Постанова 4855 № 640/9037/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/9037/20 Головуючий у І інстанції - Скочок Т.О. Суддя-доповідач - Губська Л.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 вересня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючого судді: Губської Л.В., суддів: Епель О.В., Карпушової О.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 квітня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,- В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, в якому просив: - визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови йому у призначенні пенсії за вислугу років рішенням від 29.10.2019 №263988/03; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити йому з 08.10.2019 пенсію за вислугу років, відповідно до вимог ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 №1789-ХІІ (у редакції Закону №2633-ІІІ від 12.07.2011), у розмірі 90% від суми місячного (чинного) заробітку, обчисленого за останні 24 місяці роботи, а в подальшому довічно здійснювати належні останньому виплати пенсії за вислугу років щомісячно; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві після призначення йому пенсії невідкладно видати пенсійне посвідчення. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що станом на момент його звернення до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою про призначення пенсії його безперервний загальний стаж роботи складав 20 років 6 місяців 8 днів, у тому числі на посадах прокурорів 15 років 8 місяців 8 днів, що є достатнім для призначення пенсії за вислугу років у порядку ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру». При цьому, за твердженням позивача, дія ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» (щодо необхідного 20-річного стажу роботи для виходу на пенсію за вислугу років) не може бути припинена у часі, оскільки на день набуття чинності законів України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 №3668-VI та «Про прокуратуру» №1697-VII від 14.10.2014, він вже був носієм гарантованого конституційного права, а також спеціального статусу у зв`язку з перебуванням на посадах прокурора та на момент ухвалення вказаних законодавчих змін вже мав більшість необхідного для нарахування пенсії трудового стажу. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 квітня 2021 року у задоволені адміністративного позову відмолено. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що на момент звернення позивача до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії його стаж за вислугу років був не достатній для призначення пенсії на підставі ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII. Не погоджуючись з таким рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким адміністративний позов задовольнити у повному обсязі. Доводи апеляційної скарги аналогічні тим, що викладені у позові. Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін та зазначає про безпідставність доводів, викладених в апеляційній скарзі. Згідно п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Так, судом установлено і підтверджується матеріалами справи, що 08.10.2019 ОСОБА_1 звернувся до ГУ ПФУ у м. Києві із заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру». Листом від 29.10.2019 №263988/103 відповідач відмовив позивачу у призначенні такої пенсії та зазначив, що пенсійне забезпечення працівників прокуратури регулюється нормами ст. 86 вказаного Закону, відповідно до якої прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше 24 років, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 14 років, у разі звернення за призначенням пенсії. Одночасно, вказаним рішенням позивача повідомлено, що відповідно до наданих документів його стаж роботи на посадах прокурорів складає 15 років 8 місяців 8 днів. Не погодившись з такими діями відповідача, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду. Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відмовляючи у задоволені адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що для набуття права на пенсійне забезпечення за вислугу років станом на час звернення позивача із заявою про призначення пенсії, його стаж мав становити 24 роки, у тому числі стаж роботи на посадах прокурорів не менше 14 років, в той час, як відповідно до матеріалів справи, загальний стаж позивача станом на час звернення із заявою про призначення пенсії становив 20 років 6 місяців 8 днів. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з огляду на наступне. Так, статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Частиною 1 статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 №1789-XII (в редакції від 05.11.1991, що діяла до 01.10.2011) було встановлено, що прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугою років незалежно від віку. Пенсія призначається у розмірі 80 процентів від суми їхньої місячної заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержувані перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 процентів місячного заробітку. Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок пенсії проводиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи. Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» № 3668-VІ, який набрав чинності 01.10.2011, внесено зміни до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 №1789-ХІІ (далі - Закон №1789-ХІІ), зокрема змінено у відсотках розмір пенсії за вислугу років, яка призначається прокурорам і слідчим у разі реалізації ними такого права. Встановлено, що прокурори і слідчі мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років. На час звернення позивача за призначенням пенсії набрав чинності Закон України «Про прокуратуру» №1697-VII від 14.10.2014 (далі - Закон №1697-VII). У зв`язку з набранням чинності зазначеним Законом втратили чинність положення статті 50-1 Закону №1789-ХІІ в частині визначення осіб, які мають право на призначення пенсії за вислугу років та розміру такої пенсії. Отже, оскільки позивач звернувся до відповідача з заявою про призначення пенсії 08.10.2019 спірні правовідносини підлягають вирішенню за нормами Закону № 1697-VI. Згідно із ст. 86 Закону №1697-VII прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше, зокрема, з 1 жовтня 2018 року по 30 вересня 2019 року - 24 роки, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 14 років. Таким чином, у прокурорів та слідчих, які в період часу з 26 липня 2001 року до 01 жовтня 2011 року мали стаж роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, виникло право на пенсійне забезпечення за вислугу років на підставі зазначеної норми права. При цьому, таке право у зазначених осіб виникло незалежно від того, чи фактично воно було реалізовано шляхом звернення до органів Пенсійного фонду України з заявою про призначення пенсії. Станом на дату звернення позивача до Пенсійного фонду необхідними умовами для призначення йому пенсії за вислугу років були: а) вислуга років - 24 роки; б) стаж на посадах прокурорів - 14 років. Як було встановлено судом першої інстанції, загальна вислуга років позивача станом на час звернення із заявою про призначення пенсії складала 20 років 6 місяців 8 днів, в тому числі стаж роботи на посадах працівника прокуратури 15 років 8 місяців 8 днів, що підтверджується матеріалами справи, а саме: копією трудової книжки. Тобто, вислуга років позивача є меншою від 24 річного стажу, визначеного ч. 1 ст. 86 Закону № 1697-VII, що не надає йому права на призначення пенсії за вислугу років. При цьому, як вірно зазначив суд першої інстанції, посилання позивача на те, що зміни в законодавстві, які звужують зміст та обсяг існуючих прав, не повинні застосовуватися є безпідставним, оскільки у період дії ст. 50-1 Закону № 1789-XII у редакції від 26.07.2001, що діяла до 30.09.2011, пенсії призначалися прокурорам і слідчим зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років. Станом на 30.09.2011 у позивача був відсутній стаж роботи 20 років, а тому, у період дії ст. 50-1 Закону № 1789-XII у редакції від 26.07.2001 позивач не набув права на призначення пенсії за вислугу років, у зв`язку з чим при прийнятті Закону № 1697-VII не відбулося звуження змісту та обсягу існуючих прав позивача. Колегія суддів наголошує, що виходячи з дії законів у часі, на правовідносини, що виникли, має поширюватися дія Закону №1697-VII, а не положення ст.50-1 Закону №1789-ХІІ, яка втратила свою чинність на час звернення позивача із заявою про призначення спірної пенсії. Апелянт зазначає, що наявність права на призначення пенсії на підставі положень статті 50-1 Закону №1789-ХІІ він пов`язує з тим, що вказана норма права діяла під час його роботи в органах прокуратури. Подальша зміна правового регулювання питань призначення пенсій прокурорам, зокрема, прийняття Закону №1697-VII, що призвело до збільшення необхідного стажу для призначення пенсії та зменшення розміру пенсії у відсотковому виразі до посадових окладів, свідчить про звуження змісту та обсягу існуючих прав, що прямо суперечить положенням Конституції України. Колегія суддів не приймає такі доводи позивача з наступних підстав. Так, у прокурорів, які в період часу до 01.10.2011 мали стаж роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів прокуратури не менше 10 років, виникло право на пенсійне забезпечення за вислугу років на підставі зазначеної норми права. При цьому, таке право у зазначених осіб виникло незалежно від того чи фактично воно було реалізовано шляхом звернення до органів Пенсійного фонду України з заявою про призначення пенсії. Таким чином, враховуючи положення ст.ст. 22, 58 Конституції України, наявні підстави стверджувати про те, що у разі, якщо в подальшому в чинному законодавстві відбуваються зміни щодо правового регулювання призначення пенсії за вислугу років, які підвищують, зокрема, необхідний стаж для призначення пенсії, зменшують розмір пенсії у відсотковому виразі до посадових окладів, то такі зміни звужують зміст та обсяг існуючих прав зазначеної категорії осіб (в яких таке право раніше виникло). За встановлених у цій справі обставин вбачається, що у період до 01.10.2011, коли була чинною редакція ст.50-1 Закону №1789-ХІІ (яка передбачала право позивача на пенсійне забезпечення за вислугу років за наявності стажу роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років) позивач не мав необхідного стажу роботи для призначення пенсії, а отже у нього не виникло право на пенсійне забезпечення за вислугу років на підставі статті 50-1 Закону про прокуратуру 1991 року (у вказаній редакції). Оскільки, позивач не набув такого права, то неможливо стверджувати і про звуження його змісту та обсягу, оскільки положення Конституції України, на які посилається позивач, вказують на неприпустимість звуження змісту та обсягу вже існуючого права. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 20.02.2018 у справі №372/2909/17, від 21.02.2018 у справі №211/3177/17, від 18.04.2019 у справі №752/19006/16-а, від 10.10.2019 у справі №265/3516/17. Отже, рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, наявні підстави для часткового задоволення позовних вимог. Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийняте рішення відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і не підлягає скасуванню. Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 квітня 2021 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду. Головуючий-суддя: Л.В. Губська Судді: О.В. Епель О.В. Карпушова