Постанова Київський апеляційний суд № 759/17989/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 20 вересня 2021 року м. Київ Унікальний номер справи № 759/17989/20 Апеляційне провадження 22-ц/824/12547/2021 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді - доповідача Махлай Л.Д., суддів Немировської О.В., Ящук Т.І. при секретарі Гойденко Д.В. сторони позивач ОСОБА_1 відповідач ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану через представника ОСОБА_3 , на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 17 травня 2021 року, ухвалене під головуванням судді Сенька М.Ф., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, в с т а н о в и в : у жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просив розірвати шлюб, зареєстрований 09.01.2009 в Центральному відділі реєстрації шлюбу м. Києва з державним Центром розвитку сім`ї, актовий запис №

22. В обґрунтування позову зазначав, що з січня 2009 року сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі. Від шлюбу мають доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Спільне життя з відповідачкою не склалося та з травня 2019 року вони не підтримують сімейних стосунків. 01.02.2021 позивач подав уточнену позовну заяву, в якій вказав, що фактично шлюбні відносини з відповідачкою припинено у жовтні 2020 року. 10.02.2021 відповідачка подала заяву про визнання позовних вимог. Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 17.05.2021 позов задоволено. Шлюб, зареєстрований 09.01.2009 у Центральному відділі реєстрації шлюбів м. Києва з державним Центром розвитку сім`ї Міністерства юстиції України (актовий запис за № 22) між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано. Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 через представника подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення змінити шляхом виключення з тексту мотивувальної частини речення «За позовною заявою сторони з травня 2019 шлюбні відносини не підтримують, спільне господарство не ведуть» та вказати: «За уточненою позовною заявою фактичні шлюбні відносини було припинено у жовтні 2020 року», посилаючись на те, що судом не враховано, що після відкриття провадження у справі ним подано уточнену позовну заяву де зазначено, що фактичні шлюбні відносини припинено у жовтні 2020 року. Вказана обставини має істотне значення, оскільки в суді перебуває справа про поділ спільного майна подружжя. При цьому певна частина об`єктів, що входять до даного майна отримана наприкінці 2019 року, відтак вказана розбіжність в датах може стати причиною невірного трактування рішення судами при розгляді вказаного спору. У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 - ОСОБА_5 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення - без змін посилаючись на його законність та обґрунтованість. Зазначає, що апелянт не погоджується із змістом мотивувальної частини оскаржуваного рішення, оскільки в провадженні суду перебуває інша справа між тими ж сторонами про поділ спільного майна подружжя. Вказує, що чинним ЦПК України не передбачено такого документу як уточнена позовна заява, а передбачено лише подання заяви про збільшення або зменшення позовних вимог, а за змістом уточненої позовної заяви позивачем фактично ставиться питання про зміну предмету та підстави позову. У судовому засіданні ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_3 підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити. Представники ОСОБА_2 - ОСОБА_5 та ОСОБА_6 просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Вислухавши доповідь судді, пояснення представника відповідачки, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що сторони перебувають у шлюбі з 09.01.2009. Від шлюбу мають спільну дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . За позовною заявою сторони з травня 2019 року шлюбні відносини не підтримують, спільне господарство не ведуть. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач визнала позовні вимоги та просила їх задовольнити. Положеннями ч. 3, 4 ст. 56 СК України передбачено, що кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв`язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом. Відповідно ч. 2 ст. 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення. Рішення в частині висновків суду про те, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить інтересам сторін не оскаржується. Разом з тим, у мотивувальній частині рішення суд першої інстанції зазначив: «За позовною заявою сторони з травня 2019 шлюбні відносини не підтримують, спільне господарство не ведуть» та не звернув уваги на те, що позивач після того, як відповідачка подала відзив, у якому вказувала, що у серпні 2020 року вони з позивачем відпочивали у Туреччині та після повернення з відпочинку продовжують проживати однією сім`єю позивач подав уточнену позовну заяву, в якій вказав, що фактичні шлюбні відносини було припинено у жовтні 2020 року. Відтак суд мав відобразити у рішенні про те, що позивачем було змінено виклад обставин позовної заяви щодо часу припинення шлюбних відносин. Колегія суддів не може погодитися з доводами, які викладені у відзиві на апеляційну скаргу про те, що уточнена позовна заява по суті є заявою про зміну підстав та предмету позову, оскільки предметом позову є розірвання шлюбу, а підставою позову - є неможливість продовжувати проживати однією сім`єю. Час з якого сторони не проживають разом та не підтримують подружні відносини є обставинами, якими обґрунтовуються позовні вимоги. Відповідач може визнати обставини, викладені у позовній заяві або не визнати їх. Так само і позивач може визнати обставини. Викладені відповідачем у відзиві або не визнати їх. Фактично позивач визнав обставини, викладені відповідачкою у відзиві на позовну заяву. Крім того, вказавши, що за позовною заявою сторони з травня 2019 року шлюбні відносини не підтримують, спільне господарство не ведуть, суд відобразив лише зміст позовної заяви, а не встановив обставини на підставі зібраних доказів щодо строку, з якого сторони не підтримують подружні відносини та не ведуть спільне господарство. Вимоги апеляційної скарги стосуються лише відображення у мотивувальній частині рішення обставин, викладених в уточненій позовній заяві та не стосуються встановлення обставин про те, з якого часу сторони не підтримують подружні відносини та не ведуть спільне господарство. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Виходячи з приписів даної норми при розгляді апеляційної скарги колегією суддів не встановлюється час, з якого сторони припинили шлюбні відносини. За таких обставин колегія суддів прийшла до висновку, що мотивувальна частина рішення суду першої інстанції підлягає зміні із зазначенням обставин, викладених в уточненій позовній заяві. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-383 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в : апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 17 травня 2021 року змінити, доповнивши мотивувальну частину рішення наступним реченням: «В уточненій позовній заяві від 01.02.2021 ОСОБА_1 зазначив, що протягом останніх років сімейне життя поступово погіршувалося, що в кінцевому результаті призвело до фактичного припинення шлюбних відносин у жовтні 2020 року». Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня проголошення постанови до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до цього суду з підстав, визначених у ст. 389 ЦПК України. Повний текст постанови виготовлений 20.09.2021. Головуючий Л. Д. Махлай Судді О. В. Немировська Т. І. Ящук