Постанова 4857 № 460/1354/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 вересня 2021 рокуЛьвівСправа № 460/1354/21 пров. № А/857/14489/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: Головуючого судді Сеника Р.П., суддів Судової-Хомюк Н.М., Хобор Р.Б., з участю секретаря судового засідання Лутчин А.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові апеляційну скаргу Рівненської обласної прокуратури на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 01 червня 2021 року у справі № 460/1354/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі: Рівненської обласної прокуратури про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинення певних дій,- суддя в 1-й інстанції Друзенко Н.В., час ухвалення рішення 01.06.2021 року, місце ухвалення рішення м. Рівне, дата складання повного тексту рішення 11.06.2021 року, В С Т А Н О В И В : 1 березня 2021 до Рівненського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Держави в особі Рівненської обласної прокуратури про визнання протиправною бездіяльності щодо не нарахування з 01 липня 2015 року заробітної плати відповідно до положень статті 81 Закону України Про прокуратуру та зобов`язання нарахувати заробітну плату (включаючи оплату часу відпусток) за період з 01 липня 2015 року до моменту прийняття рішення у справі, виходячи з розміру посадового окладу, розрахованого відповідно до положень статті 81 Закону України Про прокуратуру, з урахуванням усіх встановлених у цей період надбавок і премій, й виплатити різницю між нарахованою таким чином сумою (без урахування податків і зборів) та фактично отриманою сумою виплат за вказаний період. 08.04.2021 ОСОБА_1 подано клопотання про поновлення строку звернення до суду та заяву про зменшення позовних вимог. Що стосується заяви про зменшення позовних вимог, то за її змістом ОСОБА_1 замість первісно заявлених вимог просила визнати протиправною бездіяльність та зобов`язати нарахувати їй заробітну плату з 27 березня 2020 року, виходячи з розміру посадового окладу, розрахованого відповідно до положень статті 81 Закону України Про прокуратуру з урахуванням усіх встановлених у цей період надбавок і премій, а також виплатити різницю між нарахованою таким чином сумою (без урахування податків і зборів) та фактично отриманою сумою виплат за вказаний період. Ухвалою від 08.04.2021, що постановлена без виходу до нарадчої кімнати заяву ОСОБА_1 про зменшення позовних вимог прийнято судом до розгляду. Позовні вимоги мотивовані тим, що рішенням Конституційного Суду України від 26.03.2020 № 6-р/2020 у справі №1-223/2018(2840/18) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), окреме положення пункту 26 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України Про прокуратуру від 14 жовтня 2014 року № 1697-VІІ зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування. Пунктом 2 резолютивної частини передбачено, що відповідні положення втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. У Рішенні від 30.09.2010 №20-рп/2010 у справі за конституційним поданням 251 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України Про внесення змін до Конституції України від 8 грудня 2004 року №2222-ІV (справа про додержання процедури внесення змін до Конституції України) Конституційний Суд України вказав, що незалежно від того, наявні чи відсутні в рішеннях, висновках Конституційного Суду України припис щодо порядку їх виконання, відповідні закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані за цими рішеннями неконституційними, не підлягають застосуванню як такі, що втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Позивачка доводила, що всупереч цьому, з 27.03.2020 і по даний час відповідач нараховує та виплачує їй заробітну плату, виходячи не з розміру посадового окладу, розрахованого відповідно до положень статті 81 Закону України Про прокуратуру з урахуванням усіх встановлених у цей період надбавок і премій, а з розміру, визначеного постановою Кабінету Міністрів України Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури №505 від 31.05.2012, тобто повністю ігноруючи Рішення Конституційного Суду України від 26.03.2020 № 6-р/2020. За наведеного, просить зобов`язати Рівненську обласну прокуратуру нарахувати їй заробітну плату з 27 березня 2020 року, виходячи з розміру посадового окладу, розрахованого відповідно до положень статті 81 Закону України Про прокуратуру з урахуванням усіх встановлених у цей період надбавок і премій, а також виплатити різницю між нарахованою та фактично отриманою сумою виплат. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 01 червня 2021 року у справі № 460/1354/21 позовні вимоги задоволено повністю. Визнано протиправною бездіяльність Рівненської обласної прокуратури щодо не нарахування ОСОБА_1 з 27 березня 2020 року заробітної плати відповідно до положень статті 81 Закону України Про прокуратуру. Зобов`язано Рівненську обласну прокуратуру нарахувати ОСОБА_1 заробітну плату (включаючи оплату часу відпусток) за період з 27 березня 2020 року до 1 червня 2021 року, виходячи з розміру посадового окладу, розрахованого відповідно до положень статті 81 Закону України Про прокуратуру, з урахуванням усіх встановлених у цей період надбавок і премій, й виплатити різницю між нарахованою таким чином сумою (без урахування податків і зборів) та фактично отриманою сумою виплат за вказаний період. Рішення суду першої інстанції оскаржив відповідач, подавши на нього апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим та таким, що винесене з порушенням норм як матеріального так і процесуального права. В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури №113-ІХ від 19.09.2019, створено підґрунтя для реформування системи органів прокуратури. Частину першу статті 7 Закону України Про прокуратуру № 1697-VІІ від 14.10.2014 викладено в новій редакції, згідно яких слова Генеральна прокуратура України замінено на Офіс Генерального прокурора, а слова регіональні та місцеві замінено відповідно на обласні та окружні. При цьому, згідно абзацу 3 пункту 3 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону №113-ІХ, за прокурорами та керівниками регіональних, місцевих і військових прокуратур, прокурорами і керівниками структурних підрозділів Генеральної прокуратури України зберігається відповідний правовий статус, який вони мали до набрання чинності цим Законом, при реалізації функцій прокуратури до дня їх звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури. На зазначений період оплата праці працівників Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури, тобто відповідно до постанови Кабінету Міністрів України Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури №505 від 31.05.2012. Крім того, пунктом 7 розділу II Закону №113-ІХ регламентовано, що прокурори, слідчі органів прокуратури, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом. Сторона відповідача зауважила, що ОСОБА_1 не була призначена за результатами атестації на посаду в обласній прокуратурі (не пройшла атестацію), а відтак через заборону її звільнення в силу поширення на неї дії статті 184 Кодексу законів про працю України, вона продовжувала перебувати на займаній посаді прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Рівненської області (регіональної прокуратури), на яку була призначена наказом прокурора області № 59 від 13.01.2016. Наказом керівника обласної прокуратури № 1009к від 23.09.2020 ОСОБА_1 тимчасово визначено робоче місце в управлінні нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю Рівненської обласної прокуратури. З урахуванням таких обставин, сторона відповідача ствердила, що на сьогоднішній день немає жодних правових підстав для виплати ОСОБА_1 заробітної плати виходячи з розміру посадового окладу, розрахованого відповідно до положень статті 81 Закону України Про прокуратуру. Просить скасувати рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 01 червня 2021 року у справі № 460/1354/21 та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином, а тому, суд апеляційної інстанції, відповідно до ч. 4 ст. 229, п.2 ч. 1 ст. 311 та ч. 2 ст. 313 КАС України, вважає можливим проведення розгляду справи за їхньої відсутності без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Заслухавши доповідь судді - доповідача, дослідивши обставини справи, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів приходить до переконання, що вона підлягає до задоволення з наступних підстав. Відповідно до ч.1 ст.309 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Задовольняючи позовні вимоги у справі, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 з 26.03.2020 і по даний час заробітна плата виплачується не відповідно до статті 81 Закону №1697-VII, а виходячи з посадового окладу, визначеного у додатку 2 до постанови Кабінету Міністрів України №505 від 31.05.2012 (в редакції постанови №657 від 30.08.2017) Схема посадових окладів працівників прокуратур Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя, військових прокуратур регіонів і прирівняних до них прокуратур, що рівняється 5730 грн. на місяць. Така позиція відповідача є вочевидь протиправною і свідчить про ігнорування рішення Конституційного Суду України №6-р/2020 від 26.03.2020. А тому, для ефективного захисту прав, свобод, інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єкта владних повноважень необхідно визнати протиправною бездіяльність Рівненської обласної прокуратури, яка полягає у не нарахуванні та невиплаті заробітної плати ОСОБА_1 починаючи з 27.03.2020 відповідно до статті 81 Закону України Про прокуратуру та, з урахуванням висновків рішення Конституційного суду України від 26.03.2020 №1-223/2018 (2840/18), - зобов`язати Рівненську обласну прокуратуру нарахувати ОСОБА_1 заробітну плату (включаючи оплату часу відпусток) за період з 27 березня 2020 року (з дня наступного, після дня ухвалення Конституційним Судом України рішення) до 1 червня 2021 року (дня ухвалення судом рішення у даній справі), виходячи з розміру посадового окладу, розрахованого відповідно до положень статті 81 Закону України Про прокуратуру, з урахуванням усіх встановлених у цей період надбавок і премій, й виплатити різницю між нарахованою таким чином сумою (без урахування податків і зборів) та фактично отриманою сумою виплат за вказаний період. Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати, з наступних підстав. Як встановлено та підтверджено матеріалами справи, що згідно із відомостями про роботу з трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 від 11.08.1997 ОСОБА_2 10.10.2006 була призначена на посаду старшого прокурора відділу нагляду за додержанням законів спецпідрозділами та іншими установами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю прокуратури Рівненської області з одночасним звільненням із попередньої посади в цій же установі; 09.11.2009 призначена на посаду старшого прокурора відділу нагляду за додержанням законів спецпідрозділами та іншими установами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, з корупцією, управління нагляду за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання та досудове слідство прокуратури області із одночасним звільненням з попередньої посади; 28.07.2011 призначена на посаду старшого прокурора відділу нагляду за додержанням законів спецпідрозділами та іншими установами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю управління нагляду за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання та досудове слідство прокуратури Рівненської області, з одночасним звільненням з попередньої посади; 22.11.2012 призначена на посаду старшого прокурора відділу нагляду за додержанням законів спецпідрозділами та іншими органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю та процесуального керівництва управління нагляду за додержанням законів спецпідрозділами та іншими органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю і корупцією прокуратури Рівненської області з одночасним звільненням з попередньої посади; 21.07.2014 призначена на посаду старшого прокурора відділу нагляду за додержанням законів спецпідрозділами та іншими органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю та процесуального керівництва прокуратури області з одночасним звільненням з попередньої посади; 20.07.2015 призначена на посаду прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю прокуратури Рівненської області з одночасним звільненням з попередньої посади; 25.01.2016 призначена на посаду прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Рівненської області з одночасним звільненням з попередньої посади в цій же установі. За час роботи в прокуратурі Рівненської області мала заохочення, відомості про які занесені в трудову книжку (а.с.23-30). Не є спірними та визнаються обома сторонами ті обставини, що відповідно до рішення кадрової комісії № 2 від 05.03.2020 ОСОБА_2 визнано такою, що неуспішно пройшла атестацію, та підлягає звільненню з посади прокурора на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України Про прокуратуру, але разом з тим, у відповідності до гарантій, встановлених частиною 3 статті 184 КЗпП України, звільнення ОСОБА_2 не проводиться (а.с.33-34). Також, відповідно до наказу керівника Рівненської обласної прокуратури від 23.09.2020 № 1009к прокурору відділу Козінській Юлії Валеріївні з 11.09.2020 тимчасово визначене робоче місце в управлінні нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю. При цьому, Рівненська обласна прокуратура стверджує, що з 11.09.2020, яке наказом Генерального прокурора №414 від 08.09.2020 визначено днем початку роботи обласних прокуратур, ОСОБА_1 функціональних обов`язків прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю обласної прокуратури, не здійснює (а.с.33-34). Не є спірними та визнаються обома сторонами ті обставини, що нарахування заробітної плати ОСОБА_2 здійснюється відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України №505 від 31.05.2012 Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури, в редакції постанови Кабінету Міністрів України №657 від 30.08.2017. Документально підтверджено, що з березня 2020 року і по день розгляду справи судом посадовий оклад ОСОБА_2 визначено на рівні 5730 гривень (а.с.35). З приводу спірних правовідносин колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також система прокуратури України визначені Законом України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII«Про прокуратуру» (далі- Закон № 1697-VII). Частиною першою статті 81 Закону № 1697-VIIпередбачено, що заробітна плата прокурорів регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. Відповідно до частини другої статті 81 Закону № 1697-VIIзаробітна плата прокурора складається з посадового окладу, премій та надбавок за: 1) вислугу років; 2) виконання обов`язків на адміністративній посаді та інших виплат, передбачених законодавством. Преміювання прокурорів здійснюється в межах фонду преміювання, утвореного в розмірі не менш як 10 відсотків посадових окладів та економії фонду оплати праці. Відповідно до частини третьої статті 81 Закону № 1697-VII посадовий оклад прокурора місцевої прокуратури встановлюється у розмірі 12 мінімальних заробітних плат, визначених законом, що запроваджується поетапно: з 1 липня 2015 року - 10 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2016 року - 11 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2017 року - 12 мінімальних заробітних плат. Отже, з липня 2015 року відбулися зміни в оплаті праці працівників прокуратури. Разом із цим, відповідно до положень статей 8, 13 Закону України «Про оплату праці» умови розміру оплати праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, визначаються Кабінетом Міністрів України, крім випадків, передбачених частиною третьою цієї статті, та частиною першою статті 10 цього Закону. Оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі актів Кабінету Міністрів України в межах бюджетних асигнувань. Обсяги витрат на оплату праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, затверджуються одночасно з бюджетом. Вказане положення кореспондується з положеннями частини дев`ятої статті 81 Закону № 1697-VII, в якій встановлено, що фінансування оплати праці прокурорів здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Згідно з нормами частин першої та другої статті 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом. Частиною першою статті 22 Бюджетного кодексу України передбачено, що для здійснення програм та заходів, які реалізуються за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. За обсягом наданих прав розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня. Відповідно до частини першої статті 51 Бюджетного кодексу України керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах фонду заробітної плати (грошового забезпечення), затвердженого для бюджетних установ у кошторисах. За правилами статті 89 Закону № 1697-VIIфінансування прокуратури здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності прокуратури здійснюються Генеральною прокуратурою України. Фінансування прокуратури здійснюється згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими Генеральним прокурором України, у межах річної суми видатків, передбачених Державним бюджетом України на поточний бюджетний період (стаття 90 Закону № 1697-VII). Відповідно до абзаців 2, 3 пункту 9 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» № 80-VIII від 28 грудня 2014 року встановлено, що Кабінетом Міністрів України затверджується порядок проведення індексації грошових доходів населення у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на 2015 рік; положення частини 2 статті33, статті 81 Закону № 1697-VIIзастосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування. Закон про Державний бюджет України регулює відносини у сфері формування та використання фінансових ресурсів, затверджує повноваження органів державної влади здійснювати виконання бюджету. За своєю суттю він регламентує специфічну сферу суспільних відносин. Виключно ним визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, їх розмір і цільове спрямування. Дія закону про Державний бюджет України обмежена календарним роком, регулярно здійснюються звіти і контроль за його виконанням. Особливістю цього закону є і те, що при здійсненні бюджетного процесу нормативно-правові акти застосовуються лише в частині, в якій вони не суперечать його положенням. Як зазначено у рішенні Конституційного суду України від 03 жовтня 1997 року у справі № 18/183-97, конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована одно предметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується одно предметний акт, який діяв у часі раніше. Отже, за наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах суди повинні застосовувати положення закону з урахуванням дії закону у часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше та лишається діючою на момент протікання правовідносин. Таким чином, Закон України Про Державний бюджет України на відповідний рік, як Закон, яким регулюються бюджетні відносини, у тому числі й питання заробітної плати працівників органів прокуратури, як таких, що фінансуються з державного бюджету, надають повноваження Кабінету Міністрів України визначати розмір та порядок виплати заробітної плати працівників органів прокуратури. Рішення щодо неконституційності пункту 9 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» Конституційним Судом України не приймалися. На час виникнення спірних відносин схема посадових окладів працівників органів прокуратури була визначена постановою Кабінету Міністрів України № 505 від 31 травня 2012 року «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури» із урахуванням відповідних змін, внесених постановами Кабінету Міністрів України № 763 від 30 вересня 2015 року та № 1013 від 09 грудня 2015 року. Кабінетом Міністрів України покладені на нього пунктом 13 розділу ХІІІ Закону № 1697-VII обов`язки не були виконані, а саме не було приведено нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом. Оскільки Кабінетом Міністрів України зміни до постанови від 31 травня 2012 року № 505 щодо умов оплати праці, зокрема, розмірів окладів працівників, не внесені, а Законом України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» видатки на реалізацію положень статті 81 Закону України «Про прокуратуру» не передбачались, відповідач не мав правових підстав для перерахунку та виплати заробітної плати поза межами видатків державного бюджету на оплату праці таких працівників у розмірах інших, ніж встановлено Кабінетом Міністрів України. Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладені у постановах від 04 листопада 2015 року № 21-1461, від 30 березня 2016 року № 21-271а16, від 13 липня 2016 року № 21-1488а16, а також аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 21 листопада 2018 року № 808/2163/17 та від 16 січня 2019 року № 804/217/17, від 27 лютого 2019 року № 809/982/16. Отже, за пунктом 9 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік», положення якого, станом на час виникнення спірних правовідносин неконституційними не визнавались, відповідач під час нарахування та виплати заробітної плати позивачу цілком на законних підставах застосовував постанову Кабінету Міністрів України № 505 від 31 травня 2012 року. Законом України № 113-ІХ від 19.09.2019 року "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури", який набрав чинності 25.05.2019 року, запроваджено реформування системи органів прокуратури та внесені зміни до Закону України "Про прокуратуру" 1697-VІІ від 14.10.2014 року, зокрема, замість системи органів прокуратури, яка складається з Генеральної прокуратури України, регіональних та місцевих прокуратур, після проведення атестації прокурорів передбачено побудову нової структури: Офісу Генерального прокурора, обласних та окружних прокуратур (ст. 7 Закону № 1697-VІІ), ст. 15 Закону "Про прокуратуру" визначено виключний перелік посад в обласних та окружних прокуратурах. Відповідно до п. 3 розділу ІІ "При кінцеві і перехідні положення" Закону № 113-ІХ до дня початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур їх повноваження здійснюють відповідно Генеральна прокуратура України, регіональні прокуратури, місцеві прокуратури. Після початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур забезпечення виконання функцій прокуратури призначеними до них прокурорами здійснюється з дотриманням вимог законодавства України та особливостей, визначених Генеральним прокурором. За прокурорами та керівниками регіональних, місцевих і військових прокуратур, прокурорами і керівниками структурних підрозділів Генеральної прокуратури України зберігається відповідний правовий статус, який вони мали до набрання чинності цим Законом, при реалізації функцій прокуратури до дня їх звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури. На зазначений період оплата праці працівників Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури. Вказаним законом також внесено зміни у статті 81 Закону 1697-VІІ та ч. 3 цієї статті викладено в наступній редакції: Посадовий оклад прокурора окружної прокуратури становить 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. З 1 січня 2021 року посадовий оклад прокурора окружної прокуратури становить 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, а з 1 січня 2022 року - 25 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Таким чином, до початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних та окружних прокуратур, оплата праці прокурорів здійснюється в порядку, встановленому КМУ. Такий порядок був викладений саме в постанові Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 року № 505 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури" (далі - Постанова №505). Норма пункту 3 Розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №113-ІХ є діючою та не визнана неконституційною. Обласна прокуратура розпочала роботу з 11.09.2020 року, а днем початку роботи окружних прокуратур визначено 15.03.2021 року. Відповідно до рішення кадрової комісії № 2 від 05.03.2020 ОСОБА_2 визнано такою, що неуспішно пройшла атестацію, та підлягає звільненню з посади прокурора на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України Про прокуратуру, але разом з тим, у відповідності до гарантій, встановлених частиною 3 статті 184 КЗпП України, звільнення ОСОБА_2 не проводиться (а.с.33-34). Також, відповідно до наказу керівника Рівненської обласної прокуратури від 23.09.2020 № 1009к прокурору відділу Козінській Юлії Валеріївні з 11.09.2020 тимчасово визначене робоче місце в управлінні нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю. При цьому, Рівненська обласна прокуратура стверджує, що з 11.09.2020, яке наказом Генерального прокурора №414 від 08.09.2020 визначено днем початку роботи обласних прокуратур, ОСОБА_1 функціональних обов`язків прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю обласної прокуратури, не здійснює (а.с.33-34). Законом України від 19.09.2019 № 113-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» (далі - Закон № 1 13), який набрав чинності 25.09.2019, запроваджено реформування системи органів прокуратури. Так, у частині 1 статті 7 Закону України від 14.10.2014 № 1697-V11 «Про прокуратуру» (далі - Закон № 1697) слова «регіональні» та «місцеві» замінено відповідно на «обласні» та «окружні», а пункт 4 цієї частини 1 та статті стосовно військових прокуратур в системі органів прокуратури виключено. Отже, статтею 15 Закону № 1697 зазначено виключний перелік посад в обласних та окружних прокуратурах (в редакції Закону № 113). Відповідно до абзацу 3 пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 113 за прокурорами та керівниками регіональних і місцевих прокуратур зберігається відповідний правовий статус, який вони мали до набрання чинності цим Законом, при реалізації функцій прокуратури до дня їх звільнення або переведення до обласної чи окружної прокуратури. На зазначений період оплата праці працівників регіональних прокуратур та місцевих прокуратур здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури (постанова Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 № 505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури ». Пунктом 7 Прикінцевих і перехідних положень Закону № 113 передбачено, що прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів у регіональних прокуратурах чи місцевих прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в обласних прокуратурах чи окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом. Також пунктом 4 Прикінцевих і перехідних положень Закону № 113 передбачено, що день початку роботи обласних прокуратур та окружних прокуратур визначається рішеннями Генерального прокурора. Вказані рішення публікуються у газеті «Голос України». Таким чином Закон № 1697 (із змінами внесеними Законом № 1 13), а не Бюджетний кодекс України (норма якого визнана неконституційною), передбачає оплату праці працівників регіональних прокуратур та місцевих прокуратур відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України (постанова Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 № 505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури» на сьогодні є чинною). Таким чином, позивач у період з 27.03.2020 року по 01.06.2021 року не має статусу прокурора обласної прокуратури, та перебуває на тимчасово визначеному місці роботи, та відповідно на неї не поширюється положення норм частини 3 статті 81 Закону України "Про прокуратуру" щодо розмірів посадових окладів прокурора обласної прокуратури. Питання оплати праці таких прокурорів визначались частиною 1 статті 49 Закону №1697-VII, а розміри їх посадових окладів були встановлені Постановою КМУ. Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог. Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. Частиною 2 ст. 77 КАСУ України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «РуїзТорія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх. У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими. Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Інші зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування. З огляду на все вищевказане, колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції ці обставини не враховано та безпідставно прийнято рішення про задоволення адміністративного позову. Відповідно до ч.1 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції допущено порушення норм матеріального права, що відповідно до частини 1 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі. Керуючись ст. 139, 229, 308, 310, 311, 313, 315, 317, 321, 322, 325,328, 329 КАС України, апеляційний суд, ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу Рівненського окружного адміністративного суду від 01 червня 2021 року у справі № 460/1354/21 задовольнити. Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 01 червня 2021 року у справі № 460/1354/21 скасувати та прийняти постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Р. П. Сеник судді Н. М. Судова-Хомюк Р. Б. Хобор Повне судове рішення складено 15.09.2021 року