Постанова 4851 № 440/7265/20

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 вересня 2021 р.Справа № 440/7265/20 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Бартош Н.С., Суддів: Григорова А.М. , Подобайло З.Г. , за участю секретаря судового засідання Щеглової Г.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Татнєфть-АЗС-Україна" на рішення Полтавського окружного адміністративного суду (головуючий І інстанції М.В. Довгопол) від 16.02.2021 року по справі №440/7265/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Татнєфть-АЗС-Україна" до Слобожанської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення, ВСТАНОВИВ: Позивач, ТОВ "Татнєфть-АЗС-Україна", звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення Слобожанської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів від 13.10.2020 №UA807000/2020/002124/2. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що ТОВ "Татнєфть-АЗС-Україна" на підтвердження обґрунтованості заявленої митної вартості товарів подано до митного органу документи, які свідчать, що товариством справедливо визначено митну вартість товарів відповідно до п. 1 ч. 1 статті 57 Митного кодексу України за основним методом, за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), натомість відповідачем не наведено жодних конкретних причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визначено за основним методом. Наголошував, що в усіх документах, які надавалися позивачем до митного оформлення, ціна товару є однаковою - 1400 дол. США/тон. Відносно зауважень митного органу про те, що документи містять розбіжності в частині суми попередньої оплати, зазначав, що ним, як покупцем за контрактом № 20500/2019/1196/00031 від 09.12.2019, виконано умову про оплату замовленого товару шляхом здійснення часткової попередньої оплати товару згідно платіжного доручення № 5 від 29.09.2020 із частковим зарахуванням надмірно сплачених коштів за попередньою поставкою товару згідно платіжного доручення в іноземній валюті № 56 від 21.08.2020. На переконання позивача, у спірному рішенні відповідач не довів, що подані позивачем для визначення митної вартості товару документи містять розбіжності, які не дають можливості визначити митну вартість товару або що наявні ознаки підробки або документи не містять усіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена чи підлягає сплаті за ці товари. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 16.02.2021 року по справі №440/7265/20 в задоволенні позовних вимог відмовлено. Позивач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права з підстав, викладених в апеляційній скарзі. Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому наполягає на законності рішення суду першої інстанції, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. В судовому засіданні представник відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін у судовому засідання, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги та відзив на неї, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ «Татнєфть-АЗС-Україна» (ідентифікаційний код 38194448) зареєстроване як юридична особа 18.04.2012, номер запису у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 15881020000010649, засновником якої є Публічне акціонерне товариство «Татнєфть» імені В.Д. Шашина (країна резидентства Росія), про що свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань /а.с. 14 - 17/. 09.12.2019 ТОВ «Татнєфть-АЗС-Україна» (Покупець) укладено контракт № 20500/2019/1196 /а.с. 24 - 29/ з Товариством з обмеженою відповідальністю «Татнєфть-АЗС Центр» (Постачальник), згідно з яким Постачальник зобов`язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити Товар у кількості, в порядку та на умовах цього Контракту, Додатків і /або Доповнень до нього /п. 2.1./. Умови поставки Товару за цим Контрактом - DAP Соловей/Тополі чи DAP Суземка/Зерново або FCA Тольятті (Самарська область, м. Тольятті, вул. Новозаводська, 8) згідно Інкотермс 2010 та /або інші умови, визначені у Додатках чи Доповненнях до цього Контракту /п.2.2./. Відповідно до п. 4.1. Контракту ціна на товар, що постачається за контрактом, встановлюється у доларах США і узгоджується Сторонами у Доповненнях і/або Додатках до цього Контракту. Згідно з пунктом 4.3. Контракту оплата кожної партії товару, що підлягає поставці за цим контрактом, здійснюється безпосередньо Покупцем у наступному порядку: 100 % від загальної вартості партії товару, узгодженої сторонами у Доповненнях до цього контракту, в порядку передплати, прямим банківським переказом на розрахунковий рахунок Постачальника, вказаний у п. 11 цього контракту, протягом 5 банківських днів, наступних за датою підписання Доповнення до цього контракту і виставлення інвойса на оплату. Остаточний розрахунок між Покупцем і Постачальником за поставлений в межах цього контракту товар здійснюється, якщо інше не обумовлено у Доповненнях і /або Додатках до цього Контракту, протягом 5 банківських днів, наступних за датою підписання сторонами акту звірки розрахунків за кожним Доповненням до цього Контракту, надання Постачальником остаточного інвойсу, оформленого згідно п. 1.7. цього Контракту. Зайво перераховані Покупцем грошові кошти (залишки грошових коштів після усіх узгоджених Сторонами поставок) за згодою Покупця можуть бути зараховані в рахунок оплати за поставку товару у майбутніх періодах, або повертаються Покупцю протягом 5 банківських днів, наступних за датою підписання Сторонами акту звірки розрахунків і отримання Постачальником від Покупця відповідної письмової вимоги, за умови відсутності заборгованості Покупця перед Постачальником за цим Контрактом. 23.09.2020 ТОВ «Татнєфть-АЗС-Україна» (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Татнєфть-АЗС Центр» (Постачальник) підписано додаток № 6/К до контракту № 20500/2019/1196 від 09.12.2019 /а.с. 30/, яким передбачено, що Постачальник зобов`язується відвантажити у жовтні 2020 року, а Покупець сплатити і прийняти Товар - синтетичний каучук марки БК-1675 (нормативний документ ТУ 2294-021-48158319-2012), об`єм до 20,500 тн, ціна - 1400 дол. США/тн. Зазначений товар постачається автомобільним транспортом на умовах FCA Тольятті згідно Інкотермс-2010 (упаковка - універсальний фанерний контейнер). 12.10.2020 ТОВ «Татнєфть-АЗС-Україна» подано електронну митну декларацію ІМ40 ДЕ № UA807120/2020/003655 з метою митного оформлення поставки від ТОВ «Тольяттікаучук» товару - каучук ізобутилен ізопреновий (бутилкаучук), в первинних формах, в брикетах, в універсальних контейнерах, марка БК-1675, продукт сополімеризації ізобутилену і ізопрену в середовищі ізопентана і хлористого етилу, ТУ 2294-021-48158319-2012 зі змінами, код товару 4002310000, вага нетто 20160 кг, ціна товару 28224 дол. США /а.с. 84/. До митної декларації додано такі документи: контракт № 20500/2019/1196 від 09.12.2019 /а.с. 88-93/, додаток № 6-К від 23.09.2020, попередній рахунок № 20500/2019/1196/00031 від 23.09.2020 /а.с. 78/, товаросупровідний інвойс № 0881 від 09.10.2020 /а.с. 87/, експортна вантажна митна декларація № 10418010/091020/028876 /а.с. 71/, висновок ДП «Укрпромзовнішекспертиза» № 2151 від 05.10.2020 /а.с. 68/, платіжне доручення № 56 від 21.08.2020 /а.с. 72/, платіжне доручення № 5 від 29.09.2020 /а.с. 73/, лист № 5253/ТАЦГО/ОВЕД-ИсхСтор від 02.10.2020 /а.с. 86/, довідка про транспортні витрати №5/11-3 від 09.10.2020 /а.с. 67/, договір № 5/11 на надання експедиційних послуг у сфері організації перевезень вантажів автомобільним транспортом від 25.08.2020 /а.с. 75 - 76/, технічні умови /а.с. 94 - 97/, сертифікат якості № 2778 від 07.10.2020 /а.с. 102-103/, пакувальний лист /а.с. 79/, міжнародна товарно-транспортна накладна А № 120554 /а.с. 70/ 12.10.2020 митним органом у зв`язку з недостатністю документів для визначення складових митної вартості товарів надіслано ТОВ «Татнєфть-АЗС-Україна» повідомлення про надання додаткових документів /а.с. 100/, що не заперечується позивачем. Листом від 12.10.2020 № 12/10-4 ТОВ «Татнєфть-АЗС-Україна» повідомили митний орган, що додаткових документів надано не буде, просили визначити митну вартість товару по наданим документам, не дочікуючись 10-денного строку /а.с. 85/. 13.10.2020 Слобожанською митницею Держмитслужби прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA807000/2020/002124/2, згідно з яким розраховану декларантом митну вартість товару у МД UA807120/2020/003655 у сумі 29287,46 дол. США (826193,40 грн.) скориговано і визначено в сумі 35280 дол. США /а.с. 76-77/. У графі 33 рішення "Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості" зазначено, що у відповідності до вимог пункту 5 статті 55 та пункту 4 статті 57 Митного кодексу України проведена процедура консультації між митним органом та декларантом з метою обміну наявної у кожного з них інформацією та обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органі. Обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано на підставі вимог ст. ст. 54, 55, 57, 58, 59, 60, 62, 63 Митного кодексу України: 1) невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 МКУ у зв`язку з тим, що використані декларантом відомості не підтверджені в повній мірі документально, а також у зв`язку з тим, що документи, подані декларантом та зазначені у частині другій статті 53 МКУ містять розбіжності в частині: суми попередньої оплати, невідповідність сумі рахунку, що вказаний у графі «призначення платежу» платіжного доручення; у зв`язку з непідтвердженою документально відсутністю впливу на формування ціни існуючої взаємозалежності між контрагентами зовнішньоекономічної операції; не надано цінової інформації від виробника продукції; висновок експерта щодо вартісних характеристик взято до уваги, але не прийнято для підтвердження заявленої митної вартості з причини невідповідності заявленої ціни кон`юнктурі ринку в результаті проведеного аналізу за вказаними у висновку джерелами Інтернет ресурсу; відсутній (не надано декларантом) рахунок на транспортні витрати, а також у зв`язку з ненаданням декларантом всіх витребуваних додаткових документів, передбачених п. 3 ст. 53 МКУ, та вимогою декларанта прийняти рішення, не дотримуючись 10-денного терміну; 2) не надана декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформація щодо угод на ідентичні товари; 3) не надана декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформація щодо угод на подібні товари; 4) не надана декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформація: щодо ідентичних подібних товарів, які продаються на митній території України у незмінному стані; відсутні дані щодо витрат на виплату комісійних винагород, звичайних надбавок на прибуток та загальних витрат у зв`язку з продажем на митній території України; відсутні дані щодо витрат, понесених в Україні на навантаження, вивантаження, транспортування, страхування; 5) не надана декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформація та документи, що мали вплив на процес формування ціни товару: на матеріали та витрат, понесених виробником у зв`язку з виробництвом товарів; витрат на завантаження, вивантаження, страхування, транспортування до місця перетинання митного кордону України; прибутку, що одержує експортер в результаті поставки в Україну. Джерелом інформації для даного Рішення є наявна у митному орані цінова інформація за фактами митних оформлень ЄАІС: МД № UA100390/2020/754162 від 11.08.2020, № UA100390/2020/755739 від 08.10.2020 та інші подібні факти митних оформлень. Коригування митної вартості здійснено за другорядним методом (резервним методом) у відповідності до статті 64 Митного кодексу України. Розрахунок митної вартості складає 1,75 дол. США /кг. 13.10.2020 ТОВ «Татнєфть-АЗС-Україна» подано декларацію ІМ40ДЕ UA807120/2020/003682 з урахуванням рішення про коригування митної вартості товару UA807000/2020/002124/2 від 13.10.2020 /а.с. 41 - 42/. Позивач, не погодившись із рішенням про коригування митної вартості товарів № UA807000/2020/002124/2 від 13.10.2020, звернувся до суду першої інстанції із вищевказаними позовними вимогами. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції дійшов до висновку, що рішення про коригування митної вартості товару UA807000/2020/002124/2 від 13.10.2020, яким застосовано резервний метод визначення митної вартості товару позивача, прийнято відповідачем на підставі, в межах повноважень та у спосіб, які передбачені законодавством, обґрунтовано, з урахуванням обставин, які мали значення для прийняття рішення. Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. Правовідносини, що виникають з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України. Відповідно до п. п. 20, 23 та 24 ч. 1 ст. 4 МК України, митна декларація - заява встановленої форми, в якій особою зазначено митну процедуру, що підлягає застосуванню до товарів, та передбачені законодавством, відомості про товари, умови і способи їх переміщення через митний кордон України та щодо нарахування митних платежів, необхідних для застосування цієї процедури; митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку. Положеннями ст. 256 МК України визначено, що відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення митного органу про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом. У рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Зазначене рішення повинно також містити інформацію про порядок його оскарження. Рішення про відмову у митному оформленні приймається в межах строку, відведеного статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення. Неприйняття такого рішення протягом зазначеного строку є бездіяльністю, яка може бути оскаржена в порядку, встановленому главою 4 цього Кодексу. Згідно з ч. ч. 1 та 6 ст. 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи. Умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Відповідно до п.п. 5 ч. 8 ст. 257 МК України митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться такі відомості, у тому числі у вигляді кодів щодо відомостей про товари: а) найменування; б) звичайний торговельний опис, що дає змогу ідентифікувати та класифікувати товар; в) торговельна марка та виробник товарів (за наявності у товаросупровідних та комерційних документах); г) код товару згідно з УКТ ЗЕД; ґ) найменування країни походження товарів (за наявності); д) опис упаковки (кількість, вид); е) кількість у кілограмах (вага брутто та вага нетто) та інших одиницях виміру; є) фактурна вартість товарів; ж) митна вартість товарів та метод її визначення; з) відомості про уповноважені банки декларанта; и) статистична вартість товарів. Відповідно до ч. 1 ст. 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію. Положеннями ст. 49 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Згідно з ч. 4 ст. 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. За приписами ч. 5 ст. 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Отже, митною вартістю товарів є сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю. За правилами ч. 2 ст. 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації. Положеннями ч. 2 ст. 53 МК України встановлено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Згідно з п. 1 ч. 4 ст. 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів (п.п.1-3 ч.5 ст.54 МК України). Відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Згідно з ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості (ч.1 ст.54 МК України). Згідно з положеннями ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. У відповідності до ч. 2 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За приписами ч. 1 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів. Згідно з ч. 2 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. Відповідно до ч. 3 ст. 58 МК України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини 1 статті 57 цього Кодексу. Положеннями ч. 4 ст. 58 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (ч. 5 ст. 58 МК України) У відповідності до ч. 2 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. Згідно з ч. 3 ст. 54 МК України, за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу. Відповідно до ч. 5 ст. 54 МК України зазначено, що орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості. Згідно з ч. 6 ст. 54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, запитування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість запитування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. При цьому, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Водночас приписи вказаних статей зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити конкретні документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Суд зазначає, що застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (ч. 4 ст. 57 МК України). Згідно з ч. 5 вказаної статті Кодексу у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу (ч. 6 ст. 57 МК України). Водночас, відповідно до ч. 7 ст. 54 МК України, у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично. Колегія суддів враховує правову позицію у подібних правовідносинах Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України по справі № 805/778/13-а, яка викладена у постанові від 13.07.2016, в якій визначено, що аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. При цьому, Судова палата зазначила про те, що наявність таких обставин повинна бути обґрунтована та підтверджена відповідними доказами. Встановивши відсутність достатніх відомостей, митний орган має зазначити, які саме складові митної вартості товару є непідтвердженими, з яких причин із поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника. Згідно з ч. 1 ст. 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Відповідно до ч. 2 ст. 55 МК України прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду. Пунктом 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598, передбачено, що зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. У графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59 - 61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі. Верховний Суд у постанові від 25.02.2020 року у справі № 260/718/19 вказав, що у рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів. Верховний Суд зауважив, що рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності Митним кодексом України не передбачено. Зі змісту рішення про коригування митної вартості судом встановлено, що причиною не визнання митним органом заявленої декларантом митної вартості товару згідно ст.ст. 54, 55, 58 Митного кодексу України, є невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, що наведені у главі 9 Митного кодексу України, а саме: 1) у зв`язку з тим, що використані декларантом відомості не підтверджені в повній мірі документально, адже документи, що подані декларантом та зазначені у частині другій статті 53 МКУ, містять розбіжності в частині суми попередньої оплати, невідповідність сумі рахунку, що вказаний у графі «призначення платежу» платіжного доручення; 2) в зв`язку з не підтвердженою документально відсутністю впливу на формування існуючої цінової взаємозалежності між контрагентами зовнішньоекономічної операції та не наданням цінової інформації від виробника продукції; 3) невідповідності висновку експерта, щодо вартісних характеристик заявленої ціни кон`юнктурі ринку в результаті проведеного аналізу за вказаними у висновку джерелами Інтернет ресурсу; 4) ненаданням декларантом додаткових документів, передбачених п. 3 ст. 53 МКУ та вимогою декларанта прийняти рішення про коригування митної вартості товару не дотримуючись 10-ти денного терміну. Джерелом інформації для прийняття митним органом оскаржуваного Рішення про коригування митної вартості, згідно цього рішення, є наявна у митного органу цінова інформація за фактами митних оформлень ЄАІС ідентичного товару: МД № UA 100390/2020/754162 від 11.08.2020 року, МД № UA 0390/2020/755739 від 08.10.2020 року та інші подібні факти митних оформлень. Колегія суддів зазначає, що Верховний Суд у постанові від 25.02.2020 року у справі № 260/718/19 вказав, що у рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів. Верховний Суд зауважив, що рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності Митним кодексом України не передбачено. При цьому, посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається лише при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. Із системного аналізу наведених норм права випливає висновок про те, що у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов`язкових відомостей визначених ч. 2 ст. 55 МК України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за другорядним методом - за ціною угоди щодо ідентичних товарів. Проте, спрацювання ризиків АСАУР та наявність в ЄАІС іншої цінової інформації про ідентичні або подібні товари не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості. Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Також, Верховний Суд у постанові від 21.12.2018р. по справі № 815/228/17 дійшов висновку, що наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку. Також, у постанові від 25.02.2020 р. у справі № 260/718/19 Верховний суд дійшов правового висновку згідно з яким спрацювання системи управління ризиками АСАУР є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками. Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного суд від 27.04.2020 р. по справі № 140/804/19. У постанові від 09.06.2020 у справі № 820/3940/16 Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду дійшов наступного правового висновку: Отримана з Центральної бази даних ЄАІС ДМСУ інформація про вантажну митну декларацію, на яку митний орган посилається при коригуванні митної вартості, не є достатнім доказом ціни, за яку відповідну партію товару було дійсно імпортовано до України, оскільки при здійсненні контролю за коригуванням митної вартості, проведеним митним органом за другорядним методом, митний орган повинен довести, що: відповідний товар за певною митною вартістю був дійсно ввезений до України: що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) не було оскаржене до суду та скасоване судом. Тоді як матеріали справи таких доказів не містять, не додано таких доказів і до касаційної скарги. Колегія суддів зазначає, що наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Водночас, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Такий висновок суду, відповідає правовій позиції в подібних правовідносинах, викладеній в постановах Верховного Суду від 20.02.2018 р. в справі № 809/1884/16. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Саме такого висновку дійшов Верховний суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду 27 квітня 2020 року в рамках справи № 140/804/19. Також, колегія суддів звертає увагу на позицію Верховного Суду, яка викладена в постанові від 30.10.2018 року у справі № 826/25605/15, що ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості. Так, декларанту були надіслані електронні повідомлення про надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості та визначено загальний перелік документів, однак без чіткого переліку необхідних бухгалтерських документів. Судовим розглядом встановлено, що на підтвердження обґрунтованості заявленої митної вартості товарів ТОВ «Татнсфть-АЗС- Україна» подало до митного органу всі необхідні документи, а саме: 1) Контракт № 20500/2019/1196 від 09.12.2019 року; 2) Додаток №6/К від 23.09.2020 року до Контракту (ціна Товару -1400,00 доларів США/тн); 3) Митна декларація країни відправлення № 10418010/091020/0288176 (ціна Товару -1400,00 доларів США/т); 4) Попередній інвойс № 20500/2019/1196/00031 від 23.09.2020 року (ціна Товару - 1400,00 доларів США/т); 5) Товарно-супровідний інвойс № 0881 від 09.10.2020 року (ціна Товару -1400,00 доларів США/т); 6) Висновок ДП «Укрпромзовнішекспертиза» №2151 від 05.10.2020 року (ціна Товару -1400,00 доларів США/т); 7) Платіжне доручення в іноземній валюті №5 від 29.09.2020 року; 8) Платіжне доручення в іноземній валюті № 56 від 21.08.2020 року; 9) Міжнародна товарно-транспортна накладна (CMR) серії А № 120554; 10) Пакувальний лист № 2778 від 07.10.2020 року. Дослідивши долучені сторонами документи суд зазначає, що жодних розбіжностей, які б мали вплив на правильність визначення митної вартості товару на рівні 1400 доларів США/тонну відсутні. В частині інших розбіжностей суду не надано жодних конкретних причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визначено, митним органом не наведено, а викладені у спірному рішенні формулювання (в зв`язку із непідтвердженою документально відсутністю впливу на формування ціни існуючої взаємозалежності між контрагентами зовнішньоекономічної операції; не надано цінової інформації від виробника продукції; висновок експерта щодо вартісних характеристик не прийнято для підтвердження заявленої митної вартості з причини невідповідності заявленої ціни кон`юктурі ринку в результаті проведеного аналізу за вказаними у висновку джерелами Інтернет ресурсу) не містять зв`язку з фактичними обставинами справи. Більш того, відповідачем у відзиві на позовну заяву та у відзиві на апеляційну скаргу не надано їм належного пояснення у розрізі встановлення розбіжностей та застосування резервного методу. Що стосується посилання суду першої інстанції на те, що позивачем не надано відповідно оформленої згоди ТОВ «Татнєфть-АЗС-Україна» на зарахування зайво перерахованих коштів в рахунок оплати поставки згідно додатку до контракту 6/К від 23.09.2020, а також документів, що свідчили б про наявність факту зайвого перерахування коштів за платіжним дорученням № 5 від 29.09.2020, зокрема, додатку до контракту 4/К від 20.08.2020, інвойсу 20500/1196/00022 від 20.08.2020, остаточного інвойсу за вказаною поставкою тощо, внаслідок чого у митного органу виник обґрунтований сумнів у правильності визначення митної вартості за основним методом. Цих документів не надано позивачем і на вимогу митного органу про надання додаткових документів, а також до суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне. Так, відповідач визнав, що до митного оформлення декларантом було подано платіжне доручення № 5 від 29.09.2020 року, яким здійснено часткову оплату у розмірі - 27641,55 доларів США та платіжне доручення № 56 від 21.08.2020 року на суму 51600,00 доларів США. Оскільки від митного органу декларанту не надходили вимоги про надання роз`яснень порядку взаєморозрахунку між Сторонами за Контрактом (п. 4.3., яким визначено умову про зарахування сум надмірно сплачених коштів за попередньою поставкою в оплату за наступною поставкою у межах одного Контракту) письмові пояснення з вказаного питання декларантом не надавалися. Крім того, судовим розглядом встановлено, що митний орган не ставив вимогу про роз`яснення йому підстав подання двох платіжних доручень замість одного, адже попередньо виявив незгоду з задекларованою ціною товару. Колегія суддів зазначає, що згідно з п. 4.3. Контракту Сторонами за цим Контрактом передбачена можливість зарахування коштів, які надмірно сплачені за однією з поставок за Контрактом в рахунок повного або частково зарахування оплати за майбутні поставки за цим Контрактом. Саме таке часткове зарахування відбулося при оплаті Покупцем замовленої партії Товару згідно Додатку № 6/К Контракту. В межах спірних правовідносин, часткове зарахування оплати у розмірі 1058,45 доларів США за Товар, що поставлявся згідно Додатку № 6/К відбулося за рахунок надмірно сплачених коштів за поставкою товару згідно Додатку № 4/К від 20.08.2020 року цього ж Контракту. Підтвердженням оплати партії Товару згідно Додатку № 4/К від 20.08.2020 року є платіжне доручення у іноземній валюті № 56 від 21.08.2020 року (на загальну суму 51660,00 доларів США). Як на момент здійснення Покупцем попередньої оплати за Товар, так і на момент отримання від Постачальника остаточного рахунку на оплату Товару за фактом поставки, Покупцем виконано умову про оплату замовленого Товару шляхом здійснення ним часткової попередньої оплати Товару згідно платіжного доручення № 5 від 29.09.2020 року із частковим зарахуванням надмірно сплачених коштів за попередньою поставкою Товару згідно платіжного доручення в іноземній валюті № 56 від 21.08.2020 року. При проведенні розрахунку за Товар (20,160 т.), Покупцем сплачено його вартість (28224,00 доларів США) за ціною - 1400,00 доларів США/т., що спростовує доводи митного органу про наявність документальних невідповідностей, що перешкоджають визначенню митної вартості товару за основним методом (за ціною договору, вартістю операції). Таким чином, умова про порядок розрахунків між Сторонами за Контрактом, який визначений ними у Контракті не є чинником, який впливає на митну вартість Товару, 1 адже відображає виключно порядок оплати Товару, повернення надмірно сплачених коштів або їх зарахуванням в оплату за майбутніми поставками у межах дії цього ж Контракту, що не суперечить чинного законодавству України в частині проведення розрахунків між суб`єктами зовнішньоекономічної діяльності. Усі розрахунки за товар згідно Контракту № 20500/2019/1196 від 09.12.2019 року проведені позивачем з дотриманням чинного законодавства України. При цьому, як зазначав позивач, на вимогу митного органу декларантом могли бути надані додаткові роз`яснення щодо проведення розрахунку за товар із врахуванням надання 2 (двох) вищевказаних платіжних доручень, однак такі вимоги від митного органу не надходили. Надаючи оцінку вибору відповідачем для отримання цінової інформації про митну вартість ідентичних товарів, заявлену за наступними митними деклараціями: № UA100390/2020/754162 від 11.08.2020 року, товарна позиція № 2; № UA100390/2020/755739 від 08.10.2020 року, товарна позиція № 1, колегія суддів зазначає наступне. Судовим розглядом встановлено, що згідно інформації аркушу форми МД-3 митної декларації № UA100390/2020/754162 від 11.08.2020 року імпортером не декларувалися товари з кодом згідно УКТ ЗЕД - 40023100. Таким чином, у відповідача на момент винесення оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів № UA807000/2020/002124/2 від 13.10.2020 року були відсутні правові підстави для використання цінової інформації за фактом митного оформлення згідно МД № UA 100390/2020/754162 від 11.08.2020 року, адже товари, розмитнені за цією декларацією (коди товарів згідно УКТЗЕД - 28030000, 38121000, 40012200) не є ідентичними товару, заявленому позивачем до митного оформлення за МД № 807120/2020/003682 (код товару згідно УКТЗЕД - 40023100) (стор. 33-34 додатку до відзиву). Також колегія суддів зазначає, що згідно інформації аркушу форми МД-2 МД №UA100390/2020/755739 від 08.10.2020 р., товар за товарною позицією № 1 дійсно задекларовано за кодом згідно УКТ ЗЕД - 40023100, як і під час митного декларування позивачем у МД № 807120/2020/003682 від 13.10.2020 року (стор.28 додатку до відзиву - зворотна сторона). Разом з тим, належність товару до однієї товарної позиції та декларування його за одним кодом згідно УКТЗЕД не створює наслідку формування ідентичної ціни, оскільки товари поставлялися на різних умовах: згідно МД № UA 100390/2020/755739 від 08.10.2020 р. (покупець ТОВ «Київгума», країна експорту Естонія) на умовах - DAP Бровари, Україна, а товар згідно МД № 807120/2020/003682 від 13.10.2020 року на умовах - FCA Тольятті, РФ (покупець ТОВ «Татнєфть-АЗС-Україна», країна експорту Російська Федерація). Крім того, формування ціни за одиницю товару - 1,75 доларів США згідно наданої відповідачем порівняльної МД № UA100390/2020/755739 від 08.10.2020 року могло мати місце у зв`язку з тим, що виходячи з того, що країною експортером товару є країна Європейського Союзу - Естонія, товар поставлявся на умовах DAP, тобто у ціну товару були включені всі витрати виробника (постачальника) до моменту поставки товару у м. Бровари, Київської області України (транспортування до місця призначення, пакування та маркування вантажу, сплату вивізного мита, витрати на проходження товару країною експортера, витрати на проходження вантажу через території третіх країн, витрати на отримання експортних ліцензій, дозволів, свідоцтв та ін.). Також колегія суддів зазначає, що відповідачем, крім копії форми МД-2 МД № UA 100390/2020/755739 від 08.10.2020 року не додано жодного документу, що подані декларантом ТОВ «Київгума» до митного оформлення, з яких можна прослідкувати складові митної вартості товару, що сукупно при розрахунку ціни за одну одиницю товару становить - 1,75 доларів США. Разом з тим, згідно відомостей з графи 44 МД № UA100390/2020/755739 від 08.10.2020 року (по товарній позиції №1) митному органу 08.10.2020 року надавалися рахунки (інвойси) №20274 від 05.10.2020 року та №20275 від 05.10.2020 року (код документу у гр. 44 МД - 0380), що підтверджує визначення остаточної вартості товару після його поставки покупцю. У графі 45 МД декларантом вказано митну вартість товару - 249817,68 грн. З цієї суми у графі 47 зроблено розрахунки митних платежів. Вказане підтверджує, що до ціни товару (фактурна вартість товару - гр.42 МД) включені усі витрати постачальника, а тому фактурна вартість товару співпадає з митною вартістю товару (гр. 45 МД). З огляду на вказане вище, доводи відповідача, щодо застосування цінової інформації згідно відомостей у МД №UA100390/2020/755739 від 08.10.2020 року (по товарній позиції № 1) при прийнятті оскаржуваного рішення є безпідставними, оскільки під час кожного митного оформлення враховувалися різні умови поставки товару, що мало істотний вплив на формування ціни товару та його митної вартості. Також колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції безпідставно погодився із твердженням відповідача щодо наявності нібито порушення визначення митної вартості, а саме про ненадання митному органу заявки на організацію транспортного перевезення автомобільним транспортом, як це визначено у п.

1. Договору № 5/11, оскільки судом не враховано що транспорті витрати, понесені декларантом були враховані під час визначення митної вартості товару та при сплаті податків, що відображено у графах 45, 47 МД № 807120/2020/003682 від 13.10.2020 року. Так, розрахунок визначеної позивачем митної вартості товару: 20160,00 (кількість товару в кг., графа 38 МД) х 1,4 долара США (ціна за 1 кг. товару, додаток № 6/К) х 252481 грн. (курс валюти графа 23 МД) + 30 000,00 грн. (транспорті витрати, довідка №5 11-3 від 09.10.2020) = 827 274,37 грн. (графа 45 МД). Розмір транспортних витрат, понесених ТОВ «Татнєфть-АЗС-Україна» підтверджується довідкою ФОП ОСОБА_1 від 09.10.2020 року за № 5/11-3. Довідка про транспорті послуги № 5/11-3 від 09.10.2020 року подана декларантом митному органу, що підтверджується інформацією графи 44 (код документу у МД - 3007, зворотна сторона митної декларації). Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що рішенням № UA807000/2020/002124/2 від 13.10.2020 року скориговано митну вартість товару у зв`язку із збільшенням митним органом ціни товару за 1 одиницю з - 1,4 долара США до - 1,75 долара США, а не у зв`язку з включенням/не включенням до митної вартості товару сум понесених декларантом транспортних витрат. Матеріалами справи підтверджується, що заявлена позивачем митна вартість товару базувалась на документально підтверджених відомостях. Колегія суддів зазначає, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження митної вартості та не є перешкодою для застосування методу визначення митної вартості товару, обраного декларантом, і не може бути безумовною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за методом, визначеним в декларації митної вартості, оскільки надані для митного оформлення документи підтверджують вартість товару. Колегія суддів зазначає, що Слобожанською митницею Держмитслужби не вказано, які саме підстави дають обґрунтовану можливість вважати, що заявлено неповні чи/або недостовірні відомості щодо митної вартості товару, зокрема, не вказано які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, а також, не зазначено чому саме з документів, які було подано декларантом неможливим є встановлення даних складових та в результаті чого, при прийнятті спірного рішення про коригування митної вартості відповідачем порушено порядок (механізм) застосування методу визначення митної вартості. Отже, вказані відповідачем причини, через які заявлені декларантом митні вартості не може бути визнано, відхиляються колегією суддів. Суд зазначає, що обов`язок доведення обґрунтованості такого сумніву митним органом підтверджено також і у висновках Верховного Суду, викладених постанові від 06.03.2019 по справі № 809/278/17. Враховуючи вищевикладене, відповідачем не доведено наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів за першим методом, так як усі необхідні документи на підтвердження заявленої митної вартості товарів надано. Зазначене, в свою чергу, свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого позивачем товару. Що стосується посилання відповідача на висновки Верховного Суду у справі № 818/1220/17 (касаційне провадження №К/9901/46097/18), колегія суддів зазначає, що у цій справі йдеться про наявні розбіжності між вартістю автомобільних запчастин в інвойсі з їх вартістю, вказаній в експортній митній декларації країни експорту (КНР). Що стосується посилання відповідача на висновки Верховного Суду у справі №809/1260/17 (касаційне провадження №К/9901/46425/18), то в цій справі йдеться про розбіжності між заявленою за основним методом митною вартістю автомобіля Шкода Октавія (125433,99 грн.) та вартістю автомобіля, визначеною шляхом експертного автотоварознавчого дослідження (210067,00 грн.) майже в 2 рази, внаслідок чого митну вартість було скориговано митницею за резервним (6) методом. Підсумовуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо неправомірності відмови митного органу у визнанні задекларованої позивачем за першим методом (за ціною договору) та визначенні митної вартості за другорядним методом, та як наслідок обґрунтованості заявлених позовних вимог щодо скасування оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів. Як вбачається з матеріалів справи, позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару документи, що передбачені ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України. Подані документи містили достовірні числові дані, які підтверджували митну вартість товарів за ціною договору. Під час судового розгляду справи відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження правомірності рішення відповідача про коригування митної вартості товарів, а тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог. Судом першої інстанції не було враховано вищенаведених обставин, що призвело до неправильного вирішення справи. У зв`язку з цим, колегія суддів дійшла до висновку, що рішення Слобожанської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів від 13.10.2020 №UA807000/2020/002124/2 є протиправним та підлягає скасуванню. Відповідно до ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Враховуючи те, що рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16.02.2021 року по справі №440/7265/20 прийняте з порушенням норм матеріального права, воно підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог. Судові витрати підлягають розподілу у відповідності до ст. 139 КАС України. Керуючись ст. ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 326, 327 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Татнєфть-АЗС-Україна" задовольнити. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16.02.2021 року по справі №440/7265/20 скасувати та прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Татнєфть-АЗС-Україна" задовольнити. Визнати протиправним та скасувати рішення Слобожанської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів від 13.10.2020 р. № UA807000/2020/002124/2. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Слобожанської митниці Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43332958) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Татнєфть-АЗС-Україна" (код ЄДРПОУ 38194448) витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви та за подання апеляційної скарги у розмірі 5255,00 (п`ять тисяч двісті п`ятдесят п`ять гривень) 00 коп. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя (підпис)Н.С. Бартош Судді(підпис) (підпис) А.М. Григоров З.Г. Подобайло Повний текст постанови складено 16.09.2021 року