Постанова 4851 № 520/5280/2020

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 травня 2021 р. Справа № 520/5280/2020 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Калиновського В.А., Суддів: Бартош Н.С. , Мінаєвої О.М. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління соціального захисту населення адміністрації Індустріального району Харківської міської ради. на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.06.2020, головуючий суддя І інстанції: Горшкова О.О., м. Харків, 61022, по справі № 520/5280/2020 за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення адміністрації Індустріального району Харківської міської ради. про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом до Управління соціального захисту населення адміністрації Індустріального району Харківської міської ради, в якому просив суд: - визнати неправомірним та скасувати рішення відповідача № 10- 29/2254/4-04/20 про відмову нарахувати та виплатити ОСОБА_1 разову грошову допомогу до 5 травня 2020 року як особі з інвалідністю 2 групи внаслідок війни у розмірі 8-ми мінімальних пенсій за віком, відповідно до рішення Конституційного Суду України від 27.02.2020р. № 3-р/2020; - зобов`язати Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Індустріального району Харківської міської ради нарахувати та виплатити ОСОБА_1 разову грошову допомогу до 5 травня 2020 року як особі з інвалідністю 2 групи внаслідок війни у розмірі 8-ми мінімальних пенсій за віком, відповідно до рішення Конституційного Суду України від 27.02.2020р. № З-р/2020 з урахуванням раніше виплачених сум. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 02.06.2020 адміністративний позов задоволено частково. Зобов`язати Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Індустріального району Харківської міської ради нарахувати та виплатити ОСОБА_1 разову грошову допомогу до 05 травня 2020 року як особі з інвалідністю 2 групи внаслідок війни у розмірі 8-ми мінімальних пенсій за віком з урахуванням раніше виплачених сум. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено. Відповідач, не погодившись із рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій посилається на неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні адміністративного позову. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що Кабінету Міністрів України делеговані повноваження встановлювати розміри виплат разової грошової допомоги до 5 травня, Управління не має правових підстав для виплати грошової компенсації в розмірах, які не визначені Постановою №

112. Відповідач вказує, що 27.02.2020 Конституційним Судом України прийнято рішення № З-р/2020, яким визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування. При цьому, Конституційним Судом України, скасовано лише окремі положення п. 26 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України, а не положення ч. 5 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Крім цього, у рішенні Конституційного Суду України, відсутні положення щодо того, яким чином та в яких розмірах необхідно виплачувати разову грошову допомогу до 5 травня. Від позивача на адресу Другого апеляційного адміністративного суду надано відзив на апеляційну скаргу, в якому ОСОБА_1 вказує, що доводи на які посилається відповідач в апеляційній скарзі є безпідставним та просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції залишити без змін. 03.11.2020 року ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду заяву Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Індустріального району Харківської міської ради про заміну сторони - задоволено. Замінено Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Індустріального району Харківської міської ради на Управління соціального захисту населення адміністрації Індустріального району Харківської міської ради. Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Колегія суддів зазначає, що з огляду на ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів, заслухавши обставини справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , є особою з інвалідністю 2 групи внаслідок ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, має статус «ветеран військової служби» та «особа з інвалідністю 2 групи внаслідок війни», про що свідчать посвідчення серії НОМЕР_1 від 03.06.2019 року та посвідчення серії НОМЕР_2 від 11.10.2007 року. 02.03.2020 року позивачем було подано до Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Індустріального району Харківської міської ради заяву щодо нарахування та виплати щорічної разової допомоги до 05 травня 2020 року як інваліду 2 групи у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком відповідно до п. 27 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (а.с. 17). Листом Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Індустріального району Харківської міської ради від 12.03.2020 року № 10-29/2254/4-04/20 позивача повідомлено що згідно ч. 5 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» щорічно до 05 травня особам з інвалідністю внаслідок війни разова грошова допомога виплачується у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України. На підставі рішення Конституційного Суду України від 27.02.2020р. №3-р/2020 зміни до ч. 5 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» не внесені, новий порядок не встановлений, а на підставі Постанови Кабінету Міністрів від 19.02.2020 року № 112 установлено розмір виплати допомоги до 05 травня 2020 року, який для осіб з інвалідністю становить 2 групи внаслідок війни становить 3640 гривень. Отже, дана виплата буде перерахована на особистий рахунок позивача за місцем отримання пенсії (а.с. 18). Позивач не погодився із розміром виплати щорічної разової допомоги до 05 травня 2020 року як інваліду 2 групи, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що згідно рішення Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року у справі 1-247/2018 (3393/18) визнано таким, що не відповідає Конституції України, окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22 жовтня 1993 року №3551-XII (далі - Закон №3551) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування. Таким чином, суд дійшов висновку, що з 27 лютого 2020 року приписи пункту 26 розділу VI Бюджетного кодексу України у частині дії статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", та приписи статті Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" у редакції п. 20 Розділу II Закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік" об`єктивно не можуть запроваджувати правил призначення та виплати допомоги до 5 травня особам з інвалідністю внаслідок війни. Тому, з 27 лютого 2020 року у позивача виникло право на соціальне забезпечення у порядку редакції Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 25 грудня 1998 року №367-XlV, яка передбачала розмір допомоги до 5 травня особам з інвалідністю другої групи внаслідок війни як вісім мінімальних пенсій за віком. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно із частиною другою статті 95 Конституції України, виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків. Пунктом 3 статті 116 Конституції України визначено, що до повноважень Кабінету Міністрів України належить забезпечення проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики; політики у сферах праці й зайнятості населення, соціального захисту, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування. Правовий статус ветеранів війни, створення належних умов для їх життєзабезпечення визначає Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту" №3551-XII. Відповідно до ч.4 ст. 13 Закону №3551-XII (в редакції Закону України від 25 грудня 1998 року №367-XIV "Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам I групи - десять мінімальних пенсій за віком; II групи - вісім мінімальних пенсій за віком; III групи - сім мінімальних пенсій за віком. Згідно із ст.17 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту, фінансування витрат, пов`язаних з введенням його в дію, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів. Підпунктом б підпункту 2 пункту 20 розділу II Внесення змін до деяких законодавчих актів України Закону України від 28 грудня 2007 року №107-VI Про "Державний бюджет України" на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України (набрав чинності 01 січня 2008 року) частину п`яту статті 13 Закону №3551-XII викладено у новій редакції, за змістом якої, щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України". Кабінет Міністрів України у Постанові № 112 установив, що у 2020 році виплата разової грошової допомоги до 5 травня, передбаченої Законом № 3551-XII, особам з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи здійснюється у розмірі 3640 грн., тобто у розмірі меншому, ніж це передбачено частиною п`ятою статті 13 цього Закону. У подальшому рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 визнано неконституційними зокрема положення статті 67 розділу І, пунктів 2-4, 6-8, 10-18, підпункту 7 пункту 19, пунктів 20-22, 24-34, підпунктів 1-6, 8-12 пункту 35, пунктів 36-100 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" та пункту 3 розділу III "Прикінцеві положення" Закону №107-VI та про внесення змін до деяких законодавчих актів України". Згідно із підпунктом 5 пункту 63 розділу І Закону України від 28 грудня 2014 року №79-VIII Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин розділ VI Прикінцеві та перехідні положення БК України доповнено пунктом 26, відповідно до якого норми і положення, зокрема, статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону №3551-XII застосовуються у порядку та розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування. Конституційний Суд України Рішенням від 27 лютого 2020 року № 3-р/2020 визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного Кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону №3551-XII застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування. При цьому Конституційний Суд України у пункті 2.2 мотивувальної частини вказаного рішення, посилаючись на положення свого рішення від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, дійшов висновку про те, що Бюджетний Кодекс України не можна вносити зміни до інших законів України, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, а також встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом спеціального регулювання іншими законами України. В даному випадку, Конституційний Суд України зробив висновок про те, що визначення Бюджетним кодексом України іншого, ніж у ЗУ Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту, законодавчого регулювання відносин у сфері надання пільг ветеранам війни спричиняє юридичну невизначеність при застосуванні зазначених норм, що суперечить принципу верховенства права, встановленому ст. 8 Конституції України. Таким чином, на час виникнення спірних відносин Рішенням Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року № 3-р/2020 відновлено дію частини п`ятої статті 13 Закону № 3551-XII у редакції Закону № 367-ХІV, згідно з якою щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам I групи - десять мінімальних пенсій за віком; II групи - вісім мінімальних пенсій за віком; III групи - сім мінімальних пенсій за віком. Отже, на час виплати позивачу у квітні 2020 року щорічної разової грошової допомоги до 5 травня одночасно діяли Закон № 3551-XII і Постанова №

112. Виходячи із визначених у частині четвертій статті 7 КАС України загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, для визначення розміру разової грошової допомоги особам з інвалідністю внаслідок війни у 2020 році слід застосовувати не Постанову №112, а Закон №3551-XII, який має вищу юридичну силу. Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що разова грошова допомога до 5 травня у 2020 році повинна виплачуватися особам з інвалідністю внаслідок війни у розмірі, встановленому частиною п`ятою статті 13 Закону № 3551-XII у редакції Закону № 367-ХІV. Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 13 січня 2021 року у справі №440/2722/20 (Пз/9901/14/20), а відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України суд при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Відповідно до ч. 3 ст. 291 КАС України, при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29). Згідно ч.ч. 1-4 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Частиною 1 ст. 315 КАС України, визначено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.06.2020 року по справі № 520/5280/2020 суд дійшов правильних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують. Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення адміністрації Індустріального району Харківської міської ради - залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.06.2020 по справі № 520/5280/2020 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя В.А. Калиновський Судді Н.С. Бартош О.М. Мінаєва