Постанова 4855 № 640/10274/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/10274/19 Головуючий у І інстанції - Кузьменко В.А. Суддя-доповідач - Губська Л.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 вересня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючого судді: Губської Л.В., суддів: Епель О.В., Карпушової О.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 грудня 2020 рок у справі за адміністративним позовом Інформаційного агентства до Головного управління ДФС у м.Києві про визнання протиправним та скасування рішення,- В С Т А Н О В И В: Інформаційне агентство звернулось до суду з даним позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДФС у м.Києві від 22.04.2019 №0007384208, яким за несвоєчасну сплату єдиного внеску застосовано штрафні санкції та нараховано пеню в сумі 84 709, 42 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем було здійснено всі необхідні дії щодо своєчасного виконання свого податкового обов`язку з перерахунку єдиного внеску за період з листопада 2015 року по лютий 2017 року, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями. Позивач наголошує, що допущення помилки під час перерахування ним суми грошового зобов`язання з єдиного соціального внеску у строк встановлений законом, має кваліфікуватися як дія, хоча і помилкова, а тому не може слугувати підставою для притягнення його до відповідальності за несплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 грудня 2020 року адміністративний позов задоволено у повному обсязі. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що суми зараховуються на єдиний казначейський рахунок, тому перерахування позивачем єдиного соціального внеску на інший рахунок органу доходів і зборів під час сплати суми зобов`язання не є правовою підставою для висновку про несплату/несвоєчасну сплату єдиного соціального внеску у визначений Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» строк, та, відповідно, для застосування на його підставі штрафних (фінансових) санкцій та пені. Не погоджуючись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким у задоволені адміністративного позову відмовити у повному обсязі. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що позивачем належним чином не виконувались норми ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», а саме сплачено з порушенням законодавчо встановленого строку, а тому рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені від 22.04.2019 №0007384208 є правомірним і таким, що відповідає нормам чинного законодавства. Апелянт наголошує, що у разі перерахування сум єдиного внеску на невірні розрахункові рахунки платник єдиного внеску зобов`язаний був звернутись із заявою про перерахування коштів на відповідний рахунок, і саме ця обставина може кваліфікуватися як дія платника єдиного внеску, вчинена з метою своєчасної сплати єдиного внеску. Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін та зазначає про безпідставність доводів, викладених в апеляційній скарзі. Згідно п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Так, судом установлено і підтверджується матеріалами справи, що рішенням Головного управління ДФС у м.Києві про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 22.04.2019 №0007384208 на підставі ч. 9 та п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» до Центрального друкованого органу Міністерства оборони України журнал «Військо України» (ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.08.2019 року замінено первинного позивача - Центральний друкований орган Міністерства оборони України журнал «Військо України» його правонаступником - Інформаційним агентством) застосовано штраф у розмірі 74 181,79 грн. (20% з 01 січня 2015 року), за період з 21.11.2015 по 22.02.2017 та нараховано пеню у розмірі 7 527,63 грн. (0,1% від суми недоїмки). Не погодившись з таким рішенням відповідача, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду. Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що позивачем своєчасно сплачено (перераховано) єдиний внесок до державного бюджету, проте не на відповідний рахунок, а отже, в даному випадку відсутні підстави для застосування штрафу та пені відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування». Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Так, згідно з п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (далі - Закон № 2464) єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування. Положеннями ч. 2 ст. 8 та ст. 12 Закону № 2464 визначено, що єдиний внесок не входить до системи оподаткування. Завданнями центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є забезпечення адміністрування єдиного внеску шляхом його збору, ведення обліку надходжень від його сплати та здійснення контролю за сплатою єдиного внеску. Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 6, п. 8 ст. 9 Закону № 2464 платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у п.п. 4 і 5 ч. 1 ст. 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця. Відповідно до п. 11 ст. 9 Закону № 2464 у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом. Нарахування штрафу і пені за несплату або несвоєчасну сплату страхувальниками страхових внесків передбачено ст. 25 № 2464, відповідно до ч. 10 якої на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу. Згідно з п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону № 2464 орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску штрафні санкції за неперерахування або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум. Відтак, штрафні санкції та нарахування пені застосовуються у разі несплати (неперерахування) або несвоєчасної сплати (несвоєчасного перерахування) єдиного внеску. Як зазначено в акті перевірки, згідно інтегрованих карток платника податку по єдиному внеску в травні-листопаді 2014, січні-квітні 2015 року, листопаді-грудня 2015 року, січні-грудні 2016 року, січні-лютому 2017 року встановлена несвоєчасна сплата єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. В позовній заяві позивач зазначає, що єдиний соціальний внесок сплачено ним своєчасно та у повному обсязі. На підтвердження даного факту ним подано відповідні платіжні доручення. Проте, позивач звертає увагу, що при формуванні платіжних доручень на сплату єдиного соціального внеску було помилково зазначено рахунок Державного казначейства України №37199201012659 замість рахунку №37198202012659. Судом першої інстанції встановлено, що дійсно в платіжних дорученнях зазначено рахунок Державного казначейства України №37199201012659, призначений для сплати єдиного внеску, нарахованого на суми зарплати, винагороди за договорами ЦПХ, допомоги по тимчасовій непрацездатності. Водночас, єдиний внесок необхідно було сплатити на рахунок № НОМЕР_1 , призначений для сплати єдиного внеску, нарахованого на суми грошового забезпечення військовослужбовців. Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що для підтвердження факту несплати єдиного внеску, як і узгодженої суми грошового зобов`язання необхідно встановити, що платник єдиного внеску не вчиняв дій, спрямованих на перерахування єдиного внеску до державного бюджету. Здійснення помилки під час перерахування єдиного внеску до державного бюджету в строк, встановлений п. 1 ч. 2 ст. 6, п. 8 ст. 9 Закону № 2464 має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова. Відтак дії, які не містять ознак бездіяльності платника єдиного внеску при його сплаті, не можуть бути підставою для застосування штрафів, передбачених п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону № 2464. За таких обставин помилкове визначення розрахункового рахунку в платіжному дорученні під час сплати суми збору не є достатньою правовою підставою для висновку про несплату позивачем необхідної суми єдиного внеску у визначений Законом № 2464 строк, а відтак і для застосування штрафних (фінансових) санкцій, і відповідно для нарахування пені. Зазначений висновок відповідає правовій позиції викладеній у постанові Верховного Суду України від 21.02.2018 по справі №813/1008/16. Враховуючи викладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог Інформаційного агентства. Отже, рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, наявні підстави для часткового задоволення позовних вимог. Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийняте рішення відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і не підлягає скасуванню. Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві - залишити без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 грудня 2020 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду. Головуючий-суддя: Л.В. Губська Судді: О.В. Епель О.В. Карпушова