Постанова 4824 № 757/46798/20-ц

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 19 червня 2024 року м. Київ Справа № 757/46798/20 Провадження: № 22-ц/824/8436/2024 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого (судді-доповідача) Невідомої Т. О., суддів Верланова С. М., Нежури В. А., секретар Сакалош Б. В. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Гамолі Олександра Федоровича в інтересах ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 16 травня 2023 року, постановлене під головуванням судді Григоренко І. В., у справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «АВ-СЕРВІС», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості, у с т а н о в и в: У жовтні 2020 року ОСОБА_2 звернувся до суду із вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 21.06.2016 року між ним, як засновником ТОВ «АВ-СЕРВІС», та відповідачем, в особі фінансового директора ОСОБА_1 , було укладено договір № 21-06 про надання безвідсоткової фінансової допомоги (далі - договір № 21-06 від 21.06.2016 року), згідно умов якого позивач надає відповідачу безвідсоткову поворотну фінансову допомогу у розмірі 800 000 грн, а відповідач зобов`язується її повернути за письмовою вимогою ОСОБА_2 , але в будь-якому випадку не пізніше 31.12.2017 року. Окрім того, 10.11.2017 року між ним, як засновником ТОВ «АВ-СЕРВІС», та відповідачем, в особі фінансового директора ОСОБА_1 , було укладено договір № 10-11 про надання безвідсоткової фінансової допомоги (далі - договір № 10-11 від 10.11.2017 року), відповідно до умов якого позивач надає відповідачу безвідсоткову поворотну фінансову допомогу у розмірі 500 000 грн, а відповідач зобов`язується її повернути за письмовою вимогою ОСОБА_2 , але в будь-якому випадку не пізніше 31.12.2018 року. Окрім того, 26.06.2018 року між ним, як засновником ТОВ «АВ-СЕРВІС», та відповідачем, в особі фінансового директора ОСОБА_1 , було укладено договір № 26-06 про надання безвідсоткової фінансової допомоги (далі - договір № 26-06 від 26.06.2018 року), згідно умов якого, він, позивач надає відповідачу безвідсоткову поворотну фінансову допомогу у розмірі 150 000 грн, а відповідач зобов`язується її повернути за письмовою вимогою, але в будь-якому випадку не пізніше 31.12.2018 року. Окрім того, сторони у договорах передбачили, що у разі порушення відповідачем строків повернення фінансової допомоги, окрім повернення основної суми допомоги, відповідач також сплачує пеню на користь позивача у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення. Він зобов`язання за договорами виконав належним чином та перерахував відповідачу грошові кошти у загальному розмірі 1 450 000 грн, проте, останній грошові кошти не повернув, чим порушив грошове зобов`язання. За таких обставин, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), до сплати підлягає за весь час прострочення три проценти річних у розмірі 101 824 грн.; пеня у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення у розмірі 493 501,38 грн.; інфляційні втрати у розмірі 159 207,81 грн. Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 16 травня 2023 року позов ОСОБА_2 задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «АВ-СЕРВІС» на користь ОСОБА_2 заборгованість за договором № 21-06 про надання безвідсоткової фінансової допомоги від 21.06.2016 року, договором № 10-11 про надання безвідсоткової фінансової допомоги від 10.11.2017 року, договором № 26-06 про надання безвідсоткової фінансової допомоги від 26.06.2018 року в загальній сумі 1 450 000 грн; 101 824 грн - три проценти річних; 493501 грн 38 коп. - пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення; 159 207 грн 81 коп інфляційних втрат. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «АВ-СЕРВІС» на користь ОСОБА_2 10510 грн на відшкодування витрат по сплаті судового збору. Не погодившись із таким судовим рішенням, адвокат Гамоля О. Ф. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що на момент підписання договорів фінансової допомоги структура власності ТОВ «АВ-Сервіс» виглядала наступним чином: ОСОБА_2 частка - 50 %, ОСОБА_1 частка - 50 %. Керівником ТОВ «АВ-Сервіс» був генеральний директор ОСОБА_2 . Вказує, що суд першої інстанції залишив поза увагою те, що для підписання договорів фінансової допомоги необхідне погодження учасників товариства, яке має оформлюватись рішенням загальних зборів учасників товариства. В суді першої інстанції відповідачем неодноразово наголошувалось, що рішення загальних зборів учасників ТОВ «АВ-Сервіс» щодо погодження договорів фінансової допомоги не приймалось. Позивачем не було надано будь-яких доказів на підтвердження прийняття рішення загальних зборів учасників ТОВ «АВ-Сервіс» про погодження на укладення договорів фін допомоги, та надання повноважень ОСОБА_1 на підписання таких угод від імені товариства. Підсумовуючи, зазначив, що єдиною особою, яка мала право укладати договори фін допомоги від імені товариства є Генеральний директор ТОВ «АВ-Сервіс», яким на момент підписання був позивач, ОСОБА_2 . Проте, суд першої інстанції не врахував дані обставини та повністю проігнорував факт відсутності повноважень у ОСОБА_1 на підписання договорів фін допомоги. На підставі вищевикладеного, вважає, що, оскільки позивач у даній справі обґрунтовував свої вимоги до відповідача, посилаючись на договори фінансової допомоги, а, в свою чергу, ОСОБА_1 неодноразово наголошував, що не підписував даних договорів, а також те, що підписи є підробленими, встановлення обставин чи підписувались договори фін допомоги ОСОБА_1 , має значення для правильного вирішення спору. Отже, правильне вирішення спору у даній справі було неможливим без призначення відповідної почеркознавчої експертизи, а відтак, суд першої інстанції незаконно відмовив у задоволенні заявленого клопотання про призначення експертизи. Ухвалами Київського апеляційного суду від 29 лютого 2024 року відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні. У відзиві на апеляційну скаргу адвокат Предчук Т. В. в інтересах ОСОБА_2 доводи, викладені в апеляційній скарзі, вважала необгрунтованими, вказувала, що рішення суду першої інстанції ухвалено відповідно до норм матеріального і процесуального права, суд першої інстанції дійшов до правильних висновків щодо визначення правової природи відносин, які склалися між позивачем та відповідачем, та надав їм відповідну матеріально-правову кваліфікацію. Також суд першої інстанції розглянув справу відповідно до всіх наданих учасникам справи доказів та правомірно прийняв до уваги докази позивача, які подані у чіткій відповідності до процедурних норм ЦПК та у відповідності до вимог до подання доказів. Водночас, зазначила, що відповідач та третя особа, які діяли у даній справі фактично спільно, прагнучи максимально затягнути розгляд справи, систематично ігнорували дотримання строків подання заяв, пояснень, клопотань та доказів, у результаті чого,судом першої інстанції було повернуто адвокату Гамолі О.Ф. пояснення третьої особи у зв`язку з порушенням процедури їх подання, відмовлено третій особі у задоволенні клопотання про зупинення розгляду справи до ухвалення вироку у «фактовому» кримінальному провадженні,та відмовлено у задоволенні клопотання про призначення судової експертизи, поданому через три роки після порушення провадження у справі, на стадії судового розгляду,фактично, майже через півроку після закриття підготовчого провадження. Окрім того, зазначила, що жодних обгрунтованих заперечень у суді першої інстанції а ні відповідачем, а ні третьою особою щодо змісту заявлених позовних вимог, а саме стягнення заборгованості, пред`явлено не було. Також, просить звернути увагу, що предметом судового розгляду є саме встановлення фактів виконання зобов`язання позивачем та відповідно неналежне його виконання відповідачем, а предметом судового дослідження є встановлення розмірів заборгованості за договорами. Ухвалою суду від 29.05.2024 року клопотання адвоката Гамолі О. Ф. в інтересах ОСОБА_1 про призначення судової почеркознавчої експертизи залишено без задоволення. В судовому засіданні адвокат Гамоля О. Ф. в інтересах ОСОБА_1 , Кононенко К. А. в інтересах ТОВ «АВ СЕРВІС» апеляційну скаргу підтримали, з викладених у ній підстав. Адвокат Предчук Т. В. в інтересах ОСОБА_2 заперечувала проти апеляційну скаргу просила залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Вислухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом, між ТОВ «АВ-СЕРВІС», в особі фінансового директора ОСОБА_1 , та засновником ТОВ «АВ-СЕРВІС» ОСОБА_2 було укладено наступні договори про надання безвідсоткової фінансової допомоги: договір № 21-06 від 21.06.2016 року; договір № 10-11 від 10.11.2017 року та договір № 26-06 від 26.06.2018 року. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що зазначені договори безвідсоткової фінансової допомоги, за своєю правовою природою є договорами позики, проте, відповідач, в порушення умов договорів, взяті на себе зобов`язання не виконав, внаслідок чого, за ним рахується заборгованість, яка становить 1 450 000 грн. Окрім того, у зв`язку із простроченням виконання зобов`язання за договорами про надання безвідсоткової фінансової допомоги суд дійшов висновку, що підлягає задоволенню вимога позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України у розмірі 493 501,38 грн, а також період часу з 01.01.2018 року по 15.10.2020 року три проценти річних у розмірі 66 937 грн та інфляційні втрати у розмірі 124 759,73 грн.; за договором № 10-11 від 10.11.2017 року за період часу з 01.01.2019 року по 15.10.2020 року три проценти річних у розмірі 26 836 грн та інфляційні втрати у розмірі 26 498,52 грн; за договором № 26-06 від 26.06.2018 року за період часу з 01.01.2019 року по 15.10.2020 року три проценти річних у розмірі 8 051,00 грн та інфляційні втрати у розмірі 7 949,56 грн, а всього - три проценти річних у розмірі 101 824 грн та інфляційні втрати у розмірі 159 207,81 грн. Перевіряючи висновки суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного. Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Разом з тим, якщо факт передання грошових коштів відрізняється від моменту підписання договору між сторонами, то він може підтверджуватися розпискою або іншими документами, тобто письмовими доказами. При цьому чинне законодавство України не встановлює обов`язковості написання розписки про передачу грошових коштів, якщо між сторонами укладений договір позики в письмовій формі або ними використовуються інші документи на підтвердження факту передання грошових коштів. У разі пред`явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов`язання. Для цього, з метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України суд повинен встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов. Отже, досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти їх справжню правову природу, незважаючи на найменування документа, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки. У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17 зазначено, що реальним вважається договір, що є укладеним з моменту передачі речі або вчинення іншої дії. Для укладення реального договору необхідна наявність двох юридичних фактів: а) домовленість між його сторонами стосовно істотних умов договору; б) передача речі однією стороною іншій стороні або вчинення іншої дії. Так, з умов договору № 21-06 від 21.06.2016 року укладеного між ТОВ «АВ-СЕРВІС», в особі фінансового директора ОСОБА_1 , та засновником ТОВ «АВ-СЕРВІС» ОСОБА_2 про надання безвідсоткової фінансової допомоги, убачається, що позикодавець зобов`язується надати позичальнику безвідсоткову поворотну фінансову допомогу, а позичальник зобов`язується використати її відповідно до статутних цілей діяльності та повернути надану фінансову допомогу в порядку та на умовах, передбачених цим договором (том 1 а. с. 13). Відповідно до п. 2 договору № 21-06 від 21.06.2016 року, поворотна фінансова допомога надається позикодавцем в національній валюті України та складає 800 000 грн. Поворотна фінансова допомога надається позикодавцем без стягнення відсотків за користування коштами. Поворотна фінансова допомога надається протягом 60 робочих днів з дня підписання даного договору шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позичальника. Пунктами 3.1., 4.1. договору № 21-06 від 21.06.2016 року передбачено, що даний договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань. Поворотна фінансова допомога підлягає поверненню за письмовою вимогою позикодавця, відповідно до п. 5.1. даного договору, але в будь-якому випадку, не пізніше 31.12.2017 року. Згідно п. п. 5.1. договору № 21-06 про надання безвідсоткової фінансової допомоги від 21.06.2016 року, позикодавець має право вимагати дострокового повернення наданої поворотної фінансової допомоги, письмово попередивши про це позичальника за 15 робочих днів. Умовами договору № 10-11 від 10.11.2017 року, укладеного між ТОВ «АВ-СЕРВІС», в особі фінансового директора ОСОБА_1 , та засновником ТОВ «АВ-СЕРВІС» ОСОБА_2 про надання безвідсоткової фінансової допомоги, убачається, що позикодавець зобов`язується надати позичальнику безвідсоткову поворотну фінансову допомогу, а позичальник зобов`язується використати її відповідно до статутних цілей діяльності та повернути надану фінансову допомогу в порядку та на умовах, передбачених цим договором (т. 1 а. с. 22). Відповідно до п. 2 договору № 10-11 від 10.11.2017 року, поворотна фінансова допомога надається позикодавцем в національній валюті України та складає 500 000,00 грн. Поворотна фінансова допомога надається позикодавцем без стягнення відсотків за користування коштами. Поворотна фінансова допомога надається протягом 60 робочих днів з дня підписання даного договору шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Позичальника. Як визначено у п. п. 3.1., 4.1. договору № 10-11 від 10.11.2017 року, даний договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань. Поворотна фінансова допомога підлягає поверненню за письмовою вимогою позикодавця, відповідно до п. 5.1. даного договору, але в будь-якому випадку, не пізніше 31.12.2018 року. Згідно п. п. 5.1. договору № 10-11 від 10.11.2017 року, позикодавець має право вимагати дострокового повернення наданої поворотної фінансової допомоги, письмово попередивши про це позичальника за 15 робочих днів. Умовами договору № 26-06 від 26.06.2018 року укладеного між ТОВ «АВ-СЕРВІС», в особі фінансового директора ОСОБА_1 та засновником ТОВ «АВ-СЕРВІС» ОСОБА_2 передбачено, що позикодавець зобов`язується надати позичальнику безвідсоткову поворотну фінансову допомогу, а позичальник зобов`язується використати її відповідно до статутних цілей діяльності та повернути надану фінансову допомогу в порядку та на умовах, передбачених цим договором (т. 1 а. с. 31). Відповідно до п. 2 договору № 26-06 від 26.06.2018 року, поворотна фінансова допомога надається позикодавцем в національній валюті України та складає 150 000 грн. Поворотна фінансова допомога надається позикодавцем без стягнення відсотків за користування коштами. Поворотна фінансова допомога надається протягом 60 робочих днів з дня підписання даного договору шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позичальника. Як визначено у п. п. 3.1., 4.1. договору № 26-06 від 26.06.2018 року, даний договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань. Поворотна фінансова допомога підлягає поверненню за письмовою вимогою позикодавця, відповідно до п. 5.1. даного договору, але в будь-якому випадку, не пізніше 31.12.2018 року. Згідно п. п. 5.1. договору № 26-06 від 26.06.2018 року, позикодавець має право вимагати дострокового повернення наданої поворотної фінансової допомоги, письмово попередивши про це позичальника за 15 робочих днів. Колегія суддів, аналізуючи зміст та умови договорів: № 21-06 від 21.06.2016 року; № 10-11 від 10.11.2017 року та № 26-06 від 26.06.2018 року, ураховуючи вищевикладені правові висновки Верховного Суду, погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що за своєю правовою природою вказані договори є договорами позики. Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. За змістом частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (стаття 1047 ЦК України). З системного аналізу норм статті 1046, 1047 ЦК України вбачається, що оскільки договір позики є реальним, то факт передання грошових коштів може підтверджуватися договором позики, укладеними в письмовій формі, якщо в тексті останнього сторонами не зазначений інший строк передання грошових коштів. Пред`являючи позов до суду ОСОБА_2 долучив до позовної заяви копії договорів про надання безвідсоткової фінансової допомоги, завірені адвокатом АО «Кравченко і партнери» Северин Я.В. Частиною другою статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Відповідно до частини другої, шостої статті 95 ЦПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Так, як встановлено в ході апеляційного перегляду справи, сторони не мали змоги надати суду оригінали договорів фін допомоги у зв`язку з їх викраденням. Відповідна заява подана позивачем до правоохоронних органів у лютому 2023 року. Слід зазначити, що при зверненні до суду позивачем були дотримані вимоги статті 95 ЦПК України, оскільки, адвокат має професійне право посвідчувати копії документів у справах, зокрема і копії договорів, що прямо передбачено частиною першою статті 20 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність». Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 19 серпня 2021 у справі № 818/3711/15. Оскільки, під час розгляду справи про стягнення заборгованості за договором позики до предмету доказування входять факти, що свідчать про укладення між сторонами договору позики, його умови, передання та повернення грошових коштів, то наявні в матеріалах справи засвідчені адвокатським об`єднанням копії договорів позики є належними доказами у справі. Поряд з цим, слід також зазначити, що попри втрату оригіналів договорів позики, в матеріалах справи наявні належним чином посвідчені копії платіжних документів, які беззаперечно підтверджують факт надання фінансової допомоги ОСОБА_2 . Оригінали всіх платіжних доручень оглянуті в судовому засіданні в ході апеляційного перегляду справи. Колегія суддів, аналізуючи зміст платіжних документів, зазначає, що касові операції оформлялися у двох банківських установах: відділення №1 АТ «Банк Богуслав» та ПАТ «Вернум Банк». Квитанції, оформлені у ПАТ «Вернум Банк» містять у графі платник: « ОСОБА_2 », а у графі отримувач «ТОВ «АВ СЕРВІС», у графі призначення платежу: «надання безвідсоткової поворотної допомоги». Квитанції, оформлені у відділенні АТ «Банк Богуслав», містять визначення у графі платник: «ТОВ «АВ СЕРВІС Арабський В.П.». При цьому, в призначенні платежу також чітко зазначено «надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги». Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Тлумачення змісту цієї статті свідчать, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти які розглядаються, скоріше мали місце, аніж не були. Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п. 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS vSWEDEN») ЄСПЛ наголошує, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування» «поза розумним сумнівом». Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри». Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц. Зазначені вище обставини, в своїй сукупності, підтверджують факт надання ОСОБА_2 безвідсоткової фінансової допомоги, та є доведеними належними доказами. Отже, зарахування грошових коштів ОСОБА_2 свідчить про виконання зобов`язань за договором позики та виникнення у ТОВ «АВ-СЕРВІС» зобов`язань щодо їх повернення, як вірно і встановлено судом першої інстанції. Відповідно до положень статей 526, 530, 598, 599 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, установлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Згідно ч. 2 ст. 615 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання. 29.09.2020 року на адресу ТОВ «АВ-СЕРВІС» представником позивача було направлено пропозицію досудового врегулювання спору (том 1 а. с. 36 - 37). Проте, у листі від 06.10.2020 року за вих. № 06-10, ТОВ «АВ-СЕРВІС» повідомило про неможливість виконання зобов`язань та повернення заборгованості за усіма договорами безповоротної фінансової допомоги (т.1 а. с. 38). Тобто, відповідач, в порушення умов договорів, взяті на себе зобов`язання не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка становить 1 450 000грн. Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про задоволення позову ОСОБА_2 та стягнення на його користь з ТОВ «АВ-СЕРВІС»суми боргу за договорами позики в загальній сумі 1 450 000 грн. Щодо позовних вимог про стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат, колегія суддів зазначає наступне. З матеріалів справ убачається, що позивач просив стягнути з відповідача за договором № 21-06 від 21.06.2016 року за період часу з 01.01.2018 року по 15.10.2020 року три проценти річних у розмірі 66 937 грн, та інфляційні втрати у розмірі 124 759,73 грн; за договором № 10-11 від 10.11.2017 року за період часу з 01.01.2019 року по 15.10.2020 року три проценти річних у розмірі 26 836 грн, та інфляційні втрати у розмірі 26 498,52 грн; за договором № 26-06 від 26.06.2018 року за період часу з 01.01.2019 року по 15.10.2020 року три проценти річних у розмірі 8 051 грн, та інфляційні втрати у розмірі 7 949,56 грн, а всього - три проценти річних у розмірі 101 824 грн, інфляційні втрати у розмірі 159 207,81 грн. Як визначено у ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Як правильно встановлено судом першої інстанції, ТОВ «АВ-СЕРВІС» прострочило виконання грошового зобов`язання, тому позовні вимоги про стягнення індексу інфляції, а також трьох процентів річних від простроченої суми є обґрунтованими. Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат та трьох процентів річних, колегія суддівз ним погоджується та вважає його правильним. Будь-яких заперечень чи контррозрахунку відповідач не надав. За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги ОСОБА_2 до ТОВ «АВ-СЕРВІС» про стягнення трьох процентів річних у загальному розмірі 101 824,00 грн та інфляційних втрат у загальному розмірі 159 207,81 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню. В ході апеляційного перегляду, ОСОБА_1 не спростовано доводів позивача щодо укладення та підписання сторонами договорів фінансової позики. Посилання ОСОБА_1 на штучне створення позивачем доказів, враховуючи досліджений зміст банківських квитанцій, дат їх складення та формування, зазначення мети призначення платежу, оцінюються колегією суддів критично. Водночас, є незрозумілими пояснення ОСОБА_1 з однієї сторони про те, що він не підписував дані договори, а з іншої, що підписання договору не охоплюється його повноваженнями. Слід також зазначити, що предметом судового розгляду є саме встановлення фактів виконання зобов`язання позивачем та відповідно неналежне його виконання відповідачем, а предметом судового дослідження є встановлення розміру заборгованості внаслідок порушення умов укладених договорів. Що стосується копії витягу з ЄРДР у кримінальному провадженні №12021116230000544, то положеннями чинного ЦПК України не передбачено повторне подання до суду одних і тих самих доказів, тому колегія суддів вважає їх неприйнятними. Інші доводи апеляційної скарги на висновки суду не впливають, зводяться до необхідності переоцінки доказів, яким судом першої інстанції дана належна оцінка. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», № 63566/00, параграф 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскільки апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких підстав, апеляційну скаргу адвоката Гамолі Олександра Федоровича в інтересах ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а рішення рішення Печерського районного суду м. Києва від 16 травня 2023 року залишити без змін Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу адвоката Гамолі Олександра Федоровича в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення. рішення Печерського районного суду м. Києва від 16 травня 2023 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції з підстав, визначених ч. 2 ст. 389 ЦПК України. Головуючий Т. О. Невідома Судді С. М. Верланов В. А. Нежура