Постанова Київський апеляційний суд № 940/1164/20

Апеляційне провадження № 22-ц/824/10375/21 П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 вересня 2021 року м. Київ Унікальний номер 940/1164/20 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Шахової О.В.,суддів Вербової І.М., Соколової В.В., за участю секретаря судового засідання Ярмак О.В., учасники справи: позивач - Приватне акціонерне товариство "Українська пожежно-страхова компанія" в особі відокремленого структурного підрозділу Центральної філії відповідач - ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання у м. Києві, в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , на рішення Тетїївського районного суду Київської області від 29 квітня 2021 року, ухваленого в приміщенні районного суду під головуванням судді Косович Т.П., В С Т А Н О В И В : В вересні 2020 року Публічне акціонерне товариство "Українська пожежно-страхова компанія",в особі відокремленого структурного підрозділу Центральної філії (далі ПрАТ "УПСК") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення різниці між фактичним розміром шкоди та виплаченим страховим відшкодуванням, в порядку статі 1194 ЦК України , який обґрунтовувало тим, що 07.07.2017 року товариство уклало з ОСОБА_2 договір добровільного страхування наземного транспорту, за яким було застраховано майнові права пов`язані з володінням, користування та розпорядженням транспортним засобом належних страхувальнику,а саме Audі А8. 07.04.2018 року о 18 год. 15 хв. на мосту Південному в м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля Mercedes Benz Sprinter, реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням відповідача ОСОБА_1 та автомобіля AudiА8, реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 , внаслідок якої було пошкоджено автомобіль Audi А8, реєстраційний номер НОМЕР_2 , власником якого є ОСОБА_2 . Постановою Голосіївського районного суду міста Києва від 25.05.2018 року винним у скоєнні ДТП визнано відповідача ОСОБА_1 . Згідно звіту про оцінку транспортного засобу Audi А8, реєстраційний номер НОМЕР_2 , № 611 від 24.04.2018 року його власнику ОСОБА_2 було заподіяно матеріальну шкоду, яка з урахуванням повної конструктивної загибелі автомобіля - 86%, залишкової вартості 430 000 грн, безумовної франшизи 100 673,20 грн та за вирахуванням суми, сплаченої раніше 14 608,68 грн, склала 461 450,12 грн, яку ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія», як страхувальник цього транспортного засобу за договором добровільного страхування наземного транспорту (Автокаско) № АЗ- 047/000/170000222 від 05.07.2017 року виплатило ОСОБА_2 в повному обсязі. Згідно полісу № АМ/0105649/1022/17 від 06.07.2017 року відповідальність відповідача ОСОБА_1 на момент ДТП була забезпечена у ПрАТ СК «Провідна» з встановленим лімітом за заподіяну шкоду в сумі 100 000 грн, які ПрАТ СК «Провідна» зобов`язалась відшкодувати позивачу в якості відшкодування матеріального збитку. Посилаючись на те, що невідшкодованими залишаються 351 450,12 гривень, які відповідач добровільно відшкодувати відмовляється, позивач просив стягнути їх з останнього в примусовому порядку. Рішенням Тетіївського районного суду Київської області від 29 квітня 2021 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПрАТ "УПСК" , в особі Центральної філії 316 450, 12 грн. різниці між фактичним розміром шкоди та виплаченим страховим відшкодуванням та 5 421,75 грн. судового збору. Не погодившись з рішенням суду відповідач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу та посилаючись на неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову ПрАТ "УПСК" в задоволені позову . На обгрунтування доводів апеляційної скарги вказує, зокрема, що суд першої інстанції не врахував, що ліміт відповідальності за договором страхування потерпілого ОСОБА_2 складав 1 006 732 грн., що перекриває завданий останньому збиток, виплачена ж страхова сума значно менша між страхова, тому на його думку, відповідно до умов договору це не дає позивачу право для звернення до суду з підстав ст.1194 ЦК. Окрім цього, відповідач вважає невірним розмір матеріальної шкоди,який суд поклав в основу свого рішення та не надав оцінки його доказу про те, що цей розмір має становити 285 65,54 грн. В той час як в страховому Акті № 22\18 затвердженому 25.05.2018 року керівником страхової компанії, вартість відновлювального ремонту визначено в розмірі 863 700,41 грн.,а у висновку №611 проведеного оцінювачем ФОП ОСОБА_4 розмір шкоди складає 690 803,19 грн. Акт огляду технічного стану та опису пошкоджень було проведено без його та потерпілого участі. В судовому засіданні суду апеляційної інстанції відповідач ОСОБА_5 доводи викладені в апеляційній скарзі підтримав та просив її задовольнити. Представник позивача в судове засідання не з`явився, про розгляд справи за законом повідомлявся належно про причини неявки суд не повідомив. Неявка представника позивача в судове засідання не унеможливлює встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи та згідно ч.2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розглядові справи. Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленого по справі рішення,апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_5 не підлягає задоволенню, з огляду на наступне. Відповідно до ст. 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого. Відповідно до ч. 1 ст. 979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі виконувати інші умови договору. За змістом Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-праве відповідальності власників наземних транспортних засобів» (статті 9, 22-31, 35,36) настання страхового випадку (скоєння дорожньо-транспортної пригоди) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, життю, здоров`ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов`язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 07.07.2017 року між ПрАТ "УПСК" та з ОСОБА_2 укладено договір добровільного страхування наземного транспорту (АВТОКАСКА) № А3-047\000\170000222,предметом якого були майнові інтереси страхувальника пов`язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом Audi А8, реєстраційний номер НОМЕР_2 , страхових ризиків ДТП, ПДТО, ІВП, викрадення (а.с. 11-15). 07.04.2018 року о 18 год. 15 хв. на мосту Південному в м. Києві за участю автомобіля Mercedes Benz Sprinter, реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням відповідача ОСОБА_1 та автомобіля Audi А8. реєстрацій номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 , власником якого є ОСОБА_2 сталася дорожньо- транспортна пригода. Постановою Голосіївського районного суду міста Києва від 25.05.2018 року, винним у скоєнні зазначеної ДТП визнано відповідача ОСОБА_1 (а.с.6-7). Внаслідок ДТП автомобіль Audi А8, реєстраційний номер НОМЕР_3 пошкоджено,а ОСОБА_2 завдано матеріальну шкоду, в зв`язку з чим, 24.04.2018 р останній звернувся до ПрАТ «УПСК» із заявою про настання події, що має ознаки страхового випадку за договором добровільного страхування транспортного засобу, за участю забезпеченого транспортного засобу Audi А8, реєстраційний номер НОМЕР_3 (а.с.48). Згідно страхового акту № 122/18 від 25.05.2018 року ПрАТ «УПСК» прийняло рішення про виплату ОСОБА_2 страхового відшкодуванняв розмірі 461 450,12 грн з урахуванням повної конструктивної загибелі автомобіля 86%, залишкової вартості 430 000 грн, безумовної франшизи 100 673,20 грн та за вирахуванням суми, сплаченої раніше 14 608,68 грн. та на підставі звіту про оцінку транспортного засобу Audi А8, реєстраційний номер НОМЕР_2 , № 611 від 24.04.2018 року (а.с.9). Факт виплати страхового відшкодування підтверджується копією платіжного доручення № 3333 від 25.05.2018 року (а.с.8). Згідно полісу № АМ/0105649/1022/17 06.07.2017 року, цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_1 на момент ДТП була застрахована в ПрАТ СК «Провідна» з встановленим лімітом за заподіяну шкоду в сумі 100 000 грн. За повідомленням про виплату № 05/12551 від 04.12.2018 року, ПрАТ СК «Провідна» зобов`язалась відшкодувати позивачу відшкодування матеріального збитку (а.с.50). Задовольняючи позовні вимоги ПрАТ "УПСК" судом першої інстанції встановлено,що позивачем ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» відшкодовано шкоду страхувальнику ОСОБА_2 , заподіяну внаслідок ДТП в розмірі 461 450,12 грн., в той час страховиком відповідача ОСОБА_1 ПрАТ СК «Провідна» потерпілому відшкодовано шкоду лише частково - 100 000 грн., суд дійшов висновку, що у позивача виникло право для вимоги до відповідача для відшкодування різниці між фактичним розміром шкоди і страхової виплати в порядку ст. 1194 ЦК України,тобто різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою, що складає 361 450,12 грн. Апеляційний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції, який дотримався встановленого законом принципу оцінки доказів, відповідно до якого, на підставі всебічного, повного й об`єктивного розгляду обставин справи проаналізував і оцінив докази як кожен окремо, так і в їх сукупності, у взаємозв`язку, ця оцінка спрямована на встановлення достовірності чи відсутності обставин, які обґрунтовують доводи і заперечення сторін. Суд першої інстанції дотримався вимог закону щодо законності та обгрунтованості судового рішення передбаченого статтею 263 ЦПК України, яке повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права,має бути ухваленим судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Рішення суду має бути ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд врахував висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Відповідно до статті 1194 ЦК України, якщо страхової виплати (страхового відшкодування) недостатньо для повного відшкодування шкоди, завданої особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, ця особа зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Відповідно до правової позиції, висловленої Судовою палатою у цивільних та господарських справах Верховного Суду України у справі № 6-2878цс15, за змістом статті 1194 ЦК України в системному зв`язку зі статтею 993 цього Кодексу та ст. 27 Закону України «Про страхування», можна дійти висновку про те, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, переходить право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки у разі недостатності страхової виплати для повного відшкодування завданої нею шкоди в межах різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). З огляду на вищенаведене, сторонами договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння ДТП за участю забезпеченого транспортного засобу. Завдання потерпілому шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, внаслідок ДТП породжує деліктне зобов`язання, в якому праву потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується відповідний обов`язок боржника (особи, яка завдала шкоди). Водночас така ДТП слугує підставою для виникнення договірного зобов`язання згідно з договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника - в договірному зобов`язанні ним є страховик. Відповідно до ст.993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування», до страховика який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток. З огляду на викладене, рішення суду першої інстанції є законним та обгрунтованим і підстав для його скасування не вбачається. Стосовно доводів апеляційної скарги щодо невірного визначення судом розміру матеріальної шкоди та відсутності підстав до застосування ст. 1194 ЦК України слід зазначити наступне. У відповідності до ст. 9.1. Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, Обов`язковий ліміт відповідальності страховика (страхова сума) - це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Вартість відновлювального ремонту відрізняється від вартості матеріального збитку, скільки вартість відновлювального ремонту пошкодженого ТЗ складається із вартості ремонтно-відновлювальних робіт, вартості необхідних для ремонту матеріалів та вартості складових (запасних частин), що підлягають заміні під час ремонту. А вартість матеріального битку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складових (запасних частин). Як вбачається, на підтвердження розміру заподіяного матеріального збитку потерпілій особі, власнику автомобіля Audi А8, реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_2 позивачем надано Звіт №611 про оцінку транспортного засобу від 24.04.2028р. та Акт технічного стану колісного транспортного засобу, в яких визначено обсяг технічних пошкоджень та ремонтних дій, заподіяних власнику колісного транспортного засобу (ас.16-21,22-45). Апеляційний суд погоджується з доводами позивача,що Звіт проведено у відповідності до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність» та наказу Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України «Про затвердження методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів» від 24 листопада 2003 року № 42/5/2092, у відповідності до програмного комплексу AUDATEX upip_НОМЕР_2. Як вбачається зі Звіту №611 про оцінку транспортного засобу від 24.04.2028р, вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля Audi А8, реєстраційний номер НОМЕР_2 , складає 863 700,41 грн. Суб`єктом оціночної діяльності ОСОБА_4 ,яким проведено Звіт, враховано зобов`язуючую пропозицію визначення середньої вартості майна у пошкодженому стані по місту Києву, програмного комплексу AUDATEX, середню вартість залишків транспортного засобу Audi А8, реєстраційний номер НОМЕР_2 , яка склала 430 00,00 грн. і оскільки, вартість відновлювального ремонту пошкодженого AudiА8, реєстраційний номер НОМЕР_2 , склав 863 700,41 грн., а залишкова ринкова вартість вищевказаного автомобіля - 430 000,00 грн, автомобіль визнано конструктивно загиблим. За чисельними висновками судової практики,на яку посилається позивач та застосування якої за законом для суду є обов`язковою, якщо пошкоджений транспортний засіб не може бути відновлено або вартість його відновлювального ремонту з урахуванням зношеності та втрати товарної вартості перевищує його ринкову вартість на момент пошкодження, розмір шкоди визначається за ринковою вартістю транспортного засобу на момент пошкодження. У разі якщо власник транспортного засобу не згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним, йому відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП,а також витрати з евакуації транспортного засобу з місця цієї пригоди. Якщо ж транспортний засіб визнано фізично знищеним, відшкодування шкоди виплачується у розмірі, який відповідає вартості транспортного засобу до ДТП та витратам з евакуації транспортного засобу з місця ДТП. Як вбачається, матеріальну шкоду та страхове відшкодування потерпілому ОСОБА_2 , завдану винними діями відповідача ОСОБА_1 , позивачем проведено, виходячи з визначеної вартості відновлювального ремонту та ринкової вартості автомобіля ( 863 700,41 / 1 006 732,00) х 100= 86% ), що свідчить про повну конструктивну загибель транспортного засобу. Залишкова вартість складових вищевказаного автомобіля -430 000,00 грн. Безумовна франшиза -100 673,20 грн. Раніше сплачена страхова сума -14 608,68 грн.(1 006 732,00-430 000,00-100 673,20) - 14 608,68 = 461 450,12 грн. Таким чином, сума виплаченого страхового відшкодування власнику пошкодженого автомобіля Аисіі А8, реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_2 розраховувалась у відповідності до умов укладеного договору добровільного страхування наземного транспорту (ЛВТОКАСКО) № АЗ-047/000/170000222 від 05.07.2017р., Правил добровільного страхування наземного транспорту, Звіту та Методики, по формулі, у зв`язку із тим, що автомобіль після ДТП став фізично знищеним, а саме вартість відновлювального ремонту застрахованого транспортного засобу після ДТП значно перевищила його ринкову вартість до ДТП. На підтвердження своїх доводів про невірність розміру заподіяної шкоди та на спростування розрахунків проведених позивачем, відповідач доказів того, що цей розмір є іншим (меншим) не надав. Щодо доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 про неповідомлення його про огляд пошкодженого автомобіля слід зазначити, що відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів повідомлення заінтересованих осіб для технічного огляду автомобіля, є правом,а не обов`язкомексперта. Відповідно до 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Разом з цим, зазначені вище доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів, що не передбачено ст. 367 ЦПК України. Таким чином, доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права висновків суду першої інстанції не спростовують і не можуть бути підставою для скасування судового рішення . Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 367,368,374, 375 ,381-384 ЦПК України, суд, П О С Т А НО В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Тетіївського районного суду Київської області від 29 квітня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з моменту її проголошення, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Повний текст постанови складено 16.09. 2021 року. Суддя-доповідач Судді: