Постанова Сумський апеляційний суд № 591/4134/21

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 вересня 2021 року м.Суми Справа №591/4134/21 Номер провадження 22-ц/816/1383/21 Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Кононенко О. Ю. (суддя-доповідач), суддів - Собини О. І. , Ткачук С. С. Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Кононенко О.Ю. (суддя-доповідач), суддів Собини О.І., Ткачук С.С., сторони: позивач ОСОБА_1 , відповідач Головне управління національної поліції в Сумській області, розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Зарічного районного суду м. Суми від 05 серпня 2021 року про повернення позовної заяви, у складі судді Клименко А.Я., постановлену у м. Суми, в с т а н о в и в : 16 червня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ГУНП в Сумській області про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої органами досудового розслідування за неефективності та надмірної тривалості досудового розслідування. Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 05 серпня 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 до ГУНП в Сумській області про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої органами досудового розслідування за неефективності та надмірної тривалості досудового розслідування, повернуто позивачеві на підставі ч. 3 ст. 185 ЦПК України, оскільки позивачем у встановлений судом строк не усунуто недоліки позовної заяви невідповідність вимогам ст. 175 ЦПК України, визначених в ухвалі суду про залишення позовної заяви без руху від 25 червня 2021 року. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неправильне встановлення обставин справи, просить скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Апеляційну скаргу мотивує тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви, зробив це передчасно, оскільки у підготовчому засіданні суд має можливість вчинити відповідні процесуальні дії щодо визначення характеру спірних правовідносин, складу учасників судового процесу. Вказує про упереджене ставлення суду, який повернувши позовну заяву, ухилився від вирішення спору по суті. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України. За п.6 ч.1 ст. 353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо повернення заяви позивачеві (заявникові). Згідно з ч. 2 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37 40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи те, що в апеляційному порядку оскаржується ухвала про повернення позовної заяви позивачеві (п. 6 ч. 1 ст. 353 ЦПК України), розгляд апеляційної скарги здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи. Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Проте, зазначеним вимогам закону ухвала суду не відповідає. Постановляючи ухвалу про повернення позовної заяви, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 у встановлений судом строк не усунуто невідповідність позовної заяви вимогам ст. 175 ЦПК України, встановлену в ухвалі суду про залишення позовної заяви без руху від 25червня 2021 року. Колегія суддів апеляційного суду з таким висновком суду першої інстанції погодитись не може. Відповідно до ч.3 ст. 185 ЦПК України якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві. З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 25 червня 2021 року позовна заява ОСОБА_1 до ГУНП в Сумській області про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої органами досудового розслідування за неефективності та надмірної тривалості досудового розслідування, залишена без руху. Запропоновано позивачу усунути вказані недоліки в строк, не більше десяти днів з дня отримання копії ухвали та роз`яснено, що в разі невиконання позивачем вимог, викладених у ст. 175 ЦПК України, позовна заява буде вважатися неподаною та повернута позивачу (а.с. 34-35). Суд першої інстанції вважав, що позовна заява ОСОБА_1 не відповідає вимогам ст. 175 ЦПК України, а саме: - в порушення п.5 ч.3 ст. 175 ЦПК України позовна заява не містить викладу обставин, якими позивач обґрунтовує вимогу про визнання невчинення відповідачем імперативно встановлених обов`язків про негайне здійснення заходів на припинення порушень щодо негайного припинення порушень конституційних прав позивача; - у позовній заяві відповідачем зазначено ГУНП в Сумській області, а в прохальній частині він просить стягнути моральну шкоду на відшкодування завданої шкоди незаконними діями (бездіяльністю) прокуратури Сумської області. Вказана особа не зазначена у позовній заяві як учасник справи; - в порушення п.6 ч.3 ст. 175 ЦПК України не зазначено відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися; - в порушення п.7 ч.3 ст. 175 ЦПК України не зазначено відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; - в порушення п.8 ч.3 ст. 175 ЦПК України позивач не зазначено про наявність у нього або іншої особи оригіналів вказаних доказів; - в порушення п.9 ч.3 ст.175 ЦПК України не додано до позовної заяви попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи; - в порушення п.10 ч.3 ст.175 ЦПК України не додано до позовної заяви підтвердження про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав. На виконання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху 08 липня 2021 року ОСОБА_1 було подано заяву із викладенням спростувань на висновок суду про невідповідність позовної заяви вимогам ст. 175 ЦПК України. Зазначено, про безпідставність залишення позовної заяви без руху та в порушення вимог ч.2 ст. 185 ЦПК України судом не зазначено спосіб усунення недоліків. Вказано, що наведені в ухвалі неточності, як недоліки позовної заяви, суд має можливість з`ясувати у підготовчому судовому засіданні, без обмеження його у праві на судовий захист (а.с. 37-41). Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Статтею 175 ЦПК України встановлено вимоги до позовної заяви. Так, частинами 1, 3 цієї статті передбачено, що у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява повинна містити: 1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв`язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти; 3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; 4) зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; 5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; 6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору; 7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; 8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; 9) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи; 10) підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав. Згідно з ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодекс, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. У позовній заяві ОСОБА_1 посилається на обставини, яким обґрунтовує свої вимоги, наводить перелік доказів, на які посилається, обґрунтовуючи позовні вимоги. Відповідно до частин 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Згідно з ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. За правилами, встановленими ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Суд першої формально підійшов до вирішення питання прийняття позовної заяви ОСОБА_1 , оскільки вимагав усунути недоліки, які стосуються розгляду справи по суті. Відповідно до положень ст. 189 ЦПК України суд у підготовчому засіданні може здійснити остаточне визначення предмета спору та характер спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише і фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги є порушенням права на справедливий судовий захист. Зокрема, у рішенні від 04 грудня 1995 року у справі «Беллет проти Франції» Європейський суд з прав людини зазначив, що ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі Конвенція) містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. У рішенні від 13 січня 2000 року у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» та у рішенні від 28 жовтня 1998 року у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнано порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції. Отже, виходячи з норм Конституції України, а також з норм міжнародного права, повернення позову з формальних підстав унеможливило доступ позивача до правосуддя для повного захисту своїх прав та інтересів шляхом судового розгляду справи. Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви ОСОБА_1 у зв`язку з невідповідністю вимогам ст. 175 ЦПК України. Таким чином, доводи апеляційної скарги є обґрунтованими, суд першої інстанції безпідставно повернув позовну заяву ОСОБА_1 . Відповідно до п.4 ч.1 ст. 379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Ураховуючи викладене, колегія суддів апеляційного суду дійшла до висновку, що оскаржувана ухвала відповідно до положень п.4 ч.1 ст. 379 ЦПК України підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до Зарічного районного суду м. Суми. Керуючись ст.ст. 367-369, п. 6 ч. 1 ст. 374, п. 4 ч.1 ст. 379, ст. ст. 381- 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Скасувати ухвалу Зарічного районного суду м. Суми від 05 серпня 2021 року про повернення позовної заяви ОСОБА_1 , а справу направити для продовження розгляду до Зарічного районного суду м. Суми. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий - О.Ю. Кононенко Судді: О.І. Собина С.С. Ткачук