Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 380/7882/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 вересня 2021 рокуЛьвівСправа № 380/7882/20 пров. № А/857/12373/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі : головуючого судді : Кухтея Р.В., суддів : Шевчук С.М., Шинкар Т.І. розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2021 року (ухвалене головуючою-суддею Сидор Н.Т. в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у м. Львові) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Регіонального сервісного центру МВС в Харківській області, Головного сервісного центру МВС в особі Регіонального сервісного центру МВС в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, в с т а н о в и в : У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернувся в суд із зазначеним позовом, в якому з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог просив визнати протиправними дії Регіонального сервісного центру МВС в Харківській області (далі сервісний центр, відповідач-1) про скасування операції по перереєстрації на його ім`я в Центрі №6306 УДАІ ГУМВС України в Харківській області транспортного засобу марки «MERCEDES-BENZ G 55 AMG», номер кузова НОМЕР_1 , номер двигуна НОМЕР_2 (далі - ТЗ) та зобов`язати Головний сервісний центр МВС в особі Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Харківській області (далі Головний сервісний центр, відповідач-2) поновити за ним державну реєстрацію вказаного транспортного засобу. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 29.04.2021 позов було задоволено частково. Визнано протиправною відмову сервісного центру, викладену у листі №31/20-1859 від 16.06.2020, у відновленні реєстрації ТЗ за ОСОБА_1 та зобов`язано Головний сервісний центр повторно розглянути заяву позивача від 29.05.2020 про відновлення за позивачем реєстрації ТЗ, із прийняттям обґрунтованого та законного рішення за результатами його розгляду в установленому порядку, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій через неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права просить його скасувати та прийняти постанову, якою повністю задовольнити адміністративний позов. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що задоволивши його позовну вимогу про визнання протиправними дій відповідача щодо безпідставного скасування операції по перереєстрації ТЗ, суд першої інстанції з порушенням норм процесуального права, вийшовши за межі позовних вимог, задовольнив заявлену ним вимогу про зобов`язання поновити державну реєстрацію, зобов`язавши відповідача повторно розглянути його заву. У відзиві на апеляційну скаргу сервісний центр просить оскаржуване рішення залишити без змін. Згідно п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні по справі матеріали та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти постанову, якою позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, виходячи з наступного. З матеріалів справи видно, що ОСОБА_1 є власником ТЗ, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію НОМЕР_3 . З листа сервісного центру №31/20-3635 від 05.07.2016 позивач дізнався, що операція по перереєстрації на його ім`я в Центрі №6306 УДАІ ГУМВС України у Харківській області ТЗ, скасована відповідно до п.40 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1388 від 07.09.1998 (далі Порядок №1388). З матеріалів справи видно, що матеріали проведення цієї операції, а також матеріали, що стали підставою для її скасування направлені Регіональним сервісним центром до Валківського ВП ГУ НП в Харківській області для реагування на них згідно чинного законодавства як за фактом перереєстрації ТЗ по підробленому реєстраційному документу. 07.07.2016 до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено кримінальне провадження №12016220220000570, яке зареєстроване на підставі зазначених вище матеріалів. У травні 2020 року позивач отримав постанову слідчого СВ Богодухівського ВП ГУ НП в Харківській області старшого лейтенанта поліції Заєць О.О. від 03.03.2020 про закриття кримінального провадження №12016220220000570 у зв`язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення за п.2 ч.1 ст.284 КПК України. У зв`язку із зазначеними обставинами, 29.05.2020 позивач звернувся до Регіонального сервісного центру МВС в Харківській області із заявою про відновлення реєстрації транспортного засобу на його ім`я та 16.06.2020 отримав відмову. Не погоджуючись з таким діями, позивач звернувся з даним позовом до суду. Задовольняючи частково адміністративний позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів на обґрунтування обставин, якими мотивовано відзив на позовну заяву та не довів правомірності своїх дій, які полягали у відмові позивачу відновити реєстрацію ТЗ, зважаючи на закриття кримінального провадження №12016220220000570 у зв`язку із відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення за п.2 ч.1 ст.284 КПК України, яке слугувало підставою для вчинення дій по скасуванню державної реєстрації. Також, керуючись ч.2 ст.9 КАС України, суд першої інстанції вважав за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправною відмову Регіонального сервісного центру, викладену у листі №31/20-1859 від 16.06.2020, у відновленні реєстрації ТЗ за ОСОБА_1 та зобов`язати Головний сервісний центр повторно розглянути заяву позивача від 29.05.2020 про відновлення реєстрації ТЗ. Суд апеляційної інстанції враховує, що рішення суду першої інстанції від 29.04.2021 оскаржене в апеляційному порядку лише в частині відмови у задоволенні позовних вимог, а тому в неоскарженій сторонами його частині, яким задоволено позовні вимоги, не являється предметом апеляційного перегляду. При цьому, колегія суддів не вбачає підстав для застосування положень ч.2 ст.308 КАС України. Стосовно рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог, колегія суддів вважає, що до таких висновків суд першої інстанції прийшов з неповним з`ясуванням всіх обставин, що мають значення для справи та невідповідністю висновків, викладених в оскаржуваному судовому рішенні обставинам справи, виходячи з наступного. Що стосується способу захисту прав позивача, колегія суддів виходить з того, що метою адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ст. 2 КАС України). Ця мета кореспондується зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, відповідно до якої кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїх численних рішеннях сформував сталу практику оцінки ефективності засобу юридичного захисту. Засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути «ефективним» як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що або запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося. Навіть якщо якийсь окремий засіб юридичного захисту сам по собі не задовольняє вимоги статті 13, задоволення її вимог може забезпечуватися за допомогою сукупності засобів юридичного захисту, передбачених національним законодавством (рішення від 15.10.2009 у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України», п. 64). Засіб юридичного захисту має бути «ефективним» в теорії права та на практиці, зокрема, в тому сенсі, що можливість його використання не може бути невиправдано ускладнена діями або бездіяльністю органів влади держави-відповідача (рішення від 18.12.1996 у справі «Аксой проти Туреччини» (Aksoy v. Turkey), п. 95). При оцінці ефективності необхідно враховувати не тільки формальні засоби правового захисту, а й загальний правовий і політичний контекст, в якому вони діють, й особисті обставини заявника (рішення від 24.07.2012 у справі «Джорджевич проти Хорватії», п. 101; рішення від 06.11.1980 у справі «Ван Остервійк проти Бельгії», п.п. 36-40). Отже, ефективність засобу захисту оцінюється не абстрактно, а з урахуванням обставин конкретної справи та ситуації, в якій опинився позивач після порушення. Відповідно до частини першої статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. При цьому за своєю суттю правосуддя визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 п. 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003). Питання ефективності правового захисту аналізувалося у рішеннях національних судів. Зокрема, у рішенні від 16.09.2015 у справі № 21-1465а15 Верховний Суд України дійшов висновку, що рішення суду, у випадку задоволення позову, має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду. Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення. Верховний Суд у своїй практиці неодноразово покликався на те, що «ефективний засіб правового захисту» у розумінні ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації - не відповідає зазначеній нормі Конвенції. (Постанова Великої палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 705/552/15-а, постанови Верховного Суду від 18.04.2018 у справі №826/14016/16 СМ, від 11.02.2019 у справі № 2а-204/12 ). З огляду на необхідність обрання найбільш ефективного способу захисту порушеного права, колегія суддів зазначає наступне. Суд застосовує законодавство, що діє на час розгляду справи. Частиною 4 статті 245 КАС України (у редакції, що діє з 15.12.2017) передбачено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини 2 цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. За змістом вказаної правової норми слідує, що у разі, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками розгляду звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб`єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти певне рішення. Такий підхід, встановлений процесуальним законодавством, є прийнятним не тільки при розгляді вимог про протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень, але і у випадку розгляду вимог про зобов`язання вчинити дії після скасування його адміністративного акту. Як встановлено судом першої інстанції, відповідач в межах даної справи протиправно скасував реєстрацію ТЗ та у відмовив у її відновленні і з цим погодилась протилежні сторони, оскільки не оскаржили рішення суду в цій частині. При цьому, колегія суддів вважає, що зобов`язання відповідача розглянути клопотання позивача повторно не захистить його порушені права в ефективний спосіб. Так, пунктом 40 Порядку №1388 передбачені підстави зняття з обліку ТЗ. Зокрема, абз.3 п.40 Порядку №1388 передбачено, що у разі встановлення факту знищення, фальсифікації або підроблення ідентифікаційних номерів складових частин транспортних засобів, виявлення транспортних засобів, зареєстрованих (перереєстрованих), знятих з обліку в уповноважених органах МВС, у тому числі тимчасово, за фіктивними чи підробленими документами або таких, що розшукуються правоохоронними органами України у зв`язку з незаконним заволодінням, уповноважені особи сервісних центрів МВС оформляють в установленому порядку необхідні документи, скасовують державну реєстрацію (перереєстрацію), зняття з обліку транспортних засобів і передають усі відповідні документи та за наявності транспортні засоби до відповідного органу досудового розслідування. Якщо виявлено факт підроблення митних документів, їх ксерокопії з необхідним поясненням надсилаються до органів доходів і зборів, у зоні діяльності яких проживають особи, за якими зареєстровані відповідні транспортні засоби. Відповідно до пункту 5.7 Інструкції про порядок здійснення підрозділами Державтоінспекції МВС державної реєстрації, перереєстрації та обліку транспортних засобів, оформлення і видачі реєстраційних документів, номерних знаків на них, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11.08.2010 №379 (далі- Інструкція №379), на підставі документів, що підтверджують встановлення факту знищення, фальсифікації або підроблення ідентифікаційних номерів складових частин ТЗ, виявлення ТЗ, зареєстрованих (перереєстрованих), знятих з обліку в Центрі, у тому числі тимчасово, за фіктивними чи підробленими документами, таких, що розшукуються правоохоронними органами України у зв`язку з незаконним заволодінням, або інформацію про реєстрацію яких не санкціоновано внесено до автоматизованої бази даних АІС «Автомобіль» та (або) Єдиного державного реєстру Державтоінспекції, працівники Центру оформляють в установленому порядку необхідні документи, скасовують державну реєстрацію (перереєстрацію), зняття з обліку ТЗ і передають усі відповідні документи до органу досудового розслідування для подальшого проведення перевірки. З листа Регіонального сервісного центру №31/20-3635 від 05.07.2016 вбачається, що позивача поінформовано про скасування операції по перереєстрації на його ім`я в Центрі № 306 УДАІ ГУМВС України у Харківській області ТЗ відповідно до п.40 Порядку №1388. Матеріали проведення цієї операції, а також матеріали, що стали підставою для її скасування направлені Регіональним сервісним центром до Валківського відділу поліції ГУ НП в Харківській області для реагування на них згідно чинного законодавства як за фактом перереєстрації ТЗ по підробленому реєстраційному документу. 07.07.2016 до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено кримінальне провадження № 12016220220000570, яке зареєстроване на підставі зазначених вище матеріалів. Згідно постанови слідчого СВ Богодухівського ВП ГУ НП в Харківській області старшого лейтенанта поліції О.О.Заєць про закриття кримінального провадження від 03.03.2020, кримінальне провадження за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст.358 КК України, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016220220000570 від 07.07.2016 закрито у зв`язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення. У зв`язку із зазначеними обставинами, 29.05.2020 позивач звернувся до Регіонального сервісного центру із заявою про відновлення реєстрації ТЗ на його ім`я та 16.06.2020 отримав відмову, яка викладена у листі Регіонального сервісного центру №31/20-1859 від 16.06.2020. Незгода відповідача із закриттям кримінального провадження, відкриття якого стало підставою до скасування операції по перереєстрації ТЗ на позивача, не спростовує факту такого закриття. Колегія суддів зазначає, що відмова у відновленні реєстрації ТЗ можуть бути неодноразовими. Враховуючи, що позивач звернувся до відповідача зі всіма необхідними документами, ефективним способом захисту порушеного права є зобов`язання Головного сервісного центру поновити державну реєстрацію ТЗ за ОСОБА_1 . Суд також звертає увагу на те, що здійснюючи судочинство ЄСПЛ в рішенні від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України» зазначив, що за змістом пункту 1 статті 6 Конвенції суди зобов`язані обґрунтувати свої рішення, проте це не може сприйматись як вимога давати детальну відповідь на кожен довід. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру ухваленого рішення (CASE OF Svetlana Vladimirovna PRONINA against Ukraine (Application no. 63566/00)). Згідно ст.317 КАС України, суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення суду першої інстанції та ухвалює нове, коли має порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи чи питання. Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.10 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому судове рішення, постановлене за результатами апеляційного перегляду в касаційному порядку оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу. Керуючись ст.ст. 12, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити повністю. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2021 року по справі №380/7882/20 скасувати та прийняти постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до Регіонального сервісного центру МВС в Харківській області, Головного сервісного центру МВС в особі Регіонального сервісного центру МВС в Харківській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити повністю. Визнати протиправною відмову Регіонального сервісного центру МВС в Харківській області, яка викладена у листі №31/20-1859 від 16 червня 2020 року, у відновленні реєстрації транспортного засобу марки «MERCEDES-BENZ G55 AMG», номер НОМЕР_4 , номер двигуна НОМЕР_2 за ОСОБА_1 . Зобов`язати Головний сервісний центр МВС в особі Регіонального сервісного центру МВС в Харківській області поновити державну реєстрацію транспортного засобу марки «MERCEDES-BENZ G55 AMG», номер кузова НОМЕР_1 , номер двигуна НОМЕР_2 за ОСОБА_1 . Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Р. В. Кухтей судді С. М. Шевчук Т. І. Шинкар