Постанова 4850 № 200/4/21-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 вересня 2021 року справа №200/4/21-а приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15 Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Компанієць І.Д. (суддя-доповідач), суддів Міронової Г.М., Сіваченка І.В., розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 10 лютого 2021 року у справі № 200/4/21-а (головуючий І інстанції Циганенко А.І. ) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії ,- УСТАНОВИВ: Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив: - визнати протиправними дії відповідача щодо відмови позивачу у виплаті допомоги на поховання; - зобов`язати відповідача виплатити позивачу допомогу на поховання пенсіонера в розмірі двомісячного грошового утримання судді у відставці, яке на момент смерті отримувала ОСОБА_2 . В обґрунтування позовних вимог зазначив, що у зв`язку зі смертю матері, яка отримувала довічне грошове утримання судді у відставці, звернувся до відповідача із заявою про виплату допомоги на поховання, додавши при цьому всі необхідні документи. Відповідач відмовив у виплаті допомоги, зазначивши при цьому, що виплата допомоги на поховання суддів у відставці, які перебували на обліку, як отримувачі довічного грошового утримання та померли, здійснюється в межах бюджетних асигнувань відповідного суду. Вважає відмову відповідача протиправною та такою, що порушує норми Конституції України та Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 10 лютого 2021 року у задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти постанову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Обґрунтування апеляційної скарги. Апеляційна скарга обґрунтована доводами, аналогічними тим, що викладені в позовній заяві. Крім того, апелянт зауважив, що посилання на п. 7 ст. 150 Закону України №1402-VIII, відповідно до яких головні розпорядники коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів забезпечують здійснення судами видатків на поховання та увічнення пам`яті суддів, у тому числі суддів у відставці, у межах видатків , передбачених для судів у державному бюджеті на відповідний рік, не доводять правомірність дій відповідача. Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги. Сторони про дату та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, відповідно до ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу у порядку письмового провадження. Суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, розглядаючи апеляційну скаргу в межах викладених доводів, встановив наступне. Фактичні обставини справи. ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , отримувала довічне грошове утримання судді у відставці. Дані обставини визнаються сторонами та не є спірними. 08 грудня 2020 року позивач звернувся до Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області з заявою №7507 про виплату допомоги на поховання у зв`язку із смертю пенсіонера (а.с. 27). 08 грудня 2020 року Покровським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України Донецької області прийнято рішення №7507 про відмову у виплаті допомоги на поховання з посиланням на пункт 7 статті 150 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (а.с. 26). Спірним питанням цієї справи є правомірність рішення відповідач про відмову у виплаті допомоги на поховання. Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, дійшов висновку, що чинним законодавством для осіб, які здійснили поховання та увічнення пам`яті суддів та суддів у відставці, встановлено інші соціальні гарантії, ніж ті, що передбачені Законом №1058-IV для пенсіонерів, тому рішення відповідача про відмову у виплаті такої допомоги є правомірним. Оцінка суду. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. За змістом статті 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV (далі-Закон №1058-IV) пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом. Пунктами 8, 11 ч. 5 ст. 48 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року № 1402-VІІІ (далі-Закон №1402-VІІІ), у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що незалежність судді забезпечується, зокрема, його належним матеріальним та соціальним забезпеченням, а також правом судді на відставку. Відповідно до ст.142 Закону №1402-VІІІ судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 роки, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», виплачується пенсія або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України. Конституційний Суд України у Рішенні від 8 червня 2016 року №4-рп/2016 зазначив, що конституційний статус суддів, які здійснюють правосуддя, та суддів у відставці передбачає їх належне матеріальне забезпечення, яке повинне гарантувати здійснення справедливого, незалежного, неупередженого правосуддя (абзац десятий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини). Гарантуючи незалежність суддів, держава зобов`язується її забезпечити, зокрема, через матеріальний і соціальний захист, що включає гарантію виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці. При цьому, у рішенні від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005 Конституційний Суд України визначив щомісячне довічне грошове утримання як особливу форму соціального забезпечення суддів, зміст якої полягає у гарантованій державою щомісячній звільненій від сплати податків грошовій виплаті, що слугує забезпеченню належного матеріального утримання суддів, у тому числі після звільнення від виконання обов`язків судді; щомісячне довічне грошове утримання судді у встановленому розмірі спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага; особливість щомісячного довічного грошового утримання полягає у правовому регулюванні, а також у джерелах його фінансування (абзаци п`ятий, шостий, сьомий пункту 7 мотивувальної частини). За змістом наведених норм, за своєю правовою природою щомісячне довічне грошове утримання, на відміну від пенсії на загальних підставах (в тому числі по інвалідності), є гарантованою державою щомісячною грошовою виплатою, що служить забезпеченням належного матеріального утримання судді, яка призначається і нараховується державою за результатом багаторічної праці особи саме на суддівській посаді, виплачується лише за умови наявності встановленого законом стажу роботи на посаді судді та є складовою правового статусу судді, як фінансова гарантія незалежності суддів. Таким чином, правова природа пенсії, яка призначається особі на підставі Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та довічного грошового утримання судді, не є тотожними. Матеріали справи свідчать, що ОСОБА_2 отримувала щомісячне довічне грошове утримання, яке передбачено Законом України «Про судоустрій і статус суддів», тобто спеціальним Законом. Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач посилається на статтю 53 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», згідно з якою у разі смерті пенсіонера особам, які здійснили його поховання, виплачується допомога на поховання пенсіонера в розмірі двомісячної пенсії, яку отримував пенсіонер на момент смерті. На думку апелянта, вказані положення не містять застереження щодо виплати особам, які здійснили поховання померлого пенсіонера, який отримував щомісячне довічне грошове утримання, допомоги на поховання пенсіонера у розмірі двомісячної пенсії, яку отримував пенсіонер на момент смерті. Суд апеляційної інстанції не погоджується із наведеним, оскільки ОСОБА_2 отримувала саме щомісячне довічне грошове утримання судді, відтак гарантії, передбачені Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», зокрема статтею 53 вказаного Закону, у даному випадку не застосовуються. В свою чергу, ч. 7 ст. 150 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що головні розпорядники коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів забезпечують здійснення судами видатків на поховання та увічнення пам`яті суддів, у тому числі суддів у відставці, у межах видатків, передбачених для судів у державному бюджеті на відповідний рік. Рішенням Ради суддів України №62 від 16.09.2016 затверджено Порядок компенсації витрат на поховання та увічнення пам`яті суддів, у тому числі суддів у відставці, який розроблено відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та яким визначено механізм компенсації визначених витрат. Відповідно до пунктів 4, 6 даного Порядку, витрати на поховання та увічнення пам`яті суддів та суддів у відставці можуть здійснюватися безпосередньо судом чи відповідним територіальним управлінням Державної судової адміністрації України щодо місцевих судів, або компенсуватися виконавцю волевиявлення померлого. Компенсація здійснюється в межах бюджетних асигнувань відповідного суду. За таких умов, підстави для виплати допомоги на поховання судді у відставці, який перебував на обліку як отримувач довічного грошового утримання та помер, у органів Пенсійного фонду України відсутні. Таким чином, відмова Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області у виплаті позивачу допомоги на поховання ОСОБА_2 , яка отримувала щомісячне грошове утримання судді у відставці, є правомірною та такою, що здійснена на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Враховуючи викладене, суд погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог . Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. За приписами пункту 1 частини 1 статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвали судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Оскільки судом першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги правильно встановлені обставини справи, судове рішення є обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції не вбачається. Як визначено п. 3, п. 8, ч. 6 ст. 12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг, а також типові справи. Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Таким чином зазначена справа відноситься до справ незначної складності, тому судове рішення за наслідками апеляційного розгляду в цій справі касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 10 лютого 2021 року у справі № 200/4/21-а залишити без задоволення. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 10 лютого 2021 року у справі № 200/4/21-а залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття 20 вересня 2021 року є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає. Повне судове рішення складено 20 вересня 2021 року. Головуючий суддя І.Д. Компанієць Судді Г.М. Міронова І.В. Сіваченко