Постанова 4873 № 910/18355/16 (910/20098/20)

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "13" вересня 2021 р. Справа№ 910/18355/16 (910/20098/20) Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Сотнікова С.В. суддів: Скрипки І.М. Отрюха Б.В. за участю секретаря судового засідання Титарєвої Г.І., представника позивачів ОСОБА_1 (голова ліквідаційної комісії), представника Мінекономіки Пантуса В.В., представника Фонду держмайна Запорожан І.М., представника Державної міграційної служби адвоката Фурманова О.В., розглянувши апеляційну скаргу Державної науково-виробничої корпорації "Київський інститут автоматики" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.05.2021 (суддя Чеберяк П.П.) за позовом підприємства "Малинівський державний машинобудівний завод", Вишнівецького державного виробничо-торгівельного підприємства "Шкіргалантерея", Державного науково-виробничого підприємства "Вега", Державного спеціалізованого підприємства "Бакор" до Державної науково-виробничої корпорації "Київський інститут автоматики", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивачів: 1) Міністерство економіки України, 2) Фонд державного майна України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Державна міграційна служба України, про стягнення майнової шкоди та упущеної вигоди в межах справи № 910/18355/16 за заявою Публічного акціонерного товариства "Київенерго" до Державної науково-виробничої корпорації "Київський інститут автоматики" (код 05796251) про банкрутство ВСТАНОВИВ: У провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа №910/18355/16 за заявою Публічного акціонерного товариства "Київенерго" про банкрутство Державної науково-виробничої корпорації "Київський інститут автоматики" на стадії процедури розпорядження майном, введеної ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.11.2016. У грудні 2021 року в межах справи №910/18355/16 підприємство "Малинівський державний машинобудівний завод", Вишнівецьке державне виробничо-торгівельне підприємство "Шкіргалантерея", Державне науково-виробниче підприємство "Вега", Державне спеціалізоване підприємство "Бакор", від імені яких діє голова ліквідаційної комісії ОСОБА_1, звернулись із позовом до Державної науково-виробничої корпорації "Київський інститут автоматики" про стягнення майнової шкоди та упущеної вигоди. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.01.2021 прийнято позовну заяву до розгляду в межах справи № 910/18355/16 про банкрутство Державної науково-виробничої корпорації "Київський інститут автоматики". 28.04.2021 голова ліквідаційних комісій підприємств-позивачів ОСОБА_1 подала клопотання про забезпечення доказів шляхом надання безперешкодного допуску у кабінет № 116 (перший поверх) та у приміщення лабораторного корпусу № 1 Державної науково-виробничої корпорації "Київський інститут автоматики" за адресою: м. Київ, вул. Нагірна,

22. Клопотання обґрунтоване тим, що керівник боржника чинить перешкоди у допуску представників позивачів до приміщення, в якому зберігаються ТМЦ, архівні, бухгалтерські та інші документи, речі та майно державних підприємств-позивачів. Метою забезпечення доказів є надання суду додаткових доказів на підтвердження та встановлення додатково заподіяної відповідачем шкоди, яка відбулась внаслідок затримки і не проведення ліквідаційних та інших дій, а також приймання головою ліквідаційних комісій ОСОБА_1 ТМЦ, архівних, бухгалтерських та інших документів, речей та майна державних підприємств-позивачів. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.05.2021 заяву позивачів про забезпечення доказів задоволено; Державній науково-виробничій корпорації "Київський інститут автоматики" забезпечити безперешкодний допуск голові ліквідаційної комісії державних підприємств позивачів: підприємства "Малинівський державний машинобудівний завод", Вишнівецького державного виробничо-торгівельного підприємства "Шкіргалантерея", Державного науково-виробничого підприємства "Вега", Державного спеціалізованого підприємства "Бакор" у кабінет № 116 приміщення лабораторного корпусу №1 Державної науково-виробничої корпорації "Київський інститут автоматики" за адресою : 04107, м. Київ, вул. Нагірна,

22. Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, Державна науково-виробнича корпорація "Київський інститут автоматики" звернулася до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.05.2021 у справі №910/18355/16(910/20098/20) та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Апеляційна скарга мотивована неповним з`ясуванням обставин, які мають значення для справи. Так, відповідач зазначає, що суд першої інстанції не врахував, що між відповідачем та фізичною особою ОСОБА_1 було укладено договір зберігання № 66/3-2014 від 01.02.2014 за умовами якого ОСОБА_1 передала, а відповідач прийняв майно. В подальшому цей договір було розірвано в односторонньому порядку у зв`язку з несплатою плати за зберігання. Відповідач прийняв на зберігання майно (системні блоки, монітори, блоки безперебійного живлення, принтери, стіл, стільці, шафи), а жодні документи не передавались. Також, відповідач зазначає, що суд не визначив строк протягом якого представник позивачів буде мати доступ до приміщення, що може призвести до зловживання позивачами правом на безперешкодний доступ до кабінету № 116 і фактично надасть право вільного та безоплатного користування ним. Крім того, постійний допуск до приміщення представнику позивачів обмежить право відповідача на розпорядження ним, зокрема, передачу в оренду. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.06.2021 відкрито апеляційне провадження у справі № 910/18355/16 (910/20098/20) за апеляційною скаргою Державної науково-виробничої корпорації "Київський інститут автоматики" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.05.2021; розгляд справи призначено на 29.06.2021. Представник Державної міграційної служби подав відзив, в якому підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.06.2021 відкладено розгляд справи № 910/18355/16 (910/20098/20) на 13.07.2021. У відповідності до ч. 10 ст. 32 ГПК України та згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.07.2021 для розгляду справи № 910/18355/16 (910/20098/20) у зв`язку з перебуванням у відпустці судді Остапенко О.М. сформовано колегію суддів у складі: Сотніков С.В. (головуючий, доповідач), Отрюх Б.В., Скрипка І.М. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.07.2021 вирішено здійснювати розгляд справи № 910/18355/16 (910/20098/20) по суті спочатку колегією суддів у складі: Сотніков С.В. (головуючий, доповідач), Отрюх Б.В., Скрипка І.М., яка визначена протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.07.2021; розгляд справи призначено на 13.09.2021. Голова ліквідаційних комісій позивачів ОСОБА_1 подала відзив на апеляційну скаргу, в якому не погодилась із доводами та вимогами апеляційної скарги відповідача. Міністерство економіки України подало клопотання про долучення до матеріалів справи розпорядження КМ України від 26.06.2019 № 471-р щодо визначення уповноваженого органу управління, взяти до відома постанову КМ України від 21.05.2021 № 504 щодо перейменування міністерства, виключення Мінекономіки зі складу учасників провадження у справі № 910/18355/16 (910/20098/20). В судовому засіданні 13.09.2021 апеляційний суд ухвалив клопотання Мінекономіки задовольнити частково та здійснити зміну найменування третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивачів - Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України на Міністерство економіки України, в решті клопотання відмовити. Суд встановив, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.05.2021 № 504 перейменовано Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України на Міністерство економіки України, у зв`язку з чим належить змінити найменування третьої особи у даній справі. При цьому у суду відсутні підстави для застосування статті 52 ГПК України, оскільки міністерство не припинило своє існування як юридична особа шляхом реорганізації, а лише відбулась зміна його найменування. Одночасно, статтею 50 ГПК України не передбачено виключення з числа учасників справи особу, яку було раніше залучено до її участі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору. При цьому, колегія суддів враховує, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26.06.2019 № 471-р було визначено Державну міграційну службу уповноваженим органом управління, що здійснює контроль за діяльністю Державної науково-виробничої корпорації "Київський інститут автоматики", втім Мінекономіки не заявило клопотання про процесуальне правонаступництво в порядку статті 52 ГПК України щодо Державної міграційної служби України. Також, в судовому засіданні 13.09.2021 було розглянуто клопотання голови ліквідаційних комісій позивачів ОСОБА_1 про зміну судового рішення шляхом зміни та доповнення резолютивної частини ухвали Господарського суду міста Києва від 19.05.2021, а саме: зобов`язати відповідача та його керівника повернути все належне позивачам майно та документи, що знаходяться в кабінеті № 116 лабораторного корпусу №1 Державної науково-виробничої корпорації "Київський інститут автоматики" за адресою : 04107, м. Київ, вул. Нагірна, 22; зобов`язати відповідача та його керівника забезпечити та надати голові ліквідаційних комісій позивачів безперешкодний доступ до кабінету № 116 на один місяць з дати початку виконання боржником цього рішення. Межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції встановлені статтею 269 ГПК України, а повноваження апеляційного суду визначені статтею 275 Кодексу. Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Відповідно до ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: 1) залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення; 3) визнати нечинним судове рішення суду першої інстанції повністю або частково у передбачених цим Кодексом випадках і закрити провадження у справі у відповідній частині; 4) скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково; 5) скасувати судове рішення і направити справу для розгляду до іншого суду першої інстанції за встановленою підсудністю; 6) скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції; 7) у передбачених цим Кодексом випадках скасувати свою постанову (повністю або частково) і прийняти одне з рішень, зазначених у пунктах 1-6 частини першої цієї статті. Разом з тим, статтею 265 ГПК України передбачено право учасників справи приєднатись до апеляційної скарги. Враховуючи, що ОСОБА_1 просить розглянути вимоги, які не були заявлені та розглянуті судом першої інстанції, нею не подано клопотання про приєднання до апеляційної скарги, раніше поданої відповідачем, а суд апеляційної інстанції здійснює апеляційне провадження у справі лише за апеляційною скаргою, подаю учасником справи у визначеному порядку, то у задоволенні клопотання позивачів про зміну та доповнення резолютивної частини ухвали суду першої інстанції належить відмовити. Окрім того, апеляційний суд в судовому засіданні дослідив повідомлення про самостійне виконання відповідачем ухвали від 19.05.2021, що було подане головою ліквідаційних комісій позивачів ОСОБА_1, та ухвалив залучити таке повідомлення до матеріалів справи. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Колегія суддів, розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників справи, вважає, що скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне. Як вбачається з матеріалів справи, предметом апеляційного розгляду у даній справі є ухвала про забезпечення доказів, що прийнята в порядку статей 110-111 ГПК України. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 110 ГПК України суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений, або збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим або утрудненим. Способами забезпечення судом доказів є допит свідків, призначення експертизи, витребування та (або) огляд доказів, у тому числі за їх місцезнаходженням, заборона вчиняти певні дії щодо доказів та зобов`язання вчинити певні дії щодо доказів. У необхідних випадках судом можуть бути застосовані інші способи забезпечення доказів, визначені судом. Згідно з ч. 1 ст. 111 ГПК України у заяві про забезпечення доказів зазначаються, зокрема, докази, забезпечення яких є необхідним, а також обставини, для доказування яких вони необхідні; обґрунтування необхідності забезпечення доказів; спосіб, у який заявник просить суд забезпечити докази, у разі необхідності - особу, у якої знаходяться докази. Частинами 5 та 6 ст. 112 ГПК України установлено, що за результатами розгляду заяви про забезпечення доказів суд постановляє ухвалу про задоволення чи відмову у задоволенні заяви. У разі задоволення заяви суд в ухвалі зазначає доказ, а також дії, що необхідно вчинити для його забезпечення. Статтею 73 ГПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Закон зобов`язує позивача подати докази разом із позовом (ч.2 ст.80 ГПК України). Відповідно до ч. 4 ст. 80 ГПК України якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів (ч. 5 ст. 80 ГПК України). Аналізуючи наведені положення ГПК України, насамперед необхідно зауважити, що процесуальний механізм забезпечення доказів призначений для того, щоб отримати/зберегти ті докази, щодо яких існують достатні підстави вважати, що з часом їх може бути безповоротно втрачено. Тобто, забезпечення доказів - це не тільки спосіб здобути докази, які стосуються предмета доказування і мають значення або потрібні для вирішення справи, але насамперед спосіб одночасно запобігти їх імовірній втраті у майбутньому. Щодо останнього, то ризик такої втрати повинен ґрунтуватися на об`єктивних фактах і тільки в сукупності усіх наведених умов суд може вжити заходів для забезпечення доказів. Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 9901/845/18, та у постанові від 09 жовтня 2019 року у справі № 9901/385/19. За змістом наведених вище норм, у будь-якому випадку, суд може забезпечити лише ті докази, які подані у встановлений законом або судом строк. У заяві про забезпечення доказів зазначено про те, що отримавши доступ до приміщення, позивачі матимуть змогу зробити інвентаризацію, опис майна та речей, визначити ступінь їх пошкодження. Отримавши документи позивачі нададуть суду додаткові докази та докази збільшення суми заподіяної відповідачем майнової шкоди. Таким чином, звернувшись з заявою про забезпечення доказів, позивач фактично просив суд через механізм забезпечення доказів сприяти йому у отриманні документів, які не існують на момент звернення до суду, а інші не заявлені як докази по справі у встановлені строки - не подані разом із позовною заявою, що є неприпустимим та порушує принцип рівності учасників судового процесу, встановлений ст.129 Конституції України і п.2 ч.3 ст.2 ГПК України. В даному випадку позивач помилково ототожнює дві різні процесуальні дії - подання доказів і подання заяви про забезпечення доказів, які є різними за своїм правовим змістом та за процесуальними строками подання до суду. Одночасно, заява позивачів не містить переліку конкретних доказів, про забезпечення яких поставлено питання перед судом, а в оскаржуваній ухвалі відсутні посилання як на докази, так і на спосіб їх забезпечення, що суперечить статтям 111 та 112 ГПК України. Також, ухвала суду не містить будь-якого обґрунтування застосування такого способу забезпечення доказів як забезпечення доступу представнику позивачів до приміщення, належного відповідачу, враховуючи предмет позову - майнова вимога про стягнення заподіяної майнової шкоди, спричиненої залиттям, та які докази мають бути забезпечені у такий спосіб. Слід також зазначити, що в обґрунтування необхідності допуску до кабінету № 116 в приміщенні, в якому зберігаються товарно-матеріальні цінності, архівні, бухгалтерські та інші документи, речі та майно державних підприємств: Підприємства "МДМЗ", Вишнівецької ДВТП "Шкіргалантерея", ДНВП "Вега", ДСП "Бакор", позивачі зазначають, що подання даної заяви викликано виключно тими обставинами, що відповідач добровільно відмовляється надати вільний доступ до речей, майна та документів, у зв`язку з чим позивачі позбавлені права здійснювати господарську та ліквідаційну діяльність. Таке обґрунтування не пов`язане із заявленими позовними вимогами, що виключає необхідність встановлення судом таких обставин на підставі дійсно належних доказів, як то передбачено ст. 76 ГПК України. На переконання колегії суддів, зобов`язавши відповідача забезпечити безперешкодний доступ до приміщення, яке належить відповідачу, суд фактично вжив захід до забезпечення позову, який не пов`язаний із заявленими позовними вимогами, та направлений на відновлення нормальної діяльності позивачів, про перешкоджання якої зі сторони відповідача було зазначено саме позивачем. Тобто, фактично вжитий судом захід відновлює порушене право позивачів на доступ до їхнього майна та первинної документації, про захист якого не заявлено у позові. З огляду на зазначене вище, колегія суддів доходить висновку про порушення судом першої інстанції норм процесуального права при розгляді питання про забезпечення доказів, у зв`язку з чим ухвалене судове рішення про задоволення заяви позивачів належить скасувати, а у задоволенні заяви відмовити. Керуючись ст.ст. 269, п. 2 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 277, 282 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державної науково-виробничої корпорації "Київський інститут автоматики" задовольнити.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.05.2021 у справі № 910/18355/16(910/20098/20) про забезпечення доказів скасувати.

3. Відмовити у задоволенні заяви голови ліквідаційних комісій позивачів ОСОБА_1 про забезпечення доказів. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у строки, встановлені ст. 288 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови складено та підписаний 20.09.2021. Головуючий суддя С.В. Сотніков Судді І.М. Скрипка Б.В. Отрюх