Постанова Київський апеляційний суд № 756/3067/14-ц

справа 756/3067/14-ц головуючий у суді І інстанції Ткач М.М. провадження № 22-ц/824/7140/2022 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Мостова Г.І. ПОСТАНОВА Іменем України 10 серпня 2022 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Мостової Г.І., суддів: Березовенко Р.В., Лапчевської О.Ф., за участю секретаря судового засідання: Сердюк К.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Київ) на ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 28 січня 2022 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність головного державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Київ) Мороз Лесі Євгенівни та зобов`язання вчинити певні дії, стягувач: ОСОБА_2 , - в с т а н о в и в : У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Оболонського районного суду міста Києва із скаргою на бездіяльність державного виконавця, у якій просив суд: визнати протиправною бездіяльність державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Київ) Мороз Л.Є. та зобов`язати державного виконавця скасувати постанову про накладення арешту на зарплатний рахунок № НОМЕР_1 , який оформлено у АТ «Райффайзен Банк Аваль». Скарга мотивована тим, що на виконанні у Шевченківському РВ ДВС міста Києва ЦМУ МЮ (місто Київ) перебуває виконавче провадження № 43179664 з виконання виконавчого листа, виданого на підставі рішення Оболонського районного суду міста Києва №2/756/2175/14 про стягнення аліментів у розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_1 щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Від працівників АТ «Райффайзен Банк Аваль» скаржнику стало відомо про те, що його зарплатний рахунок № НОМЕР_1 арештовано постановою державного виконавця. На підставі постанови про арешт коштів боржника у ВП № 43179664 безпідставно та передчасно накладено арешт на грошові кошти, що містяться на зарплатному картковому рахунку № НОМЕР_1 , яка оформлена у АТ «Райффайзен Банк Аваль», що унеможливимо користування ним карткою та позбавило його засобів до існування. Спеціальний режим рахунку, а також здійснення зарахувань заробітної плати на указаний рахунок підтверджується історією карткового рахунку про зарахування заробітної плати, наданою АТ «Райффайзен Банк Аваль». Рахунки, які передбачені для виплати заробітної плати та сплати податків, зборів і обов`язкових платежів до Державного бюджету України, є рахунками зі спеціальним режимом, на які виконавчою службою відповідно до вимог законодавства арешт не накладається, а відокремлення таких рахунків належить до повноважень виконавчої служби. Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 28 січня 2022 року скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано неправомірною, у межах предмету скарги, бездіяльність головного державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Київ) Мороз Л.Є. щодо залишення арешту на зарплатному картковому рахунку № НОМЕР_1 відкритому в АТ «Райффайзен Банк Аваль» на ім`я ОСОБА_1 . Зобов`язано головного державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Київ) Мороз Л.Є. вжити визначених Законом України «Про виконавче провадження» заходів для зняття арешту з грошових коштів, розміщених на зарплатному картковому рахунку № НОМЕР_1 відкритому в АТ «Райффайзен Банк Аваль» на ім`я ОСОБА_1 . В іншій частині вимог відмовлено. Ухвала мотивована тим, що направленням на адресу Шевченківського РВ ДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) копії довідки про відкриття зарплатного карткового рахунку за реквізитами, копії довідки роботодавця, про підтвердження трудових відносин та копії документу, скаржником підтверджено, що на арештований рахунок надходить виключно заробітна плата, яка виплачується за місцем його роботи. За наявного арешту боржник позбавлений можливості використовувати частину заробітної плати (з якої уже відраховано стягнення) для забезпечення засобів для існування, які фактично повністю заблоковані навіть після здійснених утримань, у той час коли державним виконавцем не здійснюється зараховування коштів з вказаного рахунку на погашення заборгованості. Матеріали, які були досліджені судом, не містять об`єктивних доказів своєчасного ознайомлення, направлення ОСОБА_1 постанови про арешт коштів. Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, Шевченківський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Київ) подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 28 січня 2022 року та відмовити у задоволенні скарги у повному обсязі. Апеляційна скарга обгрунтована тим, що статтями 48, 56 Закону України «Про виконавче провадження» на державного виконавця покладено обов`язок щодо арешту коштів (майна) боржника з метою повного фактичного виконання виконавчого документу. У зв`язку з цим 16 березня 2021 року державним виконавцем винесено постанову про накладення арешту на кошти боржника, що відкриті у банківських установах. У цій постанові зазначено, що арешт накладається на кошти боржника у певному розмірі, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом. Законом не встановлено заборони щодо арешту коштів боржника, які містяться на рахунках, банківською установою накладено арешт на рахунок боржника. На момент відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 756/4376/20 про стягнення із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 неустойки (пеню) за прострочення сплати аліментів в розмірі 179 980 грн 66 коп. на виконанні у Відділі вже перебувало виконавче провадження про стягнення із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів, а 20 квітня 2021 року державним виконавцем винесено постанову про об`єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження ВП № 65217242 та передано для подальшого виконання державного виконавцю Мороз Л.Є. 29 березня 2021 року до Відділу від боржника надійшла заява про зняття арешту з рахунку боржника, на яку Відділом надано відповідь про відсутність підстав щодо зняття арешту з рахунків боржника. Під час вчинення виконавчих дій виконавець має право накладати арешт на кошти божника, що містяться на його рахунках у банківських установах. При цьому стаття 48 Закону встановлює невичерпний перелік рахунків, на кошти на яких накладати арешт заборонено, зазначаючи, що законом можуть бути визначені й інші кошти на рахунках боржника, звернення стягнення або накладення арешту на які заборонено. Виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника відповідно до частини 3 статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» повинен визначити статус коштів і рахунку, на якому вони знаходяться, та у разі їх знаходження на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів та рахунку та повернути постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту. Від ОСОБА_1 до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому він просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 28 січня 2022 року залишити без змін. Відзив мотивований тим, що апеляційна скарга не містить обґрунтування того, в чому саме полягає незаконність та необґрунтованість оскаржуваної ухвали. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції. Апелянт не перевірив розмір утримань із заробітної плати боржника, що вже здійснюється під час виконавчого провадження, наклав арешт на грошові кошти боржника та не зняв його у зведеному виконавчому провадженні № 65217242. Колегія суддів, вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву, дійшла висновку про таке. Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що на виконанні Шевченківського РВ ДВС в м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) перебуває виконавче провадження № 64840213 з примусового виконання виконавчого листа № 2/756/4376/20 від 03 березня 2021 року, виданого Оболонським районним судом м. Києва, про стягнення із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів в розмірі 179 980, 66 грн, а також виконавче провадження № ВП №43179664 з примусового виконання виконавчого листа №2/756/2175/14 від 23 квітня 2014 року, виданого Оболонським районним судом м. Києва у цивільній справі № 2/756/2175/14 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дочки ОСОБА_3 , в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 28 лютого 2014 року до повноліття дочки. Постановою старшого державного виконавця Шевченківського РВ ДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) Савчука К.П. ВП №64840213 від 16 березня 2021 року накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на яке заборонено законом, та належить боржнику ОСОБА_1 . Постановою державного виконавця Шевченківського РВ ДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) Мороз Л.Є. від 20 квітня 2021 року об`єднано виконавчі провадження №43179664, №64840213 у зведене виконавче провадження №65217242. Згідно довідки ФОП ОСОБА_4 від 26 липня 2021 року № 26/7, ОСОБА_1 працює в ФОП ОСОБА_4 з 08 квітня 2020 року водієм. Скаржник отримує заробітну плату шляхом безготівкового перерахування коштів на відкритий зарплатний картковий рахунок № НОМЕР_1 , відкритий в АТ «Райффайзен Банк Аваль». Відповідно до довідки АТ «Райффайзен Банк Аваль» ОСОБА_1 має у банку відкритий зарплатний картковий рахунок № НОМЕР_1 , відкритий в гривні. З банківських виписок за період з 09 квітня 2020 року по 30 вересня 2020 року, з 01 квітня 2021 року по 28 липня 2021 року вбачається, що всі операції, проведені за вказаним рахунком, були пов`язані з нарахуванням скаржнику заробітної плати. Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи (стаття 447 ЦПК України). У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги (частини 2, 3 статті 451 ЦПК України). Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. В частині 2 статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» наведено перелік коштів та рахунків, на які забороняється звернення стягнення та накладення арешту, зокрема на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом. Згідно з частиною 3 статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках. У частинах 1, 3 статті 68 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів. Про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі-підприємцю, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи. Розмір відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника вираховується із суми, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Із заробітної плати боржника може бути утримано за виконавчими документами до погашення у повному обсязі заборгованості: у разі стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю особи, у зв`язку із втратою годувальника, майнової та/або моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, - 50 відсотків; за іншими видами стягнень, якщо інше не передбачено законом, - 20 відсотків (стаття 70 Закону України «Про виконавче провадження»). Встановлення відрахувань у певному відсотковому визначенні від заробітної плати боржника покликане гарантувати людині право на своєчасне, у передбачені законом строки, одержання винагороди за працю, що становить одне з основних трудових прав людини, тому й законодавець обмежив розмір будь-яких утримань із заробітної плати, і таке обмеження є законодавчо встановленою забороною на накладення арешту на заробітну плату, що виплачена боржнику після таких утримань, або частину заробітної плати, що перевищує граничну межу таких відрахувань. Накладення арешту на кошти, що складають заробітну плату боржника після здійснення утримань із неї за виконавчими документами та понад встановлений законом розмір для відрахувань із заробітної плати, є надмірним тягарем для боржника та порушенням його прав на одержання винагороди за працю та достойні умови життя. Таким чином, не може бути накладений арешт на кошти що складають заробітну плату боржника після фактичного здійснення утримань із неї за виконавчими документами та на усі кошти заробітної плати боржника поза межами дозволених законом розмірів відрахувань із такої заробітної плати, а якщо такий арешт накладений, то він має бути знятий. При цьому на кошти, що знаходяться на рахунках та які не є коштами, що складають заробітну плату, таке обмеження не розповсюджується. Зняття арешту з коштів, що складають заробітну плату, здійснюється виконавцем відповідно до частини 4 статті 59 Закону № 1404-VIII на підставі поданих боржником документів, підтверджуючих статус коштів виключно із заробітної плати, або на підставі повідомлення банку про заборону накладення арешту на такий рахунок відповідно до частини другої вищевказаної статті. Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 59 Закону № 1404-VIII підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом. Виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону (абзац другий частини другої статті 59 Закону № 1404-VIII). Отже, виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. Накладаючи арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках боржника, держаний виконавець не вказував конкретні номери банківських рахунків та зазначив в оскаржуваній постанові виключення - кошти, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на яке заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини 3 статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі знаходження на рахунку коштів, накладення арешту на які заборонено, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною 4 статті 59 Закону України «Про виконавче провадження». Вказаний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 905/361/19 (провадження № 12-28гс20) (пункти 7.14, 7.15 постанови), а також підтверджений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 квітня 2022 року в справі № 756/8815/20 (провадження № 14-218цс21). Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. З матеріалів справи не вбачається, що ОСОБА_1 оскаржувалися дії банку, який виконував оскаржувану постанову державного виконавця про арешт коштів боржника, та не повідомив виконавця про цільове призначення коштів на рахунку. Крім того, 29 липня 2021 року ОСОБА_1 направив на адресу Шевченківського РВ ДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) заяву про скасування постанови про арешт коштів боржника в частині накладення арешту на кошти боржника, що містяться на зарплатному (соціальному) картковому рахунку № НОМЕР_1 , який оформлений у АТ «Райффайзен Банк Аваль», на підтвердження чого було долучено копію довідки про відкриття зарплатного карткового рахунку за реквізитами, копію довідки роботодавця, про підтвердження трудових відносин та копію документу, що підтверджує про те, що на арештований рахунок надходить виключно заробітна плата (а.с.12-13), заяву було скеровано рекомендованим поштовим відправленням за № 0101509018740. З трекінгу відправлення убачається, що вказана заява була отримана відділом 30 липня 2021 року. В апеляційній скарзі зазначено, що Відділом надано відповідь про відсутність підстав щодо зняття арешту з рахунків боржника, однак доказів направлення такої відповіді боржнику матеріали справи не містять. Отже ОСОБА_1 надав державному виконавцю підтверджуючі документи про те, що арешт було накладено на кошти, які є його заробітною платою, яка розміщена на рахунку призначеному для зарахування заробітної плати, однак державний виконавець на порушення пункту 1 частини 4 статті 59 Закону № 1404-VIII не надав відповідь на цю заяву. Таким чином, апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, а ухвалу суду першої інстанції скасувати з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення скарги щодо визнання неправомірною бездіяльність державного виконавця щодо ненадання відповіді ОСОБА_1 . Керуючись статтями 259, 268, 383 ЦПК України, суд, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Київ) задовольнити частково. Ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 28 січня 2022 року скасувати з ухваленням нового судового рішення. Скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Визнати неправомірною бездіяльність головного державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Київ) Мороз Лесі Євгенівни щодо ненадання відповіді ОСОБА_1 . В іншій частині вимог скарги відмовити. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Головуючий Г.І. Мостова Судді Р.В. Березовенко О.Ф. Лапчевська