Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 580/5884/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/5884/20 Суддя (судді) першої інстанції: А.М. Бабич ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 вересня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого-судді Парінова А.Б., суддів: Беспалова О.О., Ключковича В.Ю., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової служби у Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області про визнання дій протиправними щодо проведення перевірки, В С Т А Н О В И В: До Черкаського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області, в якому з урахуванням заяви про зміну предмета позову просила суд: - визнати протиправною та скасувати вимогу від 10.04.2019 №Ф-0004211303 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску в сумі 133275,56грн. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач на підставі наказу № 2039 від 22.10.2018 всупереч вимог закону без завчасного повідомлення позивача провів невиїзну податкову перевірку, за наслідками якої без урахування наявності в позивача інвалідності донарахував єдиний соціальний внесок. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2021 року позов задоволено повністю. Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням Головне управління Державної податкової служби у Черкаській області подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з`ясування всіх обставин справи та невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт, зокрема, вказує, що необізнаність позивача щодо проведення перевірки не відповідає обставинам справи оскільки саме нею було подано заяву про проведення перевірки. Крім того, наказом від 13.12.2018 № 5848 строк проведення перевірки був продовженим на 2 робочі дні, позивач отримав лист з наказом про продовження строків 14.12.2018, що в межах строку проведення перевірки. Також апелянт наголошує, що позивач вже подавала позов про скасування вимоги від 10.04.2019 № Ф-0004211303 про сплату боргу з єдиного внеску у сумі 133275,56 грн. та постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.08.2020, яка була залишена без змін постановою Верховного Суду від 11 лютого 2021 року у справі №580/3380/19, вказаний позов ОСОБА_1 було залишено без розгляду. З огляду на зазначене, апелянт вважає, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм процесуального права та суперечить за своєю суттю висновкам Верховного Суду щодо можливості оскарження позивачем зазначеної вимоги про сплату боргу. Позивачем було подано до суду відзив на апеляційну скаргу, відповідно до змісту якого останній зазначає, що вимоги апеляційної скарги є безпідставними та необґрунтованими, а викладені у апеляційній скарзі доводи - такими, що суперечать нормам чинного законодавства. Разом з цим, позивач стверджує, що судом першої інстанції при вирішенні даного спору було правильно встановлено обставини справи та надано їм належну правову оцінку з дотриманням вимог норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для його скасування відсутні. З огляду на викладені у відзиві обставини, позивач просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення. У судове засідання, призначене на 20 липня 2021 року учасники судового процесу не з`явились та явку уповноважених представників до суду не забезпечили. Про дату, час та місце апеляційного розгляду справи були повідомлені належним чином. Проте, причини неявки суду не повідомили та будь-яких заяв або клопотань до суду не надали. За наведених обставин та керуючись положеннями ст. 313 КАС України колегія суддів дійшла висновку, що неявка учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає апеляційному розгляду справи та на підставі п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України вирішила розглянути дану справу у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного. Як було встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивач з 19.09.2017 зареєстрована як фізична особа-підприємець та 14.09.2018 було внесено запис про припинення її підприємницької діяльності. Випискою з акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12ААА №542945 та пенсійним посвідченням підтверджується, що позивачу встановлена 3 група інвалідності з 08.08.2017 року безтерміново. Згідно довідки Черкаського відділу обслуговування громадян №3 (сервісний центр) Управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області позивач перебуває на пенсійному обліку з 08.08.2017 та отримує пенсію як інвалід 3 групи загального захворювання відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування". 17.09.2018 позивач звернулась з заявою до відповідача про проведення податкової перевірки у зв`язку з припиненням її підприємницької діяльності. 22.10.2018 Головне управління ДФС у Черкаській області на підставі пп. 75.1 ст. 75, підп. 78.1. ст. 78, п. 79.1 ст. 79 Податкового кодексу України (далі - ПК України) видало наказ № 2039 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача з 05.11.2018 тривалістю 5 робочих днів. Також зазначено, що в разі відсутності відомостей про отримання ОСОБА_1 наказу та повідомлення про проведення перевірки перевірка розпочнеться через 10 календарних днів від дати отримання відомостей про вручення наказу, але не раніше 05.11.2018. Наказ № 2039 направлено на податкову адресу позивача. Однак згідно з довідкою Укрпошти ф.20 повернуто відповідачу за закінченням встановленого строку зберігання 29.11.2018. 13.12.2018 відповідач прийняв наказ № 2548 про продовження строків проведення перевірки позивача на 2 робочих дні у зв`язку зі значними обсягами первинної документації та службовою необхідністю, який, як зазначає у позовній заяві позивач, був нею отриманий 14.12.2018. 22.12.2018 посадові особи відповідача склали акт № 628/23-00-13-0214/2739801866 про результати документальної позапланової невиїзної перевірка фінансово-господарської діяльності позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2017 по 14.09.2018, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиного внеску) за період з 01.01.2017 по 14.09.2018, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2017 до 14.09.2018 (далі - Акт перевірки). Згідно з висновками Акту перевірки позивачем порушено вимоги підп. 1.2 п.1 ст.7 та абз.3 п.8 ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», у зв`язку з чим встановлено заниження суми єдиного внеску за 2017 рік - 30074,00 грн, за 2018 рік - 103201,56 грн. Зокрема, перевіркою правильності нарахування єдиного внеску з сум доходу, на який нараховується єдиний внесок у розмірі 22%, встановлено його заниження за 2017 рік - 30074 грн., за 2018 рік - 103201,56 грн у зв`язку з тим, що позивач невірно визначила суму доходу, отриманого від господарської діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, що призвело до недоплати єдиного внеску. У таблиці піпд. 3.2.3 п. 3 Акту перевірки зазначено, що позивач самостійно сплачувала єдиний внесок з вересня 2017 року до грудня 2017 року у сумі 704,00 грн. щомісячно з щомісячної суми доходу 3 200,00 грн, та з січня 2018 по вересень 2018 року у сумі 819,06 грн щомісячно з щомісячної суми доходу 3 723,00 грн. За результатами перевірки відповідач визначив щомісячну суму доходу позивача 37 375,00 грн. та донарахував за період з вересня 2017 року до грудень 2017 року єдиний внесок у сумі 7 518,50 грн щомісячно, всього 30 074,00 грн. Також за період з січня 2018 року по вереснь 2018 року відповідач донарахував позивачу дохід у сумі 55845,00 грн. щомісячно та відповідно донарахував єдиний внесок у сумі 11 466,84 грн щомісячно, всього 103 201,56 грн. 10.04.2019 відповідач виставив позивачу податкову вимогу № Ф-0004211303 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску в сумі 133 275,56 грн. Вважаючи вказану податкову вимогу протиправною та такою, що підлягає скасуванню, позивач звернулась до суду з даним позовом. Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відповідач провів податкову перевірку за відсутності факту повідомлення позивача про її підстави та предмет, що є грубим порушенням закону. Крім цього, суд першої інстанції зазначив, що відповідач не мав правових і фактичних підстав нарахувати позивачу єдиний внесок у сумі за період з вересня до грудня 2017 року - 30 074,00 грн. та за період з січня по вересень 2018 року у сумі 103 201,56 грн, оскільки позивач не мала статусу платника єдиного внеску у вказаний період. Переглядаючи справу за наявними у ній доказами, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України). Порядок та особливості проведення документальних невиїзних перевірок визначені у статті 79 ПК України. Так, пунктом 79.1 статті 79 ПК України встановлено, що документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом. За правилами пункту 79.2 статі 79 ПК України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. Разом з цим, приписами вказаної норми імперативно врегульовано, що лише чітке виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки. Згідно з п. 42.2 ст. 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику). За змістом абзацу шостого пункту 42.4 статті 42 ПК України у разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їх відмову прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення. Колегія суддів зауважує, що визначений п. 42.2 ст. 42 ПК України спосіб вручення наказу та повідомлення щодо проведення контрольного заходу надає відповідачу можливість обирати альтернативні шляхи направлення документів платнику податків, а саме: або засобами електронного зв`язку, або шляхом вручення особисто платнику чи його представнику, або засобами поштового зв`язку. При цьому у разі обрання податковим органом останнього способу надіслання поштової кореспонденції та якщо поштова служба не може вручити платнику податків відповідного документа такий відповідно до абзацу 6 пункту 42.4 статті 42 ПК України вважається врученим у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення. Водночас, колегія суддів зауважує, що невиїзна перевірка проводиться не за місцезнаходженням платника податків, і завчасне (до початку перевірки) повідомлення його про час та місце проведення перевірки є гарантією його права на об`єктивну, повну та всебічну перевірку дотримання ним податкової дисципліни, включаючи можливість надання платником податків наявних у нього документів для підтвердження показників податкового обліку. Так, вимога, яку Податковий кодекс України ставить до контролюючого органу, щодо необхідності вручення платнику податків у визначений законодавством спосіб копії наказу про проведення невиїзної документальної перевірки, та пересвідчитись у її отриманні, кореспондує з чітко зазначеними в статті 17 ПК України правами платника податків, а саме: - право бути присутнім під час проведення перевірок; - право подавати письмові звернення щодо проведення замість документальної невиїзної перевірки- документальну виїзну. Аналогічні правові висновки було зроблено Верховним Судом при ухваленні постанови від 6 серпня 2019 року у справі № 520/8681/18. При цьому, Верховний Суд України у постанові від 25 січня 2015 року у справі 21-425а14 зробив правовий висновок відповідно до якого, з наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку. Невиконання вимог пункту 79.2 статті 79 ПК призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої. Матеріали справи свідчать, що наказ відповідача від 22 жовтня 2018 року №2039 та повідомлення про проведення перевірки позивача з 07.12.2018 були надіслані поштою 25 жовтня 2018 року з рекомендованим повідомленням про вручення. За змістом встановлених в ході судового розгляду обставин, документальна невиїзна перевірка відбулась за відсутності позивача у період з 07.12.2018 по 13.12.2018 та продовжувалася з 14.12.2018 по 17.12.2018. Згідно наказу про призначення податкової перевірки позивача від 22.10.2018 №2939 право розпочати перевірку відповідач визначив через 10 календарних днів від дати отримання відомостей про вручення наказу, але не раніше 05.11.2018. Разом з цим, як вірно зауважив суд першої інстанції, оскільки відомості про невручення позивачу наказу надійшли відповідачу 29.11.2018, початок перевірки припадає після 10 грудня 2018 року. Однак, всупереч наведеним положенням чинного законодавства податкова перевірка позивача розпочата 07.12.2018. З огляду на вказане, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що контролюючий орган провів податкову перевірку позивача за відсутності факту належного повідомлення позивача, з порушенням прядку її проведення. Посилання апелянта на те, що перевірка проведена згідно з заявою позивача є безпідставними, оскільки, як вірно зазначено судом першої інстанції, не спростовують недотримання контролюючим органом вказаних вище норм законодавства, зважаючи, що у заяві позивача не вказувалося пропозицій щодо терміну, виду та предмету перевірки. Колегія суддів зазначає, що відповідач, як суб`єкт, на якого покладено обов`язок доведення правомірності своїх дій, які полягають у проведенні документальної позапланової невиїзної податкової перевірки ОСОБА_1 відповідно до наказу від 22 жовтня 2018 року №2039, у період з 07.12.2018 р. по 13.12.2018 р., та з 14.12.2018 р. по 17.12.2018 р. не довів, що він дотримався законодавчо визначених вимог щодо належного вручення наказу про проведення перевірки позивачу, щодо підстав продовження строку перевірки та порядку її проведення. Разом з цим, матеріали справи свідчать, що спірна вимога стосується недоїмки, що виникла у зв`язку з донарахованими відповідачем за період з вересня 2017 року по 14.09.2018 зобов`язанням зі сплати єдиного внеску. Так, згідно абз. 3 ч. 8 ст. 9 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464-VI), платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5-1 частини 1 статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок. За змістом вказаних норм фізична особа-підприємець, зобов`язана сплачувати єдиний внесок, який нараховується на суму доходу, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, при цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску. Відповідно до ч.4 ст.4 Закону №2364 особи, зазначені у пунктах 4 та 51 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування. Як було встановлено судом, позивач є особою з інвалідністю 3 групи з 08.08.2017 безтерміново та згідно довідки Черкаського відділу обслуговування громадян №3 (сервісний центр) Управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області перебуває на пенсійному обліку з 08.08.2017 і отримує пенсію як інвалід 3 групи загального захворювання відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування", що підтверджується пенсійним посвідченням № НОМЕР_1 . Отже, з огляду на встановлені обставини справи та норми чинного законодавства, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивач звільнена від сплати єдиного соціального внеску. При цьому, будь яких пояснень щодо підстав неврахування статусу позивача у вказаному періоді особи з інвалідністю та отримання нею пенсії під час податкової перевірки та під час розгляду справи у суді податковий орган не надає. За наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що встановлені судом грубі порушення процедури призвели до неповноти податкової перевірки, що вплинула на правильність висновків і дій податкового органу щодо здійснення спірних донарахувань, а тому судом першої інстанції правомірно скасовано оскаржувану вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 10.04.2019 №Ф-0004211303. Посилання апелянта на судові рішення у справі №580/3380/19, є безпідставними з огляду на те, що залишення позову без розгляду, не позбавляє права позивача на повторне звернення з позовом до адміністративного суду в загальному порядку, після усунення підстав, з яких позов було залишено без розгляду. При цьому, ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2021 року заяву ОСОБА_1 , викладену в позовній заяві про поновлення строку на звернення до суду було задоволено та визнано поважними причини пропуску позивачем строку звернення до суду з позовною заявою про визнання протиправною та скасування вимоги від 10.04.2019 №Ф-0004211303 про сплату боргу (недоїмки), у зв`язку з чим поновлено відповідний строк. Вказане судове рішення набрало законної сили. Інші доводи та заперечення апелянта не спростовують висновків суду першої інстанції. Приписами статей 9, 77 КАС України врегульовано, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Водночас, відповідачем як суб`єктом владних повноважень не доведено суду правомірності прийняття оскаржуваного рішення. За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог та наявність правових підстав для їх задоволення. Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Разом з цим, колегією суддів встановлено, що судом першої інстанції було у повній мірі встановлено обставини справи, яким надано належну правову оцінку із дотриманням діючих норм матеріального та процесуального права. У свою чергу, вказані в апеляційній скарзі доводи відповідача не свідчать про наявність передбачених ст. 317 КАС України підстав для скасування рішення суду першої інстанції, зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують та не дають підстав вважати, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 242-245, 308, 311, 315-316, 321-322, 325, 328-329 КАС України, суд,- П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області залишити без задоволення. Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий суддя А.Б. Парінов Судді: О.О. Беспалов В.Ю. Ключкович