від 22.04.2020 відповідачем укладався з Товариством з обмеженою відповідальністю «Гринвей Енерджі» не на підставі вільного волевиявлення, а на виконання спеціальних обов`язків, передбачених Законом України «Про альтернативні джерела енергії» та Порядку купівлі електричної енергії за «зеленим» тарифом, затвердженого постановою НКРЕКП № 641 від 26.04.2019, внаслідок чого спірні правовідносини не можуть визнаватися цивільно-правовими. Також вважає, що позивачем не обґрунтовано дату виникнення зобов`язання щодо сплати вартості відпущеної за «зеленим» тарифом електричної енергії та зазначає про часткову оплату за отриману електроенергію в період з березня по липень 2020 року на суму 1.127.619,79 грн. Також відповідач вказує на неможливість виконання зобов`язань перед позивачем, оскільки в даному випадку спеціальні обов`язки із забезпечення збільшення виробництва електричної енергії з альтернативних джерел покладено як на відповідача, так і на Приватну акціонерну компанію НЕК «Укренерго». Оскільки остання не здійснює своєчасних розрахунків з відповідачем, це виключає фактичну можливість здійснення ним розрахунків з позивачем. Крім того, відповідач у відзиві зазначає, що виконання грошових зобов`язань перед позивачем повинно здійснюватися протягом 2021-2022 років шляхом оформлення облігацій внутрішньої державної позики з терміном обігу п`ять років. Так, відповідно до п. 4 Розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України про удосконалення умов підтримки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії» від 21.07.2020, що набрав чинності 01.08.2020, Кабінету Міністрів України протягом трьох місяців з дня набрання чинності цим Законом з метою погашення заборгованості державного підприємства «Гарантований покупець» перед суб`єктами господарювання, які виробляють електричну енергію з альтернативних джерел енергії, що утворилась станом на 1 серпня 2020 року, доручено розробити та подати до Верховної ради України законопроект щодо відшкодування такої заборгованості протягом 2021-2022 років шляхом оформлення облігацій внутрішньої державної позики з терміном обігу п`ять років. Вважає, що вимоги позивача про стягнення штрафних санкцій та 3% річних спрямовані виключно на додаткове збагачення. Також зазначає, що позивачем не вірно визначено період прострочення щодо оплати електроенергії за березень 2020 року, оскільки день оплати припадав на вихідний день і остаточним днем оплати є 04.05.2020. 11.11.2020 позивачем до суду подано відповідь на відзив, в якій позивач не погоджується з твердженням про те, що правовідносини за договором № 17026/01 від 24.05.2019 з урахуванням додаткової угоди № 1189/01/20 від 22.04.2020 не є цивільно-правовими, оскільки відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 55 Господарського кодексу України відповідач є суб`єктом господарювання, а відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України у правовідносинах між суб`єктами господарських відносин виникають майново-господарські зобов`язання, як цивільно-правові зобов`язання, та регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Щодо прострочення боргу позивач вважає, що відповідач повинен був здійснити остаточний розрахунок з позивачем протягом двох робочих днів з дати затвердження Регулятором розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці. Оскільки при розрахунку пені дата прострочення оплати та початку нарахування пені визначена без урахування вихідних та святкових днів, позивач надав до відповіді на відзив уточнений розрахунок пені. Щодо посилань відповідача на те, що оплата вартості електроенергії за «зеленим» тарифом залежить від надходження коштів від 3-ї особи у справі ПАТ «НЕК «Укренерго», яке неналежним чином виконує свої грошові зобов`язання, то позивач зазначає, що договором № 17026/01 від 24.05.2019 з урахуванням додаткової угоди № 1189/01/20 від 22.04.2020 саме відповідач взяв на себе обов`язок купувати усю відпущену електричну енергію, вироблену виробником за «зеленим» тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов договору та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі електричної енергії за «зеленим» тарифом, затвердженого постановою НКЕКП № 641 від 26.04.2019, а посилання відповідача на те, що порушення грошового зобов`язання сталося не з його вини, не є підставою для звільнення відповідача від виконання своїх договірних зобов`язань, у тому числі в частині здійснення повної та своєчасної оплати вартості обсягу виробництва електричної енергії за «зеленим тарифом». Також на думку позивача не заслуговують на увагу твердження відповідача про те, що виконання грошових зобов`язань відповідача перед позивачем повинно здійснюватися протягом 2021 2022 років шляхом оформлення облігацій внутрішньої державної позики з терміном обігу п`ять років. Позивач вважає, що такі посилання відповідача необґрунтовані, оскільки на даний час відсутній будь-який нормативних акт, який би на законодавчому рівні встановлював інший порядок та спосіб виконання зобов`язань ДП «Гарантований покупець» перед позивачем, ніж передбачено договором. Щодо посилань відповідача у відзиві на те, що вимоги про стягнення неустойки за прострочення оплати електроенергії не пов`язані з компенсацією збитків, а спрямовані на додаткове збагачення за рахунок неустойки, та можуть бути джерелом отримання позивачем невиправданих додаткових прибутків, позивач вважає їх такими, що не підтверджуються відповідними доказами та матеріалами справи, а нарахування пені та штрафу відповідно до умов договору - належною компенсацією за несвоєчасне виконання відповідачем своїх зобов`язань та затримки розрахунків. 23.11.2020 від відповідача до суду надійшла відповідь на пояснення третьої особи-2, в яких зазначає, що третя особа-2 також наголошує про існування єдиного механізму розрахунків за електричну енергію, вироблену з альтернативних джерел, відповідно до якого розрахунок з продавцями електроенергії за «зеленим» тарифом здійснюється пропорційно розміру коштів, отриманих гарантованим покупцем від оператора системи передачі (НЕК «Укренерго») в оплату вартості наданої послуги із збільшення частки виробництва електроенергії з альтернативних джерел. 23.11.2020 від відповідача до суду заперечення на відповідь на відзив, в яких зазначає, що фактичною підставою для оплати електроенергії відповідно до п. 10.4 Порядку є наявність двох обов`язкових умов: отримання від продавця акта купівлі-продажу та затвердження Регулятором розміру вартості послуги, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому періоді. Але всупереч зазначеного позивачем не наведено та не підтверджено доказами дати отримання гарантованим покупцем підписаних актів купівлі-продажу електроенергії спірних періодів, тобто не підтверджено дати виникнення прострочення зобов`язання. 25.11.2020 від третьої особи-1 до суду надійшли пояснення, в яких останній заперечує причинно-наслідковий зв`язок між діями НЕК «Укренерго» і виконанням зобов`язань відповідача перед позивачем та зазначає про наявність іншого джерела доходу відповідача ДП «Гарантований покупець». Крім того, ПАТ «НЕК Укренерго» вважає, що відповідачем не доведено відсутності коштів, що є різницею між доходами та витратами, які б могли надати змогу виконати зобов`язання перед позивачем. Також ПАТ «НЕК Укренерго» зазначає про необґрунтованість суми заборгованості, відсутність доказів, що підтверджують виникнення заборгованості та відповідного прострочення, та вважає, що позов не підлягає задоволенню. 01.12.2020 відповідачем подано до суду додаткові пояснення по справі щодо відсутності у матеріалах справи підтвердження направлення акту купівлі-продажу електроенергії та доказів, що підтверджують дату отримання відповідачем такого акту купівлі-продажу. Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.12.2020 у справі №910/15297/20 позов задоволено частково. Стягнуто з Державного підприємства «Гарантований покупець» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гринвей Енерджі» 8 890 507,14 грн. основного боргу, 205 378,68 грн. пені, 622 335,47 грн. штрафу, 145 773,32 грн. витрат по сплаті судового збору. В іншій частині позову відмовлено повністю. Задовольняючи позов частково, суд виходив з того, що відповідач порушив свої зобов`язання за договором, не здійснив оплату відпущеної енергії в розмірі 8 890 507,14 грн., внаслідок чого розмір заборгованості належним чином доведений та відповідачем не спростований. В той же час, задовольняючи частково позовні вимоги в частині стягнення пені, суд виходив з того, що при здійсненні нарахування пені щодо сплати відпущеної електроенергії у березні 2020 року позивачем не враховано умови п. 10.4. глави 10 постанови № 641 НКРЄКП від 26.04.2019 згідно якого остаточний розрахунок здійснюється протягом двох робочих, а не календарних днів з дати затвердження Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг розміру вартості послуги та положень ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати в частині задоволення позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення, яким у позовних вимогах відмовити. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що оскаржуване судове рішення прийняте з неповним з`ясуванням та за недоведеності обставин, що мають значення для справи, а також з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а саме: +5 посилань України. Скаржник також посилається на те, що суд першої інстанції не врахував специфіку правовідносин, які врегульовані спеціальним законодавством, що визначає порядок (спосіб) виконання спірного зобов`язання Гарантованого покупця, а також визначає джерела отримання грошових коштів для здійснення розрахунків з виробниками електричної енергії за "зеленим" тарифом, у тому числі позивача. Матеріали справи не містять доказів недотримання гарантованим покупцем наведеного порядку (способу) виконання грошового зобов`язання за договором щодо спірного періоду, передбаченого Законом та зазначеним порядком, одночасно оскаржуване рішення в частині стягнення несплаченої суми відпущеної у спірному періоді електроенергії, змістом якого є примусове виконання зобов`язання в натурі, не узгоджується з наведеним порядком (способом) його виконання, що також є підтвердженням порушення судом першої інстанції ст.ст. 525,526 ЦК України, ст. 193 ГК України. Відповідач вважає, що позивачем не було обґрунтовано дати виникнення зобов`язань відповідача з остаточної оплати електричної енергії спірних періодів, що не взято до уваги судом першої інстанції. Апелянт зазначає, що позовні вимоги позивача зводяться до повної оплати електроенергії спірних періодів у відсутність доказів виконання НЕК «Укренерго» спеціальних обов`язків з оплати послуги спірних періодів не відповідають порядку та способу виконання грошового зобов`язання, а відтак такі вимоги не підлягають задоволенню. В свою чергу, відсутність хоча б однієї з умов, що передбачені п.10.4 Порядку, виключає виникнення зобов`язання гарантованого покупця з оплати 100% вартості відпущеної продавцями за «зеленим» тарифом електроенергії попереднього розрахункового місяця, проте судом першої інстанції не встановлено дати отримання позивачем актів купівлі-продажу спірного періоду, тоді як матеріали справи не містять підтвердження направлення актів купівлі-продажу та доказів, що підтверджують дати отримання гарантованим покупцем таких актів купівлі-продажу.\ Суд першої інстанції не застосував при вирішенні даного спору положення ст. 614 ЦК України, положення ч.3 ст. 551 ЦК України, ч.ч.1,2 ст.233 ГК України, хоча відповідне клопотання заявлялось відповідачем при розгляді даної справи. Судом не з`ясовано повно і всебічно обставин справи, на які сторони посилались, не досліджено надані докази, не надано оцінки всім аргументам учасників справи, тому ухвалено необґрунтоване рішення. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи У запереченнях на апеляційну скаргу представник позивача просить апеляційну скаргу відхилити, оскаржуване рішення залишити без змін. У запереченнях на відзив на апеляційну скаргу представник відповідача підтримує доводи апеляційної скарги. 09.06.2021 на електронну адресу суду від представника позивача надійшли додаткові пояснення на апеляційну скаргу відповідача, у яких позивач поосить прийняти до уваги правові висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 12.05.2021 у справі №910/11830/20 з подібних правовідносин. Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 19.01.2021 справу передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Михальська Ю.Б., Тищенко А.І. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.01.2021 відмовлено Державному підприємству "Гарантований покупець" у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору, залишено апеляційну скаргу без руху з огляду на неподання належних доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі. Надано скаржнику строк не більше семи днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, зазначених у її мотивувальній частині. 08.02.2021 від представника відповідача надійшов лист щодо виконання ухвали суду від 25.01.2021, до якого додано платіжне доручення №93 від 03.02.2021 про сплату 218 685,81 грн. судового збору. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.02.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду міста Києва від 03.12.2020 у справі №910/15297/20 та призначено розгляд справи на 25.03.2021. 25.03.2021 розгляд справи №910/15297/20 не відбувся у зв`язку з перебуванням судді Михальської Ю.Б. на лікарняному. 25.03.2021 через відділ документального забезпечення суду від Державного підприємства "Гарантований покупець" надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення Конституційним Судом України справи за поданням 47 народних депутатів №3/332(20) від 17.07.2020 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень абзаців першого-четвертого частини другої, частини третьої, частин шостої - дев`ятої, частин дванадцятої - двадцять другої, частини двадцять шостої, частин двадцять восьмої - тридцять третьої статті 9-1, положень статті 9-2 Закону України "Про альтернативні джерела енергії" від 20.02.2003 №555-ІV, положень частин другої, четвертої, пункту 3 частини дев`ятої статті 65 Закону України "Про ринок електричної енергії" від 13.04.2017 №2019-VІІІ. Після виходу судді Михальської Ю.Б. з лікарняного, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.04.2021 розгляд апеляційної скарги Державного підприємства "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду міста Києва від 03.12.2020 у справі №910/15297/20 призначено на 20.05.2021. 20.05.2021 через відділ документального забезпечення суду від Державного підприємства "Гарантований покупець" надійшло клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Кабінет Міністрів України. Ухвалами Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2021 у задоволенні клопотання представника Державного підприємства "Гарантований покупець" про зупинення провадження у справі №910/15297/20 та про залучення Кабінету Міністрів України до участі у справі №910/15297/20 третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - відмовлено. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2021 розгляд справи №910/15297/20 відкладено на 17.06.2021. Явка представників сторін Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції 17.06.2021 апеляційну скаргу підтримав, з підстав, викладених у ній, просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову. Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції 17.06.2021 заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив її відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін з підстав, викладених у запереченнях на апеляційну скаргу. Представники третіх осіб в судове засідання апеляційної інстанції 17.06.2021 не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, причини їх неявки суду невідомі. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень (ч. 3 ст. 120 ГПК України). Учасники процесу були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази. Враховуючи положення ч. 12 ст. 270 ГПК України, відповідно до якого неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, зважаючи на те, що явка представників третіх осіб обов`язковою в судове засідання не визнавалась, судова колегія вважає за можливе розглянути справу у їх відсутність за наявними у справі матеріалами. Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції 24.05.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Гринвей Енерджі» та Державним підприємством «Енергоринок» укладений договір купівлі-продажу електроенергії, виробленої на об`єкті електроенергетики з альтернативних джерел № 17026/01. 30.06.2019 між Державним підприємством «Енергоринок», Державним підприємством «Гарантований покупець» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Гринвей Енерджі» (виробник за «зеленим» тарифом) укладено додаткову угоду № 161/01 до договору від 24.05.2019 № 17026/01, з метою приведення цього договору у відповідність до Типового договору про купівлю-продаж електричної енергії за «зеленим» тарифом між гарантованим покупцем та суб`єктом господарювання, що виробляє електроенергію з використанням альтернативних джерел енергії, затвердженого постановою НКРЕКП № 641 від 26.04.2019 шляхом заміни Державного підприємства «Енергоринок» на Державне підприємство «Гарантований покупець» (відповідач) та статті 1-10 договору замінено статтями 1-8 у новій редакції. 22.04.2020 між позивачем та відповідачем укладено додаткову угоду № 1189/01/20 до договору № 17026/01 від 24.05.2019, якою замінено у преамбулі договору слова «виробник за «зеленим» тарифом» на «продавець за «зеленим» тарифом» та викладено статті 1-7 договору в новій редакції. Відповідно до п. 1.1. договору № 17026/01 від 24.05.2019 з урахуванням додаткової угоди від 30.06.2019 № 161/01 та від 22.04.2020 № 1189/01/20 позивач зобов`язується продавати, а відповідач зобов`язується купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену позивачем та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору та законодавства України. Спір виник внаслідок того, що відповідачем оплату відпущеної йому у період з березня по липень 2020 року електроенергію у повному обсязі не здійснено, внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 8 890 507,14 грн. та за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання позивачем нараховано пеню в розмірі 206 526,71 грн. та штраф у розмірі 622 335,47 грн. Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Згідно зі ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. При цьому колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України no.4241/03 від 28.10.2010). Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення підлягає залишенню без змін виходячи з наступного. Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом. У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Згідно зі ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Відповідно до п. 1. ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. В матеріалах справи наявні наступні акти купівлі-продажу електроенергії на загальну суму 10 018 126,93 грн., які підписано та скріплено печатками обох сторін: від 31.03.2020 за березень 2020 року на суму 1 641 622,46 грн., від 30.04.2020 за квітень 2020 року на суму 2 213 498,58 грн., від 31.05.2020 за травень 2020 року на суму 1 891 906,00 грн., від 30.06.2020 за червень 2020 року на суму 2 052 365,40 грн., від 31.07.2020 за липень 2020 року на суму 2 218 734,49 грн. Відповідно до п. 3.3. договору оплата товарної продукції (електричної енергії), купленої гарантованим покупцем у продавців за «зеленим» тарифом у розрахунковому місяці, і формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів купівлі-продажу відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії здійснюється відповідно до положень глави 10 Порядку або глави 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами. Відповідно до п. 10.1 Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, затвердженого постановою НКРЕКП № 641 від 26.04.2019 (надалі за текстом - Порядок) до 15 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП, за перші 10 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію. До 25 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП, за перші 20 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію. Відповідно до п. 10.4 Порядку після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом двох робочих днів з дати затвердження Регулятором розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100% оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів. Таким чином, відповідач зобов`язаний здійснювати оплату у кожному розрахунковому місяці за куплену електричну енергію у позивача у три етапи: перший - до 15 числа (включно) розрахункового місяця, другий - до 25 числа (включно) розрахункового місяця, третій (остаточний) - протягом двох робочих днів з дати затвердження Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг розміру вартості послуги. Судом обґрунтовано не прийнято заперечення відповідача щодо не обґрунтування позивачем та не підтвердження відповідними доказами дати отримання актів купівлі-продажу електроенергії відповідачем, що є однією із підстав для здійснення оплати електроенергії, оскільки акти купівлі-продажу відповідачем підписані без зазначення дати їх підписання, відмінної від їх датування, тому відсутні підстави вважати, що ці акти могли бути отримані відповідачем в інші дати, ніж зазначені в актах. Відповідно до ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Згідно з ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день. Постановою НКРЕКП № 902 від 29.04.2020 Регулятором затверджено розмір вартості послуги із забезпеченням збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої Державним підприємством «Гарантований покупець» у березні 2020 року, тому строк оплати за отриману у березні 2020 року електроенергію встановлений до 04.05.2020 включно. Постановою НКРЕКП № 995 від 27.05.2020 Регулятором затверджено розмір вартості послуги із забезпеченням збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої Державним підприємством «Гарантований покупець» у квітні 2020 року, тому строк оплати за отриману у квітні 2020 року електроенергію встановлений до 29.05.2020 включно. Постановою НКРЕКП № 1211 від 24.06.2020 Регулятором затверджено розмір вартості послуги із забезпеченням збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої Державним підприємством «Гарантований покупець» у травні 2020, тому строк оплати за отриману у травні 2020 року електроенергію встановлений до 26.06.2020 включно. Постановою НКРЕКП № 1435 від 22.07.2020 Регулятором затверджено розмір вартості послуги із забезпеченням збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої Державним підприємством «Гарантований покупець» у червні 2020 року, тому строк оплати за отриману у червні 2020 року електроенергію встановлений до 24.07.2020 включно. Постановою НКРЕКП № 1600 від 19.08.2020 Регулятором затверджено розмір вартості послуги із забезпеченням збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої Державним підприємством «Гарантований покупець» у липні 2020 року, тому строк оплати за отриману у липні 2020 року електроенергію встановлений до 21.08.2020 включно. Матеріали справи свідчать, що відповідачем здійснено часткову оплату відпущеної електроенергії на загальну суму 1 127 619,79 грн, що підтверджується платіжними дорученнями: за березень на суму 766 251,56 грн. № 19_864 від 16.03.2020 на суму 92 363,74 грн, № 21_183 від 25.03.2020 на суму 101 979,78 грн, № 31_131 від 12.06.2020 на суму 20 292,05 грн, № 32_396 від 18.06.2020 на суму 39 060,66 грн, № 34_400 від 25.06.2020 на суму 39 050,21 грн, № 35_064 від 30.06.2020 на суму 58 538,30 грн, № 37_373 від 15.07.2020 на суму 64 777,46 грн, № 38_056 від 23.07.2020 на суму 52 680,47 грн, № 39_263 від 30.06.2020 на суму 166 639,29 грн, № 40_742 від 31.07.2020 на суму 68 784,69 грн, № 40_110 від 31.07.2020 на суму 62 084,91 грн. за квітень на суму 104 861,73 грн. № 24_363 від 15.04.2020 на суму 45 102,60 грн, № 25_662 від 24.04.2020 на суму 59 759,13 грн, за травень на суму 94 558,87 грн. № 29_477 від 15.05.2020 на суму 32 499,52 грн, № 30_191 від 25.05.2020 на суму 62 059,35 грн, за червень на суму 81 758,08 грн. № 31_719 від 15.06.2020 на суму 39 663,81 грн, № 33_108 від 25.06.2020 на суму 42 094,27 грн, за липень на суму 80 189,55 грн. № 36_695 від 15.07.2020 на суму 42 386,41 грн, № 38_491 від 24.07.2020 на суму 37 803,14 грн. Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Проте, відповідач в порушення взятих на себе зобов`язань за договором вартість відпущеної електроенергії у визначений строк не виконав, у зв`язку з чим виникла заборгованість перед позивачем, яка підтверджується матеріалами справи та складає 8 890 507,14 грн. Колегія суддів погоджується з відхиленими судом доводами відповідача про те, що оплата вартості електричної енергії за «зеленим» тарифом залежить від надходження коштів від Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго», яке неналежним чином виконує свої грошові зобов`язання, оскільки за договором № 17026/01 від 24.05.2019 саме відповідач взяв на себе обов`язок купувати усю відпущену електричну енергію, вироблену виробником за «зеленим» тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов договору та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі електричної енергії за «зеленим» тарифом, затвердженого постановою НКРЕКП № 641 від 26.04.2019. Судом також обґрунтовано відхилено твердження відповідача про те, що виконання грошових зобов`язань відповідача перед позивачем повинно здійснюватися протягом 2021-2022 років шляхом оформлення облігацій внутрішньої державної позики з терміном обігу п`ять років. Так, відповідно до пункту 4 Розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України про удосконалення умов підтримки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії» від 21.07.2020, що набрав чинності 01.08.2020, Кабінету Міністрів України протягом трьох місяців з дня набрання чинності цим Законом з метою погашення заборгованості державного підприємства «Гарантований покупець» перед суб`єктами господарювання, які виробляють електричну енергію з альтернативних джерел енергії, що утворилась станом на 1 серпня 2020 року, доручено розробити та подати до Верховної ради України законопроект щодо відшкодування такої заборгованості протягом 2021-2022 років шляхом оформлення облігацій внутрішньої державної позики з терміном обігу п`ять років. Наразі відсутній будь-який нормативних акт, який би на законодавчому рівні встановлював інший порядок та спосіб виконання зобов`язань державного підприємства «Гарантований покупець» перед позивачем, ніж передбачено договором. Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. У відповідності до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Доказів того, що відповідачем виконано зобов`язання по оплаті відпущеної електроенергії в повному обсязі не подано. З урахуванням викладеного, суд дійшов правомірного висновку про наявність передбачених чинним законодавством правових підстав для стягнення з відповідача вартості відпущеної електроенергії в розмірі 8 890 507,14 грн. Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначений строк оплату за відпущену електроенергію повністю не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов`язання. Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Пунктом 1 ст. 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою. При цьому, відповідно до п. 1 ст. 547 Цивільного кодексу України всі правочини щодо забезпечення виконання зобов`язань боржника перед кредитором повинні здійснюватися виключно у письмовій формі. Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом. Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафних санкцій надано сторонам частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України. Так, розмір штрафних санкцій відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Згідно з п. 4.6. договору, в редакції додаткової угоди від 22.04.2020, гарантований покупець несе відповідальність за порушення порядку оплати виробникам за «зеленим» тарифом, що визначений у главі 10 Порядку або главі 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами. Гарантованому покупцю нараховується пеня у розмірі 0,1 % від неоплаченої згідно з Порядком або Порядком продажу електричної енергії споживачами суми (але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє на день розрахунку) за кожен день прострочення оплати. Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. При укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобов`язання щодо сплати відпущеної електроенергії. Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін (п. 2.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань»). За розрахунками позивача пеня за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором становить 206 526,71 грн. Під час перевірки судом правильності нарахування позивачем пені, встановлено, що при здійсненні нарахування пені щодо сплати відпущеної електроенергії у березні 2020 року позивачем не враховано умови п. 10.4. глави 10 постанови № 641 НКРЄКП від 26.04.2019, згідно якого остаточний розрахунок здійснюється протягом двох робочих, а не календарних днів з дати затвердження Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг розміру вартості послуги та положень ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України. У зв`язку з тим, що взяті на себе зобов`язання по оплаті відпущеної електроенергії відповідач не виконав в повному обсязі, він зобовязаний сплатити позивачу пеню, розмір якої за розрахунками суду становить 205 378,68 грн. Відповідно в решті вимог про стягнення пені слід відмовити. Згідно з п. 4.6 договору, в редакції додаткової угоди від 22.04.2020, з гарантованого покупця може стягуватися додатково штраф у розмірі 7% від не оплаченої згідно з Порядком або Порядком продажу електричної енергії споживачами суми за ненадходження понад 30 днів на рахунок продавця за «зеленим» тарифом належних коштів відповідно до порядку оплати. Оскільки прострочення з оплати відпущеної електроенергії мало місце понад 30 днів, кколегія суддів погоджується з висновком суду про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 622 335,47 грн. штрафу (за обґрунтованими розрахунками позивача). При цьому посилання відповідача на те, що вимоги про стягнення неустойки за прострочення оплати електроенергії не пов`язані з компенсацією збитків, а спрямовані на додаткове збагачення за рахунок неустойки, та можуть бути джерелом отримання позивачем невиправданих додаткових прибутків, судом відхиляються, оскільки судова практика, на яку посилається відповідач, як на підставу для відмови у задоволенні позовних вимог позивача щодо стягнення неустойки, пов`язана з іншими правовідносинами, не є подібними до правовідносин у цій справі. Так, у постанові Верховного Суду від 22.05.2019 у справі № 922/1332/18 неустойка стягувалась за відмову від постачання пального по договору закупівлі; у постанові Верховного Суду від 17.07.2018 по справі № 910/13024/17 неустойка стягувалась за відмову від постачання трансформаторів по договору поставки. Тобто, в обох випадках - постачання або купівлі-продажу товару не відбулося, а у даній справі позивач вироблену електроенергію продав ДП «Гарантований покупець», про що свідчать підписані відповідачем акти купівлі-продажу електроенергії. У постанові Верховного Суду від 12.03.2020 у справі № 912/855/19 розглядалися позовні вимоги про стягнення 3% річних та індексу інфляції, що розраховуються в іншому порядку, ніж пеня та штраф. При цьому колегія суддів приймає до уваги, що Верховний Суд зазначав, що подібність правовідносин визначається за такими критеріями: суб`єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права та обов`язки сторін спору) та об`єкт (предмет) (ухвала Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.03.2020 у справі №910/4450/19). Велика Палата Верховного Суду неодноразово висловлювала позицію про те, що порівнювати подібні правовідносин необхідно за критеріями: предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог, встановлені фактичні обставини, та однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин (постанови Великої Палати Верховного Суду від 11.06.2019 у справі № 305/1180/15-ц, від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16, від 16.01.2019 у справі № 757/31606/15-ц). Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах потрібно розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (п.6.30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі №910/719/19, п.5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі №922/2383/16; п.8.2 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №910/5394/15-г; постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі №2-3007/11; постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі №757/31606/15-ц). Водночас досягти повного збігу всіх зазначених обставин у двох різних справах неможливо. Відповідно, враховуючи різноманіття можливих правовідносин, в межах яких така норма права може бути застосована, для забезпечення однакового застосування норми права визначальним при визначенні подібних правовідносин мають бути ті ознаки, які впливають на їх матеріально-правове регулювання (тобто можливість застосування відповідної норми). Проаналізувавши висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 12.05.2021 у справі №910/11830/20, на який посилається позивач у своєму відзиві, колегія суддів вважає, що він стосується правовідносин, які є подібними з правовідносинами у справі, що розглядається. Так, у справі №910/11830/20, аналогічно до справи, що розглядається, позивач - виробник електроенергії звернувся з позовом до Гарантованого покупця з вимогою про стягнення 2 209 412,13 грн (основного боргу та штрафних санкцій) у зв`язку із простроченням останнім грошового зобов`язання, яке виникло за договором купівлі-продажу електроенергії, виготовленої за "зеленим" тарифом. У вказаній справі №910/11830/20, Верховний Суд відхилив доводи Гарантованого покупця щодо застосування Закону "Про ринок електричної енергії" та Порядку №641, викладені у касаційній скарзі, та погодився з висновками суду апеляційної інстанції про те, що оплата вартості електричної енергії за "зеленим" тарифом не залежить від надходження коштів від НЕК "Укренерго", яке неналежним чином виконує свої грошові зобов`язання перед відповідачем, оскільки саме на відповідача покладено обов`язок купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену позивачем за "зеленим" тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов Договору та законодавства України, у тому числі, Порядку №641. Також у вказаній справі Верховний Суд погодився з висновком суду апеляційної інстанції про відхилення доводів гарантованого покупця про те, що порушення грошового зобов`язання сталося не з його вини, оскільки недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника не є підставою для звільнення Підприємства від виконання його зобов`язань, у тому числі в частині здійснення повної та своєчасної оплати вартості обсягу електричної енергії за "зеленим" тарифом відповідно до Договору. Факт відсутності фінансування, в тому числі і шляхом ненадходження коштів від НЕК"Укренерго", не може звільняти відповідача від виконання зобов`язань щодо оплати придбаної електроенергії, оскільки вказані обставини не передбачені законодавством як такі, що звільняють Гарантованого покупця від виконання відповідного зобов`язання. При цьому Договір та Порядок №641 не ставлять в залежність обов`язок Гарантованого покупця оплачувати вартість купленої у виробника електричної енергії від виконання НЕК "Укренерго"покладених на нього спеціальних обов`язків. Тому недодержання НЕК "Укренерго" своїх обов`язків не є підставою для звільнення відповідача від виконання зобов`язань з оплати вартості обсягу придбаної електричної енергії за "зеленим" тарифом відповідно до Договору. Відповідно, Верховний Суд у постанові від 12.05.2021 у справі №910/11830/20 виклав висновок щодо комплексного застосування норм Закону "Про ринок електричної енергії", ст. ст.530, 614 ЦК, ст.ст.174, 193 ГК, п.п.10.1, 10.4 Глави 10, п.п.12.3, 12.6 Порядку, п.4 Розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення умов підтримки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії" до подібних правовідносин, а суд переглянув судове рішення відповідно до такого висновку. Щодо доводів апелянта про незастосування судом першої інстанції при вирішенні даного спору положень ст. 614 ЦК України, положень ч.3 ст. 551 ЦК України, ч.ч.1,2 ст.233 ГК України, хоча відповідне клопотання заявлялось відповідачем при розгляді даної справи, колегія суддів зазначає наступне. У додаткових поясненнях, що містяться в матеріалах справи (а.с.14-17, т.2) , відповідач зазначає, що сума, заявлена позивачем до стягнення не є простроченою, а тому не підлягає стягненню в судовому порядку. В разі, якщо незважаючи на заперечення відповідача проти позовних вимог суд дійде висновку про наявність підстав для задоволення позову про стягнення штрафних санкцій, просив застосувати положення ч.3 ст. 551 ЦК України, ч.ч.1,2 ст.233 ГК України та зменшити розмір штрафних санкцій до 1 грн. Вказує, що обґрунтування необхідності зменшення неустойки наводиться в запереченнях на позовну заяву. Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Право суду зменшувати розмір неустойки передбачене також ч. 3 ст. 551 ЦК України. Так, згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Водночас зазначені норми чинного законодавства України не містять переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності. За змістом зазначених норм, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є такий випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо. Таким чином, аналіз зазначених норм права дозволяє дійти висновку, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання. Зменшення розміру неустойки є правом суду, а за відсутності в законі як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткового співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) та з дотриманням правил статті 86 ГПК України на власний розсуд та внутрішнім переконанням вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення та конкретний розмір зменшення неустойки. Отже, питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій суд вирішує відповідно до статті 86 ГПК України за наслідками аналізу, оцінки та дослідження конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу, встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, умов конкретних правовідносин з урахуванням наданих сторонами доказів, тобто у сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність/відсутність підстав для вчинення зазначеної дії. Подібний за змістом висновок щодо застосування норм права, а саме статті 551 ЦК України та 233 ГК України, неодноразово послідовно викладався Верховним Судом у постановах, зокрема, але не виключно, від 26.07.2018 у справі № 924/1089/17, від 12.12.2018 у справі № 921/110/18, від 14.01.2019 у справі № 925/287/18, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18, від 27.03.2019 у справі № 912/1703/18, від 13.05.2019 у справі № 904/4071/18, від 03.06.2019 у справі № 914/1517/18, від 23.10.2019 у справі № 917/101/19, від 06.11.2019 у справі №917/1638/18, від 17.12.2019 у справі № 916/545/19, від 13.01.2020 у справі № 902/855/18, від 14.01.2020 у справі № 911/873/19, від 10.02.2020 у справі № 910/1175/19, від 19.02.2020 у справі № 910/1303/19, від 26.02.2020 у справі № 925/605/18, від 17.03.2020 № 925/597/19, від 18.06.2020 у справі № 904/3491/19 від 14.04.2021 у справі № 922/1716/20. У постановах від 12.06.2019 у справі № 904/4085/18 та від 09.10.2019 у справі №904/4083/18 Верховний Суд вказав на те, що зменшення розміру пені є правом суду, яке може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів. Слід зауважити, що у вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема з розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені. Господарський суд об`єктивно оцінює, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання). Вказану правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 908/1453/1. Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2021 у справі №902/417/18 дійшла висновку про те, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір неустойки, як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання. Разом з тим, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань, при цьому надмірне зменшення розміру пені фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін. Загальними засадами цивільного законодавства згідно зі статтею 3 ЦК України є не тільки судовий захист цивільного права та інтересу; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, а й справедливість, добросовісність та розумність. Господарський суд об`єктивно повинен комплексно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання) тощо. При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав. Така правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 918/289/19. Як вбачається з матеріалів справи, у додаткових поясненнях у справі від 01.02.2020, відповідач зазначив, якщо суд дійде висновку про наявність підстав для задоволення вимог позивача про стягнення штрафних санкцій, просить врахувати положення ч.3 ст.351 ЦК України, ч.ч.1,2 ст.233 ГК України та зменшити неустойку до 1 грн. Виходячи з матеріалів справи, враховуючи як те, що відповідач є державним підприємством, на якого державою покладено спеціальні обов`язки на ринку електричної енергії, відповідно до статуту відповідача майно підприємства є державною власністю, функції з управління якою виконує Кабінет Міністрів України, який передбачає у державному бюджеті видатки на фінансову підтримку гарантованого покупця для оплати електричної енергії, специфіку відносин, що існують на ринку електричної енергії, так і ступінь виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором у спірний період, наявність заборгованості в розмірі 8 890 507,14 грн., проти сплати якої відповідач заперечує, і яка існує тривалий період, оцінюючи співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, з розміром збитків кредитора, враховуючи інтереси обох сторін, досліджуючи обґрунтованість доводів ДП "Гарантований покупець", суд першої інстанції правомірно відмовив у зменшенні суми неустойки до 1 грн., оскільки це не буде забезпечувати балансу сторін. Оскільки судом при постановленні оскаржуваного рішення хоч і не було зазначено про відхилення клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій до 1 грн., яке окремо не заявлялось, а було частиною письмових пояснень у справі, однак це не призвело до неправильного вирішення справи. Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують вірного по суті рішення суду, при ухваленні якого судом надано оцінку як кожному доказу окремо, так і в їх сукупності, вірно встановлено характер спірних правовідносин та в цілому правильно застосовані норми матеріального права, які їх регулюють. Наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди відповідача з висновками суду першої інстанції про часткове задоволення позову, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Враховуючи вище викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що у апеляційній скарзі не наведено достатніх та переконливих доводів, на підставі яких колегія суддів могла б прийти до висновку про помилковість висновків суду першої інстанції. Виходячи з правил ч. 4 ст. 11 ГПК України, апеляційний суд застосовує практику Європейського суду з прав людини як джерело права. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін. Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції. Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було. Відповідно до п.58 рішення ЄСПЛ Справа «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994, серія А, №303-А, п.29). За таких обставин решту аргументів відповідача (апелянта) суд визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття рішення у даній справі та не спростовують правильних висновків суду про часткове задоволення позову. Таким чином, застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права відповідає встановленим обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення апеляційної скарги Державного підприємства "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду міста Києва від 03.12.2020 у справі №910/15297/20. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв`язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст.129 ГПК України покладаються на апелянта. Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду міста Києва від 03.12.2020 у справі №910/15297/20 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 03.12.2020 у справі №910/15297/20 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/15297/20 повернути до Господарського суду міста Києва. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України. Повний текст постанови підписано 23.09.2021 після виходу суддів Тищенко А.І. та Михальської Ю.Б. з відпустки. Головуючий суддя І.М. Скрипка Судді А.І. Тищенко Ю.Б. Михальська