Постанова КЦС ВС № 757/51774/17-ц

Постанова Іменем України 01 жовтня 2020 року м. Київ справа № 757/51774/17-ц провадження № 61-17545св19 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Яремка В. В. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Ступак О. В., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» на рішення Печерського районного суду міста Києва від 23 серпня 2018 року у складі судді Литвинової І. В. та постанову Київського апеляційного суду від 21 серпня 2019 року у складі колегії суддів: Гаращенка Д. Р., Невідомої Т. О., Пікуль А. А., ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА Короткий зміст позовних вимог та рішень судів У червні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, надалі уточненим, до Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк»), правонаступником якого є Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк»), про стягнення грошових коштів за договором банківського вкладу. На обґрунтування позову посилався на такі обставини. 13 лютого 2014 року через систему дистанційного обслуговування «Приват24», перебуваючи на території Автономної Республіки Крим, він відкрив депозитний рахунок № НОМЕР_1 у ПАТ «КБ «ПриватБанк», на який перерахував грошові кошти у розмірі 30 000 дол. США з належного йому в банку рахунку № НОМЕР_2 . Навесні 2014 року у зв`язку із припиненням функціонування банківських відділень відповідача на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя його рахунок було заблоковано. З метою отримання належних йому коштів та нарахованих за ними відсотків він неодноразово звертався до банку із вимогами поновити йому доступ до рахунку, на що банк не реагував. 13 квітня 2017 року він надіслав заяву до головного офісу ПАТ «КБ «ПриватБанк», у якій вимагав перевести суму у розмірі 30 000 дол. США вкладу та нараховані відсотки на належний йому рахунок. Зазначену заяву банк залишив без задоволення. Ураховуючи вказане вище, ОСОБА_1 просив суд стягнути з відповідача на його користь суму вкладу у розмірі 30 000 дол. США, нараховані відсотки за період з 13 лютого до 12 березня 2014 року (28 днів) у розмірі 184,10 дол. США, ненараховані відсотки за період з 13 березня 2014 року до 24 квітня 2017 року (1 139 днів) у розмірі 7 489,32 дол. США, ненараховані відсотки за період з 25 квітня до 03 травня 2017 року (9 днів) у розмірі 7,40 дол. США; ненараховані відсотки за період з 04 травня 2017 року до 07 серпня 2018 року (461 день) у розмірі 3,79 дол. США, три відсотки річних за період з 25 квітня 2017 року до 07 серпня 2018 року (470 днів) у розмірі 31 440,96 грн, а всього 37 684,61дол. США та 31 440,96 грн. Справа розглядалась судами неодноразово Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 23 серпня 2018 року позов задоволено. Стягнуто з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 суму депозитного вкладу, розміщеного на рахунку № НОМЕР_1 у розмірі 30 000 дол. США, нараховані відсотки за період з 13 лютого до 12 березня 2014 року у розмірі 184,10 дол. США, ненараховані відсотки за період з 13 березня 2014 року до 24 квітня 2017 року у розмірі 7 489,32 дол. США, ненараховані відсотки за період з 25 квітня до 03 травня 2017 року у розмірі 7,40 дол. США, ненараховані відсотки за період з 04 травня 2017 року до 07 серпня 2018 року у розмірі 3,79 дол. США, три відсотки річних за період з 25 квітня 2017 року до 07 серпня 2018 року у розмірі 31 440,96 грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що наявність договірних відносин між ОСОБА_1 та банком за договором банківського вкладу (депозиту) підтверджується належними, допустимими та достатніми письмовими доказами, що містяться у матеріалах справи, відповідач не спростував доводів позивача. Наданий позивачем розрахунок заборгованості перевірений судом та відповідає дійсності. Постановою Київського апеляційного суду від 21 серпня 2019 року рішення Печерського районного суду міста Києва від 23 серпня 2018 року залишено без змін. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що між сторонами укладений договір депозитного вкладу та позивач вніс кошти на депозитний рахунок банку, що є підставою для стягнення з банку суми депозиту та відсотків. Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги і позиції інших учасників У вересні 2019 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про те, що наявність у позивача банківських виписок доводить факт укладення між сторонами договору банківського вкладу та зарахування коштів, оскільки доказами зарахування коштів є оригінал договору банківського вкладу та оригінал квитанції (платіжного доручення) про внесення грошових коштів на банківський рахунок, які позивач суду не надав. Відзив на касаційну скаргу не надходив. Рух справи в суді касаційної інстанції Ухвалою Верховного Суду від 04 жовтня 2019 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА Позиція Верховного Суду Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон № 460-ІХ) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року). Касаційна скарга у цій справі подана у вересні 2019 року, тому вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-ІХ. Відповідно до частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі - у редакції до набрання чинності Законом № 460-IX) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення. Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою та підлягає залишенню без задоволення з огляду на таке. Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права Суди встановили, що 13 лютого 2014 року ОСОБА_1 відкрив депозитний рахунок № НОМЕР_1 , перерахувавши з належного йому рахунку № НОМЕР_2 , відкритого у ПАТ КБ «ПриватБанк» на підставі угоди від 14 травня 2013 року, грошові кошти у розмірі 30 000 дол. США, що підтверджується випискою від 12 квітня 2017 року за карткою/рахунком № НОМЕР_2 із додатковим рахунком договору за період з 01 січня 2014 року до 12 квітня 2017 року (т. 1, а. с. 120-122). 13 квітня 2017 року ОСОБА_1 через свого представника звернувся з листом до голови правління АТ КБ «ПРИВАТБАНК», у якому просив повернути йому грошову суму у розмірі 30 000 дол. США шляхом перерахування з депозитного рахунку № НОМЕР_1 , відкритого через банківську систему «Приват24», на картковий рахунок № НОМЕР_3 або видати через касу відділення банку. У листі позивач просив надати відомості щодо нарахованих відсотків на суму вкладу, виписки за рахунком № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 (т. 1, а. с. 15). Розглянувши звернення позивача, АТ КБ «ПриватБанк» листом від 08 травня 2017 року, посилаючись на те, що вимушене припинення діяльності банку на території Автономної Республіки Крим і м. Севастополь призвело до втрати можливості здійснювати банківську діяльність та незаконного вилучення майна банку, яке знаходилося на окупованій території, фактичної конфіскації частини його майнового комплексу, повідомило, що у банку відсутній доступ до первинної документації за зазначеним рахунком і надати будь-яку інформацію не є можливим (т. 1, а. с. 16-17). Згідно з випискою ПАТ «КБ «ПриватБанк» від 29 січня 2018 року про залишки коштів та нараховані відсотки у ОСОБА_1 на рахунку № НОМЕР_4 («Стандарт» на 3 місяці у доларах США) залишок станом на 31 грудня 2013 року становив суму у розмірі 30 160,27 дол. США, з яких 160,27 дол. США - це нараховані відсотки (т. 1, а. с. 66-67). Відповідно до виписки ПАТ «КБ «ПриватБанк» від 29 січня 2018 року про залишки коштів та нараховані відсотки у ОСОБА_1 на рахунку № НОМЕР_4 «Стандарт» на 3 місяці у доларах США залишок станом на 31 грудня 2014 року складав: вкладені кошти у звітному періоді у розмірі 166,47 дол. США та 1 330,59 грн, нараховані відсотки без вирахування податків у розмірі 333,86 дол. США та 2 761,89 грн. На рахунку № НОМЕР_1 «Стандарт» на 3 місяці у доларах США залишок становив 30 184,10 дол. США без нарахування відсотків на суму (т. 1, а. с. 68-69). Згідно з випискою від 29 січня 2018 року про залишки коштів та нараховані відсотки у ОСОБА_1 на рахунку № НОМЕР_4 «Стандарт» на 3 місяці у доларах США станом на 31 грудня 2015 року, 31 грудня 2016 року та 31 грудня 2017 року сума залишку залишалася незмінною у валюті вкладу і складала 30 184,10 дол. США (т. 1, а. с. 70-71, 72-73, 74-75). Оригінали вказаних документів були досліджені судом першої інстанції, а їх копії, завірені судом, наявні в матеріалах справи (т. 1, а. с. 66-75). Відповідно до частини першої статті 1058 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором. З огляду на визначення договору банківського вкладу, що закріплене в ЦК України та інших нормативно-правових актах, банківський вклад (депозит) - це кошти в готівковій або безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку, які підлягають виплаті вкладнику відповідно до законів України та умов договору (стаття 2 Закону України від 07 грудня 2000 року № 2121-III «Про банки і банківську діяльність»). Згідно з частиною першою статті 1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). Договір банківського вкладу є реальним, оплатним договором і вважається укладеним з моменту прийняття банком від вкладника або третьої особи на користь вкладника грошової суми (вкладу). Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Згідно з пунктом 5 постанови Правління Національного банку України від 06 травня 2014 року № 260 «Про відкликання та анулювання банківських ліцензій та генеральних ліцензій на здійснення валютних операцій окремих банків і закриття банками відокремлених підрозділів, що розташовані на території Автономної Республіки Крим і міста Севастополя» заборонено банкам України відкривати відокремлені підрозділи на території АР Крим і міста Севастополя. Банкам, у перелік яких входить і ПАТ КБ «ПриватБанк», зобов`язано припинити діяльність відокремлених підрозділів, що розташовані на території АР Крим і міста Севастополя, та протягом місяця з дня набрання чинності цією постановою забезпечити закриття таких відокремлених підрозділів, про що повідомити Національний банк України. Відповідно до Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 грудня 2003 року за № 1172/8493, банки відкривають своїм клієнтам за договором банківського вкладу вкладні (депозитні) рахунки (пункт 1.8 Інструкції); договір банківського рахунку укладається в письмовій формі; один примірник договору зберігається в банку, а другий - банк зобов`язаний надати клієнту під підпис (пункт 1.9 Інструкції); письмова форма договору банківського вкладу вважається дотриманою, якщо внесення грошової суми на вкладний (депозитний) рахунок вкладника підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або іншого документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) і звичаями ділового обороту; у договорі банківського вкладу, зокрема, зазначаються: вид банківського вкладу, сума, що вноситься або перераховується на вкладний (депозитний) рахунок, строк зберігання коштів (за строковим вкладом), розмір і порядок сплати процентів або доходу в іншій формі, умови перегляду їх розміру, відповідальність сторін, умови дострокового розірвання договору тощо (пункт 1.10 Інструкції). Пунктом 1.4 глави 1 Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 03 грудня 2003 року № 516, передбачено, що залучення банком вкладів (депозитів) юридичних і фізичних осіб підтверджується: договором банківського рахунку; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадної книжки; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадного (депозитного) сертифіката; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею іншого документа, що підтверджує внесення грошової суми або банківських металів і відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту. Пунктом 2.9 глави 2 розділу IV Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 01 червня 2011 року № 174 (втратила чинність 01 листопада 2018 року), визначено, що банк (філія, відділення) зобов`язаний видати клієнту після завершення приймання готівки квитанцію (другий примірник прибуткового касового ордера) або інший документ, що є підтвердженням внесення готівки у відповідній платіжній системі. Квитанція або інший документ, що є підтвердженням внесення готівки у відповідній платіжній системі, має містити найменування банку (філії, відділення), який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час - час виконання операції або напис чи штамп «вечірні» чи «післяопераційний час»), а також підпис працівника банку (філії, відділення), який прийняв готівку, відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку (філії, відділення), засвідчений електронним підписом САБ. Таким чином, письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту. При цьому квитанція (другий примірник прибуткового касового документа) або інший документ є підтвердженням внесення готівки у відповідній платіжній системі. За положеннями статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суди першої та апеляційної інстанції дійшли обґрунтованих висновків, що позивач надав належні докази на підтвердження укладених між ним і відповідачем договору банківського вкладу та внесення коштів на депозитний рахунок, а тому, не повертаючи грошові кошти за вимогою вкладника, банк не виконав покладених на нього зобов`язань та позбавив вкладника права користуватись належним йому майном. Доводи касаційної скарги, що позивач не надав належних доказів на підтвердження укладення договорів та внесення коштів, спростовуються матеріалами справи і дослідженими судами попередніх інстанцій доказами, зокрема квитанцією про перерахунок коштів та виписками за рахунком, які надав сам відповідач. Аргументи касаційної скарги зводяться до непогодження із встановленими судами обставинами справи та ухваленими рішеннями, до необхідності переоцінки доказів у справі, що відповідно до статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (справа «Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine) рішення від 10 лютого 2010 року). Висновки за результатами розгляду касаційної скарги Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення. З огляду на те, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень - без змін. Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, то розподілу судових витрат Верховний Суд не здійснює. Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» залишити без задоволення. Рішення Печерського районного суду міста Києва від 23 серпня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 21 серпня 2019 року залишити без змін. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Судді: В. В. Яремко Г. В. Коломієць О. В. Ступак