Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 580/2717/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/2717/19 Суддя першої інстанції: П.Г. Паламар ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 лютого 2020 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: судді-доповідача - Степанюка А.Г., суддів - Губської Л.В., Епель О.В., при секретарі - Ліневській В.В., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Черкаській області на проголошене о 12 годині 52 хвилині рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2019 року, повний текст якого складено 22 жовтня 2019 року, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), - ВСТАНОВИЛА: У вересні 2019 року ОСОБА_1 (далі - Позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Черкаській області (далі - Відповідач, ГУ ДФС у Черкаській області) про визнання протиправною та скасування вимоги ГУ ДФС у Черкаській області від 09.11.2018 року №Ф-3250-50-У про сплату боргу (недоїмки) про сплату ОСОБА_1 єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у сумі 15 421,53 грн. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 16.10.2019 року позов задоволено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що оскільки, починаючи з 02.12.2003 року діяльність ОСОБА_1 як фізичної особи-підприємця припинена, про що проведено державна реєстрація, то остання не є платником єдиного внеску у розумінні положень статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування». Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду першої інстанції, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. В обґрунтування своїх доводів зазначає, що в порушення розділу VI Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» ОСОБА_1 не здійснила припинення підприємницької діяльності шляхом внесення відповідних відомостей до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Відтак оскільки згідно відомостей ІТС «Податковий блок» відсутні жодні дані щодо державної реєстрації ОСОБА_1 як підприємця, а за інформацією з реєстру страхувальників остання обліковується як платник єдиного внеску - фізична особа-підприємець, то прийняття оскаржуваної вимоги відповідало вимогам чинного законодавства. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.02.2020 року відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 26.02.2020 року. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. В обґрунтування своїх доводів зазначає, що матеріалами справи підтверджується, що 02.12.2003 року за заявою Позивача припинено підприємницьку діяльність, реєстраційну справу закрито, а відтак ОСОБА_1 не є платником єдиного внеску згідно чинного законодавства. Окремо звертає увагу, що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відсутні відомості щодо державної реєстрації Позивача фізичною особою-підприємцем. Крім того, наголошує, що посилання Відповідача на Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» є безпідставним, оскільки даний нормативно-правовий акт набрав чинності після державної реєстрації припинення підприємницької діяльності ОСОБА_1 Крім іншого, вказує на те, що рішення ДПС України було скасовано прийняту у листопаді 2019 року другу вимогу про сплату боргу (недоїмки) у зв`язку з відсутністю державної реєстрації ОСОБА_1 як фізичної особи-підприємця. Також у відзиві на апеляційну скаргу Позивач просить стягнути з Відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 500,00 грн. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.02.2020 року відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції. Учасники справи, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце судового розгляду справи, у судове засідання не прибули, а тому справа розглядалася у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з такого. Вирішуючи спір, суд першої інстанції встановив, що згідно свідоцтва про реєстрацію (перереєстрацію) суб`єкта підприємницької діяльності, виданого виконкомом Придніпровської районної ради міста Черкаси ОСОБА_1 з 18.07.2002 року зареєстрована як фізична особа-підприємець, про що 15.07.2002 року зроблено запис у журналі обліку реєстраційних справ за №10527 (а.с. 57). Згідно заяви ОСОБА_1 від 02.12.2003 року державну реєстрацію останньої фізичною особою-підприємцем припинено 02.12.2003 року, про що зроблено відповідний запис у реєстрацій справі №04061487Ф1610527 (а.с. 53). Крім того, згідно довідки Придніпровського РВК від 27.11.2003 року №913/17-223 ОСОБА_1 було знято з обліку платника податків у зв`язку з ліквідацією за рішенням власника (а.с. 54). У вказаній довідці також зазначено, що Позивач не має заборгованості зі сплати податків і зборів (обов`язкових платежів). Судом першої інстанції також встановлено, що зі змісту виклику державного виконавця від 10.06.2019 року №10426 (а.с. 15-16) і матеріалів виконавчого провадження ВП №58985915 ОСОБА_1 дізналася, що ГУ ДФС у Черкаській області складено та направлено на її адресу вимогу від 09.11.2018 року №Ф-3250-50-У про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на суму 15 421,53 грн. (а.с. 24). На підставі встановлених вище обставин, суд першої інстанції, здійснивши системний аналіз приписів ст. ст. 4, 7, 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», ст. 65 Податкового кодексу України, ст. 50 Цивільного кодексу України, п. п. 37-39 Порядку державної реєстрації суб`єктів підприємницької діяльності від 25.05.1998 року №740, прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог з огляду на державну реєстрації припинення ОСОБА_1 підприємницької діяльності 02.12.2003 року. З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може не погодитися з огляду на таке. Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон). До вказаного Закону з 01.01.2017 року Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 № 1774-VIII були внесені зміни, які запровадили, серед іншого, сплату єдиного внеску для фізичних осіб-підприємців (крім тих, які обрали спрощену систему оподаткування) та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, у сумі, що не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску, незалежно від отримання доходу (прибутку) у місяці нарахування єдиного внеску. Згідно п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону платниками єдиного внеску, є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування. Єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону). Відповідно до абз. 3 ч. 8 ст. 9 у редакції, яка діяла до 31.12.2017 року, платники єдиного внеску, зазначені у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року, крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, які сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок. При цьому, у редакції статті 9 Закону, яка діє з 01.01.2018 року встановлено, що платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок. Отже, необхідною умовою для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є наявність в особи правового статусу фізичної особи-підприємця. Згідно пп. 65.10.8 п. 65.10 ст. 65 ПК України внесення до Державного реєстру запису про припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця чи незалежної професійної діяльності фізичної особи здійснюється у разі анулювання чи скасування згідно із законодавством свідоцтва про реєстрацію чи іншого документа (дозволу, сертифіката тощо), що підтверджує право фізичної особи на провадження підприємницької або незалежної професійної діяльності, - з дати такого анулювання чи скасування. На момент реєстрації припинення ОСОБА_1 підприємницької діяльності правове регулювання відповідних правовідносин здійснювалося Законом України «Про підприємництво» і Порядком державної реєстрації суб`єктів підприємницької діяльності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.05.1998 року №740 (далі - Порядок №740). За правилами статті 8 Закону України «Про підприємництво» скасування державної реєстрації здійснюється, зокрема, за особистою заявою підприємця-громадянина. Скасування державної реєстрації суб`єкта підприємницької діяльності здійснюється органом державної реєстрації за наявності ліквідаційного балансу, складеного і затвердженого згідно з законодавством, та інших документів, що підтверджують проведення заходів щодо ліквідації суб`єкта підприємницької діяльності як юридичної особи, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, шляхом виключення його з Реєстру суб`єктів підприємницької діяльності. Орган державної реєстрації в десятиденний термін повідомляє відповідні державні податкові органи та органи державної статистики, органи Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та Пенсійного фонду України про скасування державної реєстрації суб`єкта підприємницької діяльності. Положеннями пунктів 37-39 Порядку №740 передбачено, що скасування державної реєстрації суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи здійснюється шляхом виключення його з Реєстру суб`єктів підприємницької діяльності на підставі, зокрема, особистої заяви підприємця-громадянина, довідки органу державної податкової служби про зняття з обліку, довідки установ банків про закриття рахунків, довідки органу внутрішніх справ про здачу печаток і штампів, оригіналу свідоцтва про державну реєстрацію. Орган державної реєстрації у 10-денний термін повідомляє відповідні органи державної податкової служби та державної статистики про скасування державної реєстрації суб`єкта підприємницької діяльності (додаток 9 чи додаток 10 до цього Положення). Реєстраційна справа суб`єкта підприємницької діяльності, державну реєстрацію якого скасовано, передається органом державної реєстрації до місцевої державної архівної установи в установленому порядку. Як було встановлено раніше, матеріалами реєстраційної справи 04061487Ф1610527 підтверджується факт припинення ОСОБА_1 підприємницької діяльності 02.12.2003 року. При цьому, на переконання судової колегії, можливе подальше неповідомлення органом державної реєстрації у 10-денний термін відповідних органів державної податкової служби та державного статистики про скасування державної реєстрації суб`єкта підприємницької діяльності не може мати наслідком висновок про те, що така діяльність фізичною особою-підприємцем не була припинена. Відтак перебування ОСОБА_1 на обліку у ГУ ДПС у Черкаській області зі станом платника - 37 (не є платником податків) та зі станом 28 (платник єдиного соціального внеску) (а.с. 64-65) не може безумовно свідчити про наявність у вказаної особи статусу суб`єкта господарювання з огляду на встановлені вище обставини. Посилання Апелянта на невиконання Позивачем вимог Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» в частині подання державному реєстратору реєстраційної картки для включення відомостей про нього до Єдиного державного реєстру судова колегія вважає безпідставним, оскільки даний нормативно-правовий акт, як вірно підкреслила ОСОБА_1 , набрав чинності 01.07.2004 року, у той час як скасування реєстрації Позивача фізичною особою-підприємцем здійснено 02.12.2003 року. Відсутність у ОСОБА_1 правового статусу суб`єкта господарювання на момент набрання чинності згаданим Законом вказує про те, що відповідні приписи даного нормативного акту на неї не поширювалися. З урахуванням наведеного колегія суддів приходить до висновку, що відсутність у ОСОБА_1 статусу фізичної особи-підприємця у зв`язку зі скасуванням реєстрації суб`єкта господарювання за заявою особи 02.12.2003 року свідчить про неможливість віднесення її до платників єдиного соціального внеску згідно п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону та, відповідно, протиправність оскаржуваної вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 09.11.2018 року №Ф-3250-50-У, на чому вірно наголосив суд першої інстанції. При цьому судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Щодо заявленого у відзиві на апеляційну скаргу клопотання ОСОБА_1 про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції, судова колегія вважає за необхідне зазначити таке. Крім іншого, як вже було встановлено раніше, до суду апеляційної інстанції ОСОБА_2 26.11.2019 року було направлено клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2 950,00 грн. Розглянувши подане клопотання та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що останнє підлягає задоволенню, виходячи з такого. Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Згідно п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. За правилами ч. ч. 1, 2 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Приписи ч. 3 ст. 134 КАС України визначають для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Відповідно до ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. При цьому в силу положень ч. 5 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Згідно ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що на підтвердження надання правової допомоги необхідно долучати у тому числі розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором. Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо. Аналогічна позиція підтримується Верховним Судом у постанові від 01.10.2018 року у справі № 569/17904/17. Судова колегія вважає за необхідне зауважити, що обов`язковою умовою для врахування судом таких доказів є їх подання до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. З матеріалів справи вбачається, що представником Батюком О.О., який є адвокатом та представляє інтереси ОСОБА_1 на підставі договору про надання правової допомоги від 14.02.2020 року №14/02-20. До заявленого клопотання представником Позивача було додано поряд з вказаним договором детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом відповідно до договору про надання правничої допомоги №14/02-20 від 14 лютого 2020 року, в якому зазначено, що адвокатом витрачено: 2 години на ознайомлення з матеріалами справи №580/2717/19; 4 години на складання та підписання відзиву на апеляційну скаргу; 0,5 годин на складання та підписання клопотання про участь у режимі відеоконференції; 1 годину на направлення копії відзиву та клопотання Відповідачу. При цьому, зі змісту умов договору вбачається, що вартість наданих послуг з ознайомлення з матеріалами справи (п. 1.1.1), складанням, підписанням та поданням до суду відзиву на апеляційну скаргу (п. 1.1.2) і клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (п. 1.1.3) становить 2 000,00 грн. Надаючи оцінку наданим документам, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що матеріалами справи не підтверджується ознайомлення Батюка О.О. з матеріалами справи. Крім того, участь останнього в якості представника ОСОБА_1. під час розгляду справи судом першої інстанції свідчить про те, що з матеріалами справи він обізнаний. Викладене, у свою чергу, виключає можливість відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в указаній частині. Натомість, на переконання судової колегії, правнича допомога в частині складання, підписання і поданні відзиву на апеляційну скаргу та клопотання про участь у режимі відеоконференції надана у повному обсязі. Судом апеляційної інстанції враховується, до відзиву на апеляційну скаргу не додано розрахунку вартості однієї години роботи адвоката, а відтак, з огляду на встановлені вище обставини, остання за підрахунками суду у контексті пропорційності заявлених до відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, складає 266,67 грн. (2 000,00 грн. / 7,5 годин (2 години на ознайомлення зі справою + 4 години на підготовку відзиву + 0,5 години на підготовку клопотання + 1 годину на направлення відзиву і клопотання відповідачу)). Таким чином, матеріалами справи не підтверджується ознайомлення адвоката Батюка О.О. з матеріалами справи у зв`язку з підготовкою відзиву на апеляційну скаргу, однак інші витрати, що підлягають сплаті, є пропорційними предмету спору та обсягу проведеної роботи, а також підтверджують їх безпосередній зв`язок саме з даною справо. Викладене, у свою чергу, свідчить про наявність правових підстав для стягнення за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у Черкаській області на користь ОСОБА_1 витрат, які підлягають сплаті за отримання професійної правничої допомоги, в сумі 1 466,69 грн. (266,67 грн. х 5,5 годин). Керуючись ст. ст. 134, 139, 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Черкаській області - залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2019 року - без змін. Стягнути з Головного управління ДФС у Черкаській області (18002, м. Черкаси, вул. Хрещатик, 235, код ЄДРПОУ 39392109) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу в сумі 1 466 (одна тисяча чотириста шістдесят шість) гривень 69 копійок. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття. Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України. Суддя-доповідач А.Г. Степанюк Судді Л.В. Губська О.В. Епель Повний текст постанови складено « 26» лютого 2020 року.