LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова 4824362/3685/20

від 15.09.2021 ·

справа № 362/3685/20 головуючий у суді І інстанції Марчук О.Л. провадження № 22-ц/824/8595/2021 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Фінагеєв В.О. П О С Т А Н О В А Іменем України 15 вересня 2021 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого судді Фінагеєва В.О., суддів Кашперської Т.Ц., Яворського М.А., за участю секретаря Гасюк В.В., розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 15 квітня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про виділ в натурі частки майна зі спільної сумісної власності,- В С Т А Н О В И В: У липні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом та з урахуванням уточнених позовних вимог просила виділити їй у власність в натурі частку майна зі спільної часткової власності 1/8 частину житлового будинку площею 83,2 кв.м., який знаходиться по АДРЕСА_1 , а саме житлову кімнату № 1-5 площею 15,8 кв.м. та житлову кімнату № 1-6 площею 9,7 кв.м. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що право власності на 1/8 частину житлового будинку за вказаною адресою належить ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину. Відповідно до довідки № 272 від 27 червня 2020 року у будинку зареєстровані позивач та відповідачі. ОСОБА_1 та ОСОБА_4 володіють житловим будинком на праві спільної часткової власності та кожній з них належить по 1/8 частині будинку. Між позивачем та відповідачами склалися непогані відносини, однак, існує майновий спір щодо порядку користування позивачем власністю. З моменту оформлення права власності на частку ОСОБА_1 просила відповідачів дооформити свою власність, визначити загальну вартість та викупити належну позивачу частку. Однак, добровільної згоди так і не досягнуто. Позивач проживає з трьома дітьми та чоловіком у місті Києві в орендованій квартирі. Теперішній майновий стан потребує фінансового вирішення питання. Підставою звернення до суду є недосягнення добровільної згоди на виділ частки позивача в натурі зі спільної сумісної власності. Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 15 квітня 2021 рокуу задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції через неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити. В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач зазначає, що відповідачі ігнорують вирішення спору щодо права власності на спільне майно. Позивач виконує свої зобов`язання щодо утримання спільного майна, зареєструвала в установленому законом порядку свою частину в Єдиному державному реєстрі прав на нерухоме та рухоме майно. Позивач зазначила всі обставини та надала всі наявні у неї докази на підтвердження позовних вимог. Технічний паспорт на будинок у ОСОБА_1 відсутній, оскільки за відомою позивачу інформацією він знаходиться у ОСОБА_4 . У заяві позивач зазначала, що планує понести витрати, пов`язані з замовленням висновку щодо технічної можливості поділу об`єкту нерухомого майна або висновку щодо технічної можливості поділу об`єкту нерухомого майна. Однак, суд проігнорував дослідження даних доказів та не забезпечив їх обґрунтування у судовому рішенні. Позов був розглянутий судом неналежним чином, права позивача на розпорядження майном були проігноровані, а процесуальні права щодо судового захисту були грубо порушені. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з наступного. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судом встановлено, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 06 липня 2020 року ОСОБА_1 та ОСОБА_4 є власниками 1/8 частини кожна житлового будинку АДРЕСА_1 (а.с.120). Відповідно до довідки про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб від 27 червня 2020 року у будинку по АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (а.с.61). Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що не підтверджено відповідними доказами той факт, що житлові кімнати № 1-5 і № 1-6 складають і відповідають 1/8 частині будинку АДРЕСА_1 , що належать відповідачу. Позов є безпідставним і необґрунтованим. Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав. Відповідно до вимог ст. 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із зазначенням частки кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. Згідно з вимогами ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації. Звертаючись до суду з позовом про виділ в натурі частки майна зі спільної сумісної власності, позивач вказує на те, що сторони є співвласниками будинку по АДРЕСА_1 та не можуть досягти згоди щодо користування будинком. Частиною першою статті 364 ЦК України передбачено право співвласника на виділ у натурі частки з майна, що є у спільній частковій власності. За змістом цієї норми виділ частки зі спільного майна - це перехід частини цього майна у власність учасника спільної власності пропорційно його частки в праві спільної власності й припинення для цієї особи права на частку у спільному майні. Вид майна, що перебуває у спільній частковій власності, впливає на порядок виділу з нього частки. Відповідно до ч. 2 ст. 364 ЦК України якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Порядок проведення робіт з поділу, виділу та розрахунку часток жилих будинків, будівель, споруд, іншого нерухомого майна при підготовці проектних документів щодо можливості проведення цих робіт визначається Інструкцією щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об`єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 18 червня 2007 року № 55 (далі - Інструкція). Так, згідно з пунктами 1.2, 2.2, 2.4 цієї Інструкції поділ та виділ частки в натурі здійснюється відповідно до законодавства з наданням висновку щодо технічної можливості поділу об`єкта нерухомого майна або висновку щодо технічної можливості виділу в натурі частки з об`єкта нерухомого майна. Поділ на самостійні об`єкти нерухомого майна провадиться відповідно до законодавства з наданням кожному об`єкту поштової адреси. Поділ на самостійні об`єкти нерухомого майна повинен відповідати умовам, що передбачені чинними будівельними нормами. Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Заявляючи вимоги про виділ в натурі частки зі спільного майна, ОСОБА_1 не надала суду жодних доказів того, що такий виділ можливий з технічної точки зору, а також що він буде відповідати державним будівельним та санітарним нормам. Крім того, зазначаючи відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , позивач не надала суду доказів того, що вказані особи є співвласниками житлового будинку щодо якого виник спір. Враховуючи зазначене, висновки суду першої інстанції щодо відсутності підстав для виділу в натурі частки майна зі спільної власності відповідають фактичним обставинам справи, судом повно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, що у відповідності до ст. 375 ЦПК України є підставою для залишення рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційної скарги без задоволення. На підставі викладеного та керуючись статтями 374, 375, 381, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 15 квітня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Повне судове рішення складено 17 вересня 2021 року. Головуючий Фінагеєв В.О. Судді Кашперська Т.Ц. Яворський М.А.

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»