Постанова 4803 № 188/1377/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/5369/21 Справа № 188/1377/19 Суддя у 1-й інстанції - Курочкіна О. М. Суддя у 2-й інстанції - Пищида М. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 вересня 2021 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого Пищиди М.М. суддів Ткаченко І.Ю., Деркач Н.М. розглянувши у спрощеному позовному провадженні в м. Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 22 січня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної і моральної шкоди завданої в наслідок ДТП,- В С Т А Н О В И ЛА : У вересні 2019 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної і моральної шкоди завданої в наслідок ДТП. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 31 травня 2019 року о 13.40 годині на 12км а/д «смт Петропавлівка - село Маломиколаївка село Петрівка» тракторист ОСОБА_1 , керуючи трактором «Беларусь-892», д/н НОМЕР_1 із сівалкою, габарити якої виходять за габарити трактора, при зустрічному роз`їзді не дотримався безпечного бокового інтервалу та скоїв зіткнення з належним позивачу автомобілем «Subaru Forester» д/н НОМЕР_2 , який рухався назустріч. Внаслідок ДТП автомобіль отримав механічні пошкодження. У зв 'язку з даним фактом, працівниками поліції були складені два протоколи про притягнення до адміністративної відповідальності по ст.124 КУпАП позивача та ОСОБА_1 . Постановою Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області №188/976/19 від 06 серпня 2019 року, яка набрала 17 серпня 2019 року законної сили, ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. Постановою Першотравенського міського суду Дніпропетровської області по справі про адміністративне правопорушення №186/1288/19 2019 року, від 03.09.2019 року, яка набрала законної сили 14 вересня 2019 року, провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП, у відношенні ОСОБА_2 закрито, у зв`язку з відсутністю в його діях події та складу адміністративного правопорушення. Позивач самостійно звернувся до товарознавця та автотехніка, які надали відповідні звіти щодо розміру матеріального збитку, завданого власнику КТЗ та щодо визначення винуватості учасників ДТП. Згідно висновку експертного дослідження №12/10.1/46 від 22 серпня 2019 року про проведення автотехнічного експертного дослідження, в даній дорожній обстановці водій трактора «Беларусь-892» д/н НОМЕР_3 ОСОБА_1 повинен був діяти відповідно до вимог п.13.4 Правил дорожнього руху України. У даній дорожній обстановці водій автомобіля «Subaru Forester» д/н НОМЕР_2 ОСОБА_2 повинен був діяти згідно до вимог п.12.3 Правил Дорожнього руху України. Технічна можливість уникнути зіткнення з автомобілем «Subaru Forester» д/н НОМЕР_2 для водія трактора «Беларусь-892» д/н НОМЕР_3 ОСОБА_1 встановлювалася виконанням вимог п.13.4 ПДР України та для чого не було яких-небудь перешкод технічного характеру, які не дозволяли би йому їх виконати. При заданих вихідних даних, водій автомобіля «Subaru Forester» д/н НОМЕР_2 ОСОБА_2 не мав технічної можливості зупинити автомобіль, яким він керував до місця зіткнення та уникнути даної дорожньо-транспортної пригоди. У даній дорожній обстановці дії водія трактора «Беларусь-892» д/н НОМЕР_3 ОСОБА_1 не відповідали вимогам п.13.4 ПДР України, що з технічної точки зору перебуває в причинному зв`язку з настанням події даної ДТП. У даній дорожній обстановці в діях водія автомобіля «Subaru Forester» д/н НОМЕР_2 ОСОБА_2 не вбачається невідповідностей вимогам п.12.3 ПДР України, які з технічної точки зору могли б знаходитись в причинному зв`язку з настанням даної ДТП. Звітом експерта-товарознавця №11219 від 22 червня 2019 року визначено, що вартість матеріального збитку, завданого власнику КТЗ, належного ОСОБА_2 , становить 229 606,89 гривень. Крім зазначеного, внаслідок протиправних дій ОСОБА_1 , позивач вважає, що йому була спричинена також моральна шкода. Наявність моральної шкоди позивач обґрунтовує наступним: -душевними стражданнями пережитими ним у зв`язку із самим фактом пошкодження належного йому майна, тим, що позивач витратив чимало часу на ремонт автомобіля, був вимушений витрачати свої кошти, бо за характером роботи він постійно пересувається на автомобілі та є багато незручностей доїжджати до роботи; -душевними стражданнями, пов`язаними з тим, що маючи у власності автомобіль, він не може користуватися всіма благами та перевагами, які дає транспортний засіб, зокрема, оперативність вирішенні всіх необхідних побутових потреб; -хвилюваннями у зв`язку з необхідністю перелаштовувати налагоджений ритм життя, так як користування таксі є доволі коштовним, а користування громадського транспорту потребує значно більших затрат зусиль і часу; -емоційним дискомфортом, пов`язаним з тим, що володіння зовсім не старим автомобілем підкреслювало його статус самодостатньої і незалежної людини, після ДТП він відчував себе залежними від громадського транспорту. Враховуючи всі перелічені вище фактори, заподіяну йому моральну шкоду позивач оцінив у розмір 10 000 гривень. Крім того позивач просить стягнути з відповідача судові витрати, що складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, а саме: 2 396,07 гривень - сума судового збору; 700 гривень -витрати на проведення автотехнічного дослідження; 2000 гривень - витрати на товарознавче дослідження. На загальну суму 5 096,07 грн. Рішенням Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 22 січня 2021 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної і моральної шкоди завіданої в наслідок ДТП- задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 завдану матеріальну шкоду в розмірі 215 153 грн, 48 коп. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 завдану моральну шкоду в розмірі 5 000 грн, 00 коп. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 сплачені позивачем судові витрати в розмірі 4 876,89 грн. що складаються з наступного: судовий збір в розмірі 2 201,53 грн; вартість експертного дослідження №12/10.1/46 в розмірі 675, 36 грн.; вартість оцінки матеріального збитку завданого власнику КТЗ відповідно до Звіту №11219 в розмірі 2000,00 грн. Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що судом першої інстанції було неповно та неправильно встановлено деякі обставини, що мають значення для справи, внаслідок неправильного дослідження і оцінки наданих суду доказів. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за потрібне апеляційну скаргу задовольнити частково, виходячи з наступного. Судом першої інстанції встановлено, що постановою Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області №188/976/19 від 06 серпня 2019 року, відповідача ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, внаслідок чого позивачу завдано матеріальної і моральної шкоди. Постановою Першотравенського міського суду Дніпропетровської області по справі про адміністративне правопорушення №186/1288/19 2019 року, від 03.09.2019 року, у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП, у відношенні ОСОБА_2 закрито, у зв`язку з відсутністю в його діях події та складу адміністративного правопорушення. Висновком експертного дослідження №12/10.1/46 від 22.08.2019 року підтверджується, що винуватість відповідача у вчинені ДТП, в наслідок якої позивачу завдана матеріальна та моральна шкода. У даній дорожній обстановці водій трактора «Беларусь-892» д.н. НОМЕР_3 ОСОБА_1 повинен був діяти відповідно до вимог п. 13.4 Правил дорожнього руху України. У даній дорожній обстановці водій автомобіля «Subaru Forester» д.н. НОМЕР_2 ОСОБА_3 повинен був діяти згідно до вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху України. Технічна можливість уникнути зіткнення з автомобілем «Subaru Forester» д.н. НОМЕР_4 для водія трактора «Беларусь-892» д.н. НОМЕР_3 ОСОБА_1 встановлювалася виконанням ним вимог п. 13.4 Правил дорожнього руху та для чого не було яких-небудь перешкод технічного характеру, які не дозволяли би йому їх виконати. При заданих вихідних даних водій автомобіля «Subaru Forester» д.н. НОМЕР_2 ОСОБА_3 не мав технічної можливості зупинити автомобіль, яким він керував, до місця зіткнення та уникнути даної дорожньо-транспортної пригоди. У даній дорожній обстановці дії водія трактора «Беларусь-892» д.н. НОМЕР_3 ОСОБА_1 не відповідали вимогам п. 13.4 Правил дорожнього руху України, що з технічної точки зору перебуває в причинному зв`язку з настанням події даної ДТП. У даній дорожній обстановці в діях водія автомобіля «Subaru Forester» д.н. НОМЕР_2 ОСОБА_3 не вбачається невідповідностей вимогам п. 12.3 Правил дорожнього руху України, які з технічної точки зору могли б знаходитись в причинному зв`язку з настанням даної ДТП. Протоколом (акт) 11219 від 01.06.2019 року підтверджується, огляд проведено ОСОБА_4 в присутності ОСОБА_2 без запрошення інших осіб. Згідно звіту №11219 дата оцінки 31.05.2019 року складеного ФОП ОСОБА_4 (а.с.21) вартість відновлювального ремонту КТЗ складає 216211.38 грн., а розмір втрати товарної вартості автомобіля «Subaru Forester» 2.5і ТV AT(SH) д.н. НОМЕР_2 склала 13395.48 грн. Відповідно до зазначеного висновку вартість відновлювального ремонту автомобіля Subaru Forester 2.5І TV AT(SH), держномер НОМЕР_2 без урахування коефіцієнту фізичного зносу складових, що підлягають заміні складає: 216211.38 грн. (Двісті шістнадцять тисяч двісті одинадцять грн.38 нон.). Матеріальний збиток, завданий власникові автомобіля Subaru Forester 2.5І TV AT(SH), держномер НОМЕР_5 в результаті його пошкодження складає : 229 606,86 грн. Відповідно до пояснень позивача та його показів в якості свідка, ОСОБА_3 здійснив відновлювальний ремонт свого автомобіля витративши кошти в розмірі 201 758 грн. Фактичні витрати на відновлення та ремонт автомобіля «Subaru Forester» 2.5і ТV AT(SH) д.н. НОМЕР_2 є меншими, ніж зазначено у звіті №11219 дата оцінки 31.05.2019 року. Платіжним дорученням №4050566749 від 13.08.2019 року підтверджується, що ОСОБА_2 сплатив кошти в розмірі 675,36 грн за послуги експертного дослідження №12/10.1/46 від 22.08.2019 року згідно №3639/ДН2019 від 12.08.2019 року. Квитанцією прибуткового касового ордеру №11219 від 22.06.2019 року підтверджуються витрати позивача на оцінку вартості матеріального збитку КТЗ «Subaru Forester» 2.5і ТV AT(SH) д.н. НОМЕР_2 . Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості. Колегія суддів не може погодитись в повній мірі з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне. За положенням статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Порядок і умови відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, визначені статтями 1187, 1188 ЦК України. Зокрема, статтею 1188 ЦК України урегульовано питання відшкодування шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки кожному з їх володільців за рахунок іншого із них. Відповідно до цієї статті шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення. Системний аналіз зазначених положень законодавства дає підстави для висновку, що обов`язок відшкодувати завдану іншому володільцю джерела підвищеної небезпеки шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи. При цьому вина у завданні шкоди, згідно з положеннями пункту 1 частини першої статті 1188 ЦК України, є обов`язковою умовою для покладення на винну особу відповідальності за майнову шкоду, завдану внаслідок взаємодії транспортних засобів іншому учаснику дорожньо-транспортної пригоди. Відповідно до ч.4 ст. 263 ЦПК України судом враховується висновок викладений в постанові Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі №127/7370/17. У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»). Відповідні висновки щодо застосування норм матеріального права висловлені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 4 липня 2018 року у справі № 14-176цс18, за результатами розгляду якої Велика Палата Верховного Суду відступила від раніше висловлених Верховним Судом України висновків про те, що право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка її завдала, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором, стороною якого потерпілий не був, зокрема договором страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відповідно до пункту 22.1. статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. Так, з матеріалів справи вбачається, що цивільно-правова відповідальність водія автомобіля позивача - «Subaru Forester» д/н НОМЕР_2 , на час вчинення дорожньо-транспортної пригоди була застрахована в ТОВ СК Альфа-Гарант (поліс № АМ9851222). Даних про те, що цивільно-правова відповідальність водія відповідача, який керував трактором «Беларусь-892», д/н НОМЕР_1 із сівалкою, є застрахована відсутні. Статтею 41 цього Закону визначено, що МТСБУ (Моторне (транспортне) страхове бюро України) за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння, зокрема, транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону (забезпечений транспортний засіб - транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована), та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі. Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої не застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика (МТСБУ) не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика (МТСБУ). В останньому випадку обсяг відповідальності незастрахованої особи обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування, здійсненої МТСБУ. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на особу, цивільно-правова відповідальність якої не застрахована, та якою завдано шкоди забезпеченому транспортному засобу, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»). Згідно з ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що заявляючи вимоги про відшкодування шкоди завданої внаслідок ДТП, позивач не надав доказів на підтвердження того, що цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу відповідача не була застрахована на умовах договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів станом на день ДТП, а також на підтвердження його звернень до страховика або МТСБУ з приводу відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП та про відмову у здійсненні такої виплати. За таких обставин, позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 в частині відшкодування матеріальної шкоди є передчасним. Щодо вимог позивача про стягнення моральної шкоди, колегія суддів, зазначає наступне. Встановлено, що постановою Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області №188/976/19 від 06 серпня 2019 року, відповідача ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КупАП. Частиною 6 ст. 82 ЦПК України передбачено, що вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. За правилами ст. 23 ЦК особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, в тому числі у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Частиною 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Враховуючи вказані обставини, ступінь та тривалість моральних страждань, виходячи з принципу розумності та справедливості, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно стягнув з відповідача на користь позивача моральну шкоду, яку позивач зазнав внаслідок суттєвого пошкодження належного йому транспортного засобу, у розмірі 5 000 грн. Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставою для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Враховуючи вищевикладене, рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 22 січня 2021 року слід скасувати в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 матеріальної шкоди в розмірі 215 153 грн 48 коп, вартості експертного дослідження в розмірі 675,36 грн, вартості оцінки матеріального збитку завданого власнику КТЗ в розмірі 2000 грн. В частині стягнення моральної шкоди рішення суду слід залишити без змін. На підставі ст.141 ЦПК України, у зв`язку із частковим задоволенням апеляційної скарги, з позивача на користь відповідача слід стягнути судовий збір у розмірі 3 267 грн. На підставі викладеного, керуючись ст. 367, 368, 374, 376, 381- 384 ЦПК України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 22 січня 2021 року скасувати в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 матеріальної шкоди в розмірі 215 153 грн, 48 коп, вартості експертного дослідження в розмірі 675,36 грн, вартості оцінки матеріального збитку в розмірі 2000 грн, та у задоволенні вказаних вимог відмовити. Рішення суду в частині стягнення моральної шкоди залишити без змін. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 3 267 грн. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до чинного законодавства. Судді: