Постанова 4857 № 140/520/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 вересня 2021 рокуЛьвівСправа № 140/520/21 пров. № А/857/12791/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Коваля Р.Й., суддів Гуляка В.В., Ільчишин Н.В., розглянувши у письмовому провадженні у м. Львові апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2021 року (прийняте у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у м. Луцьку суддею Ковальчуком В.Д.) у справі № 140/520/21 за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної екологічної інспекції у Волинській області про визнання протиправними та скасування постанов, В С Т А Н О В И В : У січні 2021 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі позивач, ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до Волинського окружного адміністративного суду із вказаним позовом та просив визнати протиправними і скасувати постанови Державної екологічної інспекції у Волинській області (далі ДЕІ у Волинській області) від 21 грудня 2020 року №№ 15-9/20, № 16-9/20 про накладення штрафу в загальному розмірі 68 000,00 грн. Позовні вимоги обґрунтовував тим, що оскаржувані постанови про накладення штрафу від 21 грудня 2020 року № 15-9/20 та № 16-9/20 прийняті на підставі акта перевірки стану виконання суб`єктом господарювання рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів від 11 грудня 2020 р. № 6-9/20 та протоколу від 11 грудня 2020 р. № 11-9/20 про виявлені порушення вимог Закону України Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції та Закону України Про загальну безпечність нехарчової продукції, якими встановлено невиконання позивачем рішень про вжиття обмежувальних (коригувальних) заходів від 12.11.2020 № 63-9/20 та № 62-9/20 щодо усунення формальної невідповідності визначених частиною 3 статті 29 Закону України Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції. Позивач не згідний з оскаржуваними постановами, оскільки вважає, що виконав всі вимоги контролюючого органу. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2021 року позов задоволено. Не погодившись із цим рішенням, його оскаржила ДЕІ у Волинській області, яка вважає рішення суду першої інстанції незаконним та необґрунтованим, прийнятим за неправильного встановлення обставин, які мають значення для справи, за неповного дослідження та неправильної оцінки доказів, які є в матеріалах справи, помилкових висновків та неправильного застосування норм матеріального права. Тому просила скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Вимоги апеляційної скарги, обґрунтовує тим, що відсутність знака відповідності на паспорті якості, незалежно від того, яку ланку займає той чи інший суб`єкт господарювання у ланцюгу постачання продукції, має наслідком вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів до суб`єкта господарювання, продукція якого перевірялась. Прийняття рішень про вжиття обмежувальних (коригувальних) заходів від 12.11.2020 № 62-9/20 та № 63-9/20 було підставою для притягнення суб`єкта господарювання до відповідальності відповідно до ст. 44 Закону України Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції, у зв`язку з чим Інспекцією було винесено постанови про накладення штрафів, оскільки позивачем не усунено формальної невідповідності шляхом взаємодії із суб`єктами господарювання. Вважає, що Інспекцією вчинено дії щодо проведення перевірки та винесення постанов про накладення штрафів на підставі, в межах повноважень та у спосіб визначений законодавством. Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, у якому вказав, що не погоджується з її доводами та вимогами, оскільки вони є необгрунтованими. Просить відмовити в задоволенні вимог апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Вказує, що Законом № 2735-VI чітко встановлений спеціальний суб`єкт виробник. Саме на цей суб`єкт покладається вимога про зазначення знаку відповідності технічним регламентам, як виробнику продукції, тому він не міг сам усунути це упущення виробника. Відповідач не надає доказів, що виробником було вказане порушення усунуте, а він не виконав вимоги, оскільки не співпрацює із цим виробником. Відповідно до частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у зв`язку з розглядом справи у письмовому провадженні фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося. Суд апеляційної інстанції відповідно до статті 308 КАС України переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла переконання, що апеляційна скарга не належить до задоволення з таких підстав. Як встановлено судом, ОСОБА_1 09.03.1993 зареєстрований як фізична особа-підприємець, основним видом діяльності якого є роздрібна торгівля пальним, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. На підставі наказу від 05 листопада 2020 року № 31-РН та направлення Державної екологічної інспекції на проведення перевірки від 05 листопада 2020 року № 31-РН у період з 06 по 11 листопада 2020 року головний спеціаліст державного ринкового нагляду державний інспектор з охорони навколишнього природного середовища Волинської області Форманюк Г.М. на АЗС за адресою: вул. Шкільна, 2а, с. Павлівка, Іваничівський район, Волинська область, де здійснює господарську діяльність позивач, провела перевірку характеристик продукції - автомобільні бензини, дизельне паливо, за результатами якої склала акт перевірки характеристик продукції від 11 листопада 2020 року № 25-9/20. Вказаним актом перевірки характеристик продукції встановлено порушення, зокрема, що стосується предмету розгляду цієї справи: пункту 20 Технічного регламенту № 927, а саме в паспорті якості №266 від 06 червня 2019 року бензин автомобільний А-95-Євро5-Е5 відсутній знак відповідності технічним регламентам; пункту 6 частини 7 статті 23 Закону України Про державний ринковий нагляд та контроль нехарчової продукції, а саме під час проведення перевірки надані документи (товарно-транспортна накладна) не дають можливості відстеження походження продукції бензин автомобільний А-92-Євро5-Е5. 12 листопада 2020 року на підставі акта перевірки характеристик продукції від 11 листопада 2020 року № 25-9/20 Державна екологічна інспекція прийняла рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів, зокрема: - № 62-9/20 - у зв`язку із виявленими перевіркою характеристик продукції порушенням пункту 20 Технічного регламенту № 927, а саме: обмеження надання продукції на ринку шляхом приведення продукції у відповідність та усунення формальної невідповідності із встановленими вимогами Технічного регламенту. Вжити заходів щодо приведення продукції у відповідність та усунення формальної невідповідності шляхом взаємодії із суб`єктами господарювання у ланцюгу постачання відповідної продукції або в інший спосіб, що не суперечить законодавству, у термін до 30 грудня 2020 року; - № 63-9/20 - у зв`язку із виявленими перевіркою характеристик продукції порушеннями пункту 6 частини 7 статті 23 Закону України Про державний ринковий нагляд та контроль нехарчової продукції, а саме: обмеження надання продукції на ринку шляхом приведення продукції у відповідність та усунення формальної невідповідності із встановленими вимогами Технічного регламенту. Вжити заходів щодо приведення продукції у відповідність та усунення формальної невідповідності із встановленими вимогами шляхом взаємодії із суб`єктами господарювання у ланцюгу постачання відповідної продукції або в інший спосіб, що не суперечить законодавству, у термін до 30 листопада 2020 року. На виконання рішення № 62-9/20 від 12.11.2020 позивач надав відповідачу копію паспорта якості на бензин А-95 заводу виробника Мозирський нафтопереробний завод Республіка Білорусь. На цьому паспорті якості від заводу відсутній знак відповідності (трилисник) так як це рішення приймає імпортер. На виконання рішення № 63-9/20 від 12.11.2020 позивач надав Інспекції копію доопрацьованої товарно-транспортної накладної на бензин А-92-Євро5-Е5. 11 грудня 2020 року головні спеціалісти сектору державного ринкового нагляду державні інспектори з охорони навколишнього природного середовища Волинської області Форманюк Г.М. та ОСОБА_2 провели перевірку стану виконання рішень про вжиття обмежувальних (коригувальних) заходів, в тому числі від 12 листопада 2020 року № 62-9/20, № 63-9/20, за результатами якої склали акт від 11 грудня 2020 року № 6-9/20. Як встановлено вказаною перевіркою, рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів від 12 листопада 2020 року № 62-9/20 не виконане та не може бути визнане результативним: в паспорті якості № 266 від 06 червня 2019 року на бензин автомобільний А-95-Євро5-Е5, виданий МПП ВК Імпекс та в паспорті № 726 від 20.05.2019 на бензин автомобільний АИ-95-К5 Евро, виданий заводом виробником ОАО МНПЗ відсутній знак відповідності технічним регламентам, чим порушено п. 20 Технічного регламенту № 927, постанову Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2015 року № 1184 Про затвердження форми, опису знаку відповідності технічним регламентам. Також перевіркою встановлено, що рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів від 12 листопада 2020 року № 63-9/20 не виконане та не може бути результативним: надані документи (товарно-транспортна накладна на відпуск нафтопродуктів (нафти) №100 від 12 квітня 2019 року, видана ТзОВ COJIAP ОІЛ (м. Кременчук, вул. Красіна, буд. 89А, офіс 303, Полтавська область, 39600) не дають можливості відстеження походження продукції бензин автомобільний А-92-Євро5-Е5, який розповсюджується за адресою: АЗС (вул. Шкільна, 2А, с. Павлівка, Іваничівський район, Волинська область). 11 грудня 2020 р. головний спеціаліст сектору державного ринкового нагляду державний інспектор з охорони навколишнього природного середовища Волинської області Форманюк Г.М. склала протокол № 11-9/20 про виявлені порушення вимог Закону України Про державний ринковий нагляд та контроль нехарчової продукції та Закону України Про загальну безпечність нехарчової продукції, яким встановлено невиконання рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів від 12 листопада 2020 р. № № 62-9/20, 63-9/20 щодо усунення формальної невідповідності, визначених частиною третьою статті 29 Закону України Про державний ринковий нагляд та контроль нехарчової продукції. За результатами розгляду справи, а саме протоколу про виявлене порушення вимог Закону України Про державний ринковий нагляд та контроль нехарчової продукції від 11 грудня 2020 року № 11-9/20 та акту перевірки стану виконання суб`єктом господарювання рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів від 11 грудня 2020 р. № 6-9/20 Інспекцією 21 грудня 2020 року прийнято такі постанови про накладення штрафу: - № 15-9/20, якою за невиконання рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів від 12 листопада 2020 року № 62-9/20 до позивача застосовано штраф у розмірі 2000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто у сумі 34 000,00 грн; - № 16-9/20, якою за невиконання рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів від 12 листопада 2020 року № 63-9/20 до позивача застосовано штраф у розмірі 2000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто у сумі 34 000,00 грн. Вважаючи зазначені постанови протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з цим позовом до суду. Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції мотивував його тим, що відповідач необґрунтовано застосував до позивача відповідальність у вигляді штрафу в розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за невиконання рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів від 12 листопада 2020 року № 63-9/20. Зважаючи на вищезазначене, суд дійшов висновку, що оскаржувані у цій справі постанови про накладення фінансових санкцій винесені відповідачем всупереч вимогам чинного законодавства України, а відтак є протиправними та підлягають скасуванню Такі висновки суду першої інстанції, на переконання колегії суддів апеляційного суду, відповідають нормам матеріального права, фактичним обставинам справи і є правильними з огляду на таке. Правові та організаційні засади здійснення державного ринкового нагляду і контролю нехарчової продукції визначено Законом України Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції від 02 грудня 2010 року № 2735-VI (далі - Закон № 2735-VІ). За змістом статті 1 вказаного Закону державний ринковий нагляд (далі - ринковий нагляд) - діяльність органів ринкового нагляду з метою забезпечення відповідності продукції встановленим вимогам, а також забезпечення відсутності загроз суспільним інтересам. Орган державного ринкового нагляду - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного ринкового нагляду у межах сфери своєї відповідальності, що визначається відповідно до цього Закону. У разі якщо орган ринкового нагляду здійснює визначені цим Законом та Законом України Про загальну безпечність нехарчової продукції повноваження також через свої територіальні органи, термін орган ринкового нагляду позначає також його територіальні органи. Стаття 4 Закону № 2735-VІ визначає, що метою здійснення ринкового нагляду є вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів з відповідним інформуванням про це громадськості щодо продукції, яка при її використанні за призначенням або за обґрунтовано передбачуваних умов при належному встановленні та технічному обслуговуванні становить загрозу суспільним інтересам чи яка в інший спосіб не відповідає встановленим вимогам. Частиною першою статті 22 Закону № 2735-VI визначені заходи державного ринкового нагляду, зокрема, перевірка характеристик продукції. Відповідно до статті 23 Закону № 2735-VI під час проведення перевірок характеристик продукції проводиться перевірка документів, у разі необхідності - обстеження зразків продукції, за результатами яких приймається рішення про відбір та експертизу (випробування) зразків продукції, про що зазначається в акті, підготовленому відповідно до вимог статті 23-1 цього Закону. При проведенні перевірок характеристик продукції органи ринкового нагляду враховують ступінь ризику, який може становити відповідна продукція, а також відомості, що містяться у зверненнях споживачів (користувачів) про захист їх права на безпечність продукції, та іншу інформацію щодо продукції. Органи ринкового нагляду проводять планові та позапланові перевірки характеристик продукції. Планові перевірки характеристик продукції проводяться у розповсюджувачів цієї продукції, а позапланові - у розповсюджувачів та виробників такої продукції. Предметом таких перевірок є характеристики продукції певного виду (типу), категорії та/або групи. Під час проведення перевірок продукції певного виду (типу), категорії та/або групи забороняється перевіряти продукцію іншого виду (типу), категорії та/або групи. Перевірки характеристик продукції проводяться на підставі наказів органів ринкового нагляду та направлень на проведення перевірки, що видаються та оформлюються відповідно до цього Закону. У разі одержання інформації про надання на ринку продукції, що становить серйозний ризик, відповідні накази та направлення видаються і оформлюються невідкладно. Відповідно до статті 24 Закону № 2735-VI органи ринкового нагляду проводять планові перевірки характеристик продукції у розповсюджувачів згідно із секторальними планами ринкового нагляду. Згідно статті 30 Закону № 2735-VI обмеження надання продукції на ринку здійснюються шляхом: 1) приведення продукції у відповідність із встановленими вимогами (згідно з частинами першою і четвертою статті 29 цього Закону); 2) усунення формальної невідповідності (згідно з частиною третьою статті 29 цього Закону); 3) тимчасової заборони надання продукції на ринку. Відповідно до статті 29 Закону № 2735-VІ у разі якщо органом ринкового нагляду встановлено, що продукція не відповідає встановленим вимогам (крім випадків, передбачених статтею 28 цього Закону, та формальної невідповідності), орган ринкового нагляду невідкладно вимагає від відповідного суб`єкта господарювання вжити протягом визначеного строку заходів щодо приведення такої продукції у відповідність із встановленими вимогами. У разі якщо органом ринкового нагляду за результатами аналізу повідомлення відповідного суб`єкта господарювання про виконання ним рішення про приведення продукції у відповідність із встановленими вимогами чи усунення формальної невідповідності та/або перевірки стану виконання суб`єктом господарювання цього рішення, проведених відповідно до статті 34 цього Закону, встановлено, що невідповідність продукції встановленим вимогам не усунено або усунено частково, орган ринкового нагляду відповідно до затвердженої Кабінетом Міністрів України методики вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів вживає таких обмежувальних (корегувальних) заходів: обмеження, заборона надання продукції на ринку, вилучення продукції з обігу, відкликання продукції. Частиною першою статті 33 Закону № 2735-VI визначено, що обмежувальні (корегувальні) заходи запроваджуються відповідними рішеннями органів ринкового нагляду. З матеріалів справи видно, що в ході проведення перевірки стану виконання рішень про вжиття обмежувальних (коригувальних) заходів перевіряючими було встановлено, зокрема, факт порушення позивачем вимог пункту 20 Технічного регламенту № 927, постанови Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2015 року № 1184 Про затвердження форми, опису знаку відповідності технічним регламентам, а саме: в паспорті якості № 266 від 06 червня 2019 року на бензин автомобільний А-95-Євро5-Е5, виданий МПП ВК Імпекс та в паспорті № 726 від 20.05.2019 на бензин автомобільний АИ-95-К5 Евро, виданий заводом виробником ОАО МНПЗ відсутній знак відповідності технічним регламентам. Відповідно до статті 1 Закону України Про технічні регламенти та оцінку відповідності знак відповідності технічним регламентам - маркування, за допомогою якого виробник вказує, що продукція відповідає застосовним вимогам, визначеним у технічних регламентах, якими передбачене нанесення цього маркування. Згідно із пунктом 1 Технічного регламенту № 927 цей Технічний регламент встановлює вимоги до автомобільних бензинів, дизельного, суднових та котельних палив, що виробляються, вводяться в обіг та реалізуються на території України, з метою захисту життя та здоров`я людини, тварин, рослин, національної безпеки, охорони навколишнього середовища та природних ресурсів. Так, пунктами 5, 7 Технічного регламенту № 927 передбачено, що дозволяється виготовлення, введення в обіг і обіг палив, які відповідають вимогам цього Технічного регламенту. Під час роздрібного постачання (реалізації) палива позначення палив повинне бути розміщено у місцях, доступних для споживача (на паливо-розподільчому обладнанні), а також відображено в розрахункових документах. На вимогу споживача (покупця) продавець повинен надати копію документа про якість (паспорт якості) палива та копію декларації про відповідність. Згідно з пунктом 8 Технічного регламенту № 927 кожна партія палива, що вводиться в обіг або перебуває в обігу, повинна мати документ про якість (паспорт якості) палива. При цьому, згідно з пунктом 1 Технічного регламенту № 927 документ про якість (паспорт якості) палива - документ, що містить дані для ідентифікації та фактичні значення показників якості нафтопродуктів, отримані в результаті лабораторних випробувань, а також інформацію про їх відповідність вимогам нормативних документів. Пунктом 9 Технічного регламенту № 927 визначено, що документ про якість (паспорт якості) палива повинен містити: дату видачі і номер документа; назву, марку палива; товарний знак підприємства-виробника, його назву та адресу; назву та адресу постачальника (за наявності); дату виготовлення палива; дату відбирання проби та дату проведення випробування; нормативні значення та фактичні результати випробувань, які підтверджують відповідність марки палива вимогам цього Технічного регламенту; відомості щодо декларації про відповідність; посилання на нормативні документи на методи випробування згідно з нормативним документом на паливо; номер партії (резервуара); дані про вид та кількість добавок (присадок); підпис начальника відділу технічного контролювання або керівника лабораторії, яка виконує функції відділу, або уповноваженої особи, завірений печаткою. Відповідно до пункту 20 Технічного регламенту № 927 перед введенням в обіг палив на документ про якість (паспорт якості) палива виробником повинен бути нанесений національний знак відповідності, який підтверджує відповідність палива вимогам цього Технічного регламенту, так, щоб забезпечувалася його видимість, розбірливість та незмивність. Зображення національного знака відповідності повинно відповідати його опису, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2001 року № 1599. Проте, Постанова № 1599 втратила чинність, тому на час виникнення спірних правовідносин діють Правила та умови нанесення знака відповідності технічним регламентам, а також Форма та Опис знака відповідності технічним регламентам, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2015 року № 1184. Відповідно до пункту 1 Правил № 1184 знак відповідності технічним регламентам наноситься на продукцію або на її табличку з технічними даними таким чином, щоб він був видимим, розбірливим і незмивним. У разі коли це є неможливим або невиправданим через характер продукції, знак відповідності наноситься на пакування та на супровідні документи, якщо такі документи передбачені відповідним технічним регламентом. Описом знака відповідності технічним регламентам передбачено, що знак відповідності технічним регламентам має форму незамкненого з правого боку кола, усередині якого вміщено стилізоване зображення трилисника. Довжина розриву кола становить 0,22 його загальної довжини (або 80 градусів). Зображення знака відповідності може бути плоским або рельєфним і виконується двома контрастними кольорами. Висота знака відповідності не може бути менш як 5 міліметрів, якщо інше не передбачено відповідним технічним регламентом. У разі зменшення або збільшення розміру знака відповідності повинні бути дотримані пропорції його форми. З наведеного видно, що пункт 20 Технічного регламенту № 927 поширюється на спеціального суб`єкта - виробника та у визначений момент - перед введенням в обіг палив, оскільки згідно частини другої статті 1 Закону № 2735-VІ, частини першої статті 1 Закону України Про загальну безпечність нехарчової продукції виробник - це фізична чи юридична особа - резидент України, яка є виготовлювачем продукції, або будь-яка інша особа - резидент України, яка заявляє про себе як про виготовлювача, розміщуючи на продукції відповідно до законодавства своє найменування, торговельну марку чи інше позначення, або особа - резидент України, яка відновлює продукцію; а введення в обіг це - надання продукції на ринку України в перший раз (частина друга статті 1 Закону №2735-VІ, стаття 1 Закону України Про технічні регламенти та оцінку відповідності). Водночас ФОП ОСОБА_1 є роздрібним продавцем пального через АЗС, а не виробником пального. Колегія суддів апеляційного суду також звертає увагу на те, що паспорт якості № 266 від 06 червня 2020 року на бензин автомобільний А-95-Євро5-Е5, який виданий випробувальною лабораторією нафтопродуктів МПП ВК Імпекс відповідає загальним вимогам до паспортів якості, які викладені у пункті 9 Технічного регламенту № 927, при цьому у вказаному пункті відсутня вимога щодо наявності на паспорті якості національного знаку відповідності. У вказаному вище паспорті якості № 266 від 06 червня 2020 року, виданому випробувальною лабораторією нафтопродуктів МПП ВК Імпекс міститься посилання на паспорт якості заводу-виробника ВАТ Мозирський нафтопереробний завод, Республіка Білорусь № 726 від 20 травня 2019 року. Позивач як особа, яка реалізує нафтопродукти в роздрібній мережі в цьому випадку не має права самостійно вносити зміни/доповнення/уточнення до паспортів якості, які видаються випробувальними лабораторіями, при цьому, усунути визначені порушення іншим чином також не має можливості, оскільки діють спеціальні норми законодавства, які визначають правовий режим документів про якість палива. Вказані вище обставини свідчать про те, що у позивача відсутня об`єктивна можливість виконати рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів від 12.12.2020 № 62-9/20, невиконання якого стало підставою для накладення штрафу відповідно до оскаржуваної постанови від 21 грудня 2020 року № 15-9/20, при цьому, усунути визначені порушення іншим чином також не має можливості. Відтак, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач безпідставно застосував до позивача штрафні санкції за фактичне порушення виробником палива пункту 20 Технічного регламенту №

927. Також у акті перевірки стану виконання рішень про вжиття обмежувальних (коригувальних) заходів від 11 грудня 2020 року № 6-9/20 зазначено, що рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів від 12 листопада 2020 року № 63-9/20 позивачем не виконане та не може бути результативним, оскільки під час проведення перевірки надані документи (товарно-транспортна накладна на відпуск нафтопродуктів (нафти) №100 від 12 квітня 2019 року, видана ТзОВ COJIAP ОІЛ (м. Кременчук, вул. Красіна, буд. 89А, офіс 303, Полтавська область, 39600) не дають можливості відстеження походження продукції бензин автомобільний А-92-Євро5-Е5, який розповсюджується за адресою: АЗС (вул. Шкільна, 2А, с. Павлівка, Іваничівський район, Волинська область), чим порушено пункт 6 частини 7 статті 23 Закону № 2735-VI. Відповідно до пункту 6 частини 7 статті 23 Закону № 2735-VI під час перевірки характеристик продукції у випадках, передбачених цим Законом, перевірці підлягають такі документи (їх копії) та інформація, зокрема, документи, що дають змогу відстежити походження відповідної продукції та її подальший обіг (товарно-супровідна документація або договори). Орган ринкового нагляду має право вимагати надання таких документів лише в обсязі, що необхідний для встановлення ланцюга постачання продукції При цьому суд звертає увагу на те, що до товарно-супровідних документів належать не лише товарно-транспортні накладні, а й інші супровідні документи, які підтверджують, в тому числі і походження продукції. Колегія суддів зазначає, що під час перевірки позивач надав відповідачу копію товарно-транспортної накладної на відпуск нафтопродуктів (нафти) № 100 від 12 квітня 2019 р., виданої ТзОВ COJIAP ОІЛ (м. Кременчук, вул. Красіна, буд. 89А, офіс 303, Полтавська область, 39600), у якій зазначено, зокрема, пункт навантаження: Полтавська область, с. Піщане. На виконання рішення від 12.11.2020 № 63-9/20 ФОП ОСОБА_1 надав копію товарно-транспортної накладної на відпуск нафтопродуктів (нафти) № 100 від 12 квітня 2019 р., виданої ТзОВ COJIAP ОІЛ, у якій вказано пункт навантаження: ТОВ НАФТО-ГРУП, Кіровоградська область, м. Світловодськ, вул. Героїв Чорнобиля, 31А. До відповіді на відзив позивач долучив копію товарно-транспортної накладної на відпуск нафтопродуктів (нафти) № 100 від 12 квітня 2019 року, виданої ТзОВ COJIAP ОІЛ, у якій вказано пункт навантаження: Полтавська область, с. Піщане, а також у графі найменування, марка, вид нафтопродукту (нафти) додатково зазначено крім бензину автомобільного А-92-Євро5-Е5 сертифікат відповідності № UA.056.П.00069-18. Відтак, в матеріалах справи є три копії товарно-транспортної накладної на відпуск нафтопродуктів (нафти) № 100 від 12 квітня 2019 року, які різні за змістом, а саме щодо пункту навантаження нафтопродукту та відображення в одній з них додатково інформації про сертифікат відповідності № UA.056.П.00069-18. З наданих копій товарно-транспортної накладної на відпуск нафтопродуктів (нафти) № 100 від 12 квітня 2019 року неможливо однозначно встановити оригінального змісту цієї товарно-транспортної накладної та відстежити походження бензину автомобільного А-92-Євро5-Е5, переданого позивачу від ТзОВ COJIAP ОІЛ. Наданий паспорт якості № 623 від 26 грудня 2018 року, в якому зазначено сертифікат відповідності № UA.056.П.00069-18 від 02.05.2018 також не надає можливості відстежити походження відповідної продукції, зазначеній у вказаній товарно-транспортній накладній від виробника нафтопродукту до позивача. Будь-яких інших документів, в тому числі договорів, позивач ні відповідачу, ні суду не надав. Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач не виконав вимог рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів від 12 листопада 2020 року № 63-9/20. Разом з тим, колегія суддів апеляційного суду вважає, що у Державної екологічної інспекції у Волинській області були відсутні підстави для прийняття постанови про накладення штрафу від 21 грудня 2020 р. № 16-9/20, через не співвідношення санкції пункту 3 частини 4 статті 44 Законом України Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції із встановленим невиконанням рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів від 12 листопада 2020 р. № 63-9/20, оскільки позивач не виконав рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів від 12 листопада 2020 р. № 63-9/20 щодо дотримання вимог пункту 6 частини 7 статті 23 Закону України Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції, а не щодо невиконання або неповного виконання рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів щодо усунення формальної невідповідності, визначених частиною третьою статті 29 цього Закону, тобто, дотримання вимог, визначених у відповідному технічному регламенті. З наведених підстав колегія суддів вважає, що відповідач необґрунтовано застосував до позивача відповідальність у вигляді штрафу в розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за невиконання рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів від 12 листопада 2020 року № 63-9/20. Зважаючи на вищезазначене, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскаржувані у цій справі постанови про накладення фінансових санкцій винесені відповідачем всупереч вимогам чинного законодавства України, а відтак є протиправними та підлягають скасуванню. Решта доводів апеляційної скарги на законність судового рішення не впливають, тому колегія суддів не бере їх до уваги та не розглядає їх. Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29). Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. За таких обставин колегія суддів приходить до переконання, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, та погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність часткового задоволення позовних вимог. Статтею 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З урахуванням викладеного, рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційних скарг зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують, тому підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції відсутні. Керуючись ст.ст. 229, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції у Волинській області залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2021 року у справі № 140/520/21 без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених частиною 4 статті 328 КАС України. Головуючий суддя Р. Й. Коваль судді В. В. Гуляк Н. В. Ільчишин