Постанова 4803 № 200/6740/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/5377/21 Справа № 200/6740/19 Суддя у 1-й інстанції - Кондрашов І. А. Суддя у 2-й інстанції - Пищида М. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 вересня 2021 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого Пищиди М.М. суддів Ткаченко І.Ю., Деркач Н.М. розглянувши у спрощеному позовному провадженні в м. Дніпро апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 12 березня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», про захист прав споживача та зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И Л А: У травні 2019 року позивач звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», про захист прав споживача та зобов`язання вчинити певні дії. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що з відповідачем було укладено договір на обслуговування карткового рахунку, відповідно до якого АТ КБ «Приватбанк» випустив та видав йому платіжні картки, а саме: картку універсальна «Голд» № НОМЕР_1 та картку для виплат «Голд» № НОМЕР_2 . Позивач зареєструвався у мобільному додатку «Приват 24», за допомогою власного фінансового телефону, до якого були прив`язані дані картки. 14.03.2019 року невстановлена особа, знаходячись у приміщенні роздягальні спортивного залу «Фіт Фою», у м. Дніпрі, викрала у позивача мобільний телефон «Іphone», на якому був встановлений вказаний банківський застосунок. В подальшому невстановлена особа незаконно заволоділа особистими даними позивача, отримавши доступ до застосунку «Приват 24» та його номеру телефону. 14.03.2019 року позивачем були заблоковані картки універсальна «Голд» № НОМЕР_1 та картка для виплат «Голд» № НОМЕР_2 з метою попередження можливих незаконних операцій особою, яка викрала телефон. Вночі 15.03.2019 р., із його платіжної картки «Голд» № НОМЕР_2 були здійснені несанкціоновані транзакції, а саме: проведено 4 грошових перекази по 15 075, 00 грн. кожний, на невідомий рахунок, а також було здійснено чотири грошові перекази на поповнення мобільного телефону в сумі по 505, 00 грн. кожний. Приблизно у цей же час з картки універсальна «Голд» № НОМЕР_1 було здійснено транзакцію на перерахування суми грошових коштів, яка дорівнює кредитному ліміту по картці, а саме у розмірі 40 985, 70 грн. При цьому позивач нікому не передавав номери своїх карток, пін код не розголошував. Про зняття коштів не отримував жодних смс повідомлень, або запитів на підтвердження несанкціонованих транзакцій. Дізнавшись про скоєний злочин позивач одразу звернувся до поліції та АТ КБ «Приватбанк», надіславши претензію. Однак у відповідь на претензію не отримав жодного пояснення та результатів службового розслідування. Кошти банк не повернув та почав нараховувати відсотки за користування кредитним лімітом. Враховуючи зазначене, позивач, з урахуванням уточнених позовних вимог від 12.03.2021р. просив суд стягнути з відповідача безпідставно списані кошти з карткового рахунку «Голд» № № НОМЕР_2 в сумі 17 307, 46 грн., стягнути з відповідача безпідставно списані кошти з карткового рахунку «Голд» № НОМЕР_1 в сумі 40 005, 83 грн. та визнати на день виконання рішення всі нараховані АТ КБ «Приватбанк» проценти, штрафи і пені за вказаними картковими рахунками недійсними та зобов`язати банк їх списати. Стягнути з відповідача безпідставно стягнуті проценти та штрафи по картці універсальній Голд за № НОМЕР_1 в розмірі 7290,82 грн.. Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 12 березня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», про захист прав споживача та зобов`язання вчинити певні дії, задоволено частково. Стягнуто з Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 безпідставно списані кошти з карткового рахунку «Голд» № НОМЕР_2 належному ОСОБА_1 , у розмірі 17 307 грн. 46 коп. Стягнуто з Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 безпідставно списані кошти з карткового рахунку «Голд» № НОМЕР_1 належному ОСОБА_1 , у розмірі 40 005 грн. 83 коп. Визнано всі нараховані Акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк» проценти, штрафи і пені за картковим рахунками «Голд» № НОМЕР_2 , № НОМЕР_1 , які належать ОСОБА_1 , недійсними та зобов`язано Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» їх списати. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Додатковим рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 12 травня 2021 року стягнуто з Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на користь держави судовий збір у розмірі 681, 57 грн. Не погодившись з вказаним рішенням суду, АТ КБ ПриватБанк звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що при винесенні рішення судом першої інстанції порушені норми матеріального та процесуального права. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з наступного. Судом першої інстанції встановлено, що АТ КБ «Приватбанк» було відкрито позивачу карткові рахунки, а саме картку універсальна «Голд» № НОМЕР_1 та картку для виплат «Голд» № НОМЕР_2 , з яких 15 березня 2019 року були списані кошти . В результаті з рахунків позивача було загалом списано 60 300, 00 грн. та 2020, 00 грн. з картки № НОМЕР_2 , та 40 985, 70 грн. з картки № НОМЕР_1 . Як вбачається з довідки АТ КБ «Приватбанк» № 8С3Е5UE1OTHG2MHN від 17.02.2021 р., станом на 14.03.2019 р. залишок коштів на картці для виплат «Голд» № НОМЕР_2 становив 65 307, 46 грн., на картці Універсальна «Голд» № НОМЕР_3 , 83 грн. Напередодні події позивач через мобільний застосунок заблокував належні йому картки, про що свідчить довідка АТ «КБ «Приватбанк» від 03.04.2019 р. (час блокування 14.03.2019 р. о 18:23 та 14.03.2019 р. о 18:22 відповідно). Після незаконного списання грошей з рахунків, позивач звернувся із заявою про вчинення кримінального правопорушення до Шевченківського відділу поліції ГУНП в Дніпропетровській області, однак постановою слідчого від 28.03.2019 р. кримінальне провадження було закрито за відсутністю складу кримінального правопорушення. Позивач звертався на «гарячу лінію» АТ КБ «Приватбанк», подавав усні звернення до банку, однак коштів банк не повернув, будь-яких матеріалів службового розслідування позивачу не було надано та до матеріалів справи не долучено. Також банком одразу були повернута позивачу частина коштів, які були заблоковані банком як «сумнівні» операції. Так, станом на 01.06.2019 року АТ КБ «Приватбанк» було повернуто позивачу на картку № НОМЕР_2 грошові кошти в сумі 34 000, 00 грн. Як пояснив представник відповідача, ці кошти повернув не АТ КБ «Приватбанк», а «Монобанк», тобто ці кошти були адресовані отримувачу, який мав рахунок в «Монобанку», і цей банк не прийняв дану транзакцію. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що банк не надав доказів, які б спростовували доводи позивача про те, що він своїми діями чи бездіяльністю не сприяв несанкціонованому списанню грошових коштів з його рахунків, не розголошував інформацію, яка б давала змогу ініціювати платіжні операції, а тому банк зобов`язаний сплатити позивачу, який невідкладно повідомив банк про платіжні операції, що ним не здійснювалися, кошти, які були несанкціоновано зняті з його рахунку. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (стаття 509 ЦК України). Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно з частиною першою статті 1066 ЦК України за договором банківського рахунку банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Стаття 1073 ЦК України визначає, що у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом. Згідно зі статтею 1 Закону України від 05 квітня 2001 року № 2346-ІІІ «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» платіжною картою є електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду карти, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором. Держателем такого платіжного засобу є фізична особа, яка на законних підставах використовує спеціальний платіжний засіб для ініціювання переказу коштів з відповідного рахунку в банку або здійснює інші операції із застосуванням зазначеного спеціального платіжного засобу. Неналежним переказом для цілей цього Закону вважається рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини ініціатора переказу, який не є платником, відбувається її списання з рахунка неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому суми переказу в готівковій чи майновій формі. Неналежним платником є особа, з рахунка якої помилково або неправомірно переказана сума коштів, а неналежним отримувачем особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі. Відповідно до пункту 14.12 статті 14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» користувач спеціального платіжного засобу зобов`язаний використовувати його відповідно до вимог законодавства України і умов договору, укладеного з емітентом, та не допускати використання спеціального платіжного засобу особами, які не мають на це права або повноважень. Згідно з пунктом 2 розділу VI Положення № 705 про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 05 листопада 2014 року № 705 (далі Положення № 705, в редакції на час виникнення спірних правовідносин), емітент зобов`язаний не розкривати іншим особам, крім користувача, ПІН або іншу інформацію, яка дає змогу виконувати платіжні операції з використанням електронного платіжного засобу. Відповідно до пункту 3 розділу VI Положення № 705 банк зобов`язаний у спосіб, передбачений договором, повідомляти користувача про здійснення операцій з використанням електронного платіжного засобу. Банк у разі невиконання обов`язку з інформування користувача про здійснені операції з використанням електронного платіжного засобу несе ризик збитків від здійснення таких операцій. Згідно з пунктом 5 розділу VI Положення № 705 користувач зобов`язаний контролювати рух коштів за своїм рахунком та повідомляти емітента про операції, які ним не виконувалися. Користувач після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу та/або платіжних операцій, які він не виконував, зобов`язаний негайно повідомити банк або визначену ним юридичну особу в спосіб, передбачений договором. До моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк. Втратою електронного платіжного засобу є неможливість здійснення користувачем контролю (володіння) за електронним платіжним засобом, неправомірне заволодіння та/або використання електронного платіжного засобу чи його реквізитів (пункт 6 розділу VI Положення № 705). Пунктами 7, 8 розділу VI Положення № 705 визначено, що емітент після надходження повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов`язаний негайно зупинити здійснення операцій з використанням цього електронного платіжного засобу. Емітент у разі здійснення помилкового або неналежного переказу, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися, після виявлення помилки негайно відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції. Відповідно до пункту 9 розділу VI Положення № 705 користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІН або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Також у постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20.06.2018 року у справі №699/16-ц (провадження №61-16504св18) та від 05.12.2018 року у справі № 754/15020/15-ц (провадження № 61-22283св18) зроблено висновок, що «користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Лише наявність обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для притягнення її до цивільно-правової відповідальності. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 13.05.2015 року у справі № 6-71цс15 та в постанові Верховного Суду від 21.02.2019 року у справі №489/1649/17. Банк зобов`язаний розглядати заяви (повідомлення) користувача, що стосуються використання електронного платіжного засобу або незавершеного переказу, ініційованого з його допомогою, надати користувачу можливість одержувати інформацію про хід розгляду заяви (повідомлення) і повідомляти в письмовій формі про результати розгляду заяви (повідомлення) у строк, установлений договором, але не більше строку, передбаченого Законом України «Про звернення громадян» (пункт 10 розділу VI Положення № 705). Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Частинами першою, шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Відповідно до положень статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про часткове задоволення позову, оскільки банк не надав доказів, які б спростовували доводи позивача про те, що він своїми діями чи бездіяльністю не сприяв несанкціонованому списанню грошових коштів з його рахунків, не розголошував інформацію, яка б давала змогу ініціювати платіжні операції, а тому банк зобов`язаний сплатити позивачу, який невідкладно повідомив банк про платіжні операції, що ним не здійснювалися, кошти, які були несанкціоновано зняті з його рахунку. Доводи, викладені в апеляційній скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку. Будь-яких інших доказів, що спростовують правильність рішення суду в апеляційній скарзі не наведено, тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін. Що стосується судових витрат понесених апелянтом, то колегія суддів їх не переглядає, оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381- 384 ЦПК України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення. Рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 12 березня 2021 року, в оскаржуваній частині залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до чинного законодавства. Судді: