Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 120/8585/20-а

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 120/8585/20-а Головуючий суддя 1-ої інстанції - Дмитришена Р.М. Суддя-доповідач - Боровицький О. А. 07 вересня 2021 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Боровицького О. А. суддів: Шидловського В.Б. Матохнюка Д.Б. , за участю: секретаря судового засідання: Яремчук Л.С, представників позивача: Черненко С.М., Федоришина В.В. представника відповідача: Ходаковського Ю.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Зовнішньоекономічної асоціації "Новосвіт" на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 22 квітня 2021 року у справі за адміністративним позовом Зовнішньоекономічної асоціації "Новосвіт" до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про визнання протиправними та нечинними пунктів додатку до постанов, В С Т А Н О В И В : в грудні 2020 Зовнішньоекономічна асоціація "Новосвіт" звернулась до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про визнання протиправними та нечинними пунктів додатку до постанов. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 22.04.2021 в задоволенні позову відмовлено повністю. Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти постанову про задоволення позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з`ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованого рішення. В судовому засіданні представники позивача вимоги апеляційної скарги підтримали в повному обсязі та просили її задовольнити. Представник відповідача заперечив проти задоволення апеляційної скарги позивача та просив суд залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, позивач - Зовнішньоекономічна асоціація "Новосвіт", відповідно ліцензії на право провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії, виданої Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, здійснює господарську діяльність з виробництва електричної енергії з використанням відновлювальних джерел енергії, яку у порядку, встановленому чинним законодавством України, продає Державному підприємству "Гарантований покупець" за "зеленим" тарифом, встановленим НКРЕКП. Постановою НКРЕКП №1497 від 01.08.2020 "Про встановлення "зелених" тарифів на електричну енергію та надбавки до "зелених" тарифів за дотримання рівня використання обладнання українського виробництва для суб`єктів господарювання" (далі - Постанова №1497) установлено розмір "зеленого" тарифу на електричну енергію, вироблену суб`єктами господарювання на об`єктах електроенергетики, що використовують альтернативні джерела енергії, та надбавки до "зелених" тарифів за дотриманням рівня використання обладнання українського виробництва згідно з додатком. Згідно із додатком визначено перелік виробників електричної енергії з енергії сонячного випромінювання, де за порядковим номером 369 в Додатку до Постанови №1497 вказано Позивача як суб`єкта господарювання на об`єктах електроенергетики із переліком їх назв. Постановою НКРЕКП №1787 від 30.09.2020 "Про встановлення "зелених" тарифів на електричну енергію та надбавки до "зелених" тарифів за дотримання рівня використання обладнання українського виробництва для суб`єктів господарювання" (далі - Постанова №1787) визнано такою, що втратила чинність постанова НКРЕКП №1497 та установлено "зелені" тарифи на електричну енергію вироблену суб`єктами господарювання на об`єктах електроенергетики, що використовують альтернативні джерела енергії, та надбавки до "зелених" тарифів за дотриманням рівня використання обладнання українського виробництва згідно з додатком. Відповідно до додатку визначено перелік виробників електричної енергії з енергії сонячного випромінювання, де за порядковим номером 391 в Додатку до Постанови №1787 вказано Позивача як суб`єкта господарювання на об`єктах електроенергетики із переліком їх назв. Позивач вважає протиправними, та просить визнати нечинними пункт 379 Додатку до Постанови №1497 та пункт 391 Додатку до Постанови №1787 відповідно. Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального та процесуального права, з огляду на таке. Правовий статус Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, її завдання, функції, повноваження та порядок їх здійснення визначенні Законом України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" від 22.09.2016 №1540-VIII (далі - Закон №1540-VIII). Частиною першою статті 1 вказаного Закону визначено, що Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - Регулятор), є постійно діючим незалежним державним колегіальним органом, метою діяльності якого є державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб`єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг. Відповідно до частини першої статті 2 Закону №1540-VIII Регулятор здійснює державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб`єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг, зокрема: 1) у сфері енергетики: діяльності з виробництва, передачі, розподілу, постачання електричної енергії; діяльності з транспортування, розподілу, зберігання (закачування, відбору), надання послуг установки LNG, постачання природного газу; діяльності з транспортування нафти, нафтопродуктів та інших речовин трубопровідним транспортом; 2) у сфері комунальних послуг: діяльності з виробництва теплової енергії на теплогенеруючих установках, включаючи установки для комбінованого виробництва теплової та електричної енергії, транспортування її магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами, постачання теплової енергії в обсягах понад рівень, що встановлюється умовами та правилами провадження господарської діяльності (ліцензійними умовами); діяльності у сфері централізованого водопостачання та водовідведення в обсягах понад рівень, що встановлюється умовами та правилами провадження господарської діяльності (ліцензійними умовами). Розподіл видів діяльності відповідно до сфер застосовується виключно для цілей цього Закону. Згідно з частиною першою статті 3 Закону №1540-VIII Регулятор здійснює державне регулювання з метою досягнення балансу інтересів споживачів, суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, і держави, забезпечення енергетичної безпеки, європейської інтеграції ринків електричної енергії та природного газу України, яке, в контексті положень частини другої статті 3 Закону №1540-VIII, здійснюється шляхом: нормативно-правового регулювання у випадках, коли відповідні повноваження надані Регулятору законом; ліцензування діяльності у сферах енергетики та комунальних послуг; формування цінової і тарифної політики у сферах енергетики та комунальних послуг та реалізації відповідної політики у випадках, коли такі повноваження надані Регулятору законом; державного контролю та застосування заходів впливу; використання інших засобів, передбачених законом. Відповідно до частини третьої статті 3 Закону №1540-VIII основними завданнями Регулятора є: забезпечення ефективного функціонування та розвитку ринків у сферах енергетики та комунальних послуг; сприяння ефективному відкриттю ринків у сферах енергетики та комунальних послуг для всіх споживачів і постачальників та забезпечення недискримінаційного доступу користувачів до мереж/трубопроводів; сприяння інтеграції ринків електричної енергії, природного газу України з відповідними ринками інших держав, зокрема в рамках Енергетичного Співтовариства, співпраці з Радою регуляторів Енергетичного Співтовариства, Секретаріатом Енергетичного Співтовариства та національними регуляторами енергетики інших держав; забезпечення захисту прав споживачів товарів, послуг у сферах енергетики та комунальних послуг щодо отримання цих товарів і послуг належної якості в достатній кількості за обґрунтованими цінами; сприяння транскордонній торгівлі електричною енергією та природним газом, забезпечення інвестиційної привабливості для розвитку інфраструктури; реалізація цінової і тарифної політики у сферах енергетики та комунальних послуг; сприяння впровадженню заходів з енергоефективності, збільшенню частки виробництва енергії з відновлюваних джерел енергії та захисту навколишнього природного середовища; створення сприятливих умов для залучення інвестицій у розвиток ринків у сферах енергетики та комунальних послуг; сприяння розвитку конкуренції на ринках у сферах енергетики та комунальних послуг; інші завдання, передбачені законом. Відповідно до частини першої статті 7 Закону України "Про ринок електричної енергії" від 03.04.2017 №2019-VIII (далі також - Закон №2019-VIII) на ринку електричної енергії державному регулюванню підлягають, поміж іншого, тарифи на послуги з передачі електричної енергії та тарифи на послуги з розподілу електричної енергії. Частиною другою цієї статті визначено, що ціни та тарифи на ринку електричної енергії, що регулюються державою (зокрема плата за приєднання), повинні бути: 1) недискримінаційними; 2) прозорими; 3) встановленими з урахуванням вимог цілісності ОЕС України, економічно обґрунтованих та прозорих витрат відповідного учасника ринку електричної енергії та належного рівня норми прибутку. Зі змісту вказаних вище правових норм вбачається, що метою здійснення діяльності НКРЕКП є досягнення балансу інтересів споживачів, суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, і держави, забезпечення енергетичної безпеки. За змістом статті 14 Закону №№1540-VІІІ визначено, що засідання Регулятора є основною формою його роботи як колегіального органу. Регулятор на своїх засіданнях, поміж іншого, приймає рішення, що належать до його компетенції. Рішення Регулятора оформлюються постановами, крім рішень щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення контролю, які оформлюються розпорядженнями. Рішення Регулятора підписуються Головою. З матеріалів справи встановлено, Постановою НКРЕКП №1497 від 01.08.2020 року "Про встановлення "зелених" тарифів на електричну енергію та надбавки до "зелених" тарифів за дотримання рівня використання обладнання українського виробництва для суб`єктів господарювання" (далі - Постанова №1497) встановлено розмір "зеленого" тарифу на електричну енергію, вироблену, зокрема сонячними електростанціями належними Позивачу, під №379 в Додатку до Постанови №1497, нижчий, ніж у попередніх періодах на 7,5% для сонячних електростанцій Позивача, введених в експлуатацію після 30.06.2015 року, та на 27% і 47% для сонячних електростанцій Позивача, введених в експлуатацію до 30.06.2015 року. Постановою НКРЕКП №1787 від 30.09.2020 року "Про встановлення "зелених" тарифів на електричну енергію та надбавки до "зелених" тарифів за дотримання рівня використання обладнання українського виробництва для суб`єктів господарювання" (далі - Постанова №1787) визнано такою, що втратила чинність постанова НКРЕКП №1497 (в зв`язку із встановленням тарифу на 4-й квартал 2020), та установлено "зелені" тарифи на електричну енергію вироблену сонячними електростанціями, в тому числі належними Позивачу, на наступний 4-й квартал (під № з/п 390 в Додатку до Постанови №1787). Постановою №1787, так само як і Постановою №1497, НКРЕКП встановлено розмір "зеленого" тарифу на електричну енергію, зроблену сонячними електростанціями Позивача, нижчий, ніж встановлений у Постанові №1245, на 20% для трьох сонячних електростанцій Позивача та для решти - на 42%. Колегія суддів зазначає, що оскаржувані позивачем пункти додатків до постанов НКРЕКП № 1497 та №1787 є його невід`ємною частиною, приписи яких стосуються прав та обов`язків особисто позивача та поширюють свою дію на конкретне вказане підприємство. З урахуванням вищевказаного та відповідно до змісту пункту 19 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України - вищевказані постанови НКРЕКП є нормативно - правовими актами індивідуальної дії, прийняті відповідачем як суб`єктом владних повноважень, і стосуються виключно прав та інтересів позивача. Вищенаведене свідчить також про те, що апелянт у відповідності з вимогами ч. 1 ст. 25 КАС України цілком обґрунтовано направив позов до Вінницького окружного адміністративного суду про визнання протиправними та нечинними окремих положень Постанов НКРЕКП №1497 та №1787, в частині що стосуються позивача, вважаючи, що вказані індивідуальні акти, прийняті відповідачем, призвели до порушення його прав та інтересів. Відповідно до положень статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право після використання всіх національних засобів юридичного захисту звертатися за захистом своїх прав і свобод до відповідних міжнародних судових установ чи до відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України) визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Згідно з приписами частин першої та другої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю. Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Частинами першою та другою статті 245 КАС України передбачено, що при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема про: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень (пункт 1); визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (пункт 2); визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій (пункт 3); визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (пункт 4); інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (пункт 10). Разом з тим, суд першої інстанції не розглянув спір по суті, та зосередивши оскаржуване рішення виключно на питанні юрисдикції (підсудності спору), залишивши поза увагою підстави для звернення з адміністративним позовом. Водночас, колегією суддів апеляційної інстанції розглянувши даний спір по суті не встановлено протиправної діяльності відповідача відносно позивача в даних правовідносинах, а відтак, вимоги позивача щодо визнання протиправним та нечинним пункту 379 Додатку до Постанови НКРЕКП №1497 від 01.08.2020 "Про встановлення "зелених" тарифів на електричну енергію та надбавки до "зелених" тарифів за дотримання рівня використання обладнання українського виробництва для суб`єктів господарювання" зі змінами і доповненнями, яким встановлено "зелений" тариф на електричну енергію, вироблену на об`єктах електроенергетики ЗЕА "Новосвіт", що використовують альтернативні джерела енергії, зокрема енергію сонячного випромінювання та пункту 390 Додатку до Постанови НКРЕКП №1787 від 30.09.2020 року "Про встановлення "зелених" тарифів на електричну енергію та надбавки до "зелених" тарифів за дотримання рівня використання обладнання українського виробництва для суб`єктів господарювання" зі змінами і доповненнями, яким встановлено "зелений" тариф на електричну енергію, вироблену на об`єктах електроенергетики ЗЕА "Новосвіт", що використовують альтернативні джерела енергії, зокрема енергію сонячного випромінювання - задоволенню не підлягають. Таким чином, розглянувши справу по суті заявлених вимог, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції в цілому дійшов вірного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог. Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У даному випадку відповідачем, як суб`єктом владних повноважень доведено правомірність рішень, що оскаржується. Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 року, заява 4909/04, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994 року, серія A, N 303-A, п.29). Згідно зі ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки гуртуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини. Крім того, апелянтом в апеляційній скарзі не доведено саме які норми матеріального права порушено при винесені оскаржуваного рішення судом першої інстанції. Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. За змістом частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Зовнішньоекономічної асоціації "Новосвіт" залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 22 квітня 2021 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Постанова суду складена в повному обсязі 14 вересня 2021 року. Головуючий Боровицький О. А. Судді Шидловський В.Б. Матохнюк Д.Б.