Постанова Київський апеляційний суд № 759/10614/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Унікальний номер справи: 759/10614/21 Постанова винесена суддею Бабич Н.Д. Номер апеляційного провадження: 33/824/3214/2021 Категорія: ст. 44-3 КУпАП П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 08 вересня 2021 суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Худик М.П., за участю: особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 захисника Поліщука С.В. розглянувши в залі суду у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Святошинського районного суду м. Києва від 11 червня 2021 рокустосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , в с т а н о в и в: Постановою судді Святошинського районного суду м. Києва від 11 червня 2021 року ОСОБА_1 звільнено від адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 44-3 КУпАП, у зв`язку з малозначністю, обмежившись усним зауваженням, провадження по справі закрито. Відповідно до постанови судді, ОСОБА_2 , 15.04.2021 близько 14:00 год. в м. Києві по просп. Перемоги, 118, виконувала функції адміністратора у хостелі, чим порушила постанову КМУ № 1236, та вчинила правопорушення, передбачене ст. 44-3 КУпАП. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на порушення норм процесуального та матеріального права, а також на неповне з'ясування фактичних обставин у справі, просить скасувати постанову судді Святошинського районного суду м. Києва від 11 червня 2021 року та закрити провадження в справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 44-3 КУпАП, стосовно ОСОБА_1 на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, - у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. Так, ОСОБА_1 звертає увагу суду на те, що в оскаржуваній постанові помилково зазначено про її присутність в судовому засіданні, що на думку апелянта, вказує на формальність розгляду справи. Також, на переконання ОСОБА_1 , місцевий суд незаконно та необґрунтовано закрив провадження у справі не у зв'язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, а за малозначністю. Крім того, як вбачається з апеляційної скарги, суд першої інстанції не надав жодної оцінки клопотанню ОСОБА_1 про закриття провадження у справі. Згідно доводів апеляційної скарги, протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали не містить жодних доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 здійснювала функції адміністратора у хостелі. Заслухавши пояснення ОСОБА_1 та її захисника Поліщука С.В., які підтримали апеляційну скаргу посилаючись на доводи в ній викладені, свідка ОСОБА_3 , вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд дійшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ч. 2 ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. Згідно зі ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Однак, всупереч вказаним вимогам закону, судом першої інстанції не були в повному обсязі з'ясовані та перевірені всі обставини даної справи, у зв`язку з чим оскаржувана постанова підлягає скасуванню. Згідно ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачена адміністративна відповідальність. Склад адміністративного правопорушення - це встановлена адміністративним законодавством сукупність об`єктивних і суб`єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням. Цими ознаками є об`єкт, об`єктивна сторона, суб'єкт та суб`єктивна сторона і відсутність хоча б однієї з цих ознак означає відсутність складу адміністративного правопорушення в цілому. Так, згідно диспозиції ст. 44-3 КУпАП відповідальність за даною нормою закону настає за порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами. Також слід зазначити, що стаття 44-3 КУпАП за своїм змістом є бланкетною адміністративно-правовою нормою, тобто нормою, яка лише називає або описує правопорушення, а для повного визначення його ознак відсилає до інших нормативно-правових актів, що наповнює норму ст. 44-3 КУпАП більш конкретним змістом для встановлення тих ознак, які мають значення для правильної правової кваліфікації зазначеного діяння. Згідно вимог статті 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення, зазначаються, зокрема суть адміністративного правопорушення та нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення. При цьому, суть адміністративного правопорушення повинна точно відповідати ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеним у статті КУпАП або нормах інших нормативно-правових актів, якими передбачена відповідальність за вчинення чітко визначених протиправних дій. З протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАБ № 378865 від 15 квітня 2021 року вбачається, що ОСОБА_1 , 15.04.2021 року о 14 год. 00 хв. за адресою: м. Київ, пр. Перемоги, 118, виконувала функції адміністратора у хостелі, чим порушила постанову КМУ № 1236 від 09.12.2020 року, чим вчинила правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 44-3 КУпАП. Однак, уповноважена особа - ДОП Святошинського УП ГУНП у м. Києві рядовий поліції Пономаренко О.М. не дотримався вказаних вимог закону при складанні щодо ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення за ст. 44-3 КУпАП, не зазначив, які саме пункти (положення) постанови КМУ № 1236 від 09.12.2020 року порушила ОСОБА_1 , належним чином не виклав суть вчиненого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, що призвело до неконкретності змісту зазначеного протоколу. Так, для перевірки доводів викладених в апеляційній скарзі в суд апеляційної інстанції були викликаний ДОП Святошинського УП ГУНП у м. Києві рядовий поліції Пономаренко Олександр Миколайович, який пояснив, що він 15.04.2021 року прибув за викликом за адресою: м. Київ. просп.

118. За вказаною адресою знаходився хостел, в приміщенні якого перебувала ОСОБА_1 , відносно якої і було складено протокол про адміністративне правопорушення. Згідно із положеннями ст. 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 22.07.2020, в редакції на час вчинення адміністративного правопорушення, карантин встановлюється та відміняється Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 року №1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», на території України з 19 грудня 2020 року до 1 жовтня 2021 року встановлено карантин. Відповідно до п.п. 16 п. 3 постанови КМУ від 09.12.2020 № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами згідно з постановою КМУ № 329 від 07 квітня 2021 р.) з 24 лютого 2021 р. на території України встановлюється жовтий рівень епідемічної небезпеки, відповідно до якого забороняється діяльність закладів, що надають послуги з розміщення (крім готелів, санаторно-курортних закладів, установ і закладів, які надають соціальні послуги, реабілітаційних установ для осіб з інвалідністю та дітей з інвалідністю, а також стаціонарних відділень первинного та складного протезування протезно-ортопедичних підприємств, що належать до сфери управління Міністерства соціальної політики, дитячих закладів оздоровлення та відпочинку). Тобто, вказаною Постановою КМУ від 22.07.2020 року до суб`єктів зазначеної заборони віднесено не будь-яких осіб, а лише суб`єктів господарювання, якими згідно Господарського кодексу України є: 1) господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку; 2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці. У суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 пояснила, що вона 15.04.2021 року дійсно перебувала за адресою: м. Київ, просп. Перемоги, 118, проте не здійснювала функції адміністратора у хостелі, а зайшла до подруги в гості, де відносно неї і було складено протокол про адміністративне правопорушення. При цьому матеріали справи не містять доказів, які б свідчили, що ОСОБА_1 є суб'єктом господарювання чи посадовою особою такого суб`єкта, що здійснює відповідну діяльність, а тому не може бути суб`єктом правопорушення, передбаченого ст. 44-3 КУпАП. Обов`язок щодо належного складання протоколу про адміністративне правопорушення та надання доказів на підтвердження викладених в протоколі відомостей покладається на особу, яка його складає (ч. 1 ст. 254 КУпАП та ч. 2 ст. 251 КУпАП), та не може бути перекладено на суд. З огляду на викладене, протокол про адміністративне правопорушення серії ВАБ № 378865 від 15.04.2021 року щодо ОСОБА_1 не відповідає вимогам ст. 256 КУпАП. Також слід зазначити, що згідно положень КУпАП розгляд справи про адміністративне правопорушення проводиться лише в межах обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, при цьому суд не наділений повноваженнями самостійно змінювати фактичні обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення. Вказані вимоги закону також узгоджуються з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яку національні суди повинні враховувати при здійсненні правосуддя. Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини («Малофеєв проти Росії» та «Карелін проти Росії»), у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу. У такому випадку справа про адміністративне правопорушення має бути закрита у зв`язку з відсутністю складу правопорушення. Європейський суд з прав людини поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) для кримінального провадження поширюється Європейським судом з прав людини й на провадження у справах про адміністративні правопорушення, оскільки «кримінальним обвинуваченням» у розумінні Конвенції слід розглядати й протокол про адміністративного правопорушення (справа «Лучанінова проти України», рішення від 09.06.2011 року, заява №16347/02). Виходячи з практики застосування Європейським судом ст. 6 Конвенції, у випадку, якщо передбачені санкції є достатньо суворими, то скоєне правопорушення має природу кримінального злочину, а отже його судовий розгляд має відповідати принципу справедливості відповідно до ст. 6 Конвенції. Крім того, у матеріалах відсутні докази на доведення винуватості ОСОБА_1 у вчинені правопорушення, передбаченого ст. 44-3 КУпАП, «поза розумним» сумнівом (Рішення Європейського суду з прав людини «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18 січня 1978 року та «Коробов проти України» від 21 жовтня 2011 року). Суд першої інстанції наведені порушення не перевірив, фактичні обставини не з`ясував, обґрунтовуючи своє рішення, формально послався на докази без належного їх дослідження та оцінки у розумінні ст.ст. 251, 252 КУпАП, внаслідок чого дійшов необґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 44-3 КУпАП. Частина 1 ст. 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Згідно п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення. З урахуванням наведеного, вважаю, що доводи апелянта про відсутність у її діях складу правопорушення, передбаченого ст. 44-3 КУпАП, є обґрунтованими; постанова судді місцевого суду як незаконна підлягає скасуванню, а провадження на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП - закриттю. Керуючись ст. 294 КУпАП, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу задовольнити. Постанову судді Святошинського районного суду м. Києва від 11 червня 2021 року відносно ОСОБА_1 скасувати, провадження по справі закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП. Постанова оскарженню не підлягає. Суддя Київського апеляційного суду М.П.Худик