Постанова Київський апеляційний суд № 760/21440/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа №760/21440/20 Головуючий у 1 інстанції: Оксюта Т.Г. Провадження №22-ц/824/11154/2021 Суддя-доповідач: Гаращенко Д.Р. 07 вересня 2021 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого судді Гаращенка Д.Р. суддів Сліпченка О.І., Сушко Л.П., за участю секретаря Стеблиненко А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Генезис Фінансової Свободи» на рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 03 березня 2021 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Генезис Фінансової Свободи», треті особи: приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Личук Тарас Володимирович, приватний виконавець виконавчого округу Київської області Голяченко Іван Павлович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,- ВСТАНОВИВ: У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Генезис Фінансової Свободи», треті особи: приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Личук Т.В., приватний виконавець виконавчого округу Київської області Голяченко І.П., про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, в якому просив: 1)визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №2733 від 17 липня 2020 року, вчинений приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Личук Т.В., про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Генезис Фінансової Свободи» заборгованості за період з 10 лютого 2020 року по 26 червня 2020 року в сумі 18 657 784,30 грн; 2)стягнути з ТОВ «Генезис Фінансової Свободи» на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати. В обґрунтування позовних вимог зазначав, що йому стало відомо про те, що приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Личук Т.В. було вчинено виконавчий напис №2733 від 17 липня 2020 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Генезис Фінансової Свободи» заборгованості за період з 10 лютого 2020 року по 26 червня 2020 року в сумі 18 657 784,30 грн. Виконавчий напис нотаріуса підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню, оскільки рішенням Ленінського районного суду м. Севастополя від 16 листопада 2011 року розірвано Договір кредиту №945/095-ДИ5-РК від 19 вересня 2008 року, відтак ТОВ «Генезис Фінансової Свободи» позбавлене будь-якого права нараховувати передбачені кредитним договором проценти та неустойку. Крім того, рішення суду про розірвання кредитного договору набрало законної сили 25 листопада 2011 року, відтак строк позовної давності на пред`явлення грошових вимог сплив ще 25 листопада 2014 року. Отже, приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Личук Т.В. не було перевірено безспірність вимог ТОВ «Генезис Фінансової Свободи», чим порушено ч. 1 ст. 88 Закону України «Про нотаріат» та п. 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, оскільки засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості не була надана ТОВ «Генезис Фінансової Свободи» нотаріусу» і у виконавчому написі посилання на неї відсутні. Також, кредитний договір №945/095-ДИ5-РК від 19 вересня 2008 року нотаріально не посвідчувався, а тому виконавчий напис не відповідає вимогам ст. 87 Закону України «Про нотаріат» та Постанові Кабінету Міністрів України №1172 від 29 червня 1999 року, оскільки вчинений на не передбаченому Переліком борговому документі - кредитному договорі, який нотаріально не посвідчений. Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 03 березня 2021 року позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Генезис Фінансової Свободи», треті особи: приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Личук Тарас Володимирович, приватний виконавець виконавчого округу Київської області Голяченко Іван Павлович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, задоволено. Визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис від 17 липня 2020 року, вчинений приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Личуком Тарасом Володимировичем,зареєстрований в реєстрі за №2733, яким звернуто стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Генезис Фінансової Свободи» заборгованості за кредитним договором №945/095-ДИ5-РК від 19 вересня 2008 року за період з 10 лютого 2020 року по 26 червня 2020 року в сумі 18 657 784,30 грн. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Генезис Фінансової Свободи» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 840,80 грн за подання позову до суду та 420,40 грн за подання до суду заяви про забезпечення позову. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ТОВ «Генезис Фінансової Свободи» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. В обґрунтування апеляційних вимог вказує, що суд першої суд першої інстанції не врахував того, що заборгованість позивачем не була погашена за рішенням суду, а тому відповідач мав право як новий кредитор стягувати заборгованість. Вказує, що останнім відомим місцем реєстрації та проживання ОСОБА_1 відповідно до даних, зазначених в кредитному договорі, є АДРЕСА_1 , а тому ТОВ «Генезис Фінансової Свободи» не мав можливості надіслати позивачу копію вимоги про усунення порушень. Також посилається на те, що при зверненні до нотаріуса про вчинення виконавчого напису нотаріусом здійснена перевірка наявності певних умов, за яких може бути вчинена зазначена нотаріальна дія, а також перевірено всі пред`явлені для вчинення виконавчого напису документи. Адвокат Курас С.А. представник ОСОБА_1 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, рішення суду залишити без змін. Зазначає, що після розірвання договору ТОВ «Генезис Фінансової Свободи» нарахував ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором за період з 10 лютого 2020 року по 26 червня 2020 року в сумі 12 052 187,21 грн та відсотки в сумі 6605297,09 грн. Рішення суду про розірвання договору набрало законної сили 25 листопада 2011 року, а тому строк позовної давності на пред`явлення грошових вимог сплив 25 листопада 2014 року. Крім того, кредитний договір №945/095-ДИ5-РК від 19 вересня 2008 року нотаріально не посвідчувався. У судове засідання учасники процесу не з`явилися, про дату, час та місце розгляду повідомлялися, про причини неявки суду не повідомили. Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка у судове засідання сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про день, час та місце розгляду справи не перешкоджає розгляду справи. Вислухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного. Судом встановлено, що 17 липня 2020 року приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Личук Т.В. вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №2733, за про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Генезис Фінансової Свободи» заборгованості, що виникла за кредитним договором №945/095-ДИ5-РК від 19 вересня 2008 року за період з 10 лютого 2020 року по 26 червня 2020 року в сумі 18 657 784 грн 30 коп., яка складається з: суми заборгованості за кредитом - 12 052 187 грн 21 коп., суми заборгованості за відсотками - 6 605 297 грн 09 коп. (а.с. 8) Постановою приватного виконавця виконавчого округу Київської області Голяченко І.П. від 19 серпня 2020 року відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого напису №2733, виданого 17 липня 2020 року приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Личук Т.В. (а.с. 6) За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом. Слід зазначити, що відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом учинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, установлених законом. Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону України «Про нотаріат»). Таким актом є, зокрема Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій). Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій. Так, згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку. Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій). Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису. Нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти (стаття 50 Закону України «Про нотаріат»). У пунктах 20, 22 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі №305/2082/14-ц (провадження №14-557цс19) зазначено, що «вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»). При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником. При цьому безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172». Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем. Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів. Вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого. З урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису. Вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. У постанові від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16-ц (провадження №14-84цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що «для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису». У частині третій статті 12 та частині першій статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Як вбачається з матеріалів справи 19 вересня 2008 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є ТОВ «Генезис Фінансової Свободи», та ОСОБА_1 укладений договір кредиту №945/095-ДИ5-РК, відповідно до якого ОСОБА_1 отримав кредитні кошти в сумі 515 000 доларів США, зі сплатою 15% річних, з кінцевим терміном погашення 05 вересня 2018 року. (а.с. 9-12) Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12, провадження №14-10цс18, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Отже, кредитодавець має право нараховувати передбачені договором проценти лише впродовж строку дії кредитного договору або до звернення кредитора до суду з вимогою про дострокове стягнення заборгованості, після спливу такого строку нарахування відсотків є безпідставним. Як вбачається з виконавчого напису ТОВ «Генезис Фінансової Свободи» заявило до стягнення проценти за кредитом у розмірі 6 602 297 грн 09 коп. за період з 10 лютого 2020 року по 26 червня 2020 року, в той час як строк дії договору закінчився 05 вересня 2018 року. Крім того, рішенням Ленінського районного суду м. Севастополя від 16 листопада 2011 року розірвано договір кредиту №945/095-ДИ5-РК від 19 вересня 2008 року, укладений між Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 . Звернуто стягнення на предмет іпотеки у рахунок погашення заборгованості у розмірі 4 685 710,36 грн на об`єкт нерухомого майна: торгівельний павільйон не продтоварів з ганками, загальною площею 218,50 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 з - шляхом проведення публічних торгів. (а.с. 15-16) Дане рішення суду було перевірено в Єдиному державному реєстр судових рішень судом апеляційної інстанції. Відповідно до ч. 2, 3 ст. 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 червня 2018 року у справі №548/981/15-ц (провадження №14-182цс18) зазначила, що у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються (частина друга статті 653 ЦК України). Якщо договір розривається у судовому порядку, зобов`язання припиняється з моменту набрання рішенням суду про розірвання договору законної сили (частина третя цієї статті). Отже, розірвання кредитного договору припиняє його дію на майбутнє, але не впливає на факт укладення та дії цього договору включно до моменту його розірвання. Тому з моменту розірвання кредитного договору у позичальника залишається обов`язок повернути позивачеві заборгованість, нараховану за цим договором станом на день його розірвання, а кредитодавець втрачає право нараховувати передбачені кредитним договором проценти та неустойку за період після розірвання цього договору. Права й інтереси кредитодавця у правовідносинах з позичальником після розірвання кредитного договору забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що зазначена у виконавчому написі заборгованість не є безспірною. Крім того, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі №826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2016 року скасовано. Визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, а саме: п. 1 Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, в частині «а після слів «заставлене майно» доповнити словами «(крім випадку, передбаченого пунктом 11 цього переліку)»; доповнити розділ пунктом 11 такого змісту: «11. Іпотечні договори, що передбачають право звернення стягнення на предмет іпотеки у разі прострочення платежів за основним зобов`язанням до закінчення строку виконання основного зобов`язання. Для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого іпотечного договору; б) оригінал чи належним чином засвідчена копія договору, що встановлює основне зобов`язання; в) засвідчена стягувачем копія письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання, що була надіслана боржнику та майновому поручителю (в разі його наявності), з відміткою стягувана про непогашення заборгованості; г) оригінали розрахункового документа про надання послуг поштового зв`язку та опису вкладення, що підтверджують надіслання боржнику письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання; ґ) довідка фінансової установи про ненадходження платежу», п.

2. Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів: «Доповнити перелік після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин

2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувана про непогашення заборгованості.». Зобов`язано Кабінет Міністрів України опублікувати резолютивну частину постанови суду про визнання незаконною та нечинною Постанови Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, у виданні, в якому її було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили. Судом першої інстанції правильно встановлено, що оскаржуваний виконавчий напис вчинений нотаріусом 17 липня 2020 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі №826/20084/14. Відповідно до пункту 1 Переліку (в редакції, чинній на момент вчинення виконавчого напису) «Нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно», для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання». Укладений між банком та позивачем договір кредиту, на підставі якого вчинено виконавчий напис, не був посвідчений нотаріально, що свідчить про недотримання умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, на законність та обґрунтованість рішення не впливають, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду без змін. Керуючись ст. ст. 268, 367, 368, 375, 383, 384 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю «Генезис Фінансової Свободи» залишити без задоволення. Рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 03 березня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий Д.Р. Гаращенко Судді О.І. Сліпченко Л.П. Сушко