Постанова Полтавський апеляційний суд № 552/3594/20

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 552/3594/20 Номер провадження 22-ц/814/1610/21Головуючий у 1-й інстанції Самсонова О. А. Доповідач ап. інст. Пилипчук Л. І. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 вересня 2021 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючий суддя Пилипчук Л.І., судді Абрамов П.С., Бондаревська С.М., секретар Зеленська О.І., з участю позивача ОСОБА_1 , її адвоката Огієнко Ю.В., відповідача ОСОБА_2 та його представника адвоката Божко Т.Б. розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Полтава цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Київського районного суду м.Полтави від 06 травня 2021 року, постановлене суддею Самсоновою О.А. (повний текст складено 07 травня 2021 року), по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: виконавчий комітет Київської районної у м.Полтаві ради, Департамент служби у справах дітей Харківської міської ради, про позбавлення батьківських прав, в с т а н о в и в: 06.08.2020 ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до ОСОБА_2 про позбавлення його батьківських прав відносно сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Заявлені вимоги обґрунтовує тим, що із 28.07.2012 перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем, який розірвано рішенням суду від 01.03.2016 (справа №552/48/16-ц). Від шлюбу мають сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на утримання якого відповідач сплачує аліменти згідно рішення суду від 01.03.2016 №552/48/16-ц в розмірі 1/3 частини його заробітку (доходу). Після розірвання шлюбу та до часу призначення покарання у виді позбавлення волі (03.10.2019) ОСОБА_2 ухилявся від виконання батьківських обов`язків по вихованню сина, матеріальної допомоги на його утримання не надавав, аліменти не сплачував, із сином не спілкувався та не вітав зі святами, не цікавився його здоров`ям, моральним та духовним станом. Посилаючись на положення ст.164 СК України, вважає наведене підставою для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав щодо їх сина ОСОБА_3 . Рішенням Київського районного суду м.Полтави від 06.05.2021 позов задоволено. Позбавлено ОСОБА_2 батьківських прав у відношенні малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 840,80 грн. на відшкодування понесених судових витрат. Рішення районного суду вмотивовано тим, що дитина тривалий час до ув`язнення відповідача була позбавлена його батьківської уваги. Матір`ю дитини створена нова сім`я та дитина в даний час вважає батьком чоловіка його матері, з яким у дитини склалися теплі відносини, а тому із врахуванням висновку органу опіки та піклування, позбавлення батьківських прав відповідача відповідатиме інтересам малолітньої дитини. Відповідач із рішенням районного суду не погодився та оскаржив його в апеляційному порядку. Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи та неповне з`ясування обставин, просить рішення районного суду скасувати й ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову. Посилаючись на положення ч.1 ст.164 СК України, просить врахувати позицію Європейського суду з прав людини у справі «Мамчук проти України», за змістом якої позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу і повинне застосовуватись у випадках свідомого та умисного ухилення батьків від виконання своїх батьківських обов`язків, та з урахуванням того, що такий захід буде застосований в інтересах дітей. Відтак позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків. Також просить врахувати позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 06.05.2020 №753/2025/19, яка також містить висновок, що позбавлення батьківських є крайнім заходом, застосувати який суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків із урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи. Звертає увагу, що у даній справі відсутні докази на підтвердження того, що відносно нього, ОСОБА_2 , застосовувалися будь-які засоби попередження або впливу щодо неналежного виконання ним батьківських обов`язків по відношенню до сина ОСОБА_4 зі сторони органів внутрішніх справ (притягнення до адміністративної відповідальності за неналежне виконання батьківських прав) чи органів опіки та піклування (проведення бесід з приводу необхідності належного виконання ним батьківських обов`язків). Доводить, що висновок органу опіки та піклування Департаменту служб у справах дітей виконавчого комітету Харківської міської ради від 25.03.2021 №215 щодо доцільності позбавлення його батьківських прав прийнято з порушенням ч.5 ст.19 СК України, без повного, всебічного та об`єктивного розгляду Посилаючись на п.73 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 №866 доводить обов`язковість проведення працівником служби бесіди з батьками, а у разі потреби - з родичами дитини. Наголошує, що усупереч наведеним вимогам він не був опитаний особисто працівниками Департаменту і його не повідомляли про дату розгляду питання щодо позбавлення батьківських прав. Також органом опіки та піклування не враховано відомостей стосовно способу його життя із квітня 2019 року (перебуває у місцях позбавлення волі), чим порушено право на участь у прийняття рішення. Зазначає, що службою у справах дітей не були з`ясовані причини чому він не брав участі у вихованні та відвідуванні дитини, не встановлено наявність чи відсутність перешкод зі сторони позивачки у спілкуванні з сином та враховані лише умови проживання малолітньої дитини в новій родині її матері. Тоді як він був позбавлений можливості довести факт належного виконання ним батьківських обов`язків, тимчасових матеріальних труднощів та неможливості відвідування сина. Проте він бажає виправитися та брати активну участь у житті дитини після звільнення з місць позбавлення волі. Вважає, що відсутність емоційного зв`язку між членами родини є результатом недостатності сталого спілкуванні із малолітньою дитиною, різних світоглядів із позивачкою. Тоді як наявність у позивачки іншого чоловіка, якого син ОСОБА_5 сприймає як батька, не є перешкодою для того, щоб сприяти у відновленні родинних зв`язків, збереженні кровного споріднення та спілкування. 13.09.2021 до апеляційного суду надійшов лист служби у справах дітей виконавчого комітету Київської районної у м.Полтаві ради про розгляд справи без участі їх представника. При винесенні рішення просять врахувати інтереси малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відзив на апеляційну скаргу не надходив. У суді апеляційної інстанції відповідач та його представник доводи апеляційної скарги підтримали, наполягаючи на її задоволення. Позивачка та її представник заперечили проти задоволення апеляційної скарги та просили залишити без змін рішення районного суду, як законне та обґрунтоване. Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які брали участь у розгляді справи, вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до таких висновків. Судом установлено та підтверджується матеріалами справи, що батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 , видане 24.12.2014 Київським ВДРАЦС Полтавського МУЮ./а.с.8 т.1/. Рішенням Київського районного суду м.Полтави від 01.03.2016 (справа №552/48/16-ц), яке набрало законної сили 14.03.2016, розірвано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_7 . Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_7 аліменти на утримання сина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/3 частини його заробітку (доходу), але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 05.01.2016, до досягнення дитиною повноліття./а.с.9 т.1/. 02.05.2020 ОСОБА_8 зареєструвала шлюб із ОСОБА_9 , свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_2 від 02.05.2020, актовий запис №925./а.с.15 т.1/ Вироком Київського районного суду м.Полтави від 18.12.2019 (справа №552/3068/19), який набрав законної сили 11.06.2020, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.190, ч.1 ст.357, ч.2 ст.186 КК України та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк три роки. Початок строку відбування покарання обраховується із 08.04.2019./а.с. 24-27 т.1/. Згідно довідки-розрахунку від 30.06.2020 №62394, складеної державним виконавцем Київського ВДВС у м.Полтаві, станом на 30.06.2020 заборгованість ОСОБА_2 за аліментами на утримання сина ОСОБА_3 за період із січня 2016 року по червень 2020 року становить 106 316,77 грн./а.с.10-11 т.1/ Відповідно до висновку Департаменту служб у справах дітей виконавчого комітету Харківської міської ради від 25.03.2021 №215 щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітнього сина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - є доцільним позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітнього сина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ./а.с.241-242 т.1/. Судом першої інстанції допитано свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_6 . Задовольняючи вимоги позову, районний суд виходив із того, що ОСОБА_2 повністю усунувся від виконання обов`язків щодо виховання свого малолітнього сина, що триває протягом тривалого часу. Таке ставлення відповідача до виховання та утримання своєї малолітньої дитини суд оцінює як ухилення від виконання батьківських обов`язків. Тоді як матір`ю дитини створена нова сім`я, у дитини склалися теплі відносини з її чоловіком, що підтверджується допитаними свідками, а тому з урахуванням висновку органу опіки та піклування, позбавлення батьківських прав відповідача ОСОБА_2 відповідатиме інтересам малолітнього ОСОБА_3 . Апеляційний суд із такими висновками суду першої інстанції не погоджується з огляду на наступне. Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом. Держави учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить інтересам дитини (стаття 9 Конвенції). Згідно із частиною восьмою статті 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї. Частиною четвертою статті 19 СК України визначено, що при розгляді судом спорів щодо позбавлення батьківських прав обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки і піклування подає до суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, а також на підставі інших документів, які стосуються справи (частина п`ята наведеної норми). Статтею 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини. Відповідно до позиції Верховного Суду, сформованої у справах №753/2025/19 від 06.05.2020, №464/6203/14-4 від 30.06.2021, ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Зважаючи, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини у справі «Хант проти України» від 07.12.2006, питання позбавлення батьківських прав мають ґрунтуватись на оцінці особистості відповідача та його поведінці. Факт оскарження відповідачем заяви про позбавлення батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини. Позбавлення батьківських прав має бути виправдане інтересами дитини, і тоді інтереси повинні мати переважний характер над інтересами батьків, між інтересами дитини та інтересами батьків має існувати справедлива рівновага. Також ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним. Переглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що вирішуючи позбавити відповідача батьківських прав, суд першої інстанції не врахував у повній мірі наведені норми матеріального права і конвенційні гарантії, не надав належної оцінки особистості батька, його ставленню до дитини та наявному бажанню приймати участь у її вихованні. Висновки районного суду про ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків ґрунтується на показаннях свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , які не можна визнати достатніми доказами винної поведінки відповідача, яку можна визнати підставою для позбавлення батьківських прав. Вказані свідки фактично характеризують новостворену родину позивачки та відносини, що склалися між її сином і чоловіком. При цьому свідки ОСОБА_11 та ОСОБА_10 є батьками позивачки та заінтересованими особами. З іншої сторони свідки ОСОБА_14 та ОСОБА_6 , які є відповідно матір`ю і братом відповідача, та також заінтересованими особами, стверджують про наявність конфлікту відповідача з батьками позивача, як одну з причин епізодичності його зустрічей з малолітньою дитиною. Крім того, в апеляційному суді ОСОБА_2 пояснив, що позивачка після зміни місця проживання з дитиною виїхала до м.Харкова та не повідомляла йому адресу. Позивач дану обставину не заперечувала, однак вважала, що той мав змогу дізнатися про місце проживання від її батьків чи кума. За таких обставин помилковим є висновок районного суду про відсутність будь-яких перешкод для відповідача у виконанні ним своїх обов`язків, оскільки той не звертався до органу опіки і піклування з приводу наявності таких перешкод та не просив сприяти в їх усуненні. Крім того, на думку колегії суддів, пасивна поведінка батька щодо встановлення місця проживання дитини та відновлення їх спілкування не доводять свідомого (умисного) нехтування ним своїх обов`язків. Оцінюючи пояснення сторін та показання свідків, апеляційний суд погоджується з тим, що відповідач не належно виконує свої батьківські обов`язки щодо виховання та утримання малолітнього сина ОСОБА_4 - з часу розірвання шлюбу до засудження за кримінальне правопорушення мали місце епізодичні зустрічі, наявна заборгованість по аліментах. Однак такі обставини не є достатніми підставами в розумінні ст.164 СК України для позбавлення батьківських прав. При цьому, апеляційний суд приймає до уваги доводи апеляційної скарги, що у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що відносно відповідача застосовувалися будь-які засоби попередження або впливу щодо неналежного виконання ним батьківських обов`язків по відношенню до сина ОСОБА_4 зі сторони органів внутрішніх справ (притягнення до адміністративної відповідальності за неналежне виконання батьківських прав) чи органів опіки та піклування (проведення бесід з приводу необхідності належного виконання ним батьківських обов`язків). Колегія суддів також критично оцінює та не погоджується з висновком Департаменту служби у справах дітей Виконавчого комітету Харківської міської ради від 25.03.2021 №215 щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітнього сина, оскільки він не відповідає вимогам ч.5 ст.19 СК України та п.73 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, затвердженого Постановою КМУ від 24.09.2008, є недостатньо обґрунтованим та суперечить інтересам дитини. Зокрема, рішення щодо доцільності позбавлення відповідача батьківських прав прийнято без повідомлення та участі батька дитини ОСОБА_2 , чим фактично позбавлено його можливості скористатись правом дорадчого голосу. Крім того, службою у справах дітей не було з`ясовано причини, з яких відповідач не приймав участі у вихованні та відвідуванні дитини; наявність чи відсутність перешкод у наданні йому можливості для спілкування з дитиною. Органом опіки були прийняті до уваги лише умови проживання малолітньої дитини в новій сім`ї матері та пояснення останньої, без відібрання пояснень у самого батька, який на той час перебував у місцях позбавлення волі. Посилання суду першої інстанції на несплату відповідачем аліментів не є винятковими обставинами в розумінні наведених конвенційних гарантій, а наявність заборгованості по аліментам сама по собі не є підставою для позбавлення батька дитини батьківських прав. До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 17.06.2021 у справі №466/9380/17. Натомість розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин (рішення Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України», пункт 49), у іншому випадку це суперечитиме інтересам дитини щодо можливості збереження сімейних зв`язків з батьком та не може бути виправдано створенням нових родинних зв`язків (одруження матері малолітнього). Враховуючи встановлені апеляційним судом обставини справи щодо поведінки батька дитини та приймаючи до уваги її якнайкращі інтереси, за обставин недоведеності свідомого нехтування відповідачем батьківськими обов`язками, а також враховуючи те, що батько дитини проти позбавлення батьківських прав заперечує та бажає виконувати свій батьківський обов`язок, колегія суддів визнає помилковим висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для позбавлення його батьківських прав, як крайнього заходу впливу. З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, а рішення суду першої інстанції скасуванню з постановленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позову. На підставі ст.141 ЦПК України, враховуючи, що відповідач звільнений від сплати судового збору за апеляційне оскарження судового рішення згідно ухвали апеляційного суду від 18.06.2021, із позивача на користь держави підлягає стягненню 1 261,20 грн. Керуючись ст.ст. 367, 368, п.п.3.4 ч.1 ст.376, ст.ст. 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити. Рішення Київського районного суду м.Полтави від 06 травня 2021 року скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав відмовити. Стягнути із ОСОБА_1 на користь держави 1 261,20 грн. судового збору. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 16.09.2021. Головуючий суддя Л.І. Пилипчук Судді П.С. Абрамов С.М. Бондаревська