Постанова 4855 № 757/23718/20-а

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 757/23718/20-а Головуючий у І інстанції - Федорчук А.Б. Суддя-доповідач - Губська Л.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 січня 2022 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючого судді: Губської Л.В., суддів: Епель О.В., Степанюка А.Г., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 серпня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Пенсійного фонду України, Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,- В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, в якому просив визнати протиправними дії Пенсійного фонду України щодо припинення виплати йому пенсії з 01 березня 2014 року та зобов`язати Пенсійний фонд України відновити виплату йому пенсії шляхом перерахування коштів на його поточний рахунок, відкритий у Публічному акціонерному товаристві «Державний ощадний банк» з 01 березня 2014 року та виплатити у повному обсязі заборгованість з компенсацією втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при припиненні виплати пенсії, Пенсійний орган порушив процедуру, оскільки ніяких рішень щодо припинення виплати йому пенсії не приймалось. Крім того, застосування норм Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» до спірних правовідносин є пріоритетним. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 серпня 2021 року у задоволені адміністративного позову відмовлено. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що позивачем обрано неправильний спосіб захисту, оскільки матеріали справи не містять доказів перебування позивача на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області, як і не містять доказів припинення виплати позивачу пенсійного забезпечення, а відтак відсутні підстави для задоволення адміністративного позову. Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення про задоволення адміністративного позову у повному обсязі. Апелянт стверджує, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права та неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи. Доводи апеляційної скарги загалом аналогічні тим, що викладені у позовній заяві. Крім того, зазначає, що неподання ним пенсійної справи або неотримання відділом ПФУ цієї справи не є підставою для невиплати йому пенсії. Апелянт наголошує, що пенсія йому призначена з 2003 року, а тому відповідач помилково застосовує положення та порядок про призначення пенсії та обмін документами при здійсненні призначення пенсії. Згідно п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Так судом установлено і підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 є пенсіонером, пенсія якому призначена за вислугу років та з 26.03.2003 він перебував на обліку у відділі Пенсійного фонду України у місті Керч АРК. Як стверджує позивач, у березні 2014 року виплату пенсійного забезпечення припинено. Також позивач повідомив, що у зв`язку з анексією АР Крим, він переселився до с. Стара-Гута Житомирської області, однак за місцем нової реєстрації виплата пенсії не здійснюється внаслідок відсутності матеріалів пенсійної справи. З листа Головного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області від 11.09.2019 №К-3989, К-4067 вбачається, що для витребування пенсійної справи ОСОБА_1 (з усіма необхідними для призначення пенсії документами) Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області неодноразово направлялись запити до Пенсійного фонду Російської Федерації від 27.06.2017 №6623/03-02, від 10.09.2018 №11349/04-02 та від 05.09.2019 №25895/02, а також повідомлено позивачу, що станом на дату надання відповіді пенсійна справа до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області не надходила. Крім того, 10.10.2018 №19-26/19877 листом виконавчої дирекції Пенсійного фонду України Російської Федерації Головне управління було повідомлено, що запит від 10.09.2018 №11349/04-02 надісланий за належністю до Пенсійного фонду Республіки Крим. Зі змісту листа Пенсійного фонду України від 19.09.2019 №23688/К-11, №226/К-11 вбачається, що для призначення пенсії позивачу за новим місцем проживання відповідно до поданої ОСОБА_1 заяви від 23.06.2017 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області було направлено запит від 27.06.2017 за №6623/03-02, від 10.09.2018 №11349/04-02 та від 05.09.2019 №25895/02 до Пенсійного фонду Російської Федерації щодо направлення пенсійної справи позивача та атестату про припинення виплати пенсії на території Російської федерації. Однак, станом на 17.09.2019 пенсійна справа на адресу Головного управління не надходила, питання щодо призначення пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» буде вирішене після надходження пенсійної справи з Російської Федерації. Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом. Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відмовляючи у задоволені адміністративного позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач як суб`єкт владних повноважень довів суду, що діяв в межах наданих повноважень та на їх виконання, тобто правомірно, з чим погоджується і колегія суддів з огляду на наступне. Так, питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-XII (далі - Закон №2262-XII), крім пенсій військовослужбовцям строкової служби та членам їх сімей, регулює Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 3-1 (далі - Порядок № 3-1). Відповідно до п. 4 Порядку №3-1 заява про запит пенсійної справи за новим місцем проживання подається пенсіонером до органу, що призначає пенсію, за новим місцем проживання. З матеріалів справи вбачається, що позивач 23.06.2017 звертався до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою про запит його пенсійної справи у зв`язку з переселенням з окупованої АР Крим, після чого листами від 27.06.2017 №6629/09-02 10.09.2018 №11349/04-02 Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області надіслало до Пенсійного фонду Російської Федерації запити щодо витребування пенсійної справи ОСОБА_1 . Таким чином, наведені обставини справи свідчать, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області вживались заходи щодо витребування матеріалів пенсійної справи позивача з метою відновлення виплати йому пенсійного забезпечення, однак пенсійна справа за запитом не надійшла. Так, особливості виплати пенсій мешканцям АР Крим, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії та соціальні послуги від Пенсійного Фонду Російської Федерації або інших міністерств та відомств, що здійснюють пенсійне забезпечення у Російській Федерації, регулюються Порядком, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №234 від 02.06.2014 (далі - Порядок №234). Відповідно до даного порядку, особи подають територіальному органові заяву про отримання пенсії відповідно до законодавства України із зазначенням місця проживання (реєстрації) та паспорт громадянина України (паспорт громадянина України для виїзду за кордон). За бажанням особи зазначені документи можуть бути подані її представником, який пред`являє документ, що посвідчує його особу, та подає документ (нотаріально засвідчену копію), що підтверджує його повноваження, або надіслані поштою. У таких випадках справжність підпису на заяві засвідчується нотаріально. Територіальний орган на підставі поданих документів надсилає запит щодо витребування пенсійної справи до органів Російської Федерації, зазначених у пункті 1 цього Порядку. Тобто, як правильно зауважив суд першої інстанції, необхідність витребування матеріалів пенсійної справи стосується осіб, які проживають на тимчасово окупованій території, а оскільки позивач зареєстрований у Житомирській області, то очевидно що він до таких не належить. В той же час, згідно п. 4 Порядку №234 виплата пенсії після надходження пенсійної справи разом з документами про припинення виплати пенсії поновлюється з дати припинення виплати за місцем попереднього отримання пенсії. Отже, поновлення виплати пенсії за новим місцем проживання можливе за наявності інформації стосовно дати припинення виплати пенсії за місцем попереднього отримання пенсії, при цьому, така інформація має міститися в матеріалах пенсійної справи. Статтями 8, 55 Конституції України передбачено, що звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Колегія суддів зазначає, що відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові. Таким чином, оскільки матеріали справи не містять доказів перебування позивача на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області, як і не містять доказів припинення виплати позивачу пенсійного забезпечення, а дії щодо невзяття позивача на облік не є предметом оскарження в межах даного спору, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що в межах спірних правовідносин відсутні докази порушення прав та законних інтересів позивача з боку саме відповідача, а відтак відсутні підстави для задоволення адміністративного позову. Крім того, посилання апелянта на практику Верховного суду у зразковій справі №805/402/18-а від 04.09.2018 є помилковим, оскільки дана справа стосується виплати пенсії внутрішньо переміщеним особам, проте позивач до даної категорії осіб не відноситься. Таким чином, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийняте рішення відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і не підлягає скасуванню. Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 серпня 2021 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду. Головуючий-суддя: Л.В. Губська Судді: О.В. Епель А.Г.Степанюк