Постанова 4803 № 208/4640/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/5827/21 Справа № 208/4640/19 Суддя у 1-й інстанції - Похваліта С. М. Суддя у 2-й інстанції - Деркач Н. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 вересня 2021 року м. Дніпро Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючої судді Деркач Н.М., суддів: Ткаченко І.Ю., Пищиди М.М., за участю секретаря Усик А.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі апеляційні скарги ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю «КАШКАН ЛОГІСТИК» на рішення Заводського районного суду м.Дніпродзержинська від 12 січня 2021 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «КАШКАН ЛОГІСТИК» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв`язку з затримкою видачі трудової книжки, зобов`язання видати трудову книжку , - В С Т А Н О В И В: У липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, який уточнював під час розгляду справи, та в обгрунтування якого зазначив, що з 13 червня 2018 року по 31 січня 2019 рік він знаходився у трудових відносинах з відповідачем. З 31 січня 2019 року звільнився за згодою сторін і того ж дня покинув територію України. При цьому, відповідачем при звільненні позивача не було виплачено заробітну плату за січень 2019 рік та не направлено трудову книжку. Повернувшись в Україну 02 травня 2019 року, позивач направив відповідачу заяву з вимогою про виплату заборгованості по заробітній платі та направлення трудової книжки, але вказана заява відповідачем була проігнорована. ОСОБА_1 зазначив, що звернувся з даним позовом у межах тримісячного строку з моменту письмового звернення до колишнього роботодавця з вимогою про повернення трудової книжки та виплати заборгованості із заробітної плати. Враховуючи відсутність позивача в останній день на роботі та пред`явлення ним вимоги про виплату заборгованості і повернення трудової книжки лише 16 травня 2019 року, сума заборгованості розраховується з 17 травня 2019 року по 11 грудня 2020 року з урахуванням середньоденної заробітної плати позивача, яка складає 239,9 грн, та становить 94 760,5 грн. На підставі наведеного позивач просив суд зобов`язати ТОВ «КАШКАН ЛОГІСТИК» надіслати поштовим відправленням з описом вкладення його трудову книжку із записами про прийом та звільнення з роботи за згодою сторін на адресу: АДРЕСА_1 . Стягнути з ТОВ «КАШКАН ЛОГІСТИК» на користь позивача 3 419,90 грн. - заборгованість по заробітній платі за січень 2019 року; середньомісячну заробітну плату за час затримки видачі трудової книжки та вимушеного прогулу, а також невиплати заробітної плати в день звільнення за період з 01 лютого 2019 року по день ухвалення судового рішення із розрахунку середньоденної заробітної плати у розмірі 239,90 грн., допустити до негайного виконання рішення суду в межах заробітної плати за один місяць, судові витрати покласти на відповідача. Рішенням Заводського районного суду м.Дніпродзержинська від 12 січня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ТОВ «КАШКАН ЛОГІСТИК» задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 3 419 грн. 90 коп. заробітну плату за січень 2019 року, 3 419 грн. 90 коп. середній заробіток за час затримки розрахунку. Вирішено питання про стягнення судового збору. В іншій частині позову ОСОБА_1 відмовлено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати у цій частині та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі. В обгрунтування апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначив, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про отримання ним 31.01.2019 року трудової книжки та необгрунтовано зменшив розмір суми середнього заробітку, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача. В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Так, апелянт зазначає, що позивачем при зверненні до суду з даним позовом про стягнення сум з відповідача пропущено строк позовної давності, а також судом залишено поза увагою, що згідно висновку експерта допускається можливість, що підпис у відомості про отримання грошових коштів, належить позивачеві. Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до ст.367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду у межах доводів апеляційних скарг та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу позивача задовольнити частково, апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, виходячи з наступного. Судом встановлено, що з 13 червня 2018 року по 31 січня 2019 року позивач ОСОБА_1 знаходився у трудових відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «КАШКАН ЛОГІСТИК» на посаді агента торговельного Дніпровського підрозділу Торговельного відділу ЛУКАС Товариством з обмеженою відповідальністю «КАШКАН ЛОГІСТИК», що підтверджується копією наказу № 173-к про прийняття на роботу від 12 червня 2018 року. Відповідно до наказу № 38-К про припинення трудового договору позивача звільнено 31 січня 2019 року на підставі ст. 36 п.1 КЗпП України за угодою сторін. У січні 2019 року позивачу нараховано 6 036,75 грн., що вбачається з Індивідуальної відомості про застраховану особу, форма ОК-7 видана пенсійним фондом України. 06 травня 2019 року позивач звернувся до відповідача із заявою про направлення йому Укрпоштою трудової книжки із записами про прийом та звільнення з роботи у Товаристві з обмеженою відповідальністю «КАШКАН ЛОГІСТИК», перерахування боргу по заробітній платі та компенсації за невикористану відпустку. Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 посилався на те, що при звільненні він не отримав трудову книжку, а також відповідачем не було проведено кінцевий розрахунок. Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано доказів неотримання ним трудової книжки при звільненні. Відповідачем при звільненні позивача останньому не була виплачена заробітна плата за січень 2019 рік. При цьому, при стягненні середнього заробітку судом враховано співмірність йому невиплаченої суми. Крім того, судом дано оцінку доводам відповідача щодо пропуску позивачем строку позовної давності. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Відповідно до вимог п.1 ч.1 ст. 36 КЗпП України, підставами припинення трудового договору є угода сторін. Стаття 47 КЗпП України визначає обов`язок власника або уповноваженого ним органу провести розрахунок з працівником і видати йому трудову книжку, за якою власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов`язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи. В інших випадках звільнення копія наказу видається на вимогу працівника. Згідно до п.4 Наказу «Про затвердження Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників», № 58 від 29 липня 1993 року зареєстрованої в Міністерстві юстиції України, у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів. Власник або уповноважений ним орган зобов`язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення. При затримці видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові сплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу. Днем звільнення в такому разі вважається день видачі трудової книжки. Про новий день звільнення видається наказ і вноситься запис до трудової книжки працівника. Раніше внесений запис про день звільнення визнається недійсним у порядку, встановленому пунктом 2.10 цієї Інструкції. Якщо працівник відсутній на роботі в день звільнення, то власник або уповноважений ним орган в цей день надсилає йому поштове повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки. Пересилання трудової книжки поштою з доставкою на зазначену адресу допускається тільки за письмовою згодою працівника. Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 був звільнений на підставі наказу № 38-К про припинення трудового договору 31 січня 2019 року за ст. 36 п.1 КЗпП України. Згідно з записом у Книзі обліку руху трудових книжок і вкладишів до неї, позивачем була отримана трудова книжка в день звільнення 31 січня 2019 року, про що останній розписався в книзі. Посилання позивача на те, що він не отримував трудову книжку та не розписувався за її отримання спростовуються висновком судової почеркознавчої експертизи № 5494-19, яким встановлено, що підпис від мені ОСОБА_2 в Книзі обліку руху трудових книжок і вкладишів до них працівників Дніпропетровського підрозділу Товариства з обмеженою відповідальністю «КАШКАН ЛОГІСТИК» під порядковим номером запису 129 в графі «Розписка працівника в отриманні трудової книжки» виконаний самим ОСОБА_1 (п.2 висновку). З наведених підстав колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог про зобов`язання відповідача направити позивачу трудову книжку, а також стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. Доводи апеляційної скарги про неотримання позивачем трудової книжки не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи. Посилання апелянта на те, що у день отримання трудової книжки він знаходився за межами України, були предметом дослідження у суді першої інстанції, їм дана належна правова оцінка. Що стосується позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з відповідача невиплаченої при звільненні заробітної плати, то колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для їх задоволення з огляду на наступне. Відповідно до вимог ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму. Матеріалами справи встановлено, що відповідачем під час звільнення не були виконані вимог ст. 116 КЗпП України, позивачу не була виплачена заробітна плата за січень 2019 рік. Відповідно до висновку експерта № 5494-19 судової почеркознавчої експертизи не вдалося встановити, чи належить позивачу підпис у встановленому аркуші до додатку № 100 від 31 січня 2019 року в графі «Підпис про одержання» (за одержання коштів у сумі 3 419,90 грн.), тобто доказів випалти ОСОБА_1 зазначеної суми відповідачем не надано, а тому вказана сума правильно стягнута судом першої інстанції на користь позивача. Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що судом залишено поза увагою, що згідно висновку експерта допускається можливість, що підпис у відомості про отримання грошових коштів, належить позивачеві, не можуть бути підставою для скасування законного рішення, оскільки рішення не може грунтуватися на припущеннях, усі обставини повинні бути доведені належними доказами. Встановивши факт невиплати позивачу при звільненні заробітної плати за 1 місяць, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення середнього заробітку, виходячи з того, що відповідальність за затримку розрахунку при звільненні встановлює стаття 117 КЗпП України. Так, у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору. Встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв встановлення справедливого та розумного балансу між інтересами звільненого працівника та його колишнього роботодавця (такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц). Суд може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, і таке зменшення має залежати від розміру недоплаченої суми (висновок Верховного Суду України, висловлений у постанові від 27 квітня 2016 року у справі № 6-113цс16). При цьому, необхідно враховувати розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення, період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум, імовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника. Інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність можливого розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні. Встановивши, що сума заробітної плати, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 3 419,90 грн., суд першої інстанції, на думку колегії суддів, дійшов правильного висновку про стягнення з підприємства на користь ОСОБА_1 середнього заробітку у сумі 3 419,90 грн. Доводи апеляційної скарги позивача в цій частині висновків суду не спростовують. Також апеляційний суд вважає безпідставними доводи апеляційної скарги відповідача про пропуск позивачем строку позовної давності з огляду на те, що позивачем заявлені вимоги про стягнення заробітної плати, а відповідно до вимог ст. 233 КЗпП України працівник має право звернутися до суду без обмеження будь-яким строком. Що стосується розподілу судових витрат, то, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, та беручи до уваги пропорційність розподілу судових витрат, апеляційний суд вважає за необхідне стягнути з ТОВ «КАШКАН ЛОГІСТИК» на користь ОСОБА_1 1435, 52 грн. за проведення експертизи. Керуючись ст.ст. 268, 367, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «КАШКАН ЛОГІСТИК» залишити без задоволення. Рішення Заводського районного суду м.Дніпродзержинська від 12 січня 2021 року скасувати в частині розподілу судових витрат та ухвалити в цій частині нове рішення. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КАШКАН ЛОГІСТИК» на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі 1435, 52 грн. В іншій частині рішення суду залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Судді: Н.М. Деркач І.Ю. Ткаченко М.М.Пищида