Постанова 4817 № 607/11968/13-ц

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 607/11968/13-цГоловуючий у 1-й інстанції Сливка Л.М. Провадження № 22-ц/817/806/21 Доповідач - Хома М.В. Категорія - 304090000 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 09 вересня 2021 року м. Тернопіль Тернопільський апеляційний суд в складі: головуючої - Хома М.В. суддів - Бершадська Г. В., Храпак Н. М., секретар - Дідух М.Є. з участю представника ТОВ "Фінансова компанія "Інвент" - адвоката Коновал Р.О., представника ОСОБА_1 - адвоката Іщука К.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Інвент на ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12 травня 2021 року, повний текст якої складено 17 травня 2021 року, постановлену суддею Сливкою Л.М. у цивільній справі №607/11968/13-ц за заявою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Іщук Костянтин Валентинович, заінтересовані особи: публічне акціонерне товариство Дельта Банк в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ Дельта Банк - Матвієнко Андрій Анатолійович, Тернопільський міський відділ державної виконавчої служби Південно-Західного регіонального управління юстиції (м. Івано-Франківськ), товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Інвент про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, ВСТАНОВИВ: В листопаді 2020 року адвокат Іщук К.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до суду із заявою, в якій просив визнати виконавчий лист №607/11968/13-ц, виданий 23 жовтня 2013 року Тернопільським міськрайонний судом Тернопільської області таким, що не підлягає виконанню. Заяву обґрунтовано тим, що рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 13 вересня 2013 року стягнуто з ОСОБА_1 в користь ПАТ Дельта Банк заборгованість за кредитним договором №148/КВф-06 від 30 жовтня 2006 року в сумі 515538,90 грн. На виконання зазначеного судового рішення видано вищевказаний виконавчий лист та 9 грудня 2013 року відкрито виконавче провадження №41107504. 21 січня 2015 року боржником заборгованість за кредитним договором сплачено у повному обсязі, що підтверджується квитанціями від 21.01.2015 року №46725791 та №46725792, а також довідкою ПАТ Дельта Банк від 21.01.2015 року №148/КВф-06 про повне виконання ОСОБА_1 зобов`язань перед ПАТ Дельта Банк. Разом з тим, на даний час виконавче провадження №41107504 не є закритим та до заявника поступають телефонні дзвінки із вимогою сплати суми заборгованості в користь ТОВ ФК Інвент. Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12 травня 2021 року заяву задоволено. Визнано виконавчий лист №607/11968/13-ц, виданий 23 жовтня 2013 року Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ Дельта Банк заборгованості за кредитним договором №148/КВф-06 від 30 жовтня 2006 року в розмірі 515538,90 грн, з яких: 361091,45 грн заборгованість за кредитом, 139885,65 грн заборгованість за відсотками, 14561,80 грн заборгованість за комісією та 3441,00 грн судового збору - таким, що не підлягає виконанню. В апеляційній скарзі ТОВ ФК Інвент просить ухвалу суду скасувати та прийняти нове судове рішення, яким в задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовити. Вказує, що ухвала суду є незаконною та необґрунтованою, прийнятою з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. ПАТ Дельта Банк проведено внутрішнє розслідування, за результатами якого встановлено, що довідка за №148/КВф-06 від 21.01.2015 року про погашення ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором не могла бути виданою у зв`язку із наявною заборгованістю, а кошти згідно квитанцій від 21.01.2015 року на рахунок ПАТ Дельта Банк не надходили. Крім цього, згідно інформації, наведеної в Публічному паспорті активу, розміщеному на офіційному веб-сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, останній платіж за кредитним договором №148/КВф-06 від 31.10.2006 року був здійснений ще 29.02.2012 року. Виписки по особових рахунках, що містяться в матеріалах справи, є належними доказами наявності заборгованості ОСОБА_1 , які повинні були досліджуватись судом першої інстанції у сукупності з іншими доказами, оскільки є первинними документами, оформленими відповідно до вимог Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність. У відзиві представник ОСОБА_1 - адвокат Іщук К.В. просить апеляційну скаргу ТОВ ФК Інвент залишити без задоволення. Вказує, що факт погашення боргу підтверджується наявними у справі оригіналами квитанцій №46725791 та №467254792 від 21.01.2015 року, які містять усі необхідні реквізити та є належними доказами внесення коштів до каси банку. ОСОБА_1 як клієнт банку не має відношення до подальшого руху внесених до каси банку коштів, їх зарахування, переведення чи списання. На ОСОБА_1 як споживача фінансових послуг не може бути покладено відповідальність за правильність зарахування коштів банком. Безпідставними є посилання ТОВ ФК Інвент на норми Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність, оскільки даний Закон стосується суб`єктів господарювання та публічно-правових відносин суб`єктів господарювання з контролюючими огранами. Заслухавши пояснення представника ТОВ ФК Інвент - адвоката Коновал Р.О., який доводи апеляційної скарги підтримав, пояснення представника ОСОБА_1 - адвоката Іщука К.В., який вважає, що ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав. Судом встановлено, що 31 жовтня 2006 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №148/КВф-06, відповідно до умов якого банк надав позичальнику у тимчасове користування на умовах повернення, строковості, платності, забезпеченості та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 49 500 доларів США з кінцевим терміном повернення до 30.10.2031 на умовах, визначених цим договором. 30 червня 2010 між ТОВ «Укрпромбанк», ПАТ «Дельта Банк» та Національним Банком України укладено договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Соколовим О.Є. 30.06.2006 та зареєстрований в реєстрі за №2258 про передачу актів та кредитних зобов`язань Укрпромбанку на користь Дельта Банку, відповідно до якого ТОВ «Укрпромбанк» відступив, а ПАТ «Дельта Банк» набув права вимоги за кредитним договором №148/КВ ф-06 від 31.10.2006, що був укладений з ОСОБА_1 . Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 13 вересня 2013 року, ухваленого у цивільній справі №607/11968/13-ц за позовом ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, стягнуто із ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором №148/КВф-06 від 31 жовтня 2006 року в сумі 515538, 90 гривень, з яких: 361091,45 гривень заборгованість за кредитом, 139885,65 гривень заборгованість по відсотках, 14561,80 гривень заборгованість за комісією та судовий збір в розмірі 3441 гривень. На підставі зазначеного рішення суду 23 жовтня 2013 року Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області видано виконавчий лист №607/11968/13-ц про стягнення із ОСОБА_1 на користь ПАТ «ДельтаБанк» заборгованість за кредитним договором №148/КВф-06 від 31 жовтня 2006 року в сумі 515538, 90 гривень. 9 грудня 2013 року державним виконавцем Першого відділу державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №41107504 з примусового виконання виконавчого листа №607/11968/13-ц, виданого 23 жовтня 2013 року Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області. Як вбачається із наданої ОСОБА_1 квитанції №46725791 від 21 січня 2015 року, остання сплатила 62676,98 доларів США, що еквівалентно 996563,98 гривень на погашення кредитної заборгованості за кредитним договором №148/КВф-06 від 31 жовтня 2006 року. Згідно квитанції №46725792 від 21 січня 2015 року ОСОБА_1 сплатила 14561,80 гривень в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №148/КВф-06 від 31 жовтня 2006 року. Як вбачається із змісту довідки №148/КВф-06, виданої 21 січня 2015 року ПАТ «Дельта Банк», кредитний договір №148/КВф-06, укладений 31 жовтня 2006 року між ОСОБА_1 та первісним кредитором ТОВ «Укрпромбанк», права якого з 30 червня 2010 року перейшли до АТ «Дельта Банк», з усіма додатковими правочинами до нього, укладеними як з ТОВ «Укрпромбанк», так і з кредитором, припинив свою дію з 21 січня 2015 року, у зв`язку із повним виконанням позичальником своїх зобов`язань перед кредитором за вказаним договором. Кредитор не має фінансових та майнових претензій до позичальника по договору №148/КВф-06 від 31 жовтня 2006 року. Згідно висновку внутрішнього розслідування з приводу підозри підроблення банківського документу від 18 березня 2021 року, затвердженого Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації АТ ДельтаБанк А.А. Матвієнко, при проведенні перевірки справжності довідки №148/КВф-06, виданої 21 січня 2015 року ПАТ «Дельта Банк» про погашення крединої заборгованості ОСОБА_1 встановлено, що така довідка не могла бути виданою, можна дійти висновку, що мали місце дії шахрайського характеру та вказану довідку підроблено невстановленими особами. 17.06.2020 відбувся аукціон з продажу активів ПАТ «Дельта Банк», а саме кредитного портфелю, до складу якого увійшло, зокрема право вимоги за кредитним договором №148/КВф-06 від 31.10.2006 року, що був укладений з ОСОБА_1 . За наслідками проведеного аукціону ТОВ ФК Інвент набуло право вимоги до ОСОБА_1 за вищевказаним договором та договором, укладеним в якості його забезпечення на підставі Договору про відступлення прав вимоги від 14.07.2020, 2285/К, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Деделюк С.Ю. 14.07.2020 та зареєстрований в реєстрі за №585, укладеного між Банком та Товариством. Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 25 листопада 2020 року замінено сторону виконавчого провадження - стягувача Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» на його правонаступника товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвент» у цивільній справі №607/11968/13-ц за позовною заявою Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. 23 червня 2020 року державним виконавцем Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління юстиції (м. Івано-Франківськ) винесено постанову про звернення стягнення на доходи боржника ОСОБА_1 . Відповідно до частин першої, другої статті 432 ЦПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин. Обов`язок боржника може припинятися з передбачених законом підстав. Підстави припинення цивільно-правових зобов`язань містить глава 50 розділу І книги п`ятої ЦК України. Так, зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання. Задовольняючи заяву про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 доведено факт погашення заборгованості за кредитним договором №148/КВф-06 від 30 жовтня 2006 року, що підтверджується квитанціями від 21.01.2015 року №46725791 та №46725792, а також довідкою ПАТ Дельта Банк від 21.01.2015 року №148/КВф-06 про повне виконання ОСОБА_1 зобов`язань перед ПАТ Дельта Банк. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, виходячи з наступного. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України). Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України). У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Оцінивши надані ОСОБА_1 докази, зокрема квитанції від 21.01.2015 року №46725791 та №46725792 про сплату заборгованості, суд дійшов вірного висновку про повне виконання зобов`язань за кредитним договором №148/КВф-06 від 30 жовтня 2006 року, що є підставою для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню. Оригінали вказаних квитанцій оглянуті судами першої та апеляційної інстанцій та перевірено їх відповідність вимогам Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої постановою Правління НБУ від 01.06.2011 року №174 (в редакції, чинній станом на день видачі квитанцій - 21.01.2015 року). Так, відповідно до п.п.2.9 п.2 розділу ІV Касові операції банків (філій, відділень) з клієнтами вказаної Інструкції, банк (філія, відділення) зобовязаний видати клієнту після завершення приймання готівки квитанцію або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі. Квитанція, або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі, має містити найменування банку (філії, відділення), який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції, а також підпис працівника банку (філії, відділення), який прийняв готівку, відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку (філії, відділення), засвідчений електронним підписом САБ. Квитанції від 21.01.2015 року №46725791 та №46725792 відповідають вимогам зазначеної Інструкції, містять усі необхідні реквізити, в тому числі відбиток печатки та підпис касира та свідчать про те, що кошти на погашення кредитної заборгованості були внесені до каси банку. Обовязок щодо правильності подальшого руху та відображення в бухгалтерському обліку внесених до каси банку коштів покладено на працівників банку. Так, відповідно до п.8 розділу І Загальні положення вищевказаної Інструкції, банк під час здійснення касових операцій має забезпечувати, в тому числі: своєчасне повне оприбуткування готівки національної та іноземної валюти, що надійшла до каси банку, та її зарахування на зазначені клієнтами рахунки згідно з вимогами нормативно-правових актів; документальне оформлення руху готівки національної та іноземної валюти в касі банку; своєчасне відображення касових операцій у бухгалтерському обліку; належний внутрішній контроль за касовими операціями. За таких обставин, представлені заявницею ОСОБА_1 оригінали квитанцій є доказом внесення нею коштів до каси банку для погашення кредитної заборгованості за кредитним договором №148/КВф-06 від 30 жовтня 2006 року, свідчать про відсутність обовязку боржника повністю у звязку з його виконанням боржником, що відповідно до ч.2 ст. 432 ЦПК України є підставою для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню. Доводи апеляційної скарги про те, що боржником ОСОБА_1 з дня винесення судового рішення про стягнення боргу до дня відступлення права вимоги ТОВ ФК Інвент не здійснювалось жодних платежів на погашення заборгованості за кредитним договором, кошти згідно наданих ОСОБА_1 квитанцій до банку не надходили, про що свідчить : 1) інформація, наведена в Публічному паспорті активу, розміщеному на офіційному сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, де зазначено, що останній платіж був здійснений ще 29.02.2012 року; 2) висновок внутрішнього розслідування з приводу підозри підроблення банківського документу АТ Дельта Банк від 18 березня 2021 року; 3) лист ПАТ ДельтаБанк №05-3422508 від 29.03.2021 року, адресований ТОВ ФК Інвент; 4) виписка з особового рахунку, яка є первинним бухгалтерським документом та належним доказом наявності чи відсутності заборгованості; колегія суддів оцінює критично, оскільки вказані письмові докази не можуть спростувати належним чином оформлену банківську квитанцію, враховуючи наступне. Належним чином оформлені, з наявністю усіх встановлених чинним законодавством реквізитів видані банком квитанції про внесення ОСОБА_1 коштів до каси банку не можуть спростосуватись інформацією, листами, висновками банку, тощо. Висновок внутрішнього розслідування з приводу підозри підроблення банківського документу є лише підозрою, припущенням, про що зазначено у самій назві цього документа. До правоохоронних органів з приводу шахрайських дій зі сторони боржника, підроблення квитанцій, тощо не звертався ні ПАТ Дельта Банк, ні Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ Дельта Банк, ні ТОВ Фінансова компанія Інвент. Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Крім цього, у вищевказаному Висновку йдеться про підроблення лише довідки від 21.01.2015 року №148/КВф-06, тоді як дійсність квитанцій від 21.01.2015 року №46725791 та №46725792 про сплату заборгованості під сумнів не ставиться. Щодо відсутності інформації в Публічному паспорті активу, розміщеному на офіційному сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про венесені ОСОБА_1 кошти згідно квитанцій від 21.01.2015 року №46725791 та №46725792, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до п.3 розділу І, п.1 розділу ІІ Положення щодо організації продажу активів (майна) банків, що ліквідуються, затвердженого рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 24.03.2016 року №388, публічний паспорт активу (майна) сукупність інформації щодо активів (майна) банку, що ліквідується, яка оприлюднюється з метою залучення якомога більшої кількості потенційних покупців з урахуванням вимог Закону України Про банки і банківську діяльність та Закону України Про захист персональних даних. Дія цього Положення поширюється поширюється на працівників Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, які діють в межах повноважень, передбачених Законом про систему гарантування та/або делегованих Фондом, працівників банків, що ліквідуються, та інших осіб, які беруть участь у процесі ліквідації таких банків на договірних умовах. Відсутність у публічному паспорті активу інформації про внесення коштів у касу банку не може спростовувати банківські документи (квитанції), що відповідно до п.п.2.9 п.2 розділу Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої постановою Правління НБУ від 01.06.2011 року №174 (в редакції станом на 21.01.2015 року), є підтвердженням внесення готівки, що засвідчено печаткою банку та підписом касира. Також видана банком квитанція, що підтверджує внесення готівки, не може спростовуватись випискою з рахунку, в якому не відображена інформація щодо внесення коштів. Виписка з особового рахунку є бухгалтерським документом банку. Як зазначалось вище, своєчасне відображення касових операцій у бухгалтерському обліку належить до компетенції банку, а не клієнта. Виписка з рахунку не може бути єдиним і беззаперечним доказом наявності боргу ОСОБА_1 за кредитним договором, а оцінюється у сукупності з іншими доказами. Оскільки квитанція про внесення коштів до каси банку відповідно до п.п.2.9 п.2 розділу вищезазначеної Інструкції видається клієнту після завершення приймання готівки, така квитанція наявна у ОСОБА_1 , тому колегія суддів вважає, що виписка по особовому рахунку ОСОБА_1 , яка не містить інформації про внесення коштів, не може спростовувати документ, який підтверджує внесення готівки. Щодо посилань апеляційної скарги на постанову Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі №200/5647/18 колегія суддів зазначає, що обставини цієї справи є відмінними від справи за заявою ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню. У справі №200/5647/18 особа не надавала жодних квитанцій про погашення кредитної заборгованості і не заявляла про повернення кредитних коштів, тому Верховний Суд, направляючи справу на новий апеляційний розгляд, лише вказав про те, що виписка з рахунку може бути належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту, яка повинна досліджуватися апеляційним судом. У справі за заявою ОСОБА_1 інші обставини кредитна заборгованість була і її розмір ОСОБА_1 не оспорюється; ця заборгованість була погашена шляхом внесення коштів до каси банку, що підтверджується банківськими квитанціями. Станом на час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій відсутні належні та допустимі докази, які б свідчили про підроблення банківських документів, а саме квитанцій від 21.01.2015 року №46725791 та №46725792 про внесення ОСОБА_1 до каси Дніпропетровського відділення №1 коштів на погашення кредитної заборгованості за кредитним договором №148/КВф-06 від 31.10.2006 року. Сумніви апелянта про те, чому ОСОБА_1 , будучи жителькою м.Тернополя, вносила значну суму коштів 62 676, 98 доларів США у касу банку в м.Дніпропетровськ, довідку про відсутність заборгованості отримувала у м.Києві, та інші припущення щодо достовірності квитанцій не можуть бути покладені в основу судового рішення. Апелянт не позбавлений можливості звернутись до правоохоронних органів з відповідною заявою про перевірку фактів щодо можливого шахрайства чи підробки банківських докуметів. З врахуванням наведеного, колегія суддів приходить до переконання, що ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, підстави для її скасування з мотивів, наведених в апеляційній скарзі, відсутні. На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 141, 367, 374, 375, 382-384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Інвент залишити без задоволення. Ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12 травня 2021 року залишити бе змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Повний текст постанови складено 14 вересня 2021 року. Головуюча Хома М.В. Судді Бершадська Г.В. Храпак Н.М.