Ухвала КГС ВС № 916/2437/20

УХВАЛА 20 вересня 2021 року м. Київ Справа № 916/2437/20 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Васьковський О.В. - головуючий, Пєсков В.Г., Погребняк В.Я. розглянувши матеріали касаційної скарги Приватного підприємства "Юридично-консалтингова компанія "Аргумент плюс" на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.06.2021 та ухвалу Господарського суду Одеської області від 23.02.2021 та на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.01.2021 та ухвалу Господарського суду Одеської області від 27.10.2020 у справі №916/2437/20 за заявою Тузлівської сільської ради Татарбунарського району Одеської області до Дочірнього підприємства „Пансіонат „Енергетик" про визнання банкрутом ВСТАНОВИВ: 20.08.2021, поштовою кореспонденцією, на адресу Верховного Суду надійшла касаційна скарга Приватного підприємства "Юридично-консалтингова компанія "Аргумент плюс" на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.06.2021 та ухвалу Господарського суду Одеської області від 23.02.2021 (попереднього засідання, визнання вимог кредиторів) та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.01.2021 та ухвалу Господарського суду Одеської області від 27.10.2020 (про відсторонення розпорядника майна Дарієнка В.Д.) у справі №916/2437/20 в порядку статей 286-288 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 916/2437/20 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Васьковський С.В., суддя - Білоус В.В., суддя - Пєсков В.Г., що підтверджується протоколом передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 27.08.2021. У зв`язку з відпусткою судді Білоуса В.В., автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 916/2437/20 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Васьковський С.В., суддя - Погребняк В.Я., суддя - Пєсков В.Г., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 15.09.2021 Перевіривши матеріали касаційної скарги, суддею-доповідачем встановлено, що вона не відповідає вимогам ст.ст. 287-291 ГПК України, з огляду на таке. Як вбачається з матеріалів касаційної скарги Приватного підприємства "Юридично-консалтингова компанія "Аргумент плюс", предметом касаційного оскарження є прийняті у справі №916/2437/20 є постанова Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.06.2021, про перегляд ухвали Господарського суду Одеської області від 23.02.2021 (попереднього засідання, визнання вимог 2 кредиторів) та постанова Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.01.2021, про перегляд ухвали Господарського суду Одеської області від 27.10.2020 (про відсторонення розпорядника майна Дарієнка В.Д.). При вирішенні питання наявності підстав для відкриття касаційного провадження за касаційними скаргами на судові рішення, визначені абзацом першим частини третьої статті 9 КУзПБ, до яких включені/приєднані скарги на постанови апеляційного суду, прийняті за результатами перегляду судових рішень, які не підлягають оскарженню у касаційному порядку окремо, слід враховувати і таке. Частиною 1 статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства, визначено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу України з процедур банкрутства, ухвали господарського суду, постановлені у справі про банкрутство за результатами розгляду господарським судом заяв, клопотань та скарг, а також постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури можуть бути оскаржені в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Частиною 3 статті 9 Кодексу України з процедур банкрутства, передбачено, що у касаційному порядку не підлягають оскарженню постанови апеляційного господарського суду, прийняті за результатами перегляду судових рішень, крім: ухвали про відкриття провадження у справі про банкрутство, ухвали за результатами розгляду грошових вимог кредиторів, ухвали про закриття провадження у справі про банкрутство, а також постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури. Наведений в частині 3 статті 9 Кодексу України з процедур банкрутства, перелік судових рішень, що підлягають касаційному оскарженню, є вичерпним, і тому подання касаційних скарг на інші судові рішення (тобто відсутні у вказаному переліку) виключає можливість здійснення касаційного провадження за такими скаргами. Зокрема, оскарження ухвали про відсторонення арбітражного керуючого від виконання обов`язків розпорядника майна боржника, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією, ліквідатора не передбачено частиною 3 статті 9 Кодексу України з процедур банкрутства. Водночас, абзацом другим частини 3 статті 9 Кодексу передбачено, що скарги на постанови апеляційних господарських судів, прийняті за результатами оскарження ухвал господарського суду у справах про банкрутство, які не підлягають оскарженню окремо, можуть включатися до касаційної скарги на ухвали, постанови у справах про банкрутство, що підлягають оскарженню. Наведене узгоджується уз висновком викладеним в постанові Верховного суду від 20.05.2021 у справі № 922/3369/19 згідно якого при вирішенні питання наявності підстав для відкриття касаційного провадження за касаційними скаргами на судові рішення, визначені абзацом першим частини третьої статті 9 КУзПБ, до яких включені/приєднані скарги на постанови апеляційного суду, прийняті за результатами перегляду судових рішень, які не підлягають оскарженню у касаційному порядку окремо, слід враховувати, зокрема, що скарга на судові рішення, які за приписами статті 9 КУзПБ підлягають оскарженню, так і включена/приєднана до неї скарга на судові рішення, які за приписами статті 9 КУзПБ не підлягають оскарженню окремо, мають відповідати вимогам процесуального Закону щодо прийнятності, зокрема статтям 289, 290, 291 ГПК України. Статтею 290 ГПК України передбачені вимоги до форми і змісту касаційної скарги. Відповідно до частини 3 статті 290 ГПК України, касаційна скарга підписується особою, яка подає скаргу, або її представником. Приватне підприємство "Юридично-консалтингова компанія "Аргумент плюс" звертається як уповноважена особа засновників Дочірнього підприємства „Пансіонат „Енергетик". Відповідно до статті 44 ГПК України усі фізичні і юридичні особи здатні мати процесуальні права та обов`язки сторони, третьої особи, заявника, боржника (процесуальна правоздатність). Фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи здатні особисто здійснювати процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді (процесуальна дієздатність). Тобто здатність мати процесуальні права та обов`язки визначена процесуальним законом (частина перша статті 44 ГПК України) як процесуальна правоздатність, а здатність особисто набувати та здійснювати процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді - як процесуальна дієздатність (частина друга статті 44 ГПК України). В статті 42 ГПК України законодавець визначив, зокрема права учасників справи, що забезпечують реалізацію права на звернення до господарського суду, передбачене частиною 2 статті 4 ГПК України, та конкретизував способи звернення до суду. Так, за змістом пунктів 3, 5 частини першої статті 42 ГПК України до процесуальних прав учасників справи належать права: подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб; оскаржувати судові рішення у визначених законом випадках. Відтак, наведені в статті 42 ГПК України права є складовою процесуальної правоздатності будь-кого із учасників господарського процесу у розумінні частини першої статті 44 ГПК України . Водночас, норми процесуального закону у відповідних випадках, конкретизують умови для реалізації учасником справи окремих процесуальних прав, наявність яких у особи хоча і презюмується в силу загальних норм: статті 42 ГПК України та частини першої статті 44 цього Кодексу; однак реалізація яких конкретизується спеціальними нормами ГПК України. До таких умов належать, зокрема: спосіб звернення до господарського суду (заява, скарга, клопотання), стадія для реалізації відповідного процесуального права, підстави, строки звернення та суб`єкт права звернення до господарського суду. Отже, особа наділяється процесуальною правоздатністю (що є потенційною, безумовною та встановленою Законом можливістю мати процесуальні права та обов`язки відповідного учасника, які визначені процесуальним законом) в силу закону, з урахуванням визначеного статтею 4 ГПК України суб`єктного складу осіб, які можуть належати до учасників господарського процесу. У питанні щодо статусу уповноваженої особи засновників (учасників, акціонерів) боржника колегія суддів враховує правові висновки, наведені у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 20.05.2021 у справі № 910/24368/14, згідно з якими (пункти 111-118 постанови) вступ у справу про банкрутство уповноваженої особи засновників (учасників, акціонерів) боржника має відбуватися шляхом подання заяв із процесуальних питань відповідно до статей 169, 170 ГПК України. При цьому уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника має підтвердити підстави представництва доказами в порядку статей 74-79 ГПК України, надавши, зокрема, відповідне рішення, оформлене протоколом вищого органу управління боржника. Обсяг процесуальних прав уповноваженої особи засновників (учасників, акціонерів) боржника у справі про банкрутство, визначений Законом про банкрутство (КУзПБ від 21.10.2019), залежить від змісту рішення вищого органу управління боржника. Рішення вищого органу управління боржника, яке, зокрема, може мати форму протоколу загальних зборів учасників товариства боржника, є єдиним можливим доказом підтвердження повноважень уповноваженої особи засновників (учасників, акціонерів) боржника. Подана касаційна скарга Приватного підприємства "Юридично-консалтингова компанія "Аргумент плюс" не містить відповідного рішення, оформленого протоколом вищого органу управління боржника, щодо підтвердження повноважень уповноваженої особи засновників (учасників, акціонерів) боржника. Згідно з пунктом 5 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав). На виконання вимог п. 5 частини 2 статті 290 Господарсько процесуального кодексу України, подаючи касаційну скаргу скаржником зазначено про неправильне застосування судом норм матеріального права та про наявність підстав для касаційного оскарження на підставі пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України, оскільки у даних правовідносинах відсутній правовий висновок Верховного Суду Частиною 1 ст. 300 ГПК України передбачено що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Таким чином процесуальний закон покладає на скаржника обов`язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування яких конкретно норм матеріального та/або порушення норм процесуального права припустилися суди нижчих інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень та чітко визначити конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбаченої (передбачених) ст. 287 ГПК України, а тому право касаційного оскарження обмежено виключно тими підставами, які передбачені наведеними вище положеннями ст. 287 ГПК України. При цьому правильність оформлення касаційної скарги, зокрема, її вимоги, зміст та підстави касаційного оскарження, покладається саме на заявника касаційної скарги. Суд звертає увагу, що у разі подання касаційної скарги на підставі п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися та зазначити про відсутність такого висновку щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах. При цьому, визначивши підставу для відкриття касаційного провадження, передбачену п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України, в касаційній скарзі заявник вказує на відсутність висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах, однак не обґрунтовує у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми/норм права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися і у який спосіб необхідно сформувати єдину практику застосування цієї норми/норм. Водночас Верховний Суд не наділений повноваженнями за скаржника доповнювати касаційну скаргу міркуваннями, які сам заявник скарги не викладав у тексті касаційної скарги, оскільки вказане свідчитиме про порушення Судом принципу змагальності сторін. Суд звертає увагу скаржника на те, що зазначення у скарзі загальної вказівки на те, що касаційна скарга подається на підставі п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України без належного обґрунтування обраної підстави касаційного оскарження, недостатньо для висновку про наявність підстав для відкриття касаційного провадження, як того вимагає п. 5 ч. 2 ст. 290 ГПК України. Оскільки скаржником не визначено належним чином підстави касаційного оскарження судових рішень як того вимагає ч. 2 ст. 287 ГПК України та п. 5 ч. 2 ст. 290 ГПК України, Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без руху. Відповідно до пункту 2 частини 4 статті 290 ГПК України, до скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі. Правові засади справляння судового збору, розміри ставок судового збору та порядок його сплати визначені Законом України "Про судовий збір". Частиною 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Відповідно до підпункту 2 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір", в редакції чинній на момент подання касаційної скарги, ставка судового збору за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги. Предметом касаційного оскарження є прийняті у справі №916/2437/20 є постанова Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.06.2021, про перегляд ухвали Господарського суду Одеської області від 23.02.2021 (попереднього засідання, визнання вимог 2 кредиторів) та постанова Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.01.2021, про перегляд ухвали Господарського суду Одеської області від 27.10.2020 (про відсторонення розпорядника майна Дарієнка В.Д.). Згідно з підпунктом 10 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції чинній на момент подачі заяви з грошовими вимогами), за подання до господарського суду заяви кредиторів, які звертаються з грошовими вимогами до боржника після оголошення про порушення справи про банкрутство, а також після повідомлення про визнання боржника банкрутом ставка судового збору становила 2 розміри прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2020 становив 2102 грн. Відтак, оскаржуючи до Верховного Суду постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.06.2021 про перегляд ухвали Господарського суду Одеської області від 23.02.2021 попереднього засідання про визнання вимог Тузлівської сільської ради Татарбунарського району Одеської області та Головного управління ДПС в Одеській області, заявленими у дану справу про банкрутство у 2020 році, скаржнику належало сплатити судовий збір в розмірі 16816,00 грн. (2102 * 2 * 2 * 200%). Підпунктом 7 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що ставка судового збору за подання до господарського суду касаційної скарги на ухвалу суду становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік", розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2021 становить 2270,00 грн. Відтак, звертаючись до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.01.2021, про перегляд ухвали Господарського суду Одеської області від 27.10.2020 про відсторонення розпорядника майна Дарієнка В.Д., скаржнику належало сплатити судовий збір в розмірі 2270 грн. Як вбачається з матеріалів касаційної скарги, скаржником не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених законом порядку і розмірі. Отже, подана касаційна скарга не відповідає вимогам статті 290 ГПК України щодо її форми. Оцінюючи зазначені скаржником доводи в обґрунтування пропуску ним строку на касаційне оскарження, Суд виходить з такого. Статтею 288 ГПК України визначено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині четвертій статті 293 цього Кодексу. Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду встановлено наступні обставини. Постанова Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.06.2021 та включена до неї постанова Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.01.2021 у справі №916/2437/20 підлягали касаційному оскарженню протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення 14.06.2021, а саме до 05.07.2020 включно, з урахуванням частини четвертої статті 116 ГПК України. Скаржник звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.06.2021 та включеної до неї постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.01.2021 у справі №916/2437/20 - 20.08.2021, підтвердженням чого є штамп на поштовому конверті, тобто поза межами процесуального строку на касаційне оскарження. В обґрунтування клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження заявник зазначає, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції від 10.06.2021 на адресу заявника касаційної скарги не надходила, а про зміст рішення дізнався з ЄДРСР 04.08.2021. Суд касаційної інстанції зазначає, що у рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак, такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності). Розглянувши вищевказане клопотання, суд касаційної інстанції визнає вказані у клопотанні підстави для поновлення строку неповажними, відтак вважає, що клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження з цих підстав не підлягає задоволенню, оскільки, можливість дізнатись про стан відомого скаржнику судового провадження залежала виключно від власного волевиявлення скаржника, який повинен був в розумні інтервали часу вживати всі необхідні заходи, щоб дізнатись про стан відомого йому судового провадження. Відносини щодо забезпечення доступу до судових рішень (рішень, судових наказів, постанов, вироків, ухвал), ухвалених судами загальної юрисдикції, та ведення Єдиного державного реєстру судових рішень регулюються Законом України "Про доступ до судових рішень" (який набрав чинності з 01.06.2006), ст.ст. 2, 4 якого встановлено, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Це право забезпечується офіційним оприлюдненням судових рішень на офіційному веб-порталі судової влади України в порядку, встановленому цим Законом. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України. При чому, згідно зі ст. 11 цього Закону, не пізніше 01.06.2006 року забезпечено постійне внесення до Єдиного державного реєстру судових рішень електронних копій судових рішень Верховного Суду України, вищих спеціалізованих судів, апеляційних та місцевих адміністративних судів, апеляційних та місцевих господарських судів, апеляційних загальних судів, а внесення судових рішень місцевих загальних судів - не пізніше 1 січня 2007 року. Враховуючи зазначене, скаржник не був позбавлений можливості ознайомитись із прийнятою Південно-західним апеляційним господарським судом постановою від 10.06.2021 в Єдиному державному реєстрі судових рішень, текст якої оприлюднено 15.06.2021, та раніше звернутись до Верховного Суду із касаційною скаргою в межах строків, визначених ст. 288 ГПК України, а звернувся тільки 20.08.2021. Оскільки скаржником не наведено достатнього обґрунтування поважності причин пропуску встановленого законом строку на касаційне оскарження, колегія суддів дійшла висновку, що клопотання Приватного підприємства "Юридично-консалтингова компанія "Аргумент плюс" про поновлення строку на касаційне оскарження постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.06.2021 та ухвали Господарського суду Одеської області від 23.02.2021 (попереднього засідання, визнання вимог кредиторів) та постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.01.2021 та ухвали Господарського суду Одеської області від 27.10.2020 (про відсторонення розпорядника майна Дарієнка В.Д.) у справі №916/2437/20 задоволенню не підлягає. Отже, Верховний Суд визнає неповажними наведені у касаційній скарзі підстави пропуску строку на касаційне оскарження. Відповідно до частини 3 статті 292 Господарського процесуального кодексу України в чинній редакції передбачено, що касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 288 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 293 цього Кодексу. Оскільки скаржником не доведено поважності причин пропуску встановленого законом строку на подання касаційної скарги, клопотання про поновлення строку подання касаційної скарги на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.06.2021 у справі № 916/2437/20 задоволенню не підлягає, а касаційна скарга підлягає залишенню без руху, з наданням скаржнику строку на усунення недоліків, а саме - навести інші поважні причини пропуску строку на касаційне оскарження з обґрунтуванням поважності підстав його пропуску та наданням доказів на їх підтвердження, виконати вимоги пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України та зазначити підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав) для оскарження кожного окремого судового рішення апеляційного господарського суду, шляхом подання до суду належних доказів на підтвердження повноважень уповноваженої особи засновників (учасників, акціонерів) боржника та доказів сплати судового збору у встановленому розмірі. 07.09.2021 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від ліквідатора боржника арбітражного керуючого Орлової Т.А. надійшли заперечення проти відкриття касаційного провадження у справі за касаційною скаргою Приватного підприємства "Юридично-консалтингова компанія "Аргумент плюс" у справі №916/2437/20, які мотивовані тим, що касаційна скарга Приватного підприємства "Юридично-консалтингова компанія "Аргумент плюс" подана не учасником справи №916/2437/20, оскільки не набув статусу уповноваженої особи засновників боржника, касаційна скарга не відповідає вимогам статті 288, 290 ГПК України щодо неповажності мотивів для поновлення строку на касаційне оскарження. Розглянувши доводи вищевказаних заперечень проти відкриття касаційного провадження у даній справі за касаційною скаргою, колегія суддів суду касаційної інстанції враховує зауваження щодо пропуску строку на касаційне оскарження, інші доводи будуть вирішені в ході розгляду касаційної скарги, у разі усунення недоліків, які допущені при поданні касаційної скарги, у встановлені судом строки. На підставі викладеного та керуючись статтями 174, 234, 290, 291 Верховний Суд, - У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Приватного підприємства "Юридично-консалтингова компанія "Аргумент плюс" на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.06.2021 та ухвалу Господарського суду Одеської області від 23.02.2021 (попереднього засідання, визнання вимог кредиторів) та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.01.2021 та ухвалу Господарського суду Одеської області від 27.10.2020 (про відсторонення розпорядника майна Дарієнка В.Д.) у справі №916/2437/20 залишити без руху.

2. Надати Приватному підприємству "Юридично-консалтингова компанія "Аргумент плюс" строк на усунення недоліків касаційної скарги протягом десяти днів з дня вручення ухвали.

3. Наслідки невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали встановлені статями 292, 293 Господарського процесуального кодексу України.

4. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню Головуючий О.В. Васьковський Судді В.Г. Пєсков В.Я. Погребняк