Постанова 4854 № 420/2468/19

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 15 вересня 2021 р.м.ОдесаСправа № 420/2468/19 Головуючий в 1 інстанції: Білостоцький О.В. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді-доповідача Скрипченка В.О., суддів Косцової І.П. та Осіпова Ю.В., за участю секретаря судового засідання Цандура М.Р., представника апелянта/відповідача - Слободяник І.С., позивача ОСОБА_1 та його представника Сатановського М.С., представника третьої особи - Смирнова В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Одеської міської ради на додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 травня 2021 року (суддя Білостоцький О.В., м. Одеса, повний текст рішення складений 02.06.2021) по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Одеської міської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 , про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди,- В С Т А Н О В И В: Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2021 року за адміністративним позов ОСОБА_1 визнано протиправним та скасовано рішення Одеської міської ради від 30.01.2019 року №4232-VII "Про відмову в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачі гр. ОСОБА_1 у приватну власність земельної ділянки площею 0,1000 га за адресою: АДРЕСА_1 , для будівництва жилого будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка)". Одеську міську раду зобов`язано повторно розглянути проект землеустрою щодо відведення та передачі у приватну власність ОСОБА_1 земельної ділянки кадастровий номер: 5110136900:41:008:0016 площею 0,1 га. за адресою: АДРЕСА_1 , для будівництва жилого будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) з урахуванням висновків суду. 27 травня 2021 року Одеський окружний адміністративний суд ухвалив додаткове рішення, яким стягнув з Одеської міської ради за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 9420,00 грн., пов`язані з проведенням судової земельно-технічної експертизи у справі. Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням Одеська міська рада подала апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на необґрунтованість додаткового рішення суду, що ухвалено без належного з`ясування всіх обставин справи та без належного дослідження всіх доказів по справі, та таким, що частково прийняте з порушенням норм процесуального права, просить скасувати додаткове рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити у стягненні з міської ради на користь позивача судових витрат, понесених у зв`язку з проведенням земельно-технічної експертизи. В обґрунтування поданої скарги апелянт зазначив, що матеріали справи не містять жодного розрахункового документу, чеку чи будь-яких інших доказів на підтвердження сплати рахунку за проведення експертизи саме позивачем. Позивач своїм правом подати відзив на апеляційну скаргу не скористався, що відповідно до частини четвертої статті 304 КАС України не перешкоджає апеляційному перегляду. Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, пояснення представника апелянта/відповідача - Слободяник І.С., позивача ОСОБА_1 та його представника Сатановського М.С., представника третьої особи - Смирнова В.В., вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість додаткового рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків. Питання, пов`язані з прийняттям судами додаткових рішень врегульовано статтею 252 КАС України, відповідно до частини першої якої суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове судове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати. Аналізуючи положення наведеної статті колегія суддів дійшла висновку, що процесуальний інститут додаткового рішення дозволяє у визначених законом випадках виправляти помилки, спричинені недотриманням судом відповідного обов`язку, зокрема, у разі, коли суд відповідної інстанції повинен був вирішити питання розподілу судових витрат і не здійснив цього під час ухвалення судового рішення. Судові витрати, за приписом статті 132 КАС України, складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До судових витрат пов`язаних з розглядом справи належать, в числі інших, і витрати, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз. Відповідно до частини п`ятої статті 137 КАС України розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача чи експерта встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів. За правилами частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Частиною сьомою статті 139 КАС України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Отже, понесені позивачем витрати на проведення експертизи є судовими витратами в розумінні КАС України та підлягають компенсації за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, за умови надання відповідних доказів. Так, з матеріалів справи вбачається, що ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 25 липня 2019 року про призначення комплексної земельно-технічної експертизи в адміністративній справі №420/2468/1 ОСОБА_1 зобов`язано провести оплату витрат по проведенню експертизи згідно із рахунком, виставленим експертом (експертною установою). 6 травня 2020 року разом із висновком судової земельно-технічної експертизи від 29.04.2020 року №19-5273, наданим Одеським науково-дослідним інститутом судових експертиз, до суду першої інстанції було надано акт №19-5273 Попереднього розрахунку вартості Висновку (т. ІІ а.с. 57 з/б) та акт здачі-приймання Висновку (т. ІІ а.с. 57), з яких вбачається, що ціна експертизи (дослідження) за ухвалою суду від 25.07.2019 у справі №420/2468/19 складає 9420,00 грн., що сплачені позивачем наперед. Попередню оплату стороною по справі проведення експертизи у сумі 9420,00 грн. підтверджено також листом Одеським науково-дослідним інститутом судових експертиз (ОНДІСЕ) від 29.04.2020 №19-5273 (т. ІІ а.с. 56). З огляду на наведене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що понесені позивачем судові витрати на проведення експертизи підтверджуються достатніми доказами. При цьому, колегія суддів критично ставиться до доводів апеляційної скарги міської ради про те, що ані акт здачі-приймання висновку судового експерта від 29.04.2020 року №19-5273, ані лист в.о. директора ОНДІСЕ від 29.04.2020 року №19-5273 не містять підтвердження оплати комплексної земельно-технічної експертизи саме позивачем, оскільки із зазначеного апелянтом листа в.о. директора вбачається, що оплату проведення експертизи здійснено стороною у справі. За визначенням частини першої статті 46 КАС України, сторонами в адміністративному процесі є позивач і відповідач. Враховуючи, що Одеська міська рада, що є відповідачем у справі, не надала суду доказів, що саме вона здійснила оплату проведення експертизи, є логічним висновок, що її здійснив позивач, якого і було зобов`язано провести оплату витрат по проведенню експертизи ухвалою суду першої інстанції від 25.07.2019 року. Враховуючи, що при ухваленні рішення від 27 квітня 2021 року Одеський окружний адміністративний суд не вирішив питання щодо судових витрат, пов`язаних з проведенням судової земельно-технічної експертизи у справі, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність достатніх підстав для ухвалення у справі додаткового рішення. Апеляційна ж скарга міської ради та її додаткові пояснення не містить належних і обґрунтованих міркувань, переконливих доводів та аргументів, які б спростовували вищевикладені висновки і давали підстави вважати інакше. Відповідно до частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відтак, апеляційна скарга Одеської міської ради задоволенню не підлягає. Керуючись статтями 252, 292, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Одеської міської ради залишити без задоволення, а додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 травня 2021 року без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення апеляційного суду, або з дня вручення учаснику справи повного судового рішення. Головуючий суддя-доповідач В.О.Скрипченко Суддя І.П.Косцова Суддя Ю.В.Осіпов Повне судове рішення складено 16 вересня 2021 року.