Постанова Миколаївський апеляційний суд № 469/850/18

15.09.21 22-ц/812/1524/21 Провадження №22-ц/812/1524/21 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 15 вересня 2021 року м. Миколаїв Миколаївський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: головуючого судді -Бондаренко Т.З., суддів - Крамаренко Т.В., Темнікової В.І., із секретарем судового засідання -Біляєвою В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 469/850/18 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Березанського районного суду Миколаївської області від 11 травня 2021 року, ухвалене під головуванням судді Гапоненко Н.О., в приміщенні того ж суду, за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,- В С Т А Н О В И В: В липні 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Позивач зазначав, що 25 жовтня 2017 року близько 06.15 години в с.Коблеве Березанського району Миколаївської області сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Renault Duster», державний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 та пішохода ОСОБА_3 , у результаті чого дружина позивача ОСОБА_3 отримала тілесні ушкодження, від яких померла у лікарні ІНФОРМАЦІЯ_1 . 27 лютого 2018 року кримінальне провадження за вказаним фактом закрите у зв`язку із відсутністю в діях водія ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України. Цивільно-правова відповідальність транспортного засобу «Renault Duster», державний номер НОМЕР_1 , на момент скоєння ДТП була застрахована ТДВ СК «Альфа- Гарант». На організацію проведення поховання дружини позивач витратив 20307 грн., з яких 7000 грн. на поховання, 13307 грн. на поминальний обід, на спорудження надгробного пам`ятника позивачем затрачено 17700 грн.. 14 лютого 2019 року страховою компанією проведено виплату позивачеві страхового відшкодування у розмірі 45 400 грн. та пізніше виплачено ще 17700 грн. за спорудження надгробного пам`ятника. У зв`язку із тим, що страховик здійснив часткове відшкодування майнової шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, позивач вважає, що він має право на стягнення з відповідача різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою. Крім того, посилаючись на те, що смерть дружини спричинила позивачеві глибокі моральні страждання, зумовлені глибокими емоційними переживаннями з приводу втрати єдиної рідної йому людини позивач страждає хронічним захворюванням та після смерті дружини у нього вимушено змінився звичайний спосіб життя, через свою хворобу не міг працювати, дружина матеріально забезпечувала сім`ю, після її смерті він залишився без засобів існування, позивач вважає, що внаслідок смерті дружини від дій відповідача йому завдано моральну шкоду у сумі 100000 грн. Оскільки страховою компанією йому відшкодовано моральну шкоду у сумі 38400 грн., підлягає стягненню з відповідача моральна шкода у розмірі 61600,00 грн. Посилаючись на вказане та уточнюючи свої позовні вимоги всього позивач просив сягнути з ОСОБА_1 74907 грн., з яких 13307 грн. матеріальної шкода та 61600 грн. моральної шкоди. Рішенням Березанського районного суду Миколаївської області від 11 травня 2021 року позовні вимоги задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 80068 грн. з яких 13307 грн. матеріальної шкоди в рахунок завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, 61600 грн. моральної шкоди та 5161 грн. правничої допомоги. Розподілено судовий збір. Рішення районного суду мотивовано тим, що внаслідок ДТП, яка сталася з вини відповідача, позивачу завдано матеріальні збитки та моральна шкода в розмірі 100000 грн., однак, враховуючи що страховою компанією збитки відшкодовані не в повному розмірі, тому частина збитків, яка не включена до страхової виплати, підлягає стягненню з відповідача, як заподіювача шкоди. Не погоджуючись з рішенням суду відповідач подав апеляційну скаргу в якій посилався на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Апеляційна скарга мотивована тим, що кримінальне провадження відносно ОСОБА_1 закрите у зв`язку із відсутністю в його діях, як водія, складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд дійшов наступного. Згідно ч.ч.1,2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до частин 1,2,5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Оскаржуване рішення не в повній мірі відповідає вказаним вимогам. Як вбачається з матеріалів справи, а саме з витягу із кримінального провадження № 12017150150000721 від 25 жовтня 2017 року слідує, що 25 жовтня 2017 року до ЧЧ Березанського ВП ОВП ГУНП в Миколаївській області надійшло телефонне повідомлення про те, що в с. Коблеве Березанського району Миколаївської області сталася ДТП за участю автомобіля «Renault Duster», державний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 та пішохода ОСОБА_3 , у результаті якої пішохід ОСОБА_3 отримала тілесні ушкодження у вигляді чисельних переломів черепа та важкого забою головного мозку, про що внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань з правовою кваліфікацією за ч.1 ст.286 КК України (а.с.14). Постановою про перекваліфікацію від 27 жовтня 2017 року кваліфікацію кримінального правопорушення змінено з ч.1 ст.286 КК України на ч.2 ст.286 КК України, оскільки від отриманих тілесних ушкоджень пішохід ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуваючи у хірургічному відділенні Березанської ЦРЛ померла (а.с.10, 37). Висновком експерта №3180 від 22 грудня 2017 року втановлено наявність алкоголю в крові 1,06 промілле. Як вбачається з постанови старшого слідчого в ОВС відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУ НП Шмарко А.О. від 27 лютого 2018 року, кримінальне провадження №12017150150000721 від 25 жовтня 2017 року за фактом дорожньо-транспортної пригоди, що сталася в с.Коблеве неподалік базарної площі та Коблівської сільської ради за участі автомобіля «Renault Duster», державний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 та пішохода ОСОБА_3 , закрито у зв`язку з відсутністю в діях водія ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення. Слідчим встановлено, що у дорожній ситуації, що склалася на момент ДТП, водій ОСОБА_1 не мав технічної можливості запобігти наїзду на пішохода (а.с.11-13). Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, власником автомобіля «Renault Duster», державний номер НОМЕР_1 , на момент ДТП був відповідач ОСОБА_1 , який і керував вказаним автомобілем. Цивільно-правова відповідальність транспортного засобу «Renault Duster» д.н. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 на момент скоєння ДТП була застрахована ТДВ СК «Альфа- Гарант» (а.с.120). Позивач ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на момент ДТП перебували у шлюбі, що підтверджено копією паспорта позивача, копією свідоцтва про шлюб, довідкою з місця проживання (а.с.9, 71). Відповідно до п.3 ч.2 ст.11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди. Відповідно до ч.1 ст.22 Цивільного кодексу України, особа, яка зазнала збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. На підставі ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. На підставі ч.1, п.1 ч.2 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадку, зокрема, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки. Відповідно до ст.1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. У частині 3 ст.1193 ЦК України зазначено, що вина потерпілого не враховується у разі відшкодування додаткових витрат, передбачених частиною першою статті 1195 ЦК України, у разі відшкодування шкоди, завданої смертю годувальника, та у разі відшкодування витрат на поховання. Відповідно до Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01 березня 2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини. Згідно зі статтями 7, 8 Закону України «Про страхування» страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів в Україні здійснюється обов`язково. Страхова компанія при настанні страхового випадку сплачує страхувальнику страхове відшкодування, застрахованій або іншій третій особі. За правилами ст.ст.979, 988 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату). Страховик зобов`язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором. Відповідно до ст.22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. Згідно зі ст.27.3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі Закон) страховик відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами. Страховик здійснює відшкодування особі, яка здійснила витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, за умови надання страховику документів, що підтверджують такі витрати, та пред`явлення оригіналу свідоцтва про смерть. Загальний розмір такого відшкодування стосовно одного померлого не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку (ст.27.4 вказаного Закону). Відповідно до наданих позивачем доказів ним сплачено кошти: за накладною №4 від 26 жовтня 2017 року на організацію і проведення поховання своєї дружини 7000 грн., за накладною №49 від 29 вересня 2018 року на спорудження надгробного пам`ятника - 17700 грн., за накладною 27 жовтня 2017 року та чеком кафе «Смачно» за поминальний обід - 13307 грн. (а.с.94-96). Як вбачається із відповіді страхової компанії від 25 лютого 2019 року (а.с.121), на підставі ст.27.3Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та з врахуванням розміру мінімальної заробітної плати на 25 жовтня 2017 року, яка становила 3200 грн., страховою компанією визначено суму відшкодування морального збитку у розмірі 38400 грн. та за поховання - 7000,00 грн., які сплачено позивачу всього у сумі 45400,00 грн.; відшкодування на спорудження надгробного пам`ятника в сумі 17700 грн. страховою компанією виплачено після встановлення пам`ятника. Отримання коштів від страхової компанії та їх сума підтверджується випискою про надходження коштів на позивача в АТ КБ «ПриватБанк». В позовній заяві, яка була уточнена, ОСОБА_2 вказував на те, що внаслідок ДТП якою спричинено смерть дружини, йому заподіяно моральну шкоду яку він оцінює в 100000 грн., враховуючи часткове відшкодування моральної шкоди страховою компанією, просив стягнути її в розмірі 61600 грн., а також в рахунок витрат на поховання, стягнути 13307 грн. вартості поминального обіду, так як вказана сума не відшкодована страховиком. Згідно зі статтею 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Відповідно до статті 1201 ЦК України особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов`язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, ці витрати. Допомога на поховання, одержана фізичною особою, яка зробила ці витрати, до суми відшкодування шкоди не зараховується. Разом із тим, відповідно до ст.2 Закону України «Про поховання та похоронну справу» поховання померлого - це комплекс заходів та обрядових дій, які здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом або урни з прахом у могилу або колумбарну нішу, облаштування та утримання місця поховання відповідно до звичаїв та традицій, що не суперечить законодавству. Під комплексом заходів та обрядових дій розуміється, зокрема, організація поховання померлого і проведення у зв`язку з цим ритуальних послуг відповідно до місцевих умов. Тобто, виходячи із визначення поняття поховання, відповідно до закону, до таких витрат можна віднести ті, які здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом у могилу. Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що витрати на проведення поминальних обідів, які проводяться після поховання, не підлягають відшкодуванню згідно з вимогами наведеного закону. В той же час, районний суд хоча і послався на наведену норму, проте витлумачив її не вірно та безпідставно стягнув 13307 грн. понесених позивачем витрат на поминальний обід, тоді як таке не передбачено законом. Відповідно до ст.23 ЦК України потерпілі мають право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення їх прав. Моральна шкода полягає у фізичному болі та стражданнях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, в душевних стражданнях, спричинених протиправною поведінкою відносно самої особи, членів її сім`ї або близьких родичів, тощо. Пунктом 1 ч.2 ст.1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки. У п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року з відповідними змінами «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» зазначено, що розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Вирішуючи вимоги щодо стягнення моральної шкоди, районний суд дійшов правильного висновку, що така шкода заподіяна позивачу смертю рідної йому людини, його дружини та підлягає стягненню з відповідача. Визначаючи розмір заподіяної моральної шкоди, районний суд правильно врахував душевні та психічні страждання позивача, глибокі емоційні переживання, погіршення стану його здоров`я, вимушені зміни способу його житті та необхідність докладання додаткових зусиль для організації життя. Крім цього, районний суд також зазначив про врахування всіх обставини справи, і вважав що в якості компенсації моральної шкоди слід вважати суму 100000 грн. Проте, судом не зазначено, які саме конкретні обставини справи ним було враховано. В той же час, обставини даної справи свідчать про відсутність вини в діях відповідача, що не виключає його відповідальність щодо відшкодування заподіяної шкоди, проте впливає на розмір моральної шкоди, також про те, що загибла перетинала проїзну частину дороги у безпосередній близькості до рухаючогося автомобіля під керуванням відповідача, наявність вмісту алкоголю в крові загиблої. За вказаних обставин, колегія суддів вважає за необхідне розмір моральної шкоди визначити в сумі 50000 грн. Так з урахуванням вже виплачених страховою компанією позивачеві 38400 грн., з відповідача підлягає стягненню моральна шкода в розмірі 11600 грн. За такого, враховуючи, що судом не вірно застосовано норму матеріального права в частині стягнення витрат на поминальний обід, як витрат на поховання, та не повне з`ясування обставин, що мають значення для справи при визначенні розміру моральної шкоди, яка підлягає стягненню з відповідача, оскаржуване рішення районного суду підлягає відповідно в частині стягнення витрат на поховання скасуванню з відмовою в задоволенні вказаних позовних вимог, а в частині стягнення моральної шкоди зміні, стягнувши з відповідача на користь позивача в рахунок відшкодування моральної шкоди. Також, районний суд вирішуючи питання про розподіл судових витрат. Частиною 13 ст. 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. В силу ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи, що апеляційним судом рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині, є підстави для розподілу судових витрат, а саме для стягнення судового збору на користь держави в розмірі 112,36 грн. Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Березанського районного суду Миколаївської області від 11 травня 2021 року в частині стягнення матеріальної шкоди скасувати, в частині стягнення моральної шкоди, судових витрат та загальної суми стягнення змінити. В задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди завданої дорожньо-транспортною пригодою відмовити. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) моральну шкоду в розмірі 11600 грн. та витрати на надання правничої допомоги у сумі 5161грн. Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у сумі 112,36 грн. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до вимог ст. 389 ЦПК України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту, 20 вересня 2021 року. Судді: Т.З.Бондаренко Т.В.Крамаренко В.І.Темнікова