Постанова 4851 № 520/27503/24

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 травня 2025 р. Справа № 520/27503/24 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Подобайло З.Г., Суддів: Чалого І.С. , Ральченка І.М. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.02.2025, головуючий суддя І інстанції: Садова М.І., повний текст складено 27.02.25 по справі № 520/27503/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії ВСТАНОВИВ ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якому просить суд: визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо відмови провести з 01.04.2020 по 30.11.2022 включно перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки Відділу координації пенсійних питань Міністерства внутрішніх справ України від 15.07.2024 №51/9277 про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії ОСОБА_1 , визначеного станом на 01.03.2020, викладені у листі ГУ ПФУ в Харківській області від 22.08.2024 №24533-25991/Г-02/8-2000/24; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області провести з 01.04.2020 по 30.11.2022 включно перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 в розмірі 90% грошового забезпечення, визначеного на підставі довідки Відділу координації пенсійних питань Міністерства внутрішніх справ України від 15.07.2024 №51/9277 про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії ОСОБА_1 , визначеного станом на 01.03.2020, а саме в розмірі 96258,60 грн, без застосування максимальної величини бази нарахування єдиного внеску та без обмеження максимального розміру пенсії позивача, з урахуванням раніше виплачених сум. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 27.02.2025 адміністративний позов позовом ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо відмови здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.04.2020 на підставі довідки відділу координації пенсійних питань Міністерства внутрішніх справ України від 15.07.2024 №51/9277 про розмір грошового забезпечення, визначеного станом на 01.03.2020. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області перерахувати та виплатити пенсію ОСОБА_1 з 01.04.2020 на підставі довідки відділу координації пенсійних питань Міністерства внутрішніх справ України від 15.07.2024 №51/9277 про розмір грошового забезпечення, визначеного станом на 01.03.2020, у відповідності до вимог ст.ст. 43, 51, 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» №2262-ХІІ від 09.04.1992, постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 №988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», з урахуванням проведених раніше виплат. В решті позовних вимог відмовлено. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 3633,60 грн. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.02.2025 змінити в частині незастосування судом кінцевої дати перерахунку пенсії позивача та викласти абзац 3 резолютивної частини рішення в наступній редакції: «Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області перерахувати та виплатити пенсію ОСОБА_1 з 01.04.2020 по 30.11.2022 включно на підставі довідки відділу координації пенсійних питань Міністерства внутрішніх справ України від 15.07.2024 №51/9277 про розмір грошового забезпечення, визначеного станом на 01.03.2020, у відповідності до вимог ст.ст. 43, 51, 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» №2262-ХІІ від 09.04.1992, постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 №988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», з урахуванням проведених раніше виплат»; в інші частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.02.2025 по справі №520/27503/24 залишити без змін; відповідно до вимог статті 139 КАС України здійснити повторний розподіл судових витрат по справі №520/27503/24, з урахуванням суми судового збору за подання цієї апеляційної скарги. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що позивач погоджується із висновками суду першої інстанції щодо відсутності на момент розгляду справи порушень щодо обмеження основного розміру пенсії позивача з 01.04.2020 та щодо відсутності з 01.04.2020 обмеження пенсії максимальним розміром та застосування максимальної величини бази нарахування єдиного внеску під час нарахування та виплати пенсії позивача на підставі довідки станом на 01.03.2020, про неможливість встановлення судом порушень на майбутнє, та щодо відмови у задоволенні в цій частині заявлених позовних вимог. Водночас, позивач не погоджується із висновками суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог щодо зобов`язання відповідача здійснити нарахування та виплату пенсії позивача із обмеження кінцевої дати такого перерахунку - по 30.11.2022 включно. Зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 05.02.2020 №107 внесені зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 20.04.2016 №304 «Про умови оплати праці посадових осіб, керівників та керівних працівників окремих державних органів, на яких не поширюється дія Закону України «Про державну службу», якими фактично був збільшений розмір грошового забезпечення позивача. Вказує, що у позивача виникло право на перерахунок пенсії з 01.04.2020. Стверджує, що перерахунок пенсії позивача за період з 01.04.2020 по 30.11.2022 не проведений саме з вини державного органу, який уповноважено видавати довідки для перерахунку пенсії, та перерахунок пенсії позивача має провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком. Звертає увагу, що право позивача на перерахунок пенсії є беззаперечним, а передумовою для його проведення є довідка №51/9277 про розмір грошового забезпечення позивача, визначеного станом на 01.03.2020, оформлена 15.07.2024 Відділом координації пенсійних питань Міністерства внутрішніх справ України. Зауважує, що суд першої інстанції безпідставно застосував процесуальні строки та відмовив у задоволенні позовних вимог щодо зазначення кінцевої дати перерахунку пенсії позивача, тобто з 01.04.2020 по 30.11.2022 включно, застосувавши до спірних правовідносин строки, визначені в ч.2 ст.51 Закону №2262-ХІІ замість норми, яка міститься в ч.3 ст.51 Закону №2262-ХІІ, що суперечить нормам чинного законодавства та висновкам, які наведені в постанові Верховного Суду від 27.01.2021 у справі №520/11178/2020 з питань застосування процесуальних строків у правовідносинах, що виникають з пенсійного забезпечення, та, відповідно, у постанові Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 635/7878/16-а, а також, без урахування матеріалів пенсійної справи позивача, згідно яких з 01.12.2022 перерахунок та виплата пенсії позивача здійснюється на підставі довідки Департаменту персоналу МВС України від 21.12.2022 №49-8049 від 21.12.2022 №49-8049, відповідно до судових рішень по справі №520/16187/23 та по справі №520/37502/23. Також, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.02.2025 в частині задоволення позовних вимог та ухвалити в цій частині постанову, якою відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог; змінити розподіл судових витрат відповідно до ст. 139 КАС України. Зазначає, що довідка, видана Відділом координації пенсійних питань Міністерства внутрішніх справ України від 15.07.2024 №51/9277, не є складеною на календарну дату, з якої підвищено грошове забезпечення на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. Вказує, що станом на 01.03.2020 відсутні обставини, з якими закон пов`язує виникнення підстав для перерахунку пенсій, призначених за Законом №2262-ХІІ, а відтак відповідачем правомірно відмовлено позивачу у перерахунку пенсії з 01.04.2020 на підставі довідки від 15.07.2024 №51/9277 про розмір грошового забезпечення позивача. Крім того, в довідці від 15.07.2024 №51/9277 не зазначено, що вона видана для перерахунку пенсії позивача. Вважає, що для перерахунку пенсії відповідно до оновленої довідки про розмір грошового забезпечення від 15.07.2024 за № 51/9277 підстави відсутні. Щодо судових витрат наголошує, що позивачем сплачено судовий збір за три позовні вимоги немайнового характеру в сумі 3633,60 грн, однак рішенням суду задоволено одну вимогу, тому суд першої інстанції помилково стягнув за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача повну суму сплаченого останнім судового збору. ОСОБА_1 подав до суду відзив на апеляційну скаргу відповідача, вважає доводи та обґрунтування апеляційної скарги помилковими та безпідставними, просить суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу залишити без задоволення. Зазначає, що посилаючись на те, що довідка №51/9277 не є складеною на календарну дату, з якої підвищено грошове забезпечення на умовах, у порядку та у розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України, відповідачем не надано жодного належного та допустимого доказу вказаних фактів та обставин, що свідчить про надумані твердження відповідача та формальний підхід до належного виконання відповідачем своїх обов`язків. Зауважує, що Відділом координації пенсійних питань Міністерства внутрішніх справ України лише 15.07.2024 оформлено довідку №51/9277 про розмір грошового забезпечення ОСОБА_2 , визначеного станом на 01.03.2020, яка була направлена до ГУ ПФУ в Харківській області для проведення перерахунку та виплати пенсії позивача в нових розмірах. Відповідно до ч.1 ст.308, п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглянута в межах доводів апеляційної скарги, в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управління Пенсійного фонду України в Харківській області та отримує пенсію на умовах Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262-ХІІ від 09.04.1992. Відділом координації пенсійних виплат Міністерства внутрішніх справ видано довідку від 15.07.2024 №51/9277 про розмір грошового забезпечення за прирівняною посадою, яку обіймав позивач, станом на 01.03.2020. Довідка видана відповідно до положення постанов Кабінету Міністрів України від 20.04.2016 №304, від 05.02.2020 №107, від 11.11.2015 №988. Довідка направлена до пенсійного органу для перерахунку та виплати пенсії позивачу. 09.08.2024 позивач звернувся до відповідача із зверненням щодо нарахування та виплати пенсії на підставі довідки від 15.07.2024 №51/9277. 22.08.2024 відповідач листом №24533-25991/Г-02/8-2000/4 повідомив позивача про відсутність підстав для нарахування та виплати пенсії позивачу на підставі довідки від 15.07.2024 №51/9277. Заначив, що після визнання протиправними та скасування п.п.1, 2, 3, 6 постанови Кабінету Міністрів України №103, інших рішень Уряду про умови та порядок проведення перерахунку пенсії не приймалося. Не погоджуючись з діями відповідача, позивач звернувся до суду із даним позовом за захистом свого порушеного права. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з протиправних дій відповідача щодо відмови здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.04.2020 на підставі довідки відділу координації пенсійних питань Міністерства внутрішніх справ України від 15.07.2024 №51/9277 про розмір грошового забезпечення, визначеного станом на 01.03.2020. У зв`язку з чим, суд першої інстанції дійшов висновку, що належним способом захисту порушеного права позивача буде зобов`язання відповідача перерахувати та виплатити пенсію ОСОБА_1 з 01.04.2020 на підставі довідки відділу координації пенсійних питань Міністерства внутрішніх справ України від 15.07.2024 №51/9277 про розмір грошового забезпечення, визначеного станом на 01.03.2020, у відповідності до вимог ст.ст. 43, 51, 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» №2262-ХІІ від 09.04.1992, постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 №988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», з урахуванням проведених раніше виплат. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про зобов`язання відповідача перерахувати та виплатити пенсію ОСОБА_1 по 30.11.2022 включно, суд першої інстанції виходив з того, що враховуючи норми ч.2 ст.51 Закону №2262-ХІІ, позивач набув право на здійснення перерахунку пенсії за період не більш як за 12 місяців. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про зобов`язання відповідача перерахувати та виплатити пенсію ОСОБА_1 в розмірі 90% грошового забезпечення, а саме в розмірі 96258,60 грн, без застосування максимальної величини бази нарахування єдиного внеску та без обмеження максимального розміру пенсії позивача, суд першої інстанції виходив з їх передчасності. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційних скарг, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне. Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували, зокрема, на військовій службі, врегульовано положеннями Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" (далі по тексту Закон №2262-ХІІ). Цим Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв`язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист. Згідно з ч.3 ст.43 Закону № 2262-XII, пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Відповідно до ч.18 ст.43 Закону №2262-XII у разі якщо на момент призначення або виплати пенсії відбулася зміна розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення та/або були введені для зазначених категорій осіб нові щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії у розмірах, встановлених законодавством, пенсія призначається з урахуванням таких змін та/або нововведень, а призначена пенсія підлягає невідкладному перерахунку. Згідно зі ст.51 Закону № 2262-ХІІ при настанні обставин, які тягнуть за собою зміну розміру пенсій, призначених військовослужбовцям строкової служби та їх сім`ям, перерахунок цих пенсій провадиться відповідно до строків, встановлених частиною четвертою статті 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Перерахунок пенсій, призначених особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей, провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій у зв`язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв`язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком. Згідно з ч.ч. 1, 2, 4 ст. 63 Закону № 2262-ХІІ, перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв`язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку. Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону. Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим зі служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій. Механізм проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262-XII, визначений Порядком проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 №45 (далі по тексту - Порядок №45). Згідно з п.1 Порядку №45, пенсії, призначені відповідно до Закону № 2262-ХІІ, у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію згідно із Законом, перераховуються на умовах та в розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. З огляду на викладене, підставою для проведення перерахунку пенсії особам, які отримують пенсію за нормами Закону України №2262-ХІІ, є зміна розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, або введення для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення. Перерахунок пенсії здійснюється головними управліннями Пенсійного фонду після надходження від уповноваженого органу відповідної довідки та виключно з урахуванням тих складових грошового забезпечення, які вказані у такій довідці. Постановою Кабінету Міністрів України від 05.02.2020 №107 внесені зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 20.04.2016 №304 «Про умови оплати праці посадових осіб, керівників та керівних працівників окремих державних органів, на яких не поширюється дія Закону України «Про державну службу», якими фактично був збільшений розмір грошового забезпечення позивача. Відповідно до п.2 постанови Кабінету Міністрів України від 20.04.2016 №304 «Про умови оплати праці посадових осіб, керівників та керівних працівників окремих державних органів, на яких не поширюється дія Закону України «Про державну службу» (зі змінами та доповненнями, внесеним постановою Кабінету Міністрів України від 05.02.2020 №107), визначено, що керівним працівникам виплачується: надбавка за вислугу років у розмірі 3 відсотків посадового окладу за кожен календарний рік залежно від стажу роботи, до якого зараховуються період роботи на посаді, раніше набутий стаж державної служби та періоди роботи, передбачені статтею 46 Закону України «Про державну службу», але не більше 50 відсотків посадового окладу; надбавка за інтенсивність праці в розмірі до 100 відсотків посадового окладу; премія відповідно до їх особистого внеску в загальні результати роботи у межах коштів, передбачених у кошторисі на преміювання працівників відповідного органу; матеріальна допомога на оздоровлення під час надання щорічної відпустки у розмірі, що не перевищує середньомісячної заробітної плати працівника. Також, зазначеною постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2016 №304 визначено коефіцієнти співвідношень посадових окладів членів Кабінету Міністрів України, першого заступника, заступника міністра, голів обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій до середньомісячної заробітної плати за видами економічної діяльності за квартал у середньому по економіці за наявними статистичними даними. За правилами пункту 23 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 №3-1 (далі по тексту - Порядок №3-1), перерахунок раніше призначених пенсій проводиться органами, що призначають пенсії, в порядку, установленому статтею 63 Закону № 2262-XII. Пенсіонери подають органам, що призначають пенсії, додаткові документи, які дають право на підвищення пенсії. Відповідно до пункту 24 Порядку №3-1 про виникнення підстав для проведення перерахунку пенсій згідно з статтею 63 Закону № 2262-XII уповноважені структурні підрозділи зобов`язані у п`ятиденний строк після прийняття відповідного нормативно-правового акта, на підставі якого змінюється хоча б один з видів грошового забезпечення для відповідних категорій осіб, або у зв`язку з уведенням для зазначених категорій військовослужбовців нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, повідомити про це орган, що призначає пенсії. Органи, що призначають пенсії, протягом п`яти робочих днів після надходження такого повідомлення подають до відповідних уповноважених структурних підрозділів списки осіб, яким необхідно провести перерахунок пенсії (додаток 5). Після одержання списків осіб уповноважені структурні підрозділи зазначають у них зміни розмірів грошового забезпечення для перерахунку раніше призначених пенсій і в п`ятиденний строк після надходження передають їх до відповідних органів, що призначають пенсії. Таким чином, підставою для вчинення дій, спрямованих на перерахунок раніше призначених пенсій, є збільшення рівня грошового забезпечення діючих військовослужбовців та осіб, які мають право на пенсію за Законом № 2262-ХІІ, що може бути реалізовано двома шляхами: (1) через централізований механізм повідомлень та інформувань територіального органу Пенсійного фонду України органами влади, у спосіб, визначений пунктами 1-3 Порядку № 45; (2) за відповідною заявою пенсіонера та доданими до неї документами. Отже, заява пенсіонера та додані до неї документи, які дають право на подальше підвищення пенсії (довідка про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій), є підставою для перерахунку раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за Законом № 2262-ХІІ, проте за умови, якщо її видача державним органом, з якого особи були звільнені із служби, якщо інше не передбачено Порядком №45, обумовлена зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв`язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством. Разом з цим, до моменту отримання належної довідки від органу, з якого особа була звільнена зі служби, у пенсійного органу не виникає обов`язку з перерахунку пенсії позивача. Судом встановлено, що Відділом координації пенсійних виплат Міністерства внутрішніх справ видано довідку від 15.07.2024 №51/9277 про розмір грошового забезпечення за прирівняною посадою, яку обіймав позивач, станом на 01.03.2020. Довідка видана відповідно до положення постанов Кабінету Міністрів України від 20.04.2016 №304, від 05.02.2020 №107, від 11.11.2015 №988. Довідка направлена до пенсійного органу для перерахунку та виплати пенсії позивачу. 09.08.2024 позивач звернувся до відповідача із зверненням щодо нарахування та виплати пенсії на підставі довідки від 15.07.2024 №51/9277. Проте пенсійний орган, отримавши зазначену довідку, протиправно відмовив у перерахунку та виплаті пенсії на підставі оновленої довідки згідно листа ГУ ПФУ в Харківській області від 22.08.2024 №24533-25991/Г-02/8-2000/24. Таким чином, з огляду на виникнення у позивача права на перерахунок пенсії за оновленою довідкою, та враховуючи те, що позивач звернувся про здійснення перерахунку розміру пенсії на підставі оновленої довідки, у відповідача, з урахуванням положень статей 43 і 63 Закону №2262-ХІІ, виникає обов`язок здійснити перерахунок пенсії позивача. За таких обставин, колегія суддів доходить висновку про протиправність відмови Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки Відділу координації пенсійних питань Міністерства внутрішніх справ України від 15.07.2024 №51/9277 про розмір грошового забезпечення, визначеного станом на 01.03.2020. При цьому, колегія суддів враховує відсутність спору щодо визначення видів грошового забезпечення, які включені до довідки Відділу координації пенсійних питань Міністерства внутрішніх справ України від 15.07.2024 №51/9277 про розмір грошового забезпечення, визначеного станом на 01.03.2020. З урахуванням вищенаведеного, доводи апеляційної скарги відповідача про те, що станом на 01.03.2020 відсутні обставини, з якими закон пов`язує виникнення підстав для перерахунку пенсій, призначених за Законом №2262-ХІІ, а відтак відповідачем правомірно відмовлено позивачу у перерахунку пенсії з 01.04.2020 на підставі довідки від 15.07.2024 №51/9277 про розмір грошового забезпечення позивача, спростовуються обставинами справи та нормативно-правовим обґрунтуванням. Обираючи спосіб захисту порушеного права позивача, суд першої інстанції виходив з наявності у позивача права на перерахунок пенсії з 01.04.2020 на підставі оновленої довідки від 15.07.2024 №51/9277 про розмір грошового забезпечення, визначеного станом на 01.03.2020. Разом з тим, відмовляючи у задоволенні позовних вимог про зобов`язання відповідача перерахувати та виплатити пенсію ОСОБА_1 по 30.11.2022 включно, суд першої інстанції виходив з того, що враховуючи норми ч.2 ст.51 Закону №2262-ХІІ, позивач набув право на здійснення перерахунку пенсії за період не більш як за 12 місяців. Колегія суддів не погоджується із зазначеними висновками суду першої інстанції та звертає увагу, що згідно з ч.3 ст.51 Закону №2262-ХІ перерахунок пенсій у зв`язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв`язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком. Застосування до спірних правовідносин ч.3 ст.51 Закону №2262-XI зумовлює протиправність відмови відповідача у проведенні перерахунку пенсії позивача на підставі оновленої довідки. У спірному випадку обмеження права пенсіонера, що отримує пенсію на підставі норм Закону №2262-ХІІ, на перерахунок належної йому пенсії, який проведено несвоєчасно через ненадання довідки про розмір грошового забезпечення відповідними державним органом, з якого позивач звільнився на пенсію, будь-яким строком є неприпустимим з огляду на приписи статті 51 Закону № 2262-ХІІ. Вказані висновки узгоджуються з висновками Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду, викладеними у постанові від 12.12.2023 у справі №380/1907/23. За цим, доводи апеляційної скарги позивача про помилковість висновків суду першої інстанції про те, що позивач набув право на здійснення перерахунку пенсії за період не більш як за 12 місяців, приймаються колегією суддів в якості належних. За таких обставин, виходячи з меж позовних вимог, колегія суддів доходить висновку про протиправність відмови Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.04.2020 по 30.11.2022 включно на підставі довідки Відділу координації пенсійних питань Міністерства внутрішніх справ України від 15.07.2024 №51/9277 про розмір грошового забезпечення, визначеного станом на 01.03.2020, тому наявні підстави для зобов`язання відповідача перерахувати та виплатити пенсію позивачу з 01.04.2020 по 30.11.2022 включно на підставі довідки Відділу координації пенсійних питань Міністерства внутрішніх справ України від 15.07.2024 №51/9277 про розмір грошового забезпечення, визначеного станом на 01.03.2020. Судом першої інстанції не було враховано вищенаведених обставин, що призвело до неправильного вирішення справи. Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача перерахувати та виплатити пенсію ОСОБА_1 в розмірі 90% грошового забезпечення, а саме в розмірі 96258,60 грн, без застосування максимальної величини бази нарахування єдиного внеску та без обмеження максимального розміру пенсії позивача, колегія суддів зазначає наступне. Згідно з ч.2 ст.55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси (ч.1 ст.5 КАС України). Згідно з вимогами ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Виходячи з системного тлумачення зазначених положень законодавства вбачається, що особа має право звернутись до адміністративного суду з позовом у разі, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб`єкта владних повноважень) порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставини дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів має довести належними та допустимими доказами саме позивач. Задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин. Тобто, в розумінні КАС України захист прав, свобод та інтересів осіб завжди є наступним за встановленням судом факту їх порушення. Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим. З огляду на зазначене, вирішуючи спір, суд має пересвідчитись у належності особі, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача. З цього слідує, що під час розгляду кожної справи суд повинен встановити чи має місце порушення прав та інтересів позивача, адже без цього не можна виконати завдання судочинства. Якщо позивач не довів факту порушення особисто своїх прав чи інтересів, то навіть у разі, якщо дії суб`єкта владних повноважень є протиправними, підстав для задоволення позову немає. Звернення до суду є способом захисту порушених суб`єктивних прав, а не способом відновлення законності та правопорядку у публічних правовідносинах. Відсутність порушеного права та неправильний спосіб захисту встановлюються при розгляді справи по суті і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові. Відсутність у заявника прав чи обов`язків у зв`язку із вчиненням оскаржуваних дій та рішень не породжує для останнього і права на захист, тобто права на звернення із цим адміністративним позовом. Аналогічний висновок щодо застосування норм права наведений у постановах Верховного Суду від 16.07.2024 року у справі №640/27731/21, від 08.05.2024 року у справі №400/4562/19, від 27.02.2024 року у справі №1740/2487/18. Таким чином, обов`язковою умовою задоволення позову є доведеність позивачем порушення саме його прав та охоронюваних законом інтересів з боку відповідача, зокрема, наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов. Колегія суддів виходить з того, що фактично спірним питанням по даній справі є право позивача на перерахунок пенсії за довідкою Відділу координації пенсійних питань Міністерства внутрішніх справ України від 15.07.2024 №51/9277 про розмір грошового забезпечення, визначеного станом на 01.03.2020. При цьому, у спірних правовідносинах пенсійний орган не проводив перерахунок пенсії на підставі оновленої довідки про грошове забезпечення станом на 01.03.2020. На час розгляду справи відповідач заперечує право позивача на перерахунок пенсії на підставі оновленої довідки. За таких обставин вказані вимоги позову є передчасними, а тому задоволенню не підлягають, оскільки зазначення цих показників на даному етапі є дискреційними повноваженнями відповідача. Колегія суддів зазначає, що передчасне задоволення даних вимог фактично суперечить основним засадам адміністративного судочинства, оскільки судове рішення не може ставитись в залежність від настання або ненастання обставин, що можуть виникнути в майбутньому. Також, у разі незгоди позивача з подальшими діями відповідача, останній не позбавлений права звернутися з захистом порушених прав з відповідним позовом до суду. Оскільки суд не вправі вирішувати питання щодо правовідносин, які можливо будуть мати місце у майбутньому, колегія суддів вважає, що вищевказані позовні вимоги не підлягають захисту судом і у їх задоволенні слід відмовити у зв`язку з передчасністю їх заявлення. Враховуючи викладене, колегія суддів вказує про відсутність підстав для зобов`язання відповідача перерахувати та виплатити пенсію ОСОБА_1 в розмірі 90% грошового забезпечення, а саме в розмірі 96258,60 грн, без застосування максимальної величини бази нарахування єдиного внеску та без обмеження максимального розміру пенсії позивача. Інші доводи і заперечення сторін, з урахуванням наведеного, на висновки суду апеляційної інстанції не впливають. Згідно зі ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29). Відповідно до ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи та неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому апеляційні скарги позивача та відповідача слід задовольнити частково. Рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позову. Щодо розподілу судових витрат, колегія суддів зазначає наступне. Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (ч.1 ст. 132 КАС України). Згідно з ч.ч. 1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Частиною 6 ст.139 КАС України передбачено, що, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 04.10.2024 адміністративний позов залишено без руху та надано позивачу строк протягом п`яти днів з вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху, для усунення недоліків шляхом сплати судового збору у розмірі 2422,40 грн. За позицією суду першої інстанції, позивачем заявлено три вимоги немайнового характеру, однак сплачено судовий збір лише за одну вимогу. За цим, ставка судового збору за подання адміністративного позову немайнового характеру становить 3633,60 грн (1211,20 х 3). Колегія суддів враховує, що правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України «Про судовий збір». Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Згідно з пп.1 п.3 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Абзацом 2 ч.3 ст.6 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру. Частиною 1 ст.172 КАС України визначено, що в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. При цьому, п.23 ч.1 ст.4 КАС України визначено, що похідна позовна вимога - вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги). Водночас, похідні вимоги окремо судовим збором не оплачуються, що відповідає практиці Верховного Суду, викладеній, зокрема, в ухвалах від 25.06.2018 року у справі №800/467/17, від 03.07.2018 року у справі №826/4079/17. Колегія суддів звертає увагу, що при перевірці правильності сплати судового збору та при визначенні кількості позовних вимог за подання позовної заяви необхідним є врахування того, що вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності як передумови для застосування інших способів захисту порушеного права (скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення, зобов`язати прийняти рішення, вчинити дії чи утриматися їх вчинення тощо) як наслідків протиправності акта, дій чи бездіяльності є однією вимогою. Зі змісту позовних вимог встановлено, що позивач просить суд: - визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо відмови провести з 01.04.2020 по 30.11.2022 включно перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки Відділу координації пенсійних питань Міністерства внутрішніх справ України від 15.07.2024 №51/9277 про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії ОСОБА_1 , визначеного станом на 01.03.2020, викладені у листі ГУ ПФУ в Харківській області від 22.08.2024 №24533-25991/Г-02/8-2000/24; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області провести з 01.04.2020 по 30.11.2022 включно перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 в розмірі 90% грошового забезпечення, визначеного на підставі довідки Відділу координації пенсійних питань Міністерства внутрішніх справ України від 15.07.2024 №51/9277 про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії ОСОБА_1 , визначеного станом на 01.03.2020, а саме в розмірі 96258,60 грн, без застосування максимальної величини бази нарахування єдиного внеску та без обмеження максимального розміру пенсії позивача, з урахуванням раніше виплачених сум. Суд враховує, що спірним питанням по даній справі є право позивача на перерахунок пенсії за довідкою Відділу координації пенсійних питань Міністерства внутрішніх справ України від 15.07.2024 №51/9277 про розмір грошового забезпечення, визначеного станом на 01.03.2020. Таким чином, в позовній заяві позивачем заявлено одну вимогу немайнового характеру, інші є похідними, що безпідставно не враховано судом першої інстанції при винесенні ухвали про залишення позовної заяви без руху. Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України "Про судовий збір" судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Згідно з п.1 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. Відповідно до ч.2 ст.7 Закону України "Про судовий збір" у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю. Таким чином, позивач не позбавлений права звернутись до суду із клопотанням про повернення надміру сплаченого судового збору у розмірі 2422,40 грн. Отже, враховуючи вимоги ст.139 КАС України, підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви та за подання апеляційної скарги у загальному розмірі 3028,00 грн. Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України. Керуючись ст.ст. 311, 315, 317, 321, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ПОСТАНОВИВ Апеляційні скарги задовольнити частково. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.02.2025 по справі № 520/27503/24 скасувати. Прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо відмови здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.04.2020 по 30.11.2022 включно на підставі довідки Відділу координації пенсійних питань Міністерства внутрішніх справ України від 15.07.2024 №51/9277 про розмір грошового забезпечення, визначеного станом на 01.03.2020. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області перерахувати та виплатити пенсію ОСОБА_1 з 01.04.2020 по 30.11.2022 включно на підставі довідки Відділу координації пенсійних питань Міністерства внутрішніх справ України від 15.07.2024 №51/9277 про розмір грошового забезпечення, визначеного станом на 01.03.2020, з урахуванням раніше виплачених сум. В іншій частині в позові відмовити. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви та за подання апеляційної скарги у загальному розмірі 3028,00 грн. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України. Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло Судді(підпис) (підпис) І.С. Чалий І.М. Ральченко