Постанова 4818 № 646/6447/24

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А Іменем України 01 квітня 2025 року м. Харків справа № 646/6447/24 провадження № 22ц/818/1323/25 Харківський апеляційний суд у складі: Головуючого: Маміної О.В. суддів: Пилипчук Н.П., Тичкової О.Ю., за участю секретаря: Сізонової О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: виконавчий комітет Лозівської міської ради Харківської області, служба у справах дітей Лозівської міської ради Харківської області про позбавлення батьківських прав за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Смірнової Наталії Андріївни на заочне рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 14 листопада 2024 року, постановлене під головуванням судді Янцовської Т.М.,- в с т а н о в и в: У червні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом ОСОБА_2 , треті особи: виконавчий комітет Лозівської міської ради Харківської області, служба у справах дітей Лозівської міської ради Харківської області про позбавлення батьківських прав. Заочним рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 14 листопада 2024 року у задоволені позову - відмовлено. В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Смірнова Наталія Андріївна просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права; вказує, що суд першої інстанції не надав належної правової оцінки наявним доказам у справі. Довідка про стан здоров`я дитини від 09.05.2024 року, якою підтверджується діагноз сина взагалі не досліджувалась судом першої інстанції. Обставини свідомого ухилення відповідача від виховання та розвитку дитини, її матеріального забезпечення, підтверджується розрахунком заборгованості по сплаті аліментів. Крім того вказує, що в матеріалах справи відсутні докази намірів відповідача брати участь у житті дитини у будь-який доступний для нього спосіб, а також відсутні докази, які б виправдовували факт невиконання відповідачем своїх батьківських обов`язків впродовж 12 років. Вважає, що наявні підстави для позбавлення батьківських прав. Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо позбавлення батьківських прав, суд першої інстанції виходив з того, що при розгляді даної справи позивачем не доведено обставин, на які вона посилалась в обґрунтування позову, а отже відсутні підстави для позбавлення відповідача батьківських прав. Проте такі висновки суду першої інстанції не в повній мірі відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи. Судом встановлено, що сторони мають неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого Червонозаводським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції 07.02.2012 року. Рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 26.03.2013 року розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 Стягнуто з ОСОБА_2 аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку, але не менше, ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно починаючи з 07 лютого 2013 року до повноліття дитини. З розрахунку заборгованості ОСОБА_2 по аліментам, складеного державним виконавцем Основ`янсько-Слобідського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, вбачається, що за виконавчим листом № 2/646/731/2013 від 16.04.2013 року станом на 01.05.2024 року у ОСОБА_2 наявна заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 211 740,50 гривень. З повідомлення Комунального закладу «Катеринівський ліцей Лозівської міської ради» від 10.05.2024 року вбачається, що батько ОСОБА_2 , зі слів матері, не бере участі у вихованні дитини, не цікавиться його успіхами та поведінкою в ліцеї. За період із 01.09.2023 року по теперішній час до ліцею не приходив, батьківські збори не відвідував. Згідно Акту обстеження умов проживання від 17 травня 2024 року, наданим Службою у справах дітей Лозівської міської ради Харківської області, за адресою АДРЕСА_1 проживають ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 ., ОСОБА_6 . Висновок: ОСОБА_1 та ОСОБА_4 створили належні умови для проживання та всебічного розвитку дітей. Згідно висновку виконавчого комітету Лозівської міської ради Харківської області як органу опіки та піклування від 23.07.2024 року визнано доцільним позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітнього ОСОБА_3 . Як на підставу позовних вимог ОСОБА_1 а ОСОБА_7 а посилалась на те, що вона з відповідачем перебувала у зареєстрованому шлюбі з 15 липня 2011 року по 26 березня 2013 року. Під час стосунків з відповідачем ОСОБА_2 у них народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . На протязі подружнього життя відповідач зловживав спиртними напоями, матеріально сім`ю не забезпечував, інтересами сім`ї не цікавився, вихованням, розвитком дитини не займався, постійно вчиняв сварки, ображав, застосовував фізичну силу до неї, його поведінка негативно впливала на психічний стан малолітнього сина. Добровільно матеріальної допомоги на утримання дитини не надавав. Сину було півроку, як відповідач припинив будь-яке спілкування з ним. За останні 12 років жодного разу не шукав зустрічі з сином, навіть не телефонував. Відповідач не виявляв щодо нього батьківського піклування, не цікавиться побутовими умовами життя дитини, здоров`ям, фінансовим становищем сім`ї, не брав участі у вихованні сина, не надавав матеріальної допомоги на його утримання та лікування, свідомо фактично сам відсторонився від виконання своїх батьківських обов`язків по вихованню дитини, навіть не вітає дитину з днем народження, має заборгованість зі сплати аліментів станом на 01.05.2024 року в сумі 211 740 грн. 50 коп. У зв`язку із цим позивач просить позбавити відповідача батьківських прав. Відповідно до ст.11 Закону України "Про охорону дитинства" сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Частиною 2 ст. 150 СК України передбачено, що батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Згідно ч. 4 ст. 155 СК України, ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом. Підстави позбавлення батьківських прав передбачені ч.1 ст.164 СК України. Мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини. Тобто, перелік підстав позбавлення батьківських прав є вичерпним. Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно їх утримують та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконання ним батьківських обов`язків. Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст.166 СК України). Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків. Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Надані позивачем докази свідчать про те, що відповідач ОСОБА_2 не виявляє до дитини батьківського піклування, не утримує дитину та має заборгованість по сплаті аліментів у розмірі 211 740 грн. 50 коп. Відповідач, в супереч вимог 12, 81 ЦПК, доказів виконання свого батьківського обов`язку з утримання, піклування, турботи та виховання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , суду першої та апеляційної інстанції не надав. Тому судова колегія не може погоджується з висновком суду про недоведеність факту свідомого нехтування відповідачем ОСОБА_2 своїми батьківськими обов`язками. Разом з тим колегія суддів зазначає наступне. Європейський суд з прав людини, практику та рішення якого суди мають застосовувати як джерело права відповідно до Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграфи 57, 58). При цьому, на перше місце ставляться «як найкращі інтереси дитини», оцінка яких включає в себе знаходження балансу між усіма елементами, необхідними для прийняття рішення. Позбавлення батьківський прав є крайньою мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України). Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків. Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постановах: від 29 квітня 2020 року у справі № 522/10703/18 (провадження № 61-4014св20), від 13 квітня 2020 року у справі № 760/468/18 (провадження № 61-8883св19), від 11 березня 2020 року у справі № 638/16622/17 (провадження № 61-13752св19), від 23 грудня 2020 року у справі № 522/21914/14 (провадження № 61-8179св19). Відповідно до п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 20 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» (далі - Постанова) позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків (абз. 2 п. 18 Постанови). Судова колегія вважає доведеною винну поведінку відповідача щодо ухилення від виконання свого батьківського обов`язку, проте з урахуванням того, що позбавлення батьківський прав є крайньою мірою, не вбачає підстав для позбавлення його батьківських прав та вважає за необхідне попередити його про необхідність змінити ставлення до дитини. Проте відмова у задоволенні позову про позбавлення батьківських прав не позбавляє позивача права на звернення до суду із таким позовом, якщо відповідач в подальшому не змінить свого ставлення до виховання дитини. З урахуванням викладеного, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду - зміні в частині мотивів відмови у задоволені позовних вимог. Мотивувальну частину рішення належить викласти в редакції цієї постанови та доповнити резолютивну частину реченням наступного змісту: «Попередити ОСОБА_2 про необхідність зміни ставлення до виховання сина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ». В іншій частині рішення суду належить залишити без змін. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 382 - 384 ЦПК України, суд- п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Смірнової Наталії Андріївни - задовольнити частково. Заочне рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 14 листопада 2024 року змінити, виклавши мотивувальну частину і редакції цієї постанови. Попередити ОСОБА_2 про зміну ставлення до виховання дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення. Головуючий: О.В. Маміна Судді: Н.П. Пилипчук О.Ю. Тичкова Повний текст судового рішення виготовлено 03.04.2025 року.