Постанова 4824 № 756/3067/14-ц

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 15 вересня 2021 року місто Київ Єдиний унікальний номер справи 756/3067/14-ц Номер провадження 22-ц/824/9263/2021 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Вербової І.М., суддів Соколової В. В. Шахової О. В., за участю секретаря судового засідання - Яворської А. А., вивчивши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 22 квітня 2021 року, постановлену під головуванням судді Диби О. В., у справі за скаргою ОСОБА_1 , суб`єкт оскарження: головний державний виконавець Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Мороз Леся Євгенівна, стягувач: ОСОБА_2 , боржник: ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця, в с т а н о в и в : У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Оболонського районного суду міста Києва зі скаргою про визнання бездіяльності Головного державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Мороз Лесі Євгенівни, неправомірною; зобов`язання головного державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Мороз Лесю Євгенівну вчинити дії по направленню виконавчого провадження № 43179664 до міжрегіонального управління Міністерства юстиції. Зазначена скарга обґрунтована тим, що на виконанні у Шевченківському районному відділі державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебуває виконавче провадження № 43179664 з виконання виконавчого листа виданого 23 квітня 2014 року на підставі рішення Оболонського районного суду міста Києва у справі № 2/756/2175/2014 про стягнення аліментів. 12 червня 2020 року боржником було подано до виконавчої служби лист з додатками про сплату аліментів та наказ про прийняття на роботу. Крім того, боржник просив направити виконавче провадження на виконання за місцем отримання доходу. Листом від 28 липня 2020 року № 133993 державний виконавець повідомив боржника про те, що виконавче провадження не підлягає передачі до органу виконавчої служби за місцем його роботи. Боржник зазначає, що він неодноразово звертався до державного виконавця для здійснення ним перерахунку заборгованості зі сплати аліментів та у встановлений законом строку видати його боржнику, що зроблено не було. 12 червня та 21 липня 2020 року боржник направляв на адресу виконавчої служби листи із повідомленням про зміну місця проживання та наказ про прийняття на роботу у зв`язку з чим, просив передати виконавче провадження № 43179664 до Жашківського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України. Разом з тим, державний виконавець у телефонному режимі повідомила боржника про неможливість вчинення зазначеної виконавчої дії. Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 22 квітня 2021 року (том II а.с. 200-202) скаргу ОСОБА_1 , суб`єкт оскарження: головний державний виконавець Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Мороз Леся Євгенівна, стягувач: ОСОБА_2 , боржник: ОСОБА_1 , на бездіяльність державного виконавця, залишено без задоволення. Не погоджуючись з вищевказаною ухвалою суду, 18 травня 2021 року ОСОБА_1 направив апеляційну скаргу у якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 22 квітня 2021 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким скаргу на бездіяльність державного виконавця, задовольнити. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції під час розгляду поданої боржником скарги не надав оцінки доказам, які були надані скаржником в обґрунтування своєї позиції. Скаржник зазначає, що місцем його реєстрації є: АДРЕСА_1 , а місцем проживання та роботи понад два роки є: АДРЕСА_2 . На думку скаржника, оскаржувана ухвала не містить мотивів з яких суд відхилив доводи та докази скаржника, крім того, при її постановлені судом першої інстанції не були дотримані вимоги Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» від 18 грудня 2009 року №

14. Ухвалою Київського апеляційного суду від 01 липня 2021 року, відкрито апеляційне провадження за поданою апеляційною скаргою, надано строк для подачі відзиву. Відзиву подано не було. Ухвалою Київського апеляційного суду від 05 липня 2021 року закінчено проведення підготовчих дій, справу призначено до розгляду у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. У судовому засіданні скаржник ОСОБА_1 підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити з підстав, зазначених у ній. Суб`єкт оскарження та заінтересована особа до суду апеляційної інстанції не з`явилися, про дату, часта місце розгляду повідомлені належним чином, що підтверджується звітами про відправку судових повісток-повідомлень на їх електронні адреси у зв`язку чим, колегія суддів вважала за можливе розпочати та завершити розгляд справи за відсутності осіб, що не з`явилися. Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши доводи скаржника, з`ясувавши обставини справи, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення, виходячи з наступного. Виходячи зі змісту частин 1-5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відмовляючи у задоволенні скарги на бездіяльність державного виконавця суд першої інстанції виходив з того, що зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_1 є квартира АДРЕСА_1 . Таким чином, стягувачем обрано місцем відкриття виконавчого провадження зареєстроване місце проживання боржника. Належних доказів про інше (фактичне) місце проживання матеріали справи не містять та скаржником надані не були. Колегія суддів погоджується з вищевказаним висновком суду першої інстанції, з огляду на таке. Судом встановлено, що постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві від 06 травня 2014 року відкрито виконавче провадження № 43179664 з примусового виконання виконавчого листа № 2/756/2175/14, виданого 23 квітня 2014 року Оболонським районним судом міста Києва про стягнення із ОСОБА_1 аліментів на утримання дитини (т. ІІ а.с. 45). Постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві від 06 травня 2014 року звернуто стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника ОСОБА_1 , яку було направлено до виконання головному бухгалтеру ТОВ «Юрінтерком» (м. Київ, вул. Кудрявський узвіз, 3-Б, оф. 62) за місцем роботи боржника (т. ІІ а.с. 46). Листом від 09 липня 2014 року ТОВ «Юрінтерком» повідомило державного виконавця про неможливість виконання вищевказаної постанови у зв`язку з тим, що з 27 червня 2014 року ОСОБА_1 було звільнено із займаної посади (т. ІІ а.с. 47). Постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві від 25 червня 2018 року звернуто стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника ОСОБА_1 (т. ІІ а.с. 54). Листом від 12 липня 2018 року ПАТ «Енергобанк» повідомило державного виконавця про те, що з 31 січня 2018 року ОСОБА_1 було звільнено із займаної посади та повернуто оригінал вищевказаної постанови (т. І а.с. 55). Згідно Наказу директора ФОП ОСОБА_3 від 08 квітня 2020 року за № 5, ОСОБА_1 прийнято на роботу на посаду водія з 08 квітня 2020 року (т. ІІ а.с. 80). Листами від 12 червня 2020 року (т. ІІ а.с. 79), 08 липня 2020 року (т. ІІ а.с. 89) та заявою від 21 липня 2020 року (т. ІІ а.с. 92-93) ОСОБА_1 звертався до Шевченківського РВ ДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) із повідомленням про зміну місця роботи, та просив вчинити дії по направленню виконавчого провадження за місцем отриманням доходу. Згідно відомостей з Пенсійного фонду України (відповідь №1063885662 від 09 липня 2020 року) ОСОБА_1 працює у ФОП ОСОБА_3 , місцезнаходження: АДРЕСА_4 (т. ІІ а.с. 86). Листами Шевченківського РВ ДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) від 28 липня 2020 року за № 133993 (т. ІІ а.с. 90-91) та від 06 серпня 2020 року за № 137821 (т. ІІ а.с. 99-100) ОСОБА_1 відмовлено у передачі виконавчого провадження за місцем отримання його доходу. Постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві від 06 травня 2014 року звернуто стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника ОСОБА_1 , яку було направлено до ФОП ОСОБА_3 на виконання (т. ІІ а.с. 87-88). Відповідно до частини другої статті 129 Конституції України обов`язковість судового рішення є однією із засад судочинства. Виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження»). Статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Згідно зі статтею 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Згідно частини 1 статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу. Частиною 4 статті 25 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що передача виконавчих проваджень від одного державного виконавця до іншого, від одного органу державної виконавчої служби до іншого або до виконавчої групи здійснюється в порядку, визначеному Міністерством юстиції України. Згідно п.п. 6, 7 Розділу V «Порядок передачі виконавчих документів та виконавчих проваджень» Інструкціїз організації примусового виконання рішень виконавче провадження передається з одного органу державної виконавчої служби до іншого, зокрема, у разі якщо місце проживання, перебування, роботи боржника або місцезнаходження його майна знаходиться на території, на яку поширюється компетенція іншого органу державної виконавчої служби Передача виконавчих проваджень на виконання може здійснюватися у випадку, передбаченому абзацом другим пункту 6 цього розділу, - за рішенням державного виконавця, на виконанні у якого перебуває виконавче провадження. Як вбачається з матеріалів справи, зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_1 (боржника) є: АДРЕСА_5 , що територіально відноситься до Шевченківського району міста Києва. Доказів на підтвердження того, що боржник зареєстрований та проживає за іншою адресою, матеріали справи не містять. З метою виконання рішення Оболонського районного суду міста Києва від 09 квітня 2014 року про стягнення із ОСОБА_1 аліментів, ОСОБА_2 звернулася до відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного суду міста Києва. Таким чином, стягувачем обрано місцем відкриття виконавчого провадження зареєстроване місце проживання боржника, у відповідності до частини 1 статті 24 Закону України «Про виконавче провадження». Доказів на підтвердження того, що боржник має інше зареєстроване місце проживання ніж АДРЕСА_5 , матеріали справи не містять, а відтак, підстави для передачі виконавчого провадження з Шевченківського РВ ДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м. Київ) до Жашківського РВ ДВС Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції, відсутні. Таким чином, суд першої інстанції, розглянувши справу на підставі наявних в матеріалах справи доказів, дійшов обґрунтованого висновку щодо відсутності підстав для задоволення скарги ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця. Посилання скаржника на те, що він проживає у місті Жашків, не підтверджується наявними в матеріалах справи доказами. Посилання скаржника на те, що оскаржувана ухвала не містить мотивів з яких суд відхилив доводи та докази скаржника, є безпідставним, оскільки зазначена ухвала відповідає вимогам ст. 260 ЦПК України, є чіткою та зрозумілою. Посилання скаржника на те, що при постановленні оскаржуваної ухвали судом не було дотримано вимоги Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» від 18 грудня 2009 року № 14, є безпідставним, оскільки оскаржувана ухвала є такою, що постановлена на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням наявних в матеріалах справи доказів, та містить висновки, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи. Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції та не впливають на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення. Колегія суддів не вбачає підстав для зміни чи скасування судового рішення, як і не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги. Відповідно до п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення залишити без змін, як таке, що ухвалене з вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, є законним та обґрунтованим. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, Київський апеляційний суд,- постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 22 квітня 2021 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Повне судове рішення складено 17 вересня 2021 року. Суддя-доповідач: І.М. Вербова Судді: В. В. Соколова О. В. Шахова