Постанова 4855 № 620/6634/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/6634/20 Суддя першої інстанції: Житняк Л.О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 вересня 2021 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді - Пилипенко О.Є. суддів - Беспалова О.О. та Собківа Я.М., при секретарі - Ткаченко В.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Департаменту соціальної політики Чернігівської міської ради на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціальної політики Чернігівської міської ради про визнання дій протиправними та стягнення коштів, В С Т А Н О В И Л А : У грудні 2020 року позивач - ОСОБА_1 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Департаменту соціальної політики Чернігівської міської ради про визнання дій протиправними та стягнення коштів, в якому просив: - визнати протиправними дії Департаменту соціальної політики Чернігівської міської ради щодо нарахування та виплати позивачу щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік, як особі з інвалідністю внаслідок війни II групи, передбаченої ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у розмірі 3 640,00 грн; - стягнути з Департаменту соціальної політики Чернігівської міської ради на користь позивача щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік, особі з інвалідністю внаслідок війни II групи, у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком з урахуванням раніше проведених виплат (9646,00 грн). Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2021 року адміністративний позов задоволено. Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач - Департамент соціальної політики Чернігівської міської ради звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення було неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального та процесуального права. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 серпня 2021 року зобов`язати ОСОБА_1 надати суду у строк до 20 вересня 2021 року з доказами направлення іншій стороні документи (в тому числі посвідчення з написом «Посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни»), що підтверджують наявність у позивача статусу особи, яка належать до осіб з інвалідністю внаслідок війни, відповідно до ст. 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Станом на дату розгляду справи, витребовувані документи від ОСОБА_1 до суду апеляційної інстанції не надходили. Відповідно до ч.ч.1, 2, 3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. У відповідності до ст.. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що з 27.02.2020 року ОСОБА_1 мав право на отримання разової грошової допомоги до 5 травня для осіб з інвалідністю ІІ групи внаслідок війни - у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, що становить 13 104,00 грн (1638*8), оскільки Законом України від 14.11.2019 №294-ІХ «Про Державний бюджет України на 2020 рік» визначено прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність: з 1 січня 2020 року - 1638,00 гривень (стаття 7), отже саме відповідачем допущені протиправні дії щодо виплати позивачу щорічної разової грошової допомоги у меншому розмірі, ніж передбачено ч.5 ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», таким чином, сума недоотриманих позивачем коштів складає 9464,00 грн. Колегія суддів вважає висновок суду першої інстанції необґрунтованим, з огляду на наступне. Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІ групи, має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни (а.с.6). 09.04.2020 року позивачу виплачено разову грошову допомогу до 05 травня за 2020 рік в розмірі 1390 грн (а.с.10). У грудні 2020 року позивач звернувся до відповідача із заявою про нарахування і виплату допомоги до 05 травня у 2020 році в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком з посиланням на ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту». Відповідач листом від 18.12.2020 року №14-06/2672 відмовив у нарахуванні допомоги у бажаному заявником розмірі, мотивуючи тим, одноразова грошова допомога до 5 травня за 2020 рік виплачена позивачу в розмірі, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України від 19.02.2020 року №112, у межах бюджетних призначень, встановлених Законом про Державний бюджет України, позивачу, як така допомога виплачена в розмірі 1390 грн. згідно наданих списків відділом з питань виплати пенсії військовослужбовців та деяких категорій громадян управління з питань виплати пенсії ГУ ПФУ в Чернігівській області (а.с.8-9). Вважаючи вищевказану відмову протиправною, позивач звернулась з даним адміністративним позовом до суду. Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне. Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Пільги для осіб з інвалідністю внаслідок війни, встановлені статтею 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Так, Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 25.12.1998 р. N 367-ХІУ статтю 12, 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» було доповнено частиною п`ятою такого змісту: «щорічно до 5 травня для осіб з інвалідністю II групи - 8 мінімальних пенсій за віком». Пунктом 20 Розділу II Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік» згадану вище норму права викладено в такій редакції: «щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України». У подальшому, рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 №10-рп/2008 визнано неконституційними зокрема положення статті 67 розділу І, пунктів 2-4, 6-8, 10-18, підпункту 7 пункту 19, пунктів 20-22, 24-34, підпунктів 1-6, 8-12 пункту 35, пунктів 36-100 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» та пункту 3 розділу III «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України». Крім того, правовідносини щодо нарахування, виплати та розмірів щорічної разової грошової допомоги до 5 травня з 01.01.2015 року додатково врегульовані пунктом 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України, відповідно вимог якого визначено, зокрема, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування. Тобто, Кабінету Міністрів України були делеговані відповідні повноваження, зокрема встановлювати розмір разової грошової допомоги до 5 травня. На реалізацію приписів цієї норми закону Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 19.02.2020 року №112 «Деякі питання виплати у 2020 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань»», якою передбачено, що районні органи соціального захисту населення (центри по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат) перераховують кошти, зокрема, учасникам бойових дій, через відділення зв`язку або установи банків на особові рахунки громадян за місцем отримання пенсії (особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання) у розмірі 3640 гривень. Рішенням Конституційного Суду України від 27.02.2020 №3-р/2020 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 45, ст. 425) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування. Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що для отримання одноразової щорічної грошової допомоги до 5 травня в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, особі необхідно мати статус особи з інвалідністю внаслідок війни. Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 року № 3551-ХІІ, а саме статтею 7 визначено, що до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать особи з числа військовослужбовців діючої армії та флоту, партизанів, підпільників, працівників, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання обов`язків військової служби (службових обов`язків) чи пов`язаних з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з`єднаннях, підпільних організаціях і групах та інших формуваннях, визнаних такими законодавством України, в районі воєнних дій, на прифронтових дільницях залізниць, на спорудженні оборонних рубежів, військово-морських баз та аеродромів у період громадянської та Другої світової воєн або з участю в бойових діях у мирний час. Відповідно до Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 року № 302, особам з інвалідністю внаслідок війни (стаття Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") видаються посвідчення з написом "Посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни" та нагрудний знак "Ветеран війни - особа з інвалідністю внаслідок війни". Разом з тим, відповідно до матеріалів справи, ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІ групи, має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни, втім, матеріали справи не містять документів, відповідно до яких позивач є особою з інвалідністю внаслідок війни. Такі документи витребовувались ухвалою суду, проте позивачем не було надано суду апеляційної інстанції документи (в тому числі посвідчення з написом «Посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни»), що підтверджують наявність у позивача статусу особи, яка належать до осіб з інвалідністю внаслідок війни, відповідно до ст. 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». ОСОБА_1 перебуває на персоніфікованому обліку в Єдиному державному автоматизованому реєстрі осіб, які мають право на пільги по Деснянському району міста Чернігова, як учасник бойових дій з 19.09.2016 року. З урахуванням викладеного, позивач, всупереч висновкам суду першої інстанції з 27.02.2020 року заявник не набув право на соціальне забезпечення у порядку редакції Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 25.12.1998 №367-ХІV, яка передбачала розмір допомоги до 5 травня для осіб з інвалідністю ІІ групи внаслідок війни - вісім мінімальних пенсій за віком, у зв`язку з відсутністю у останнього статусу особи з інвалідністю внаслідок війни, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими та не підлягають задоволенню. Разом з тим, відповідно до п.1 постанови КМ України від 19 лютого 2020 р. № 112 «Деякі питання виплати у 2020 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань» учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності та колишнім неповнолітнім (яким на момент ув`язнення не виповнилося 18 років) в`язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, а також дітям, які народилися у зазначених місцях примусового тримання їх батьків - 1390 гривень. Так, як вбачається з відповіді відповідача та відповідно до довідки від 17.12.2020 року № 14-06/3481, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 19.02.2020 року № 112, позивачу була перерахована разова грошова допомога до 5 травня у 2020 році в розмірі 1390 грн., що свідчить про відсутність у діях відповідача протиправних дій, адже допомога перерахована у розмірі, що встановлений чинним законодавством. З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. У зв`язку з цим суд вважає необхідним апеляційну скаргу Департаменту соціальної політики Чернігівської міської ради - задовольнити, рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2021 року - скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 - відмовити. Керуючись ст..ст. 241, 242, 308, 311, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Департаменту соціальної політики Чернігівської міської ради - задовольнити. Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2021 року - скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 - відмовити. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя: О.Є. Пилипенко Суддя: О.О.Беспалов Я.М.Собків Повний текст виготовлено 21 вересня 2021 року.