Постанова Київський апеляційний суд № 756/6151/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 21 вересня 2021 року м. Київ Справа № 756/6151/21 Апеляційне провадження №22-ц/824/12050/2021 Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача: Соколової В.В. суддів: Андрієнко А.М., Поліщук Н.В. розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Приватного підприємства «Дармар» на рішення Оболонського районного суду міста Києва ухваленого під головуванням судді Шролик І.С. 11 червня 2021 року в місті Києві, повний текст рішення складений 16 червня 2021 року, у справі за позовом Приватного підприємства «Дармар» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, В С Т А Н О В И В У квітні 2021 року представник позивача звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив стягнути з відповідача заборгованість за договором поворотної фінансової допомоги у розмірі 149200 грн, витрати на правову допомогу у розмірі 20000 грн та витрат по сплаті судового збору у розмірі 1135 грн. В обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивач зазначав, що 26 червня 2015 року та 31 липня 2015 року ПП «Дармар» було здійснено переказ коштів на рахунок відповідача на загальну суму 150000 грн на умовах поворотної фінансової допомоги, про що зазначено у призначенні платежу. Відповідач здійснила повернення коштів лише в сумі 800 грн (двома платежами 500 грн та 300 грн). Решту коштів відповідач не повертає, навіть після отримання відповідної вимоги позивача. Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 11 червня 2021 року позов Приватного підприємства «Дармар» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - залишено без задоволення. Рішення суду мотивовано недоведеністю позивачем заявлених позовних вимог, адже у силу вимог статті 1047 ЦК України належними доказами підтвердження укладення договору позики може бути або письмовий договір, або розписка, яку надає позикодавцеві позичальник, але такі докази в матеріалах справи відсутні. Надані позивачем копії платіжних доручень не підтверджують укладення між сторонами зворотної фінансової допомоги, оскільки не підтверджують факт існування обов`язку відповідача повернути ці кошти в обумовлений сторонами строк, що свідчить про відсутність підстав для стягнення вказаної суми як боргу з відповідача. А саме по собі посилання в платіжному дорученні від 31 липня 2015 року про наявний договір про поворотну фінансову допомогу № 31/7 від 31 липня 2015 року не свідчить про його укладення та не дозволяє з`ясувати умови, щодо яких між сторонами досягнута згода, зокрема, строку повернення коштів. Суд також критично поставився до твердження позивача про надходження коштів від ОСОБА_1 в сумі 500 грн та 300 грн, так як за даними АТ КБ «ПриватБанк» рахунок, з якого надійшли кошти, не належить відповідачу, а є транзитним рахунком. ПП «Дармар» не погодилось із вказаним рішення суду, представником позивача подано апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Наголошує на тому, що обставини надання позивачем відповідачеві грошових коштів підтверджуються належними доказами, відповідач не заперечує цих обставин та сум. Тому вважають, що ними доведена наявність правовідносин позики, так як правочин вважається вчиненим в письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному чи декількох документах. А недодержання письмової форми не тягне недійсності правочину. Відсутність даних про обумовлений строк повернення грошових коштів, на думку позивача, дає підстави для застосування положень ст. 1049 ЦК України, і цей строк становить 30 днів, і має відраховуватись від пред`явлення позикодавцем вимоги. На підставі викладеного просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити заявлені позовні вимоги в повному обсязі. Відповідачем поданий відзив на апеляційну скаргу, в якому вказується на безпідставність доводів апеляційної скарги, наголошують на правильності, законності і обґрунтованості висновків суду першої інстанції. Представник відповідача вказує, що фінансова допомога надавалась на умовах безповоротності, тому відповідач не здійснювала жодного повернення коштів, а позивач протягом шести років не пред`являв жодних вимог. На підставі викладеного, просять апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Разом з цим, відповідач наголошує на пропуску позивачем строків позовної давності та просить про застосування відповідних наслідків у разі, якщо суд апеляційної інстанції прийде до висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог. У порядку ч.1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно з ч.13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Заслухавши доповідь судді, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного. По суті спірних правовідносин судом встановлено, що 26 червня 2015 року ПП «Дармар» перерахував на картковий рахунок ОСОБА_1 , відкритий в АТ КБ «ПриватБанк», суму 50000 (п`ятдесят тисяч) грн із зазначенням призначення платежу «Фінансова допомога згідно договору ОСОБА_1 картковий рахунок № НОМЕР_1 без ПДВ», що підтверджується платіжним дорученням № 2587 від 26 червня 2015 року (а.с.28). Згідно платіжного доручення №348 від 31 липня 2015 року платник: ПП «Дармар» через Черкаське відділення АТ КБ «ПриватБанк», здійснив поповнення карт Приват-24 юр. особи, відкритий в АТ КБ «ПриватБанк» м. Дніпро на суму 100000 (сто тисяч) грн із зазначенням призначення платежу: «5168742336585413, ІПН 3055115449, зворотня фінансова допомога ОСОБА_1 згідно договору № 31/7 від 31.07.2015 року, без ПДВ» (а.с.29). Згідно заключної виписки АТ КБ «ПриватБанк» від 06 квітня 2021 року за період з 29 березня 2021 року по 31 березня 2021 року по поточному рахунку ПП «Дармар» 29 березня 2021 року проведено два платежі на суму 300 грн. з призначенням платежу: повернення коштів зворотної доп. ПП «Дармар» від ОСОБА_1 , РНКПП НОМЕР_2 отриманої за платіжним дорученням № 2587 від 26 червня 2015 року, транз.сч, рахунок НОМЕР_3 АТ КБ «ПриватБанк» та на суму 500 грн. з призначенням платежу: повернення коштів зворотної доп.ПП «Дармар» від ОСОБА_1 , РНКПП НОМЕР_2 отриманої за платіжним дорученням № 348 від 31 липня 2015 року, транз.сч, рахунок НОМЕР_3 АТ КБ «ПриватБанк» (а.с.30). ПП «Дармар» на адресу ОСОБА_1 направлялись вимоги від 31 березня 2021 року за № 14,15 про повернення грошових коштів, отриманих на підставі платіжного доручення від 26 червня 2015 року та 31 липня 2015 року (а.с.31-34). Відповідач стверджувала, що 26 червня 2015 року між сторонами було укладено договір фінансової допомоги, за умовами якого їй була надана безповоротна фінансова допомога в розмірі 150000 грн. На підтвердження цього нею була надана копія договору (а.с.56,153). Однак в судовому засіданні суду першої інстанції сторонами визнані обставини неналежності підпису особі, яка зазначена як директор ПП «Дармар», що зафіксовано в протоколі та на звукозаписі судового засідання. В матеріалах справи містяться довідки АТ КБ «ПриватБанк» про відкриття на ім`я ОСОБА_1 карткових рахунків НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , НОМЕР_6 та рух коштів по відкритих рахунках за період з 25 березня 2021 року по 31 березня 2021 року, з яких не вбачається здійснення переказу коштів на користь ПП «Дармар» (а.с.59-61). Спір між сторонами виник з приводу наявності правових підстав для повернення відповідачем ОСОБА_1 грошових коштів отриманих від ПП «Дармар», так як позивач стверджує про наявність домовленості сторін щодо надання фінансової допомоги на умовах повернення, а відповідач стверджує про домовленість сторін про надання безповоротної фінансової допомоги. Цивільний Кодекс України не містить визначення «фінансова допомога». Однак, за визначенням наведеним в п.14.1.257 ст.14 Податкового Кодексу України фінансова допомога - фінансова допомога, надана на безповоротній або поворотній основі. Безповоротна фінансова допомога - це: § сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів; § сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після списання такої безнадійної заборгованості; § сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності; § основна сума кредиту або депозиту, що надані платнику податків без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних). Поворотна фінансова допомога - сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов'язковою до повернення. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За п. 2 ч. 1 ст. 208 ЦК України, у письмовій формі належить вчиняти правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу. За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Відповідно до ст. 1046 цього Кодексу за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Статтею 1047 ЦК України визначені вимоги щодо форми договору позики. Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей. Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. В силу ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється засадах змагальності. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненнями чи невчиненням нею процесуальних дій. Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. В порядку ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. З наведених обставин справи вбачається, що позивачем на користь відповідача було здійснено два перекази грошових коштів: § 26 червня 2015 року на суму 50000 (п`ятдесят тисяч) грн із призначення платежу «Фінансова допомога згідно договору…» § 31 липня 2015 року на суму 100000 (сто тисяч) грн. із зазначенням призначення платежу: «… зворотна фінансова допомога ОСОБА_1 згідно договору № 31/7 від 31 липня 2015 року…» Обставини отримання грошових коштів від позивача відповідач визнає, однак, заперечує обставини наявності домовленості сторін щодо поворотності цієї фінансової допомоги. При зверненні до суду, і в ході розгляду справи, позивачем не надані докази на підтвердження укладення договорів. Доводи апеляційної скарги щодо достатності доведення обставин надання позивачем грошових коштів відповідачу висновків суду першої інстанції, про необхідність додержання саме письмової форми договору не спростовують. Так як виходячи з наведених вище норм чинного законодавства правочини між юридичною та фізичною особою належить вчиняти у письмовій формі. Дійсно виходячи з положень ст.ст. 1046, 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики може бути представлений документ, який посвідчує передання позикодавцем визначеної грошової суми. Однак, вказані положення законодавства підлягають до застосування, коли доведені обставини наявності договірних відносин з поворотної фінансової допомоги. В даній справі саме обставини укладення поворотної фінансової допомоги не є доведеними. Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що самі по собі копії платіжних доручень не підтверджують укладення між сторонами зворотної фінансової допомоги, оскільки ними не підтверджуються обставини погодження відповідача повернути ці кошти. Саме лише зазначення в призначенні платежу від 31 липня 2015 року позивачем про зворотність фінансової допомоги не свідчень про узгодження цих умов між сторонами цих договірних правовідносин. При цьомув кожному з платіжних доручень іде посилання на договір, а враховуючи, що в платіжному доручені від 31 липня 2015 року вказаний договір від 31 липня 2015 року, то в дорученні від 26 червня 2015 року очевидно мова йде про інший договір. Однак, ці договори позивачем суду не надано. Твердження позивача про те, що про домовленість щодо поворотності свідчить вчинення відповідачем дій на погашення заборгованості не можуть бути прийняті до уваги суду. Як вірно вказав суд першої інстанції, грошові кошти на рахунок позивача надійшли з рахунку, що не належить відповідачу. Тому вказані дії не можуть вважатися такими, що вчинені відповідачем і свідчити про визнання нею заборгованості. А отже в даній справі позивачем не надано доказів на підтвердження обставин узгодження з відповідачем у письмовому вигляді надання фінансової допомоги на умовах поворотності. Враховуючи, що саме погоджені умови поворотності фінансової допомоги є правовою підставою для вимоги про повернення цієї суми, відсутність доказів на підтвердження наявності домовленості сторін щодо поворотності фінансової дороги є достатньою підставою для відмови у задоволенні вимог про повернення грошових коштів наданих як фінансова допомога. Беручи до уваги вищевикладене, апеляційний суд не погоджується з доводами апеляційної скарги щодо наявності підстав для стягнення з відповідача на користь позивача сум, які визначені як фінансова допомога. Судом першої інстанції надана вірна оцінка доказам, що були предметом дослідження в судовому засіданні суду першої інстанції, ним повно і об`єктивно з`ясовані дійсні обставини справи, перевірені доводи і заперечення сторін зібраними у справі доказами, яким надана належна правова оцінка. Оскаржуване рішення постановлене з додержанням вимог матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Враховуючи відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що понесені позивачем витрати на цій стадії розгляду справи компенсації не підлягають. Стороною відповідача не заявлено про компенсацію судових витрат понесених на даній стадії судового розгляду. Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381- 384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції П О С Т А Н О В И В Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Дармар» - залишити без задоволення. Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 11 червня 2021 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України. Суддя-доповідач: В.В. Соколова Судді: А.М. Андрієнко Н.В. Поліщук