Ухвала КАС ВС № 160/5210/21

УХВАЛА 15 вересня 2021 року м. Київ справа № 160/5210/21 адміністративне провадження № К/9901/32888/21 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Шевцової Н. В., суддів: Губської О. А., Загороднюка А. Г. перевірив касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 травня 2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2021 року у справі №160/5210/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача, інспектор 1-го взводу 2-ї роти 3-го батальйону Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції Савчук Єгор Юрійович про визнання протиправними дії, визнання протиправним та скасування термінового заборонного припису, УСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача, інспектор 1-го взводу 2-ї роти 3-го батальйону Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції Савчук Єгор Юрійович, в якому просив визнання протиправними дій інспектора 1-го взводу 2-ї роти 3-го батальйону Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції Савчук Єгора Юрійовича щодо складання 31.07.2020 відносно ОСОБА_1 термінового заборонного припису АА № 185110. 14 травня 2021 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду, залишеною без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2021 року, позовну заяву повернуто. На зазначені ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційного суду позивачем подано касаційну скаргу, яку зареєстровано у Верховному Суді 02 вересня 2021 року. Вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження, Верховний Суд зазначає наступне. Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Частиною другою статті 328 КАС України встановлений вичерпний перелік ухвал суду першої інстанції, які можуть бути оскаржені у касаційному порядку, після їх перегляду в апеляційному порядку. Так, у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, ухвали, зазначені в пунктах 3 (повернення заяви позивачеві (заявникові), 4 (відмова у відкритті провадження у справі), 12 (залишення позову (заяви) без розгляду), 13 (закриття провадження у справі), 17 (відмови у відкритті провадження про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, відмови в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами), 20 (заміни сторони у справі (процесуальне правонаступництво) або сторони виконавчого провадження) частини першої статті 294 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку. Отже, законодавцем визначено, що особа може скористатись правом на касаційне оскарження судових рішень виключно у визначених цим Кодексом випадках. Водночас, відповідно до частини третьої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження з перегляду ухвали про повернення заяви позивачеві (заявникові), а також судових рішень у справах, визначених статтями 280, 281, 287, 288 цього Кодексу, якщо рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги не може мати значення для формування єдиної правозастосовчої практики. За такого правового врегулювання та обставин справи оскарження ухвалених у цій адміністративній справі судових рішень у касаційному порядку можливе лише у випадку, якщо розгляд відповідної касаційної скарги може мати значення для формування єдиної правозастосовчої практики. Законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень у названій категорії адміністративних справ, поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування практики застосування відповідних правових норм. Оскаржуючи судове рішення про повернення позовної заяви позивач не зазначає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики. Доводи позивача, викладені у касаційній скарзі, зводяться до незгоди з рішеннями судів попередніх інстанцій з посиланням на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права щодо визначення поважності причин пропуску строку на звернення до суду. Однак, позивачем жодним чином не наведені спростування мотивів ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції за наслідками її перегляду щодо не надання відповідних доказів, які підтверджують поважність причин пропуску строку звернення до суду за захистом своїх прав. Крім того, Суд наголошує, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом. Таким чином, аналіз ухваленого у цій справі судового рішення і доводів касаційної скарги не дає підстав для висновку, що рішення суду касаційної інстанції за наслідком розгляду касаційної скарги матиме значення для формування єдиної правозастосовчої практики в такій категорії адміністративних справ, а тому підстави для відкриття касаційного провадження відсутні. На підставі викладеного Суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень. Враховуючи викладене, Суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження. На підставі викладеного, керуючись частиною третьою статті 333 КАС України, Суд УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 травня 2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2021 року у справі №160/5210/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача, інспектор 1-го взводу 2-ї роти 3-го батальйону Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції Савчук Єгор Юрійович про визнання протиправними дії, визнання протиправним та скасування термінового заборонного припису. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач Н. В. Шевцова Судді О. А. Губська А. Г. Загороднюк