Постанова Дніпровський апеляційний суд № 215/196/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/7651/21 Справа № 215/196/21 Суддя у 1-й інстанції - Науменко Я. О. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 вересня 2021 року м.Кривий Ріг Справа № 215/196/21 Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Зубакової В.П., суддів - Барильської А.П., Бондар Я.М., сторони: позивачка ОСОБА_1 , відповідач ОСОБА_2 , розглянувши у спрощеному позовному провадженні, у порядку ч.13 ст. 7, ч.1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу позивачки ОСОБА_1 на рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16 червня 2021 року, яке ухвалене суддею Науменко Я.О. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 16 червня 2021 року -, ВСТАНОВИВ: У січні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів на утримання неповнолітньої дитини. Позов мотивовано тим, що рішенням Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10.01.2012 року з відповідача на користь позивачки стягнуто аліменти на утримання двох дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/3 частини доходів відповідача. В зв`язку з тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 донька ОСОБА_5 досягла повноліття, аліменти з 17.10.2020 року на утримання сина ОСОБА_6 стягуються з відповідача у розмірі 1/6 частини. На даний час відповідач є працездатним та має постійний прибуток, інших неповнолітніх дітей не має. Таким чином, після повноліття доньки у відповідача змінився матеріальний стан у кращий бік. Позивачка просить збільшити розмір аліментів на утримання сина ОСОБА_6 з 1/6 до 1/4 частини доходів відповідача. Рішенням Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16 червня 2021 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру стягуваних аліментів. В апеляційній скарзі позивачка ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду та постановити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи. Вказує, що відповідачем порушено порядок надання доказів суду, а саме відзив на позовну заяву він надав у лютому 2021 року, а у квітні 2021 року надав суду докази на підтвердження своїх заперечень. Судом першої інстанції було порушено вимоги ст. 78 ЦПК України. Наполягає на тому, що відповідач працює у Республіці Польщі та має стабільний заробіток, проте судом першої інстанції неправомірно відхилено ці доводи, з огляду на те, що вони не підтверджуються письмовими доказами, а ґрунтуються на припущеннях. Вказує, що відповідач неодноразово перетинає кордон у напрямку Республіки Польщі, що свідчить, на думку позивачки, про покращення матеріального стану відповідача. Відповідачем не було надано до суду першої інстанції доказів про погіршення його стану здоров`я. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав. Судом встановлено, що сторони по справі перебували у зареєстрованому шлюбі з 13.04.2002 року, який рішенням Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21.02.2012 року розірвано (а.с. 9,10). Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , що видано 08 листопада 2004 року відділом реєстрації актів цивільного стану Тернівського районного управління юстиції Дніпропетровської області, 08 листопада 2004 року в книзі записів актів громадянського стану про народження зроблено актовий запис за №646 про народження ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 , батьками якого зазначені: батько ОСОБА_2 , мати ОСОБА_1 (а.с.8). Відповідно до виконавчого листа у справі №2-3473/2012 від 10.01.2012 року, стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/3 частини доходів відповідача на користь позивача. (а.с.11). Згідно із постановою про відкриття виконавчого провадження від 17.02.2012 року відкрито виконавче провадження із виконання виконавчого листа №2-3473, що виданий 10.01.2012 року (а.с. 12). Згідно листа Тернівського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі від 24.12.2020 року, ОСОБА_1 повідомленно про те, що у зв`язку із досягненням 16.10.2020 року донькою ОСОБА_7 повноліття, аліменти з 17.10.2020 року стягуються з боржника у розмірі 1/6 частини на утримання сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.13). Відповідно до довідок відділу реєстрації місця проживання громадян виконавчого комітету Тернівської районної у місті ради, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.14,15). Згідно із копією висновку МРТ шийного відділу хребта від 04.01.2021 року у ОСОБА_2 маються дегенеративно-дистрофічні зміни у виді остеохондрозу. Протрузії дисків С3-С4, С5-С6, С6-С7. Кіста піднебінної мигдалини?, Гломусна пухлина? (а.с.31). Відповідно до копії висновку МРТ грудного відділу хребта від 04.01.2021 року у ОСОБА_2 маються дегенеративно-дистрофічні зміни хребта у виді остеохондрозу, спондилоартрозу. Протрузія диску Th6-Th7. Сколіоз 2-й степені. (а.с.32). Згідно із копією висновку МРТ попереково-крижового відділу хребта від 04.01.2021 року у ОСОБА_2 маються мр-признаки дегенеративно-дистрофічних змін хребта у виді остеохондрозу, спондилоартрозу. Гострі дегенеративні зміни замикаючої пластинок L1 (Модик 1), дегенеративні зміни замикаючих пластинок L2-S1 2-го типу (Модик 2) (а.с.33). На підтвердження обстеження, лікування, проведення масажу, мануальної терапії, консультацій відповідачем надано до суду першої інстанції письмові докази. За даними Пенсійного фонду України, що містяться у виписці від 08.02.2021 року, останній страховий внесок, сплачений з доходу ОСОБА_2 був у липні місяці 2018 року (а.с.42). За відомостями з Державного реєстру фізичних осіб платників податків від 22.10.2020 року ОСОБА_2 за період з 1 кварталу 2019 року по 4 квартал 2020 року не мав нарахованого та виплаченого доходу, а також утриманих податків. (а.с.43). Згідно з довідкою Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Тернівської районної у місті ради від 08.02.2021 року №1329, ОСОБА_2 не перебуває на обліку як одержувач державних допомог. (а.с.44). Відповідно до довідки №65 від 05.02.2021 року Криворізького міськрайонного центру зайнятості, ОСОБА_2 , не зареєстрований як безробітний та допомогу по безробіттю не одержує станом на 05.02.2021 року (а.с.45). Рішенням Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01.02.2021 року частково задоволено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини у зв`язку із продовженням навчання. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка продовжує навчання, в розмірі 1/8 частки заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно, починаючи з 20 жовтня 2020 року до закінчення навчання, але не більше ніж до досягнення ОСОБА_3 двадцяти трьох років. (а.с.73-75). Відповідно до інформації щодо перетинання державного кордону України, наданої на виконання ухвали суду про витребування доказів, в період з червня 2018 року по 05.03.2021 року ОСОБА_2 неодноразово перетинав кордон України (а.с.83). Згідно із розрахунком заборгованості зі сплати аліментів, ОСОБА_2 , станом на 03.06.2021 року, має сукупний розмір заборгованості у сумі 2900,64 грн. Із вказаного розрахунку також вбачається, що аліменти нараховуються із середньої заробітної плати працівника для цієї місцевості і останній раз аліменти сплачені у розмірі 2314 грн. за травень 2021 року. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з недоведеності та необґрунтованості позовних вимог. Зокрема, посилання позивачки на те, що стягуваної на даний час суми аліментів недостатньо для належного утримання дитини, яка потребує нормального харчування, одягу та розвитку, нездатність позивачки самостійно забезпечити належний рівень утримання дитини не є визначеними законом підставами для збільшення розміру аліментів. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з наступних підстав. Так, забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року за №3477-IV застосовуються судами при розгляді справ як джерело права. За змістом п.1 ст.6, ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР, ст.1 Першого протоколу до Конвенції кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Кожна особа, а у випадках, встановлених законом, органи та особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси, мають право в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; або прав, свобод та інтересів інших осіб, інтереси яких вони захищають, державних чи суспільних інтересів. Частина 1 ст.15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ч.2 ст.15 ЦК України). Статтею 51 Конституції України та ст.180 Сімейного кодексу України (далі - СК України) передбачено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789XII (78912) та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Відповідно до статті 18 Конвенції про права дитини - батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Предметом їх основного піклування є найкращі інтереси дитини. Обов`язок виховувати та розвивати дитину найважливіший обов`язок матері і батька. Статтею 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. У § 54 рішення Європейського суду з прав людини від 07 грудня 2006 року № 31111/04 у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі «Олссон проти Швеції» (№ 2) від 27 листопада 1992 року, № 250, ст. 35-36, § 90) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Відповідно до ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 року за № 2402-ІІІ, кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Згідно зі ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Відповідно до ст.181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. При цьому розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини (ч.2 ст.182 СК України). За правилами ст.183 СК України розмір аліментів визначається у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини. Статтею 182 СК України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати. Частина перша ст.192 СК України передбачає, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. У п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. СК України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження (частина третя статті 181 СК України). Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки). Отже, у спірних правовідносинах підлягає застосуванню не тільки стаття 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», стаття 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», стаття 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»). Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13. Таким чином, виходячи з наведеного положення закону, при вирішення вимог щодо зміни розміру раніше стягнутих аліментів суд зобов`язаний з`ясувати матеріальний та сімейний стан як платника аліментів, так і стягувача, погіршення чи поліпшення їх здоров`я. вимога одержувача аліментів про зміну способу їх стягнення може мати місце і внаслідок виникнення необхідності у збільшенні розміру аліментів. Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів» № 2037-VІІІ від 17 травня 2017 року, який набрав чинності 08 липня 2017 року, збільшений мінімальний розмір аліментів на одну дитину, який не може бути меншим, ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, і відповідно внесені зміни до частини 2 статті 182 Сімейного кодексу України. Отже, вказаним законом збільшено мінімальний розмір аліментів, які підлягають стягненню з платника аліментів. Визначаючи розмір аліментів на дитину (дітей), суд не може визначити їх розмір на одну дитину менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (до внесення змін у статтю 182 СК України - 30%). Як зазначено в пункті 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у частині 2 статті 182 Сімейного кодексу України. При цьому необхідно мати на увазі, що зміна законодавства в частині визначення мінімального розміру аліментів на одну дитину не є підставою для перегляду постановлених раніше судових рішень про їх стягнення. Таким чином, збільшення мінімального розміру аліментів на одну дитину, який визначено законом, не є підставою для пред`явлення позову про зміну розміру аліментів. Такий правовий висновок викладно у Постанові Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі №536/1557/17, провадження №61-7584св18. Отримувати підвищений мінімальний розмір аліментів це безумовне право, визначене законом, яке захищається в судовому порядку. Разом з тим, збільшення мінімального розміру аліментів не є підставою для ухвалення нового рішення про збільшення розміру аліментів, як і не може бути підставою для відмови в перерахунку розміру аліментів. З матеріалів справи вбачається, що позивачка, ані в суді першої інстанції, ані в суді апеляційної інстанції доказів того, що на теперішній час змінився матеріальний стан відповідача, погіршився стан здоров`я чи матеріальний стан її чи дитини не надала. Посилання позивачки на те, що відповідач неодноразово перетинає кордон, і цей факт, на думку позивачки, свідчить про покращення його матеріального стану, колегія суддів не бере до уваги, оскільки це не є підставою для зміну розміру аліментів відповідно до ст.192 СК України, інших підстав для збільшення розміру аліментів позивачкою не наведено. Згідно із Законом України «Про державний бюджет на 2021 рік» установлений у 2021 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня - 2395 гривень. Таким чином, 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку становить 1197,50 грн. Як вбачається з матеріалів справи, відповідач щомісячно сплачує аліменти на утримання дитини у сумі, що перевищує мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину, визначений ст. 182 СК України. Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, з яким погоджується колегія суддів, що, враховуючи недоведеність зміни матеріального або сімейного стану позивачки, погіршення або поліпшення здоров`я платника чи одержувача аліментів та відсутності підстав для зміни розміру аліментів у зв`язку зі збільшенням їх мінімального розміру, який визначено законом, відсутні підстави для збільшення розміру аліментів. Аргументи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів, що виходить за межі повноважень суду апеляційної інстанції. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. Доводи, викладені в апеляційній скарзі позивачки зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку. За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду відповідає вимогам законності та обґрунтованості й підстави для його зміни у відповідності до доводів апеляційної скарги відсутні, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін. Керуючись ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу позивачки ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16 червня 2021 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повне судове рішення складено 22 вересня 2021 року. Головуючий: Судді: