Постанова 4854 № 420/7481/20

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 21 вересня 2021 р.м.ОдесаСправа № 420/7481/20 Головуючий в 1 інстанції: Андрухів В.В. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Стас Л.В., суддів: Шеметенко Л.П., Турецької І.О. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2021 року по справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС в Одеській області про визнання дії протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( далі позивач) звернувся до суду з позовом до Державної податкової служби України ( далі відповідач), в якому просив: - визнати протиправними дії Державної податкової служби України щодо включення ОСОБА_1 до плану-графіку документальних планових перевірок на грудень 2020 року; - зобов`язати Державну податкову службу України виключити ОСОБА_1 з плану-графіку документальних планових перевірок на грудень 2020 року. Позов обґрунтовано протиправністю дій контролюючого органу щодо включення позивача до плану - графіку проведення документальних перевірок на грудень 2019 рік, з огляду на відсутність правових підстав для такого включення. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2021 року в задоволенні позову відмовлено. В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. В обґрунтування апеляційної скарги позивач послався на доводи, ідентичні тим, що викладені в позовній заяві Відповідач Державна податкова служба України, у відзиві на апеляційну скаргу посилаючись на доводи, які узгоджуються із висновками суду першої інстанції, зазначає про безпідставність апеляційної скарги ФОП ОСОБА_1 , у зв`язку з чим просить в її задоволенні відмовити, а рішення суду - - залишити без змін. Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких мотивів. Судом першої інстанції встановлено, що згідно Виписки є Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 зареєстрований 15.02.2005 року за №2 266 000 0000 003902 (а.с. 7). Основним видом економічної діяльності ФОП ОСОБА_1 є: "Оптова торгівля фруктами й овочами" (код КВЕД 46.31). Головним управління ДПС в Одеській області з урахуванням вимог листа ДПС України №2207/7/99-00-04-09-02-17 від 01.10.2019 року, яким доведено перелік платників податків - фізичних осіб, які проводять або проводили підприємницьку чи незалежну професійну діяльність та мають ознаки недекларування або декларування не в повному обсязі доходів від здійснення зовнішньоекономічної чи інвестиційної діяльності, проведено аналіз найбільших ризиків щодо несплати податків по самозайнятим особам. Згідно сформованої інформаційно-аналітичної довідки щодо господарської діяльності самозайнятої особи, яка включається до плану-графіка проведення документальних перевірок суб`єктів господарювання на 2020 рік, яка сформована засобами ITC Податковий блок, по платнику податків ФОП ОСОБА_1 встановлено наступне (основне) (а.с. 76-77): Вид діяльності - оптова торгівля фруктами й овочами; Дата реєстрації платника ПДВ - 01.11.2011; Дата останньої перевірки 10.07.2017 року; Опис роботи самозайнятої особи: Підприємцем здійснюється імпорт сухофруктів для подальшої оптової торгівлі. Основні замовники покупці - не платники ПДВ. Імовірне включення до складу витрат не пов`язаних з підприємницькою діяльністю. Підприємцем здійснюється декларування витрат на рівні отриманого доходу. Ймовірне заниження обсягу отриманого доходу (розбіжність між обсягом постачання та обсягу доходу 989 тис. грн.) Відповідно до ЄРПН підприємцем здійснювалось придбання товару який у подальшому не реалізовано. Контролюючим органом встановлено, що платник має ознаки високого ступеня ризику: декларування сум доходу на рівні витрат, які враховуються при визначенні об`єкта оподаткування; розбіжність між обсягом постачання та обсягу доходу на 989 тис. грн. Вищевказані ризики були підтверджені контролюючим органом вищого рівня, що у подальшому стало підставою для включення позивача до плану-графіка на 2020р. 24 червня 2020 року на офіційному вебпорталі ДПС України було оприлюднено план-графік проведення документальних перевірок платників податків на 2020 рік, затверджений головою ДПС України, в який включено ФОП ОСОБА_1 із місяцем початку проведення перевірки у грудні 2020 року. Наказ щодо призначення та проведення перевірки позивача згідно плану-графіка не видавався. Не погоджуючись із включенням ФОП ОСОБА_1 до плану-графіку проведення перевірок, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав та законних інтересів. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач при включенні позивача до плану-графіку проведення документальних планових перевірок платників податків на грудень 2020 ріку, здійснював власні повноваження на підставі норм чинного законодавства, тому факт включення позивача до плану - графіку проведення документальних планових перевірок платників податків на грудень 2020 рік не створює для суб`єкта господарювання жодних правових наслідків у вигляді виникнення, зміни чи припинення його прав. Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Умови та порядок проведення перевірок встановлені нормами Податкового кодексу України (далі ПК України). Згідно підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення. За правилами пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом. У силу вимог підпункту 75.1.2 статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок. Не може бути предметом планової документальної перевірки питання дотримання платником податків принципу "витягнутої руки", крім випадків перевірки дотримання платником податків вимог підпунктів 140.5.4, 140.5.6 пункту 140.5 статті 140 цього Кодексу. Отже, контролюючий орган наділений правом проводити перевірки, одним із різновидів яких є документальні планові перевірки. Пунктом 77.1 статті 77 ПК України визначено, що документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок. План-графік документальних планових перевірок на поточний рік оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, до 25 грудня року, що передує року, в якому будуть проводитися такі документальні планові перевірки. Відповідно до пункту 77.2 статті 77 ПК України до плану-графіка проведення документальних планових перевірок відбираються платники податків, які мають ризик щодо несплати податків та зборів, невиконання іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи. Періодичність проведення документальних планових перевірок платників податків визначається залежно від ступеня ризику в діяльності таких платників податків, який поділяється на високий, середній та незначний. Платники податків з незначним ступенем ризику включаються до плану-графіка не частіше, ніж раз на три календарних роки, середнім - не частіше ніж раз на два календарних роки, високим - не частіше одного разу на календарний рік. Порядок формування та затвердження плану-графіка, перелік ризиків та їх поділ за ступенями встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Платники податків - юридичні особи, що відповідають критеріям, визначеним пунктом 43 підрозділу 4 розділу XX "Перехідні положення" цього Кодексу, та у яких сума сплаченого до бюджету податку на додану вартість становить не менше п`яти відсотків від задекларованого доходу за звітний податковий період, а також самозайняті особи, сума сплачених податків яких становить не менше п`яти відсотків від задекларованого доходу за звітний податковий період, включаються до плану-графіка не частіше, ніж раз на три календарних роки. Зазначена норма не поширюється на таких платників податків у разі порушення ними статей 45, 49, 50, 51, 57 цього Кодексу. У силу вимог пункт 77.4 статті 77 ПК України про проведення документальної планової перевірки керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки вручено під розписку або надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки. Аналіз приписів статті 77 ПК України свідчить про те, що план-графік проведення перевірок на відповідний квартал має формуватися у визначені терміни та включати платників податків, які мають найбільші критерії ризику щодо несплати податків та зборів, невиконання іншого законодавства. З метою забезпечення єдиного підходу до формування щоквартального плану-графіка проведення документальних планових перевірок платників податків розроблений Порядок формування плану-графіка проведення документальних планових перевірок платників податків, який затверджений наказом Міністерства фінансів України від 02.06.2015 року № 524, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 24 червня 2015 року за №751/27196 (далі Порядок № 524). Відповідно до пункту 4 Розділу І цього Порядку до плану-графіка відбираються платники податків відповідно до вимог статті 77 розділу ІІ Податкового кодексу України. Порядок відбору до плану-графіку платників податків - фізичних осіб встановлено розділом ІУ Порядку №

524. Формування переліку платників податків до розділів I та II плану-графіка проводиться за критеріями ризиків згідно з вимогами пункту 5 цього розділу, у тому числі за даними інформаційних систем ДФС. При плануванні на I квартал наступного року враховуються показники за результатами діяльності платника податків за 9 місяців поточного року, на II та III квартали - за попередній рік, на IV квартал - за перше півріччя поточного року. Якщо податковим (звітним) періодом для податку на прибуток платника податків є календарний рік, при плануванні враховуються показники за попередній рік. До плану-графіка в першу чергу включаються платники податків, які за результатами господарської діяльності мають найбільші ризики несплати до бюджету податків та зборів, обов`язкових платежів. З системного аналізу наведених норм права вбачається, що законодавцем запроваджено ризикоорієнтовний підхід до планування перевірок платників податків, з урахуванням особливостей критеріїв суб`єктів господарювання за ступенями ризику їх господарської діяльності, періодичності проведення планових заходів та переліку питань для їх здійснення. Тобто, платник податків включається до плану-графіку проведення перевірок залежно від ступеня ризику в діяльності такого платника податків. При цьому, з наведеного вбачається, що дії контролюючого органу щодо формування, у тому числі затвердження, плану-графіку проведення документальних планових перевірок суб`єктів господарювання, є лише службовою діяльністю працівників податкового органу на виконання своїх професійних обов`язків. І зазначені дії самі по собі не створюють для платника податків жодних правових наслідків у вигляді зміни або припинення його прав та не породжують для нього обов`язкових юридичних наслідків, і відповідно такий акт не порушує права останнього. В даному випадку, лише наказ надає контролюючому органу право на проведення документальної планової перевірки позивача та є юридично значимим, оскільки породжує для позивача певні обов`язки та наслідки. Отже, виключно результат реалізації повноваження податкового органу (саме - рішення контролюючого органу), а не процес реалізації його повноважень може бути об`єктом судового оскарження. Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права висловлена Верховним Судом у постанові від 30 жовтня 2018 року у справі № 826/6376/16. Отже, факт включення позивача до плану-графіку проведення документальних планових перевірок платників податків на 2020 рік не створює для суб`єкта господарювання жодних правових наслідків у вигляді виникнення, зміни чи припинення його прав. За приписами статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист. Згідно з частиною третьою статті 9 КАС України кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності. Відтак, адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин. Тобто, для задоволення позову адміністративний суд повинен встановити, що у зв`язку з прийняттям рішення, дією або бездіяльністю суб`єктом владних повноважень порушуються права позивача. При цьому, таке порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у відповідних законодавчих актах право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим. Вирішуючи спір, суд має пересвідчитись у належності особі, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення). Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13 листопада 2019 року у справі № 687/1539/16-а та від 04 лютого 2020 року у справі № 320/7969/17. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові. Оскільки наслідком розв`язання публічно-правового спору по суті має бути захист порушеного суб`єктивного права позивача, а оскаржувані дії (рішення щодо затвердження плану графіку) в даному випадку не породжують для останнього настання будь-яких юридичних наслідків і безпосередньо не впливають на його права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову. Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі. Доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не спростовують докази, досліджені та перевірені в суді першої інстанції та не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному рішенні. За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи. Отже при ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування. Аргументи скаржника про те, що оскаржуване рішення ухвалене без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки правовідносини у даних справах не є подібними, а тому такі висновки не є релевантними до спірних правовідносин. За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 322, 325, 328 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2021 року по справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС в Одеській області про визнання дії протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Дата складення повного судового рішення 21.09.2021р. Головуючий суддя Стас Л.В. Судді Турецька І.О. Шеметенко Л.П.