Постанова 4818 № 638/8612/18

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 9 вересня 2021 року м. Харків Справа №638/8612/18 Провадження №22-ц/818/2124/21 Харківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого Тичкової О.Ю. суддів Маміної О.В., Пилипчук Н.П., за участю секретаря судового засідання Сабельнік Б.В., учасники справи: позивач ОСОБА_1 , відповідач ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Казакової Тетяни Вікторівни, яка діє в інтересах ОСОБА_2 , на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова, ухвалене 4 лютого 2020 року у складі судді Грищенко І.О., УСТАНОВИВ: У червні 2018 року ОСОБА_3 , діючи в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом (а.с. 2-5), у якому просив стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 надмірно сплачені грошові суми за договором купівлі-продажу частки квартири у розмірі 200668 грн 80 коп. (а.с. 52 53) та понесені витрати по оплаті судового збору в сумі 2092,81 грн. В обгрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що 05.11.2014 ОСОБА_1 і ОСОБА_2 попередньо домовились про укладення договору купівлі-продажу 3/12 частини квартири АДРЕСА_1 , яка належала відповідачу. На підтвердження дійсних намірів позивач передала відповідачу 14000 доларів США, про що складено відповідну розписку. Цій обставині було надано оцінку в рішенні Дзержинського районного суду м. Харкова від 01.10.2015 у справі № 638/4768/15-ц. Після переговорів щодо вартості 1/3 частини квартири сторони домовились укласти договір купівлі-продажу за новою ціною в сумі 6000 доларів США. 05.12.2014 між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 був укладений указаний договір. Вартість майна складала 150275 грн., що становило еквівалент 6000 доларів США. У зв`язку з тим, що договір укладений за суму 6000 доларів США, а попередньо відповідачу було передано грошові кошти в сумі 14000 доларів США, сума надмірно сплачених грошових коштів складає 8000 доларів США, які підлягають поверненню ОСОБА_1 . Позивач направила відповідачу вимогу про повернення грошових коштів, однак остання, отримавши вимогу, добровільно повернути надмірно сплачені грошові кошти відмовляється. Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 4 лютого 2020 року позов задаволено, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 надмірно сплачену грошову суму за договором купівлі-продажу частки квартири в сумі 200668,80 грн. Рішення мотивоване тим, що 05.12.2014 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений договір купівлі-продажу частки квартири АДРЕСА_1 . 05.12.2014 ОСОБА_1 в рахунок оплати раніше обговореної суми грошових коштів вартості вказаної квартири передала ОСОБА_2 14000 доларів США, про що складено відповідну розписку, згідно якої вона на руки особисто отримала 14000 доларів США за належну їй частину квартири, що була предметом продажу. Зі змісту договору купівлі-продажу квартири вбачається, що продаж 3/12 частин вказаної квартири вчинено на суму 150275 грн. Посилаючись на пояснення позивача та її представника, суд дійшов висновку, що грошові кошти в розмірі 8000 доларів США є переплатою за умовами договору та за умовами домовленості сторін, а тому підлягають поверненню стороні, як надмірно сплачені. На день ухвалення судового рішення 8000 доларів США еквівалентні 200668,80 грн. Суд уважав, що позовні вимоги знайшли своє підтвердження в процесі судового розгляду справи та підлягають частковому задоволенню в сумі 200668,80 грн, замість 209280 грн., що пов`язано з курсовою різницею. Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 28 грудня 2020 року заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 04.02.2020 залишено без задоволення. Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_4 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 , подала апеляційну скаргу, якою просить заочне рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити; стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір за подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга обгрунтована тим, що ухвалене у справі рішення є незаконним і необгрунтованим, винесеним за неповно і неправильно встановлених обставин, які мають значення для справи. Так, насправді сума договору не змінювалась. Сторони домовились здійснити продаж за 20000 доларів США. При цьому, у день здійснення правочину у позивача, за її словами, не було всієї суми грошових коштів, тому ОСОБА_1 передала ОСОБА_2 суму в розмірі 14000 доларів США, а на 6000 доларів США склала розписку та зобов`язалась віддати грошові кошти до 25.12.2014. Користуючись довірою відповідача, яка є її молодшою сестрою, позивач наполягла на зазначені ціни договору купівлі-продажу в розмірі 150275 грн. Оскільки позивач є ріелтором та фахівцем з купівлі-продажу нерухомості, вона легко обгрунтувала необхідність заниження ціни нерухомого майна за договором. Але на підтвердження повної суми вартості відчужуваної квартири, 20000 доларів США, і була укладена розписка. Складена розписка містить наступну інформацію: про отримання грошових коштів в розмірі 14000 доларів США; про те, що відповідач отримала ці кошти під певну мету сплати заборгованості у банках та виключення з баз банків інформації про позивача; про зобов`язання позивача в подальшому передати відповідачу 6000 доларів США. Розписка не містить зобов`язання відповідача повернути грошові кошти. Отже, 14000 доларів США були передані позивачем для виконання саме її вимог виключення з баз банків інформації про неї та погашення відповідачем кредитних зобов`язань за кредитними договорами, і не обмежуються розміром вартості проданої квартири. Кредити були оплачені, інформація стосовно позивача виключена з баз банків. Натомість ОСОБА_1 свої зобов`язання за розпискою не виконала і 6000 доларів США відповідачу не передала, що було встановлено судом по справі №638/4768/15-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення суми боргу, у якій указана розписка вже була предметом спору. За результатами розгляду указаної справи суд дійшов висновку, що розписка містить зобов`язання вчинити ОСОБА_2 певні дії, які вона своєчасно вчинила, та встановив ОСОБА_5 боржником перед ОСОБА_2 . На сьогоднішній день виконавче провадження з приводу примусового виконання рішення суду по цивільній справі №638/4768/15-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення суми боргу досі триває. ОСОБА_1 не виконала рішення суду. Отже, є два взаємовиключних рішення, за першим з яких гроші за борговою розпискою, укладеною в межах договору купівлі-продажу частини квартири, на користь ОСОБА_2 (рішення оскаржувалось ОСОБА_1 в апеляційній інстанції, але у задоволенні апеляційної скарги було відмовлено) та інше рішення, де предметом спору є той же самий договір та та ж сама розписка між тими самими сторонами, але рішення ухалено вже на користь ОСОБА_1 . При ухваленні оскаржуваного рішення судом не було взято до уваги рішення по справі №638/4768/15-ц, яке вже набрало законної сили. Також апелянт зазначає, що вона не мала інформації стосовно даного провадження, а тому була позбавлена можливості брати участь у судових засіданнях та надати свої заперечення по справі. Заочне рішення було отримано нею лише 23.04.2020. 12.05.2020 ОСОБА_2 звернулась до суду з заявою про перегляд заочного рішення, яка була залишена без задоволення. Викладене свідчить про порушення основних процесуальні прав відповідача, оскільки вона з об`єктивних, незалежних від неї обставин не мала можливості приймати участь у судових засіданнях першої інстанції, подавати заперечення, свої докази, клопотання тощо. ОСОБА_4 , яка діє в інтерсесах ОСОБА_2 , також подана заява про застосування строків позовної давності до вимог позивача. Представник заявника послалася на те, що договір було укладено 05.12.2014, тобто строк позовної давності сплинув 05.12.2017, а позовна заява подана 18.06.2018. Адвокат Санжаревський Ігор Анатолійович, який діє в інтересах ОСОБА_5 , подав відзив на апеляційну скаргу і просить рішення суду залишити без змін, апеляційну скаргу залишити без задоволення. Відзив обгрунтований тим, що договір купівлі-продажу є належним, допустимим та достатнім доказом, який підтверджує факт укладення договору та його ціну. Розписка про отримання коштів не може бути допустимим доказом, який підтверджував би перехід права власності за договором купівлі-продажу нерухомого майна та ціну продажу за цим договором. Відповідно до першого абзацу розписки, ОСОБА_2 отримала 14000 доларів США за частину квартири, що продається, чим підтвердила факт отримання від позивача даної суми за частину квартири, що стало предметом договору купівлі-продажу. В другому абзаці розписки позивач і відповідач уклали інші зобов`язання. Так, відповідач взяв на себе зобов`язання погасити заборгованість перед банком, а позивач, після виконання зобов`язань відповідачем, зобов`язалась передати 6000 доларів США. Крім того, факт передачі ОСОБА_2 від ОСОБА_1 14000 доларів США підтверджується встановленими обставинами у судовому рішенні Дзержинського районного суду м. Харкова від 01.10.2015 по справі №638/4768/15-ц. Рішення, яке оскаржується, стосується предмету договору купівлі-продажу частини квартири щодо надмірно сплачених грошових коштів за даним договором. Покупець сплатив більше, ніж було визначено договором купівлі-продажу. У справі №638/4768/15-ц предметом спору було стягнення грошових коштів за розпискою. Судом розглядалися взаємні зобов`язання сторін: погашення кредиту однією стороною та сплати за погашені кредити другою стороною. Отже, указане та оскаржене рішення судів ухвалені за різними предметами спорів та не є взаємовиключними. Представник позивача вказує, що нею наданий до суду нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу нерухомого майна від 15.12.2014, відповідно до якого відповідач передає у власність 3/12 частини квартири АДРЕСА_1 . Позивач зобов`язалася сплатити 150275 грн., що станом на 15.12.2014 складало 6000 доларів США. Факт передачі відповідачу грошових коштів за договором купівлі-продажу 3/12 частини квартири від 15.12.2014 в сумі 14000 доларів США підтверджується письмовою розпискою відповідача. Також факт передачі вказаних коштів підтверджується встановленими обставинами у судовому рішенні Дзержинського районного суду м. Харкова від 01.10.2015 по справі №638/4768/15-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення суми боргу за зобов`язанням за розпискою. У зв`язку з тим, що позивач за договором купівлі-продажу 3/12 частини квартири передав відповідачу 14000 доларів США замість 6000 доларів США, різниця зайво сплачених коштів в розмірі 8000 доларів США, повинна була бути повернутою відповідачем. Представник позивача вважає, що суд першої інстанції правильно встановив всі обставини справи на ухвалив законне та обґрунтоване рішення. Згідно статті 367 Цивільного процесуального кодексу (далі ЦПК) України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, лише якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Заслухавши доповідь головуючого судді, пояснення учасників справи, які з`явилися в судове засідання, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзиву на неї в межах позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції, дослідивши матеріали справи, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке. Статтями 10, 11, 60 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, згідно з яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд розглядає справу в межах заявлених вимог і вирішує справу на підставі наданих доказів. За змістом пункту 6 частини 2 статті 356, частини 3 статті 367 та пункту 1 частини 1 статті 376 ЦПК України апеляційний суд може встановлювати нові обставини, якщо їх наявність підтверджується новими доказами, що мають значення для справи (з урахуванням положень про належність і допустимість доказів), які особа не мала можливості подати до суду першої інстанції з поважних причин, доведених нею, або які неправомірно не були цим судом прийняті та досліджені, або доказами, які судом першої інстанції досліджувались із порушенням установленого порядку. Вирішуючи питання щодо дослідження доказів, які без поважних причин не подавалися до суду першої інстанції, апеляційний суд повинен врахувати як вимоги частини 1 статті 44 ЦПК України щодо зобов`язання особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої права та виконувати процесуальні обов`язки, так і виключне значення цих доказів для правильного вирішення справи. Дослідження нових доказів провадиться, зокрема, у таких випадках: якщо докази існували на час розгляду справи судом першої інстанції, але особа, яка їх подає до апеляційного суду, з поважних причин не знала й не могла знати про їх існування; докази існували на час розгляду справи в суді першої інстанції і учасник процесу знав про них, однак з об`єктивних причин не міг подати їх до суду; додаткові докази, які були витребувані раніше, з`явилися після ухвалення рішення судом першої інстанції; суд першої інстанції неправомірно виключив із судового розгляду подані учасником процесу докази, що могли мати значення для вирішення справи; суд першої інстанції необґрунтовано відмовив учаснику процесу в дослідженні доказів, що могли мати значення для вирішення справи (необґрунтовано відмовив у призначенні експертизи, витребуванні доказів, якщо їх подання до суду для нього становило певні труднощі тощо); наявні інші поважні причини для їх неподання до суду першої інстанції у випадку відсутності умислу чи недбалості особи, яка їх подає, або вони не досліджені судом унаслідок інших процесуальних порушень. Звертаючись до суду з апеляційною скаргою ОСОБА_2 як на підставу скасування рішення суду та долучення нових доказів посилалася на те, що їй не було відомо про існування дійсного судового провадження. Частиною 2 статті 128 ЦПК України передбачено, що суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Згідно з частиною 5 вказаної статті судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення завчасно. Відповідно до частини 6 статті 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи. Стороні чи її представникові за їхньою згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам судового процесу. Судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про дату, час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку. Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 223 ЦПК України суд відкладає розгляд справи у разі неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання. Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків. Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Принцип рівності сторін один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом. Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11 березня 2021 року у справі №296/9824/19 (провадження №61-13685св20). Матеріали справи не містять доказів отримання ОСОБА_2 копії позовної заяви з ухвалою про відкриття провадження у справі (а.с. 31), повідомлення про час та місце судового розгляду 04.02.2020. Так, наявні в матеріалах справи явочні листи містять підпис лише представника позивача; протоколи судових засідань не вказують на присутність хоча б в одному з них відповідача або її представника; судові повідомлення про виклик у судове засідання призначені на 12.03.2019, 04.07.2019, 12.09.2019, 22.10.2019, надіслані ОСОБА_2 , повернулись до суду без вручення адресату з відміткою «за закінченням строку зберігання» та «адресат відсутній» (а.с. 39, 38,48,51). Згідно довідки про недоставлення SMS (а.с. 46) SMS-повідомлення щодо судової повістки про виклик до суду в справі № 638/8612/18, сформованої 24.10.2019, одержувачу ОСОБА_2 не доставлено з причин: некоректно вказано номер телефону. Дані про належне повідомлення ОСОБА_2 про явку у судове засідання від 04 лютого 2020 року в матерілах справи відсутні. Таким чином, матеріали справи не містять визначених процесуальним законом доказів належного повідомлення ОСОБА_2 про перебування у суді першої інстанції справи за позовом ОСОБА_1 до неї. Розгляд справи за відсутності учасника процесу, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки-повідомлення, є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також порушенням вимог статей 128, 130 ЦПК України. Таким чином, суд першої інстанції порушив право відповідача знати про час і місце судового засідання, що є порушенням права на доступ до правосуддя та порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою. З огляду на вищевикладене рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням у справі нового судового рішення. Оскільки ОСОБА_2 була позбавлена можливості надати докази під час розгляду справи судом першої інстанції з незалежних від неї обставин, з метою недопущення порушення процесуальних прав ОСОБА_2 як відповідача у даній справі, колегія суддів вважає можливим врахувати додані до апеляційної скраги докази та заяву ОСОБА_2 про застосування строку позовної давності. Висновок про можливість суду у такому випадку врахувати заяву про застосування наслідків спливу строків позовної давності зроблений Верховним Судом у постанові від 24.10.2018 у справі № 317/3698/15-ц. Як убачається з матеріалів справи, 05.12.2014 між ОСОБА_2 (Продавець) та ОСОБА_1 (Покупець) був укладений договір купівлі-продажу квартири, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Корнійчук О.В., зареєстрований у реєстрі за №5159, згідно з яким ОСОБА_2 передала, а ОСОБА_1 прийняла у власність дарунок 3/12 частини квартири АДРЕСА_1 . Продаж вчинено за суму 150275 грн, які Продавець одержала від покупця повністю ще до підписання цього договору. Право власності на квартиру, що є предметом цього договору, переходить до Покупця з моменту нотаріального посвідчення цього договору та його державної реєстрації ( надалі Договір (а.с. 6)). Згідно розписки від 05.12.2014 ОСОБА_2 отримала на руки особисто суму в розмірі 14000 доларів США за належну їй частину квартири, що продається. Зобов`язалась погасити існуючі заборгованості в банках, звернутися до банків з проханням вилучення з баз банків телефону ОСОБА_1 , після чого ОСОБА_1 зобов`язується віддати ОСОБА_2 6000 доларів США, що залишились (а.с. 7). Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 01.10.2015 у справі № 638/4768/15-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення суми боргу стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суму боргу із процентами в сумі 196410,64 грн., а також сплачений судовий збір в розмірі 1964,10 грн. Зазначеним рішенням суду встановлено, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виникли правовідносини з договору позики, укладення якого підтверджується даними розписки від 05.12.2014 (оригінал якої долучено до матеріалів цивільної справи №638/4768/15-ц) та досліджений під час розгялду справи в суді апеляційної існтанції (аркуш 35 цивільної справи №638/4768/15-ц). За змістом зазначеної розписки вбачається, що ОСОБА_1 зобов`язується віддати ОСОБА_2 6000 доларів США. Крім цього, рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 01.10.2015 у справі №638/4768/15-ц встановлено, що 05.12.2014 між сторонами був укладений договір купівлі-продажу квартири. Відповідно до умов договору, ОСОБА_2 продала, а ОСОБА_1 купила 3/12 частини квартири АДРЕСА_1 . За домовленістю сторін правочину вартість 3/12 частин вказаної квартири становить 20000 доларів США. В судовому засіданні відповідач пояснила, що дійсно, між нею, як покупцем, та ОСОБА_2 , як продавцем, мала місце домовленість щодо вартості частини квартири, яка була предметом продажу, та яка була визначена в розмірі 20000 доларів США. Зранку 05.12.2014 в неї не було вказаної суми в повному обсязі, тому вона зранку передала ОСОБА_2 14000 доларів США та склала 05.12.2014 розписку про те, що зобов`язується віддати ОСОБА_2 6000 доларів США. Станом на 05.12.2014 сума, вказана у договорі купівлі-продажу (150275 грн.), складала еквівалент 6000 доларів США, що свідчить про те, що ОСОБА_1 виконала прийняті на себе зобов`язання та повністю провела розрахунок з продавцем, передавши в 2 етапи в один день грошові кошти в загальній сумі 20000 доларів США. Розписка ОСОБА_1 від 05.12.2014 посвідчує факт прийняття нею на себе зобов`язання щодо передачі (повернення) визначеної суми грошових коштів, не посвідчує факт передання грошової суми. В судовому засіданні було встановлено та не заперечувалось сторонами, що позивач після одержання грошових коштів в сумі 14000 доларів США вжила заходи щодо погашення існуючої заборгованості за умовами кредитних договорів, що підтверджено документально, тобто виконала прийняті на себе зобов`язання, які обумовлені в складеній нею розписці від 05.12.2014, що було передумовою для виконання зобов`язань відповідачем щодо проведення (здійснення) в майбутньому сплати грошових коштів у визначеній сумі 6000 доларів США. При цьому суд відхилив заперечення ОСОБА_1 та вважав, що між сторонами виникли правовідносини з договору позики, відповіднодо умов якого ОСОБА_1 винна Колєсніковій 6000 доларів США як борг відповідно до розписки від 05.12.2014 (а.с. 8). В судовому засіданні в суді апеляційної інстанції була досліджена розписка від 05.12.2014 (аркуш 35 цивільної справи № 638/4768/15-ц), за умовами якої ОСОБА_6 зобов`язується повернути ОСОБА_2 6000 доларів США. Зазначена розписка не є ідентичною розписці, що міститься у матеріалах дійсної цивільної справи № 638/8612/18. Враховуючи, що рішенням суду, що набрало законної сили, встановлено, що розписка від 05.12.2014, за умовами якої ОСОБА_2 отримала від ОСОБА_6 14 000 доларів США за частину квартири, бере на себе обов`язок оплатити всі існуючі заборгованості в банках, після чого ОСОБА_6 сплатить їй залишок у розмірі 6000 доларів США, та розписка від 05.12.2014 про зобов`язання ОСОБА_6 повернути ОСОБА_2 6000 доларів США, що міститься в матеріалах справи № 638/4768/15-ц (аркуш 35 справи № 638/4768/15-ц), видані на підтвердження виникнення між сторонами різних правовідносин: з договору купівлі продажу та з договору позики, судова колегія вважає, що дісний спір виник між сторонами з приводу виконання умов договору купівлі продажу. Згідно з частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. В силу статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. За змістом ст.ст. 655, 657, 691 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір купівлі продажу нерухомого маіна укладається у письмовій форі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній рєєстрації. Покупець зобов`язаний опалтити товар за ціною встакновленоб\ю у договорі купівлі продажу. З укладеного між сторонами Договору вбачається, що сторони домовились про ціну продажу частки квартири за 150275 грн, які ОСОБА_2 отримала від покупця до підписання цього договору ( п. 2 Договору). Договром не встановлено жодних додаткових обов`язків з боку для сторін, крім обов`язку покупця сплатити всі витрати за оформлення цього договору ( п. 5 Договору). Разом з тим, розписка ОСОБА_2 про отримнання нею 14 000 доларів США в рахунок вартості належної їй частки квартири також містить зобов`язання ОСОБА_2 оплатити всі існуючі заборгованості в банках та звернутися до банків з проханням виключення ОСОБА_1 з реєстрів боржників. Під час розгляду цивільної справи № 638/4768/15-ц було встановлено та не заперечувалось сторонами, що позивач ( ОСОБА_2 ) після одержання грошових коштів в сумі 14000 доларів США вжила заходи щодо погашення існуючої заборгованості за умовами кредитних договорів, що підтверджено документально, тобто виконала прийняті на себе зобов`язання, які обумовлені у складеній нею розписці від 05.12.2014. Оскільки розписка ОСОБА_2 містить інформацію про отримання 14 000 доларів США за частину квартири, проте не містить даних про те за рахунок яких коштів повинна бути сплачена кредитна заборгованість, судова колегія відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що різниця між 14000 доларів США та визначеною в договрі ціною продажу 150275 грн, що за офіційним курсом гривні по відношенню до долару США станом на 05.12.2014 складало 6000 доларів США, отримувалася ОСОБА_2 для оплати боргів. Разом з тим, судова колегія не може погодитися з зазначеною у позовній заяві юридичною кваліфікацією спірних правовідносин. Так, ОСОБА_1 просить стягнути 8000 доларів , що за офіційним курсом гривні по відношенню до долару США станом на 04.02.2020 складає 200668,80 грн у вигляді зайво сплаченого авансу за Договором. Відповідно до частини 2 статті 570 Цивільного кодексу (надалі ЦК) України, якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона є авансом. Однак, враховуючи, що Договір було укладено за ціною меншою ніж аванс, зайво сплачені кошти підлягають поверненнню як отримані без достатніх правових підстав. Відповідно до частини 1 статті 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Про можливість виникнення позадоговірного грошового зобов`язання на підставі статті 1212 ЦК України зазначала також Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17. З огляду на вищевикладене, ОСОБА_2 повинна повернути ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 8000 доларі США ( різниця між 14000 доларами та 6000 доларів США). Разом з тим, судова колегія враховує подану представником ОСОБА_2 заяву про застосування строку позовної давності. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України). Відповідно до ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується. Згідно частин 2-5 ст. 267 ЦК України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту. За змістом частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що «позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, у тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу» (рішення від 22 жовтня 1996 року у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»). Пропуск позовноїдавності є самостійною підставою для відмови у позові та зазмістом частинипершої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується судом за заявою сторони у спорі лише за наявності порушеного права особи. Оскільки позивачка дізналася про те, що відповідачка безпідставно набула 8000 доларів США 05.12.2014, одночасно з укладенням Договру та сплатою за частку квартири 150275 грн, а не 14000 доларів США, а з позовом про стягнення 8000 доларів США звернулася у липні 2018 року, нею пропущено строк позовної давності. Тому позов ОСОБА_1 не підлягає задоволенню у зв`зку із пропуском позивачкою строку позовної давності. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (ч.ч. 1, 13 ст. 141 ЦПК України). Враховуючи, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, сплачений ОСОБА_1 при зверненні до суду першої інстанції судовий збір не підлягає стягненню з відповідача. При зверненні до суду з апеляційною скаргою ОСОБА_2 був сплачений судовий збір у розмірі 3139,20 грн., що підтверджується квитанцією №30499063 від 21.01.2021 (а.с. 118). Оскільки апеляційна скарга задоволена в повному обсязі, сплачений апелянтом судовий збір підлягає стягненню на її користь з ОСОБА_1 . На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 382-384 ЦПК України, суд ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_4 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 , задовольнити. Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 4 лютого 2020 року скасувати. У задоволені позову ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про стягнення надмірно сплаченої грошової суми за договором купівлі-продажу відмовити. Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 судовий збір, сплачений при подачі апеляційної скарги у розмірі 3139 (три тисячі сто тридцять дев`ять) грн. 20 коп. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повний текст постанови складений 15 вересня 2021 року. Головуючий О.Ю. Тичкова Судді О.В. Маміна Н.П. Пилипчук