Постанова 4803 № 200/17988/16-ц

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/7237/21 Справа № 200/17988/16-ц Суддя у 1-й інстанції - Цитульський В. І. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 15 вересня 2021 року Дніпровський Апеляційний суд у складі: головуючого - судді Ткаченко І.Ю. суддів - Деркач Н.М., Пищиди М.М., за участю секретаря Піменової М.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за позовом акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за апеляційною скаргою акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 01 червня 2021 року, - В С Т А Н О В И В: 20 жовтня 2016 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося з позовом в якому просить стягнути в свою користь з ОСОБА_1 27850,82 долари США, що за курсом НБУ від 29.09.2016 складає 721057,73 грн. Свої вимоги позивач мотивує тим, що на підставі укладеного кредитного договору ПАТ КБ «ПриватБанк» надало ОСОБА_1 кредит в сумі обумовленій договором на термін до 22.02.2011. Останній допустив порушення кредитного договору в наслідок чого утворилася заборгованість в сумі 62003,22 долари США, яка складається із 8157,28 доларів США тіла кредиту, 19353,90 доларів США відсотків, 339,64 доларів США комісії, 34152,40 доларів США пені. Тому позивач просить стягнути із відповідача тіло кредиту, нараховані відсотки та комісію (а.с.2-5). Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 01 червня 2021 року позовну заяву АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу, залишено без задоволення (а.с.150-151). В апеляційній скарзі, АТ КБ «ПриватБанк» посилається на те, що рішення суду 1 інстанції ухвалене при неповному з`ясуванню обставин справи та з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим просить рішення суду та додаткове рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги (а.с.157-161). Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення. Судом першої інстанції встановлено, що між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено договір кредиту від 23.02.2006 №DNHDAE00002373 за умовами якого банк зобов`язався надати кредит ОСОБА_1 в сумі 24 800 доларів США на купівлю автомобіля та 7827,50 доларів США на сплату страхових платежів у випадку та згідно п.2.1.3, 2.2.7 договору. Приписами п.2.1.3, 2.2.7 договору передбачено можливість надання кредиту на оплату страхових платежів до договорів страхування шляхом перерахування банком відповідних сум у випадку не пред`явлення клієнтом платіжних документів на оплату страхових платежів. Відмовляючи у задоволені позовних вимог, суд 1 інстанції виходив із їх недоведеності. Колегія суддів повністю погоджується з висновком суду 1 інстанції. Факт укладення договору та видачу коштів підтверджено матеріалами справи та визнається сторонами. Подаючи заперечення на позовну заяву, відповідач заявив, що сплачував кошти по кредиту та залишок по кредиту складає 6483, 75 доларів США. При перегляді справи в апеляційній інстанції встановлено, що відповідач сплатив на користь позивача грошові кошти в розмірі 31605,83 доларів США, вказані суми підтверджені виписками по рахунку, проте з наданого розрахунку Банку, неможливо встановити на що саме зараховані суми, оскільки наданий розрахунок не містить відомості про сплату штрафу, проте з виписки по рахунку встановлено, що відповідачем сплачувалися штрафи на користь позивача. Крім того, з розрахунку неможливо встановити, як саме нараховувалися відсотки за період з 23.02.2011 року по 17.04.2015 року та по 29.09.2016. Суд першої інстанції наголошував позивачу про необхідність підтвердження свої позовних вимог, в тому числі в частині підтвердження розрахунку заборгованості нарахованому відповідачу, проте доводи апеляційної скарги зводяться до доведення позовних вимог в частині видачі кредитних коштів, при цьому факт отримання коштів відповідачем визнавався. За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України). У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Відповідно до частин першої, другої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Долучені АТ КБ ПриватБанком до апеляційної скарги виписки по рахунку та копія заяви про видачу готівки не може бути прийнята до уваги колегією суддів з огляду на наступне. Пунктом 6 частини другої статті 356 ЦПК України передбачено, що в апеляційній скарзі мають бути зазначені, зокрема нові обставини, що підлягають встановленню, докази, які підлягають дослідженню чи оцінці, обґрунтування поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції, заперечення проти доказів, використаних судом першої інстанції. Відповідно до частин першоїтретьої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Тлумачення пункту 6 частини другої статті 356, частин першоїтретьої статті 367 ЦПК України свідчить, що апеляційний суд може встановлювати нові обставини, якщо їх наявність підтверджується новими доказами, що мають значення для справи (з урахуванням положень про належність і допустимість доказів), які особа не мала можливості подати до суду першої інстанції з поважних причин, доведених нею, наприклад, якщо новий доказ з`явився після розгляду справи судом першої інстанції або раніше був недоступний заявнику. У разі надання для дослідження нових доказів, які з поважних причин не були подані до суду першої інстанції, інші особи, які беруть участь у справі, мають право висловити свою думку щодо цих доказів як у запереченні на апеляційну скаргу, так і в засіданні суду апеляційної інстанції. Вирішуючи питання щодо дослідження доказів, які без поважних причин не подавалися до суду першої інстанції, апеляційний суд повинен врахувати як вимоги частини першої статті 44 ЦПК України щодо зобов`язання особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої права та виконувати процесуальні обов`язки, так і виключне значення цих доказів для правильного вирішення справи. Про прийняття та дослідження нових доказів, як і про відмову в їх прийнятті, апеляційний суд зобов`язаний мотивувати свій висновок в ухвалі при обговоренні заявленого клопотання або в ухваленому судовому рішенні по суті спору. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Аналогічні за змістом висновки містяться у постанові Верховного Суду у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі №145/474/17 (провадження №61-35488св18), постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2018 року у справі №346/5603/17 (провадження №61-41031св18) та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 травня 2018 року у справі №404/251/17 (провадження №61-13405св18). Надаючи відповідний доказ суду апеляційної інстанції без попереднього його надання для оцінки судом першої інстанції, апелянт взагалі не вказує чому дані докази не були долучені ним до позовної заяви. Таким чином, враховуючи відсутність поважності причин неподання відповідного доказу до суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, з огляду на положення статті 367 ЦПК України. Інші доводи не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте відповідно до вимог ст.89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань. Виходячи з викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення має бути залишено без змін. Керуючись ст. 259, 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення. Рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 01 червня 2021 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Судді: