Ухвала КАС ВС № 640/31721/20
від 15.09.2021 · АдміністративнаУХВАЛА 15 вересня 2021 року м. Київ справа № 640/31721/20 адміністративне провадження № К/9901/33169/21 Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Жука А.В., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 квітня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2021року у справі №640/31721/20 за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Голови Верховної Ради України Разумкова Дмитра Олександровича треті особи Фракція політичної партії "Слуга народу", Фракція політичної партії "Опозиційна платформа - за життя", Фракція політичної партії Всеукраїнське об`єднання "Батьківщина" про визнання протиправними дій та скасування підпункт 15 пункту 6 Положення про Апарат Верховної Ради України в частині,- ВСТАНОВИВ: 06 вересня 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 квітня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2021року у справі №640/31721/20. Під час перевірки зазначеної касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку. Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися. У разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права. При цьому, пункт 1 частини другої статті 353 КАС України регламентує прийнятність доводів про недослідження судом зібраних у справі доказів виключно за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу. У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Системний аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення. Підставою касаційного оскарження судових рішень визначено пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України - відсутній висновок Верховного Суду з питання застосування частини четвертої статті 131-2 Конституції України (а саме, на підставі неправильного тлумачення і неправильного застосування судом даної норми). Разом з тим, з огляду на зміст судових рішень, суди не вирішували питання застосування норми частини четвертої статті 131-2 Конституції України.
Описова частина судових рішень не містить відображення обставин, що питання про її застосування ставилося позивачем при обґрунтуванні своїх вимог, викладених в позовній заяві та апеляційній скарзі, у зв`язку з чим суд касаційної інстанції позбавлений можливості перевірити обґрунтованість визначення пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України як підстави для касаційного оскарження судових рішень. Скаржником не враховано, що касаційна скарга надходить до касаційного суду без матеріалів справи, а тому суд позбавлений можливості перевірити наведені скаржником доводи, що питання застосування норми частини четвертої статті 131-2 Конституції України ставилося позивачами під час розгляду справи в судах попередніх інстанцій без відповідних документів, які це підтверджують. Такими документами можуть бути, зокрема, копії позовної заяви, апеляційної скарги. Крім цього, щодо посилання скаржників, на відсутність висновку Верховного Суду питань застосування такої норми, як частина четверта статті 131-2 Конституції України, варто зауважити, що при поданні касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише зазначення у ній норми права, щодо правильного застосування якої відсутній висновок Верховного Суду. У разі подання касаційної скарги на цій підставі скаржник повинен обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржників відповідна норма повинна застосовуватися. З огляду на викладене, формальне посилання на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження без належного обґрунтування такого посилання не є достатнім для відкриття касаційного провадження у справі. Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження. Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту. У касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351 - 354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні. Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції. Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. За таких обставин, касаційна скарга ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підлягає поверненню як така, що не містить підстав визначених частиною 4 статті 328 КАС України для касаційного оскарження рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 квітня 2021 року та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2021року. На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України,
УХВАЛИВ:
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 квітня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2021 року у справі №640/31721/20 - повернути скаржнику.
2. Копію даної ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.
3. Роз`яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена. .............................. А.В. Жук Суддя Верховного Суду