Ухвала КЦС ВС № 183/7914/15

Ухвала 16 вересня 2021 року м. Київ справа № 183/7914/15 провадження № 61-14437ск21 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Лідовця Р. А. розглянув клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення та касаційну скаргу Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 грудня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 07 липня 2021 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_6 , третя особа - виконавчий комітет Новомосковської міської ради Дніпропетровської області, про звернення стягнення на предмет іпотеки, визначення способу реалізації нерухомого майна, виселення з житлового приміщення та зустрічним позовом ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», третя особа - ОСОБА_1 , про визнання договору іпотеки припиненим, ВСТАНОВИВ: У грудні 2015 року Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» (далі - ПАТ «Державний ощадний банк України»), правонаступником якого є Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (далі - АТ «Державний ощадний банк України») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_6 , третя особа - виконавчий комітет Новомосковської міської ради Дніпропетровської області, про звернення стягнення на предмет іпотеки, визначення способу реалізації нерухомого майна, виселення з житлового приміщення. У жовтні 2016 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом до ПАТ «Державний ощадний банк України», третя особа - ОСОБА_1 , про визнання договору іпотеки припиненим. Ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27 жовтня 2016 року, занесеною до журналу судового засідання, позов АТ «Державний ощадний банк України» та зустрічний позов ОСОБА_2 об`єднано в одне провадження для спільного розгляду. Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 грудня 2020 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 07 липня 2021 року, у задоволенні позову АТ «Державний ощадний банк України» відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено. Визнано іпотечний договір, укладений 12 вересня 2008 року між ПАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Новомосковського міського нотаріального округу Бакою О. В., зареєстрованого в реєстрі за № 3463 припиненим. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. У серпні 2021 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга АТ «Державний ощадний банк України» на рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 грудня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 07 липня 2021 року з пропуском строку на касаційне оскарження судового рішення, оскільки згідно з поштовим штемпелем на конверті відправлена до Верховного Суду 25 серпня 2021 року. Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно із частиною першою та другою статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. У касаційній скарзі АТ «Державний ощадний банк України» просить поновити строк на касаційне оскарження судового рішення з посиланням на те, що строк пропущено з поважних причин, оскільки повний текст оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції представник заявника отримав 26 липня 2021 року, що підтверджується наданими доказами. Зважаючи на те, що строк на касаційне оскарження АТ «Державний ощадний банк України» пропущено з поважних причин, його можливо поновити. Однак, подана касаційна скарга не може бути прийнята судом касаційної інстанції, оскільки у порушення пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги не додано документ, що підтверджує сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі. Касаційна скарга містить меморіальні ордера про сплату АТ «Державний ощадний банк України» судового збору за подання касаційної скарги на загальну суму 10 330,18 грн (меморіальний ордер від 18 серпня 2021 року № 9083309605 (# 789083309605) на суму 2 436 грн; меморіальний ордер від 18 серпня 2021 року № 9084101105 (# 789084101105) на суму 6 791,78 грн; меморіальний ордер від 18 серпня 2021 року № 9083766805 (# 789083766805) на суму 1 102,40 грн). Порядок сплати та розмір судового збору визначено Законом України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року. Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції, чинній на час звернення до суду з первісним та зустрічним позовами) судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Станом на 01 січня 2015 року мінімальна заробітна плата була встановлена у розмірі 1 218 грн. У грудні 2015 року ПАТ «Державний ощадний банк України» звернулося до суду з позовом до відповідачів та, уточнивши позовні вимоги, просило суд: - звернути стягнення на предмет іпотеки відповідно до іпотечного договору від 12 вересня 2008 року на нерухоме майно, розташоване за адресою АДРЕСА_1 , а саме: будинок, загальною площею 88,8 кв. м, господарчі будівлі і споруди та на земельну ділянку, загальною площею 0,0697 га, кадастровий № 1211900000:01:005:0019; що належать ОСОБА_2 у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 12 вересня 2008 року № 131 у розмірі 705 016,76 грн. - визначити спосіб реалізації предмета іпотеки, у порядку статті 41 Закону України «Про іпотеку», шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження» за ціною предмета іпотеки, визначеною при примусовому виконанні рішення суду на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій; - виселити з домоволодіння АДРЕСА_1 ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 зі зняттям з реєстраційного обліку в Головному управлінні Державної міграційної служби в Дніпропетровській області. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2019 року у справі № 907/9/17 викладено правовий висновок щодо сплати судового збору за подання позовної заяви про звернення стягнення на майно, згідно якого, зміст заявленої вимоги про звернення стягнення на майно ґрунтується на наявності грошових вимог позивача до відповідача на підставі окремого договору, наслідком задоволення таких вимог та виконання судового рішення є припинення грошових вимог позивача. Отже, позовні вимоги про звернення стягнення на заставлене майно мають вартісну оцінку, носять майновий характер і розмір ставок судового збору за їх подання визначається за вимогами статті 4 Закону України «Про судовий збір», виходячи з розміру грошових вимог позивача, на задоволення яких спрямовано позов. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову визначається, зокрема, у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку. Підпунктом 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» у редакції, чинній на час звернення до суду з первісним позовом) визначено, що за подання до суду позовної заяви майнового характеру юридичною особою ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати. Пунктом 1 частини третьої статті 6 Закону України «Про судовий збір» визначено, що за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. Відповідно до підпункту 2 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції, чинній на час звернення до суду з первісним позовом) за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана юридичною особою або фізичною особою - підприємцем, ставка судового збору становить 1 розмір мінімальної заробітної плати. Судові рішення (ухвалені судами за результатами розгляду первісного позову), які оскаржує заявник свідчать про існування однієї вимоги майнового характеру щодо звернення стягнення на предмет іпотеки та однієї вимоги немайнового характеру щодо виселення. При цьому позовна вимога щодо визначення способу реалізації предмета іпотеки, є похідною вимогою від вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки, а тому оплачується судовим збором за ставками встановленими для цих вимог. Ставка судового збору, яка підлягала до сплати позивачем при зверненні до суду за вимогу майнового характеру складала 10 575,25 грн (705 016,76 грн * 1,5% = 10 575,25 грн). Ставка судового збору, яка підлягала до сплати позивачем при зверненні до суду за вимогу немайнового характеру складала 1 218 грн. Вимоги касаційної скарги свідчать про те, що АТ «Державний ощадний банк України» оскаржує рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 грудня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 07 липня 2021 року у повному обсязі. У разі, якщо в апеляційному або в касаційному порядку оскаржується судове рішення, яке прийнято за наслідками розгляду первісного і зустрічного позовів, то у випадку незгоди заявника з таким рішенням у частині розгляду вимог за обома зазначеними позовами, судовий збір має сплачуватися ним так само з урахуванням результатів розгляду як первісного, так і зустрічного позовів (пункт 21 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10). У грудні 2016 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом до ПАТ «Державний ощадний банк України» та просила суд визнати припиненим іпотечний договір, укладений 12 вересня 2008 року між ПАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_2 , посвідчений нотаріусом Новомосковського міського нотаріального округу Бака О. В., зареєстрований в реєстрі за № 3463. Станом на 01 січня 2016 року мінімальна заробітна плата була встановлена у розмірі 1 378 грн. Відповідно до підпункту 2 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції, чинній на час звернення до суду із зустрічним позовом) за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою, ставка судового збору становить 0,4 розміру мінімальної заробітної плати. Ставка судового збору, що підлягала сплаті при поданні ОСОБА_2 зустрічної позовної заяви становила 551,20 грн (1 378 грн * 0,4 = 551,20 грн). Згідно з підпунктом 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми та становить 24 688,90 грн (551,20 грн + 1 218 грн + 10 575,25 грн) * 200% = 24 688,90 грн). Оскільки АТ «Державний ощадний банк України» сплатило судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 10 330,18 грн, то заявнику необхідно надати суду касаційної інстанції докази сплати судового збору за подання касаційної скарги додатково у розмірі 14 358,72 грн. Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007, код класифікації доходів бюджету: 22030102, найменування податку, збору, платежу «Судовий збір (Верховний Суд, 055)». Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір». На підтвердження сплати судового збору необхідно суду надати документ, що підтверджує його сплату. Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. Ураховуючи викладене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявнику строк для усунення її недоліків. Керуючись статтями 185, 389, 392, 393 ЦПК України, статтями 4, 6 Закону України «Про судовий збір», Верховний Суд

УХВАЛИВ: Клопотання Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення задовольнити. Поновити Акціонерному товариству «Державний ощадний банк України» строк на касаційне оскарження судового рішення. Касаційну скаргу Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 грудня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 07 липня 2021 року залишити без руху та надати строк для виконання вимог ухвалипротягом десяти днів з дня вручення копії цієї ухвали. У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявнику. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає. Суддя Р. А. Лідовець