Постанова 4856 № 120/6723/20-а

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 120/6723/20-а Головуючий суддя 1-ої інстанції - Дмитришена Р.М. Суддя-доповідач - Граб Л.С. 15 вересня 2021 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Граб Л.С. суддів: Сторчака В. Ю. Іваненко Т.В. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 19 квітня 2021 року у справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Вінницькій області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу, В С Т А Н О В И В : 13.11.2021 Головне управління ДПС у Вінницькій області (далі ГУ ДПС у Вінницькій області) звернулося до суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі ФОП ОСОБА_1 ) про стягнення податкового боргу в сумі 165193 грн. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 19 квітня 2021 року позов задоволено:стягнуто з ФОП ОСОБА_1 податковий борг в сумі 165193 грн. Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, а також на невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до невірного вирішення справи, подав апеляційну скаргу. В обгрунтуванні апеляційної скарги зазначено, що податкове повідомлення-рішення, яке слугувало підставою для виникнення податкового боргу прийняте за наслідками перевірки, наказ на проведення якої визнаний незаконним та протиправним рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 29.01.2019. Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Відповідно до ч.4 ст.304 КАС України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Сторони, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилися, проте подали заяви про розгляд справи в порядку письмового провадження. У відповідності до вимог ч.2 ст.313 КАС України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. За правилами п.п.1,2 ч.1 ст.311 КАС України, розгляд справи колегією суддів здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що ФОП ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ДПС у Вінницькій області та є платником податків і зборів, передбачених Податковим кодексом України. На підставі довідки про суми податкового боргу платника податку податковим органом встановлено, що станом на 09.11.2020 за відповідачем рахується податковий борг на загальну суму 165 193,00 грн., в тому числі основного платежу 4769,72 грн., штрафні санкції 160 423,28 грн., пеня 1,14 грн., а саме-акцизний податок з реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів в загальній сумі 2923,14 грн., з яких: 2922,00 грн. - основний платіж, 00,00 - штрафна санкція, 1,14 грн. - пеня; штрафна санкція за порушення законодавства про патентування, за порушення норм регулювання обігу готівки та про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг в загальній сумі 160 423,28 грн.; податок на доходи з фізичних осіб в загальній сумі 1689,30 грн., що є основним платежем; військовий збір в загальній сумі 157,28 грн., що є основним платежем. Зазначена заборгованість з акцизного податку виникла на підставі декларацій акцизного податку від 09.04.2020, від 20.03.2020, від 20.02.2020, від 20.01.2020, від 18.12.2019 та від 19.11.2019. Заборгованість з штрафних санкцій за порушення законодавства про патентування, за порушення норм регулювання обігу готівки та про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг виникла 01.01.2019 на підставі податкового повідомлення рішення №0013161405 від 14.12.2018. Заборгованість з податку на доходи фізичних осіб виникла 21.02.2019 на підставі податкових декларацій про майновий стан і доходи від 10.02.2020, 01.02.2019, 18.01.2018. Заборгованість з військового збору виникла 19.02.2018 на підставі податкових декларацій про майновий стан і доходи від 10.02.2020, 01.02.2019, 18.01.2018. Вказана заборгованість підтверджується податковою вимогою форми "Ф" від 08.01.2019 № 89-56, інтегрованою карткою платника податків, податковим повідомленням рішенням від 14.12.2018 № 0013161405, однак відповідачем не сплачена, що слугувало підставою для звернення останнім до суду. Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення. Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, колегія суддів виходить із наступного. Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 67 Конституції України врегульовано, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі ПК України). Статтею 16 ПК України визначено, що платники податків зобов`язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених Податковим кодексом та законами з питань митної справи. Грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності (п. п. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК України). Податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (п. п. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України). За змістом п. п. 14.1.162 п. 14.1 ст. 14 ПК України від 02.12.2010 № 2755-VI пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахована на суми грошових зобов`язань у встановлених цим Кодексом випадках та не сплачена у встановлені законодавством строки Податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом (п. п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України ). П.п. 129.1.1 п. 129.1 ст. 129 ПК України унормовано, що нарахування пені розпочинається при нарахуванні суми грошового зобов`язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов`язання, визначеного цим Кодексом (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження). За приписами п. 46.1 ст. 46 ПК України податкова декларація, розрахунок, звіт - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючим органам у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата грошового зобов`язання, у тому числі податкового зобов`язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов`язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку. Пунктами 49.1 та 49.2 статті 49 ПК України визначено, що податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків. Платник податків зобов`язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об`єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є. Цей абзац застосовується до всіх платників податків, в тому числі платників, які перебувають на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності. Пунктом 54.1 ст.54 ПК України передбачено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою. Відповідно до п. 54.5 ст. 54 ПК України якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов`язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов`язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом. У п. 56.1, 56.11 ст. 56 ПК України закріплено, що рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку. Не підлягає оскарженню грошове зобов`язання, самостійно визначене платником податків. У разі якщо платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов`язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, такий платник має право звернутися із скаргою про перегляд цього рішення до контролюючого органу вищого рівня (п. 56.1 ст. 56 ПК України). В силу п. 57.3 ст. 57 ПК України, у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 робочих днів, наступних за днем такого узгодження. Так, предметом спору у даній справі є сума податкового боргу в розмірі 165193 грн., яка рахується за відповідачем та не сплачена останнім в добровільному порядку. Відповідач не погодився з наявністю такого боргу, посилаючись на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29.01.2019 по справі №420/5402/18, яким визнано протиправним та скасовано наказ на проведення перевірки, за результатами якої винесено податкове повідомлення-рішення, яке в свою чергу було підставою для нарахування податкового зобов`язання за порушення законодавства про патентування, за порушення норм регулювання обігу готівки та про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, яка виникла 01.01.2019. З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 19.02.2021 задоволено клопотання представника ОСОБА_1 про надання додаткового строку для подання відзиву на позовну заяву, з метою надання доказів на спростування позовних вимог до 19.03.2021. 23.03.2021 представником відповідача направлено на електронну адресу суду першої інстанції заяву з копією рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29.01.2019 із супровідним листом суду від 01.02.2019 року у справі ; відповідь адвокату Бродніковій Т.Г. за підписом начальника ГУ ДПС у Вінницькій області від 10.03.2021. Також в заяві висловлено прохання про надання додаткового строку для надання відзиву, оскільки представник відповідача знаходиться вже третій тиждень на лікарняному у зв`язку із підозрою на COVID-19. Ухвалою суду від 16.04.2021 долучено до матеріалів справи докази, а саме копію рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29.01.2019 по справі №420/5402/18 із супровідним листом суду від 01.02.2019 року та відповідь начальника ГУ ДПС у Вінницькій області від 10.03.2021 на запит адвоката Броднікової Т.Г. Так, із рішення Одеського окружного адміністративного суду про справі №420/5402/18, на яке посилається відповідач, вбачається, що останнім задоволено адміністративний позов ФОП ОСОБА_1 та визнано протиправним і скасовано наказ Головного управління ДФС в Одеській області № 7167 від 25.09.2018 про проведення фактичної перевірки діяльності ОСОБА_1 , тоді як податкове повідомлення-рішення від 14.12.2018 за №0013161405, яким відповідачу нарахувано податкове зобов`язання за порушення законодавства про патентування, за порушення норм регулювання обігу готівки та про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, прийняте ГУ ДФС у Вінницькій області за наслідками перевірки, що оформлена актом №1412/15-32-40-01/ НОМЕР_1 від 05.10.2018. Відтак, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції про відсутність взаємозв`язку між винесеним ГУ ДФС у Вінницькій області податковим повідомленням-рішенням від 14.12.2018 за №0013161405 та скасованим наказом Головного управління ДФС в Одеській області про проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 №7167 від 25.09.2018. Стосовно відповіді адвокату Бродніковій Т.Г. за підписом начальника ГУ ДПС у Вінницькій області від 10.03.2021, то судом першої інстанції обгрунтовано не взято останню до уваги, оскільки за її змістом вказується про відсутність недоїмки за платежем "Єдиний соціальний внесок для фізичних осіб", оскільки, позивачем заявлено вимоги щодо несплати акцизного податку, з податку на доходи фізичних осіб, боргу з військового збору за самостійно поданими деклараціями. Щодо заборгованості з акцизного податку, то як з`ясовано судом, остання виникла на підставі декларацій акцизного податку від 09.04.2020, від 20.03.2020, від 20.02.2020, від 20.01.2020, від 18.12.2019, від 19.11.2019; заборгованість з податку на доходи фізичних осіб виникла 21.02.2019 на підставі податкових декларацій про майновий стан і доходи від 10.02.2020, 01.02.2019, 18.01.2018; заборгованість з військового збору виникла 19.02.2018 на підставі податкових декларацій про майновий стан і доходи від 10.02.2020, 01.02.2019, 18.01.2018. В силу п. 56.1, 56.11 ст. 56 ПК України від 02.12.2010 № 2755-VI, не підлягає оскарженню грошове зобов`язання, самостійно визначене платником податків. Також заборгованість підтверджується податковою вимогою форми "Ф" від 08.01.2019 № 89-56, інтегрованою карткою платника податків, податковим повідомленням рішенням від 14.12.2018 № 0013161405. Проте доказів сплати боргу з акцизного податку, що виник на підставі самостійно поданих декларацій акцизного податку, боргу з податку на доходи фізичних осіб, що виник на підставі податкових декларацій про майновий стан і доходи; боргу з військового збору виникла, що виник на підставі податкових декларацій про майновий стан і доходи суду не надано, а відтак вимоги податкового органу не спростовано. Відносно доводів відповідача про правові наслідки через скасування в судовому порядку наказу ГУ ДФС в Одеській області № 7167 від 25.09.2018, то колегія суддів вважає, що судом першої інстанції їх підставно відхиленими, оскільки податкове повідомлення в силу приписів п.п. 60.1.4 п. 60.1 ст. 60 Податкового кодексу України є відкликаним, в разі наявності рішення суду, що набрало законної сили, яким скасовується повідомлення-рішення контролюючого органу або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі. Однак, судового рішення про скасування ППР від 14.12.2018 за №0013161405 відповідачем не надано, про наявність такого із зазначенням реквізитів (дату, номер справи) також не повідомлено, що позбавляє суд можливості ідентифікувати його в Єдиному державному реєстрі судових рішень. Натомість відповідно до матеріалів справи, податкове повідомлення - рішення вручено ФОП ОСОБА_1 22.12.2018, що підтверджується рекомендованим повідомленням. Отже, доказів оскарження/скасування податкового повідомлення-рішення до суду не подано, на час ухвалення рішення у справі прийняте контролюючим органом податкове повідомлення - рішення є чинним, а податкове зобов`язання вважається узгодженим. Таким чином, суми грошових зобов`язань відповідача є узгодженими та у встановлені законом строки не сплачені, тобто визнаються сумою податкового боргу у відповідності до п. п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України від 02.12.2010 № 2755-VI. За правилами, визначеними п. 59.1 ст. 59 ПК України від 02.12.2010 № 2755-VI, у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. На виконання вказаної норми законодавства, податковим органом надіслано відповідачу податкову вимогу форми "Ф" від 08.01.2019 № 89-56 на загальну суму 160 439,78 грн. У разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається) (п. 59.5 ст. 59 ПК України від 02.12.2010 № 2755-VI). Стаття 61 ПК України від 02.12.2010 №2755-VI передбачає, що контроль за правильністю нарахування, повнотою і своєчасністю сплати податків і зборів покладено на органи фіскальної служби. Відповідно до п. 87.11 ст. 87 ПК України від 02.12.2010 № 2755-VI орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження. Частиною 1 ст.77 КАС України регламентовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Водночас, у разі надання посадовою особою суб`єкта владних повноважень доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать про правомірність прийнятого останнім рішення, позивач повинен спростувати ці доводи. З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем, як суб`єктом владних повноважень, надано достатньо належних та допустимих доказів на підтвердження того, що за ФОП ОСОБА_1 рахується податкових борг в розмірі 165193 грн. В свою чергу, відповідачем не наведено аргументів на спростування доводів податкового органу. При цьому, обставини на які посилається відповідач в апеляційній скарзі, жодним чином не підтверджені. Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Колегія суддів також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст.ст. 242, 243, 250, 304, 308, 311, 313, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 19 квітня 2021 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий Граб Л.С. Судді Сторчак В. Ю. Іваненко Т.В.