Постанова 4855 № 640/12691/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/12691/19 Суддя (судді) першої інстанції: Кузьменко В.А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 вересня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Федотова І.В., суддів: Єгорової Н.М. та Чаку Є.В., за участю секретаря Бринюк Г.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 квітня 2021 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Луї Дрейфус Компані Україна" до Офісу великих платників податків ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю "Луї Дрейфус Компані Україна" звернулось до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Офісу великих платників податків ДФС. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 квітня 2021 року позов задоволено. Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить його скасувати та прийняти нове, у задоволенні позову відмовити. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що ТОВ «Балтікус Трейд» не є виробником даної продукції, а здійснював придбання пшениці фуражної у ТОВ «Генезіс ЛТД». При цьому, останній протягом березня 2016 року придбання пшениці не здійснював, послуги зберігання не придбавав, оренда складських приміщень відсутня, інформація щодо власних виробничих потужностей - відсутня. Так, апелянт стверджує, що вказане свідчить про обрив ланцюга постачання. Враховуючи податкову інформацію, апелянт дійшов висновку, що у ТОВ «Балтікус трейд» недостатньо ресурсів для виконання операцій з ТОВ «Луї Дрейфус Компані Україна», що також свідчить про нереальність господарських операцій. Крім того, звертає увагу, що вироком центрального районного суду м.Миколаєва від 07.02.2017 по справі №490/829/17 директора та засновника ТОВ «Генезіс ЛТД» ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1ст.205 КК України. Таким чином, на переконання апелянта, товари оприбутковані ТОВ «Луї Дрейфус Компані Україна» в оборотно-сальдовій відомості по рахунку 631 не могли бути отримані від ТОВ «Балтикус Трейд», а отримувались від невстановлених осіб. Таким чином, апелянт дійшов висновку, що фактично позивачем здійснено безпідставне документальне оформлення нереальних господарських операцій. Крім того, відповідач просить здійснити заміну відповідача - Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків. Так, Постановою Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 №537 «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби» реорганізовано Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби шляхом його приєднання до Офісу великих платників податків Державної податкової служби. Згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України «Питання Державної податкової служби» від 21 серпня 2019 року № 682-р Кабінет Міністрів України погодився з пропозицією Міністерства фінансів щодо можливості забезпечення здійснення Державною податковою службою покладених на неї постановою Кабінету Міністрів України від 06 березня 2019 року №227 «Про затвердження положень про Державну податкову службу України та Державну митну службу України» функцій і повноважень Державної фіскальної служби, що припиняється, з реалізації державної податкової політики, державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. У подальшому, наказом Державної податкової служби України «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби» від 30.09.2020 № 529 утворені як відокремлені підрозділи Державної податкової служби України територіальні органи згідно з переліком (додаток до цього наказу), серед яких Офісу ВПП ДПС немає. Натомість у переліку є, зокрема, Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків. У свою чергу, Наказом Державної податкової служби України «Про початок забезпечення здійснення територіальними органами ДПС повноважень та функцій» від 24.12.2020 №755 розпочато з 01.01.2021 здійснення територіальними органами ДПС своїх повноважень. Відповідно до частини першої статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив. З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення вказаного клопотання та заміни Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на його правонаступника - Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, які з`явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду слід залишити без змін, з наступних підстав. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У відповідності до статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Як вбачається з матеріалів справи, посадовими особами відповідача була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Луї Дрейфус Компані Україна» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства, повноти нарахування та своєчасності сплати податків по взаємовідносинах з ТОВ «Балтикус Трейд» за період березень 2016 року з відповідним їх відображенням у податковій звітності з податку на прибуток підприємства за І квартал 2016 року. За результатами вказаної перевірки складено акт від 28.03.2019. № 1036/28-10-41-01/30307207 (далі - Акт перевірки). В акті перевірки встановлено порушення вимог: - підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток приватних підприємств на суму 361013,00 грн. за І квартал 2016 року; - пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200, пунктів 201.8, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму податкового кредиту (від`ємного значення) в сумі 401126,00 грн. за березень 2016 року; - підпункт «б» пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено заявлену суму бюджетного відшкодування в сумі 381080,00 грн. за березень 2016 року, яка підлягає зменшенню; - підпункт «в» пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за березень 2016 року в сумі 20045,00 грн. На підставі акту перевірки контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 26 квітня 2019 року №0002854101, №0002864101, №0002874101. За результатами адміністративного оскарження вказаних рішень, ДФС України рішенням про результати розгляду скарги від 03 липня 2019 року №130259929/6/99-99-11-04-02-25 податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу - без задоволення. Позивач вважаючи вищезазначені податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, звернувся з даним позовом до суду. Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв`язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного. Відповідно до пп.14.1.36. п.14.1. ст.14 Податкового Кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами. Згідно пункту 44.1., пункту 44.2. статті 44 Кодексу, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Відповідно до положень пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України (в редакції Закону від 28.12.2014 № 71-VIII) об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу. Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку). Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку). Тобто, податок на прибуток розраховується виходячи із бухгалтерського фінансового результату (як різниці між отриманими підприємством доходами та понесеними ним витратами протягом звітного періоду) за НП(С)БО чи МСФЗ, відкоригованого на різниці, передбачені ПК України (як то амортизаційні різниці, різниці, які виникають при формуванні резервів (забезпечень), різниці, які виникають під час здійснення фінансових операцій). Згідно пп.14.1.181. п.14.1.ст.14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного періоду. Згідно із п. 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Відповідно до п. 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Згідно із п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Відповідно до п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. Згідно із п. 201.7 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). Відповідно до п. 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку. При цьому, для формування податкового кредиту мають значення податкові накладні та інші первинні документи, які, виходячи з наведеного, видаються на підтвердження реально вчиненої операції. Однак, наявність податкових накладних є необхідною, але не безумовною підставою для отримання платником податку права на податковий кредит з податку на додану вартість. Отже, формування податкового кредиту та витрат, що враховують при обчисленні об`єкта оподаткування з податку на прибуток, є відображенням наслідків господарських операцій у податковій звітності. Податкова звітність ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку, який є обов`язковим. Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» у частині 1 встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Вимоги до первинних документів встановлені частиною 2 цієї статті. За визначеннями цього Закону, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, а господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, будь-які документи можна вважати первинними, що є підставою для їх врахування в податковому обліку, лише в разі фактичного здійснення господарської операції. При цьому, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Отже, необхідною умовою для віднесення вартості придбаних платником податків товарів та послуг до витрат, які враховуються при визначенні об`єкта оподаткування податком на прибуток, а сум сплаченого ПДВ - до податкового кредиту, є факт дійсного проведення господарських операцій, обумовлених відповідними угодами, що має засвідчуватись належними первинними документами. Як вірно встановлено судом першої інстанції, основним видом діяльності позивача є 46.21 оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин. 21 березня 2016 року між позивачем (покупець) та ТОВ «Балтикус трейд» укладено договір поставки №К1603-5526 на поставку пшениці групи «А» 3-го класу урожаю 2015 року; умови поставки - СРТ (перевезення оплачено до) - ТОВ «МСП Ніка-Тера», 54052, Україна, м. Миколаїв, вул. Айвазовського,

23. На виконання договору сторонами оформлено видаткові накладні, ТОВ «Балтикус трейд» склало податкові накладні на суму 2406753,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 401125,50 грн. за березень 2016 року. На підтвердження факту транспортування придбаного товару відповідно до умов договору позивачем надано копії залізничних накладних; товар оприбутковано відповідно до оборотно-сальдової відомості 631, що зафіксовано в акті перевірки. Оплата за поставлений товар здійснювалась у порядку безготівкового розрахунку, на підтвердження чого позивач надав копії відповідних платіжних доручень. Як вбачається з матеріалів справи, придбаний у ТОВ «Балтикус трейд» товар був використаний позивачем у власній господарській діяльності шляхом його експорту, на підтвердження чого надано копії вантажних митних декларацій. Співставлення змісту первинних документів та доказів підтвердження фактичного здійснення господарської операції вказує на їх реальність, відповідність дійсному економічному змісту, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаної операції. Доказів на підтвердження зворотного відповідачем не надано. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач правомірно формував дані податкового обліку за перевірений період по взаємовідносинам зі вказаним контрагентом. Крім того, колегія суддів звертає увагу, що судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв`язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні. Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах. Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на включення сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту. Разом з тим, у справі, що переглядається, податковим органом не доведено існування таких обставин. Як вбачається зі змісту акту перевірки, контролюючий орган дійшов висновку про нереальність спірної господарської операції, з огляду на наявність інформації про постачальників ТОВ «Балтикус трейд» по ланцюгу постачання, не з`ясування первісного джерела походження товару (пшениці). Так, в акті перевірки зазначено, зокрема, що ТОВ «Балтікус Трейд» не є виробником даної продукції, а здійснював придбання пшениці фуражної у ТОВ «Генезіс ЛТД». При цьому, останній протягом березня 2016 року придбання пшениці не здійснював, послуги зберігання не придбавав, оренда складських приміщень відсутня, інформація щодо власних виробничих потужностей - відсутня. Також, вказано про те, що у ТОВ «Балтікус трейд» недостатньо ресурсів для виконання операцій з ТОВ «Луї Дрейфус Компані Україна», що також свідчить про нереальність господарських операцій. Колегія суддів звертає увагу, що при вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів, які підтверджують фактичне проведення відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що відповідно до вимог ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову. У разі надання контролюючим органом доказів, які свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту ч.1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу. Разом з тим, відповідачем не надано доказів щодо можливої відсутності у контрагента позивача матеріальних та трудових можливостей на виконання зобов`язань за укладеним договором, які стали підставою для сумніву податкового органу при проведенні перевірки. Так, відповідачем не надано доказів, які виключають придбання ТОВ «Балтикус Трейд» сільськогосподарської продукції у інших суб`єктів господарювання, крім ТОВ «Генезіс ЛТД». Водночас, контрагент позивача - ТОВ «Балтикус Трейд» є посередником, а не сільськогосподарським виробником. Відтак, на переконання колегії суддів, у ТОВ «Балтикус Трейд» відсутня необхідність у значній кількості власних ресурсів, з огляду на можливість укладення товариством договорів підряду та/або надання послуг. Крім того, на підтвердження факту перевезення зерна за замовленням ТОВ «Балтикус Трейд» компанією ТОВ «Компанія «Грано СВ» надано копії залізничних накладних №53098664, 42791376, копію договору ТЕО №22/03/16, дод. угоди №1, дод. угоди №2; акти здачі-прийняття виконаних робіт №0000125, №0000126, податкові накладні №254,

255. Разом з тим, як вбачається зі змісту акту перевірки, контролюючим органом було детально здійснено аналіз змісту та обсягу господарських операцій між позивачем і спірним контрагентом. Так, жодних зауважень до наданих до перевірки документів акт перевірки в собі не містить. Відтак, висновки податкового органу про допущені позивачем порушення ґрунтуються виключно на доводах про порушення контрагентом позивача та третіми особами в ланцюгу постачання норм податкового законодавства. Проте, відповідачем не надано жодних доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання вказаних операцій, невідповідність їх дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність саме позивача як платника податків. При цьому, колегія суддів звертає увагу, що перевіркою не встановлено відсутності документів бухгалтерського і податкового обліку, необхідних для підтвердження задекларованих показників по вказаній операції з контрагентом позивача, обов`язок ведення і зберігання яких покладено на позивача, а наявні в матеріалах справи містять достатні дані про зміст спірної господарської операції та її учасників, підтверджують фактичність здійснення такої операції. Колегія суддів вважає, що саме лише посилання відповідача на наявну у контролюючого органу податкову інформацію є необґрунтованим, оскільки така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів, складених за наслідками проведених господарських операцій між позивачем та його контрагентом та не є належними доказами в розумінні процесуального закону. Відтак, судом першої інстанції обґрунтовано відхилено посилання контролюючого органу на порушення контрагентом контрагента позивача ТОВ «Генезіс ЛТД» вимог податкового законодавства. Крім того, колегія суддів враховує висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 03 вересня 2019 року у справі № 810/3790/17, відповідно до яких податкова інформація, що наявна в інформаційно - аналітичних базах відносно контрагентів позивача по ланцюгах постачання, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону. Крім того, така інформація сама по собі не доводить наявності податкових правопорушень на які посилається контролюючий орган. З огляду на викладене судом першої інстанції вірно зазначено, що будь-яка інформація щодо господарської діяльності не контрагента позивача, а наступних контрагентів по ланцюгу постачання не може обґрунтовувати нереальність господарських операцій безпосередньо між позивачем та його контрагентом. Так, податкові повідомлення-рішення, на підставі яких визначаються податкові зобов`язання платника податків, приймаються податковим органом за результатами безпосередньої оцінки фінансово-господарських документів, активів та інших обставин господарської діяльності особи, з дотриманням визначеної законом процедури, висновки податкового органу повинні доказуватись як факт і підтверджуватись документально. Колегія суддів звертає увагу, що висновки щодо позивача були сформовані виключно у зв`язку з оцінкою діяльності не самого позивача, а контрагента його контрагента ТОВ «Генезіс ЛТД», з яким позивач не здійснював жодних господарських операцій, про що останнім неодноразово наголошувалося. Відповідачем вказаний факт не спростовано. Посилання контролюючого органу на наявність вироку центрального районного суду м.Миколаєва від 07.02.2017 по справі №490/829/17, яким директора та засновника ТОВ «Генезіс ЛТД» ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1ст.205 КК України, як на підставу визнання недійсними господарської операції позивача з ТОВ «Балтикус Трейд», судом першої інстанції було обґрунтовано відхилено, з мотивів відсутності в ньому інформації щодо протиправної діяльності по господарських відносинах позивача та ТОВ «Балтикус трейд». Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Враховуючи, що встановлені відповідачем за наслідком проведеної перевірки порушення позивачем вимог діючого законодавства не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що нарахування податковим органом за зазначені вище порушення сум грошового зобов`язання є протиправним, та як наслідок спірні податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог та наявність правових підстав для задоволення позову. Оцінюючи інші доводи апелянта, колегія суддів зазначає, що обставини, наведені в апеляційній скарзі, були ретельно перевірені та проаналізовані судом першої інстанції та їм була надана належна правова оцінка. Таким чином, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування. Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 квітня 2021 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 329-331 КАС України. Головуючий суддя: І.В. Федотов Судді: Н.М. Єгорова Є.В. Чаку Повний текст постанови виготовлено 20.09.2021 року