Постанова 4851 № 520/5829/21

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 вересня 2021 р. Справа № 520/5829/21 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Рєзнікової С.С., Суддів: Бегунца А.О. , Мельнікової Л.В. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Харківської обласної державної адміністрації на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.05.2021, головуючий суддя І інстанції: Зінченко А.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 11.05.21 по справі № 520/5829/21 за позовом ОСОБА_1 до Обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Харківської обласної державної адміністрації , Управління соціального захисту населення адміністрації Основ`янського району Харківської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: 06.04.2021 позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління соціального захисту населення адміністрації Основ`янського району Харківської міської ради, Обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Харківської обласної державної адміністрації, в якому просив суд: - визнати протиправною бездіяльність відповідачів - Управління соціального захисту населення Адміністрації Основ`янського району Харківської міської ради та Обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Харківської обласної державної адміністрації щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 щорічної разової допомоги до 5 травня у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком. - зобов`язати відповідачів - Управління соціального захисту населення Адміністрації Основ`янського району Харківської міської ради та Обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Харківської обласної державної адміністрації нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком на момент виплати (14152,00 грн.), яка, з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги (3640,00 грн.) становить 10512 (десять тисяч п`ятсот дванадцять) грн. 00 коп. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем зазначено про протиправну бездіяльність відповідачів щодо не нарахування та не виплати позивачу щорічної разової допомоги до 5 травня у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 11.05.2021 позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність відповідачів - Управління соціального захисту населення Адміністрації Основ`янського району Харківської міської ради та Обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Харківської обласної державної адміністрації щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 щорічної разової допомоги до 5 травня у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком. Зобов`язано відповідачів - Управління соціального захисту населення Адміністрації Основ`янського району Харківської міської ради та Обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Харківської обласної державної адміністрації нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком на момент виплати (14152 грн.), яка, з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги (3640 грн.) становить 10512 (Десять тисяч п`ятсот дванадцять) грн. 00 коп. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем, Обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Харківської обласної державної адміністрації, подано апеляційну скаргу, згідно з якою апелянт просить суд скасувати оскаржуване рішення, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Позивач не скористався своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу. Відповідачем, Управління соціального захисту населення Адміністрації Основ`янського району Харківської міської ради, подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та і ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративно судочинства України справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне. Як свідчать матеріали справи, позивач є інвалідом ІІ групи і має право на пільги встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією посвідчення серії НОМЕР_1 від 13.06.2005 (а.с. 25). 15.03.2021 позивач звернувся до Управління соціального захисту населення Адміністрації Основ`янського району Харківської міської ради із заявою про невиплату разової грошової допомоги до 5 травня у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком з посиланням на рішення Конституційного Суду України від 27.02.2020 №3-р/2020 (а.с. 20-21). За результатами розгляду заяви, відповідачем надано відповідь від 29.03.2021 №Г-141, якою позивачу відмовлено у вищевказаній виплаті. Не погодившись з протиправною бездіяльність відповідачів щодо не нарахування та не виплати щорічної разової допомоги до 5 травня у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, позивач звернувся до суду з вказаним позовом. Розглядаючи спір по суті, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що у спірних правовідносинах строк звернення позивача до суду не є пропущеним. Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з таких підстав. Відповідно до ч. 2 ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб`єктів у сфері управлінської діяльності в Україні створено систему адміністративних судів. Порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає Кодекс адміністративного судочинства, відповідно до ч. 1 ст. 5 якого, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси. Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Відповідно до ч. 3 ст. 122 КАС України, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Тобто, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів враховує висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19 відповідно до яких, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. У той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів. Крім того, у постанові від 18.11.2020 у справі № 380/5202/20 Верховний Суд вказав, що предметом позову в категорії справ стосовно соціального захисту є дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, пов`язані з соціальними виплатами, які можуть бути регулярними, періодичними, одноразовими, обмеженими в часі платежами, а тому строк на соціальний захист та строки звернення до суду залежать також від виду відповідного платежу як форми соціального захисту з боку держави. Колегія суддів зазначає, що предметом даного спору є бездіяльність відповідача щодо виплати позивачу в 2020 році грошової допомоги до 5 травня. Така допомога є щорічним разовим платежем, що у 2020 році здійснений на користь позивача в квітні 2020 року у розмірі 3640,00 грн. Відповідно до ч. 4 ст. 17-1 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги. 30 вересня відповідного року - це встановлений законом кінцевий строк, до якого могла бути здійснена виплата вказаної допомоги, і до якого позивач міг очікувати на отримання більшої суми, ніж та, яка була йому нарахована, а перебіг строку звернення особи до суду з позовною вимогою про визнання протиправними дій щодо не нарахування щорічної разової допомоги в необхідному розмірі на підставі Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" слід обраховувати з 30 вересня відповідного року. Такий висновок наведений у постановах Верховного Суду від 06.02.2018 у справі №607/7919/17, від 16.05.3018 у справі № 521/9634/17. Відповідно до ч. 3 ст. 120 КАС України строк, що визначається місяцями, закінчується у відповідне число останнього місяця цього строку. Таким чином, встановлений ч. 2 ст. 122 КАС України, шестимісячний строк звернення до суду з вказаним позовом закінчився 31.03.2021. Як свідчать матеріали справи, позивач звернувся до суду 06.04.2021, тобто з пропуском строку звернення до суду. Верховний Суд у постанові від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19 наголосив на тому, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 року № 17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя. Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами. Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа "Стаббігс на інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії"). Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наполягає на тому, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (див. рішення Європейського суду у справі "Перез де Рада Каванілес проти Іспанії" від 28 жовтня 1998 року, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. У рішенні "Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії" Європейський суд встановив, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності. Сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними (рішення від 25 січня 2000 року, пункт 33). Варто зазначити, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, не реалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою. Відповідно до ч. 2 ст. 44 КАС України, учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Відтак, оскільки в матеріалах справи відсутні належні докази, що свідчили б про наявність об`єктивних, непереборних обставин неможливості своєчасного звернення до суду з вказаним позовом, колегія суддів дійшла висновку, що строк звернення з цим позовом позивачем пропущений без наявності на те поважних причин. Пунктом 8 частини першої статті 240 КАС України передбачено, що суд залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу. Враховуючи вищенаведене, оскільки в ході розгляду справи в суді апеляційної інстанції, встановлено пропуск позивачем шестимісячного строку звернення до суду, який передбачений ч. 2 ст. 122 КАС України та підстави для поновлення такого строку позивачем не наведено, а судом не встановлено, колегія суддів дійшла висновку, що адміністративний позов ОСОБА_1 належить залишити без розгляду. Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Відповідно до ч. 1 ст. 319 КАС України, судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції допустив вищенаведені порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, внаслідок чого рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.05.2021 підлягає скасуванню з залишенням адміністративного позову ОСОБА_1 без розгляду. Керуючись ст. ст. 311, 315, 319, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Харківської обласної державної адміністрації задовольнити частково. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.05.2021 по справі №520/5829/21 скасувати. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Харківської обласної державної адміністрації, Управління соціального захисту населення адміністрації Основ`янського району Харківської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії залишити без розгляду . Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя С.С. Рєзнікова Судді А.О. Бегунц Л.В. Мельнікова