Ухвала КЦС ВС № 229/1352/20

УХВАЛА 16 вересня 2021 року м. Київ справа №229/1352/20 провадження № 61-14888ск21 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду Калараша А. А. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Ткачука О. С., розглянувши питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «КАМОС» на рішення Дружківського міського суду Донецької області від 22 грудня 2020 року та постанову Донецького апеляційного суду від 29 червня 2021 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «КАМОС» про розірвання договору оренди земельної ділянки, стягнення заборгованості по орендній платі, ВСТАНОВИВ: У березні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до СТОВ «КАМОС» про розірвання договору оренди земельної ділянки, стягнення заборгованості по орендній платі у розмірі 1 495,44 грн. Рішенням Дружківського міського суду Донецької області від 22 грудня 2020 року, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного суду від 29 червня 2021 року, позовні вимоги задоволено. Розірвано спірний договір оренди земельної ділянки. Стягнуто з відповідача на користь позивача орендну плату у розмірі 1495,44 грн. 03 вересня 2021 року СТОВ «КАМОС» подало засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Дружківського міського суду Донецької області від 22 грудня 2020 року та постанову Донецького апеляційного суду від 29 червня 2021 року. Вивчивши касаційну скаргу, подані матеріали, колегія суддів дійшла висновку щодо наявності підстав для відмови у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення у малозначній справі, які не підлягають касаційному оскарженню. В пункті 8 статті 129 Конституції України зазначено, що однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Згідно із пунктом 2 частини третьої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України. Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України). Відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01 січня 2021 року встановлений прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2270 грн. Так, у справі заявлено дві позовні вимоги: про розірвання договору оренди земельної ділянки та про стягнення орендної плати. Відповідно до вимог статті 176 ЦПК України ціна позову у справах про у позовах про розірвання договору найму (оренди) або договору найму (оренди) житла - сукупністю платежів за користування майном або житлом протягом строку, що залишається до кінця дії договору, але не більше ніж за три роки. З мотивувальної частини оскаржуваної постанови вбачається, що спірний договір оренди було укладено 01 листопада 2007 року строком на 15 років, тобто, до 01 листопада 2022 року, зі щомісячною орендною платою у розмірі 498,48 грн. З позовом про розірвання договору оренди квартири ОСОБА_1 звернувся 19 березня 2020 року. Таким чином, з врахуванням положень статті 176 ЦПК України ціна позову за цю позовну вимогу складається з сукупності платежів, починаючи моменту звернення до суду з відповідною позовною вимогою і до кінця дії договору, що становить 9 969,60 грн. За таких обставин загальний розмір ціни позову у цій справі заявлений у розмірі 11 465,04 грн, яка станом на 01 січня 2021 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2270*100=227 000). Отже, зазначена справа є малозначною у силу вимог закону. Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для формування єдиної правозастосовчої практики. Зазначене відповідає Рекомендаціям № R(95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 7 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей. Проте, таких доводів касаційна скарга не містить. Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року). Зазначена справа є малозначною в силу закону та не належить до виключень, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню. Оскільки СТОВ «КАМОС» подало касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, які не підлягають касаційному оскарженню, випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, не встановлено, то у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити. Керуючись статтями 19, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «КАМОС» на рішення Дружківського міського суду Донецької області від 22 грудня 2020 року та постанову Донецького апеляційного суду від 29 червня 2021 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «КАМОС» про розірвання договору оренди земельної ділянки, стягнення заборгованості по орендній платі. Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати особі, яка подавала касаційну скаргу. Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає. Судді А. А. Калараш Є. В. Петров О. С. Ткачук