Постанова 4851 № 440/967/21

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 вересня 2021 р. Справа № 440/967/21 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Бегунца А.О., Суддів: Рєзнікової С.С. , Мельнікової Л.В. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16.04.2021, головуючий суддя І інстанції: А.Б. Головко, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, повний текст складено 16.04.21 по справі № 440/967/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України в Полтавській області про визнання дій протиправними та скасування висновку, зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Полтавській області, у якій просив суд: - визнати протиправними дії щодо відмови в призначенні та виплати одноразової грошової допомоги у разі втрати працездатності; - скасувати висновок від 14.12.2020 про призначення одноразової грошової допомоги щодо відсутності підстав для виплати такої допомоги; - зобов`язати повторно, з урахуванням п. 4, розглянути заяву (рапорт) від 21.09.2020 про виплату одноразової грошової допомоги у разі втрати працездатності. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідачем протиправно відмовлено у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги позивачу за підпунктом 3 пункту 1 статті 97 Закону України "Про Національну поліцію", оскільки позивачем надано належні документи на підтвердження визначення йому інвалідності, що настала внаслідок травми, отриманого під час виконання ним службових обов`язків. На переконання позивача, отримана ним травма, внаслідок якої встановлено інвалідність ІІ групи отримана саме під час виконання службових обов`язків, відтак стягненню з відповідача підлягає саме одноразова грошова допомога у разі втрати працездатності у розмірі 630600 грн. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2021 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Полтавській області про визнання дій протиправними та скасування висновку, зобов`язання вчинити певні дії. Не погодившись з вказаним рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм права та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2021 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначив, що матеріалами справи підтверджується факт отримання травми під час виконання службових обов`язків, внаслідок якої йому встановлено ІІ групу інвалідності, що є беззаперечною підставою для виплати грошової допомоги. Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що під час проведення службового розслідування невірно кваліфіковано нещасний випадок, який стався з позивачем, оскільки нещасний випадок стався саме під час перебування на заняттях з фізичної підготовки, яка передбачена вимогами п.3.9 наказу Міністерства внутрішніх справ України від 27.12.2002, яким затверджено Порядок розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України №1346. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що з 26 жовтня 1995 року по 06 листопада 2015 року позивач перебував на службі в МВС України, а з листопада 2015 року по 30 червня 2020 року проходив службу в Національній поліції. 24 січня 2002 року ОСОБА_1 перебуваючи на посаді старшого інспектора групи комплектування відділу по роботі з особовим складом Кременчуцького МУ УМВС України в Полтавській області, виконуючи свої службові обов`язки, перебуваючи в приміщенні спортивної зали Кременчуцького МУ, на зайняттях з фізичної підготовки, під час гри у волейбол, отримав від когось з гравців удар в область лівого коліна, після чого на деякий час втратив свідомість, на лікарняному перебував до 28.02.2002 з діагнозом "розрив зв`язок лівого колінного суглобу". 05 квітня 2017 року Комісією ліквідаційної комісії УМВС України в Полтавській області складено акт розслідування нещасного випадку форми Н-5*, що стався 24 січня 2002 року близько 11 год. 0 хв. Цього ж дня начальником ліквідаційної комісії УМВС України в Полтавській області затверджено акт № 2 про нещасний випадок. За висновками зазначених актів, подія, що трапилась із ОСОБА_1 є нещасним випадком при виконанні службових обов`язків відповідно до пункту 2.1 Порядку № 1346. 22 червня 2020 року позивач був оглянутий військово-лікарською комісією ДУ "ТМО МВС України по Полтавській області", де відповідно до свідоцтва про хворобу від 22 червня 2020 року № 147/с йому встановлено діагноз, що пов`язаний з проходженням служб в поліції. Згідно витягу з наказу № 271 о/с від 30.06.2020 звільнено зі служби в поліції за п. 2 ч. 1 ст. 77 (через хворобу) підполковника поліції ОСОБА_1 (0061479), заступника начальника Кременчуцького відділу поліції, 30 червня 2020 року. 21 вересня 2020 року МСЕК видано довідку до акта огляду медико-соціальною експертною комісією № 095130, згідно якої ОСОБА_1 встановлено другу групу інвалідності безтерміново, з зазначенням причини інвалідності "травма пов`язана з виконанням службових обов`язків". 21 вересня 2020 року позивачем подано заяву (рапорт) про виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності. Листом від 14.12.2020 № 29/М-31/Оп відповідачем повідомлено, що матеріали щодо призначення одноразової грошової допомоги були сформовані відповідно Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, відповідно наказу МВС України від 11.01.2016 № 4 (у редакції наказу МВС України від 21.09.2017 року № 788 та наказу МВС України від 05.04.2019 № 249) та 14.12.2020 розглянуті комісією ГУНП в Полтавській області на підставі пп.3 п.1 ст. 97 Закону України від 02 липня 2015 року № 580-VIII "Про Національну поліцію" (зі змінами). На виконання п. 1 розділу III Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, зазначеного вище, службою державного нагляду за охороною праці опрацьовані надані ОСОБА_1 матеріали розслідування нещасного випадку, щодо відповідності їх вимогам Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України, затвердженого наказом МВС України від 27.12.2002 № 1346 (далі - Порядок), та повідомлено, що акти розслідування нещасного випадку, який стався з позивачем 24.01.2002, оформлені з порушенням вимог вказаного Порядку, а саме обставини події протирічать кваліфікації нещасного випадку. Усі документи на призначення вказаної допомоги мають бути достовірними та відповідати вимогам законодавства. Ураховуючи вищевикладене, комісією ГУНП в Полтавській області прийнято рішення відмовити ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги. Не погоджуючись з такою відмовою, позивач звернувся до суду з вимогами визнати протиправним та скасувати висновок про призначення одноразової грошової допомоги від 14.12.2020 року. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції посилався на те, що оскільки проведення спортивних занять, зокрема, гри у волейбол, під час якої позивача травмовано, не передбачено вищенаведеними статтями Законів, та безпосередньо не пов`язано із забезпеченням охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку, правових підстав для призначення і виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги на підставі пункту 3 частини 1 статті 97 Закону України "Про Національну поліцію" немає. Колегія суддів не погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначено Законом України "Про Національну поліцію" від 02 липня 2015 року № 580-VIII з наступними змінами та доповненнями на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон України № 580-VIII). Стаття 97 Закону України "Про Національну поліцію" визначає, що в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського призначається одноразова грошова допомога, яка є соціальною виплатою, гарантованою допомогою з боку держави. Пунктами 3 та 4 частини 1 ст. 97 Закону України "Про Національну поліцію" передбачено, що одноразова грошова допомога призначається в разі загибелі (смерті), визначення втрати працездатності поліцейського (далі - одноразова грошова допомога) є соціальною виплатою, гарантованою допомогою з боку держави, яка призначається і виплачується особам, які за цим Законом мають право на її отримання, у разі: - визначення поліцейському інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов`язків, пов`язаних із виконанням повноважень та основних завдань міліції або поліції, чи участі в антитерористичній операції, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті; - визначення поліцейському інвалідності внаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов`язаних з проходженням ним служби в органах внутрішніх справ або поліції, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті. Вичерпні підстави, коли призначення і виплата одноразової грошової допомоги поліцейському не здійснюються, передбачені у статті 101 Закону України № 580-VIII: а) учинення ним діяння, яке є кримінальним або адміністративним правопорушенням; б) учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння; в) навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, який доведений судом); г) подання особою свідомо неправдивої інформації про призначення і виплату одноразової грошової допомоги. Доказів вчинення позивачем діянь (дій) визначених у статті 101 Закону України "Про Національну поліцію" матеріали справи не містять, що також не підтверджено і відповідачем у справі. Відповідно до положень статей 97-101 Закону України "Про Національну поліцію" № 580-VIII та з метою врегулювання питання щодо порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11 січня 2016 року прийнято наказ №4, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 січня 2016 року за №163/28293, яким затверджено Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського (далі - Порядок №4). Преамбула даного Порядку передбачає, що ці Порядок та умови визначають механізм оформлення і виплати одноразової грошової допомоги (далі - ОГД) у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейських центрального органу управління поліції, територіальних органів поліції, міжрегіональних територіальних органів Національної поліції, установ та організацій, що належать до сфери управління Національної поліції України (далі - органи поліції), поліцейських в т.ч. слухачів та курсантів вищих навчальних закладів із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських (далі - навчальних закладів), поліцейських, відряджених до інших органів державної влади, установ, організацій (далі - інших органів). Пунктом 4 Порядка передбачені випадки, за яких призначається ОГД у разі загибелі (смерті), інвалідності чи втрати працездатності поліцейського: 1) під час виконання службових обов`язків (пункт 1 частини статті 97 Закону України № 580-VIII) - випадок, пов`язаний з виконанням службових обов`язків, спрямованих на реалізацію повноважень та основних завдань поліції, у тому числі під час участі в антитерористичній операції, захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України; 2) під час виконання службових обов`язків (пункти 3, 5 частини 1 статті 97 Закону України № 580-VIII) - випадок, пов`язаний із здійсненням повноважень та основних завдань міліції або поліції, чи участі в антитерористичній операції, захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України; 3) під час проходження поліцейським служби (пункт 2 частини 1 статті 97 Закону України № 580-VIII) - випадок, який не пов`язаний із безпосереднім виконанням службових обов`язків, зазначених у підпунктах 1, 2 цього пункту; 4) пов`язаного з проходженням служби в поліції, органах внутрішніх справ (пункт 4 частини 1 статті 97 Закону України № 580-VIII) - обставина, яка виникла внаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов`язаних з проходженням ним служби в органах внутрішніх справ або поліції крім випадків, зазначених у підпунктах 1, 2 цього пункту; 5) пов`язаного з проходженням служби в поліції, органах внутрішніх справ (пункт 6 частини 1 статті 97 Закону України № 580-VIII) - обставина, яка виникла внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), пов`язаного із проходженням служби в органах внутрішніх справ або поліції, наслідком якого є часткова втрата працездатності без визначення йому інвалідності, крім випадків, зазначених у підпунктах 1, 2 цього пункту. Згідно з пунктом 5 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України №580-VIII, визнано таким, що втратив чинність Закон України "Про міліцію". Відповідно до пункта 15 зазначеного розділа право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України "Про міліцію", зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України "Про Національну поліцію". До набрання чинності вищевказаним Законом порядок виплати одноразової грошової допомоги регулювався нормами статті Закону України "Про міліцію" від 20 грудня 1990 року №565-ХІІ (далі - Закон України №565-ХІІ). Частиною 6 статті 23 Закону України №565-ХІІ установлено, що у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов`язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Частиною 7 цієї правової норми також установлено, що у разі отримання працівником міліції поранення (контузії, травми або каліцтва) під час виконання ним службових обов`язків, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі, визначеному Кабінетом Міністрів України. На виконання вказаної норми Закону Кабінетом Міністрів України 21 жовтня 2015 року затверджено Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції № 850 (далі - Порядок №850). Відповідно до пункта 1 Порядка № 850, ці Порядок та умови визначають механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції. Відповідно до пункта 3 Порядка № 850, грошова допомога призначається і виплачується у разі: 1) загибелі (смерті) працівника міліції, який перебував на службі в органах внутрішніх справ, під час виконання ним службових обов`язків; 2) установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов`язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ; 3) часткової втрати працездатності працівником міліції без установлення йому інвалідності внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов`язків, залежно від ступеня втрати працездатності, який установлюється медико-соціальними експертними комісіями. Аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що із набранням чинності Законом України №580-VIII, законодавець установив додаткову кваліфікуючу ознаку для працівників правоохоронних органів, які отримали інвалідність під час проходження служби, а саме її настання у зв`язку з виконанням службових обов`язків. У період дії Закону України №565-ХІІ така кваліфікуюча ознака була відсутня. У зв`язку з наведеним слід наголосити, що Порядок розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України, затверджений наказом Міністерства внутрішніх спав України від 27 грудня 2002 року №1346, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 31 січня 2003 року за №83/7404 (далі - Прядок №1346) приймався за чинності Закону України №565-ХІІ. У відповідності до абз.1 п.2.1 Порядку №1346, розслідуванню підлягають раптові погіршення стану здоров`я, поранення, травми, у т.ч. отримані внаслідок тілесних ушкоджень, заподіяних іншою особою, гострі професійні захворювання і гострі професійні та інші отруєння, теплові удари, опіки, обмороження, утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою та іонізуючим випромінюванням, інші ушкодження, отримані внаслідок аварій, пожеж, стихійного лиха (землетруси, зсуви, повені, урагани та інші надзвичайні події), контакту з тваринами, комахами та іншими представниками фауни і флори, що призвели до втрати працівником працездатності на один робочий день чи більше або до необхідності переведення потерпілого на іншу (легшу) роботу терміном не менш як на один робочий день, а також випадки смерті в підрозділі. Як передбачено п.2.2 вказаного Порядку №1346, за результатами розслідування складаються акти за формою Н-1* (додаток 1) та беруться на облік нещасні випадки (у т.ч. поранення), які сталися з працівниками в період проходження служби при виконанні службових обов`язків. Згідно з п.2.4 Порядку №1346, якщо за висновками роботи комісії з розслідування прийнято рішення, що про нещасний випадок не повинен складатися акт за формою Н-1*, тобто нещасний випадок не пов`язаний з виконанням службових обов`язків, про такий нещасний випадок складається акт за формою НТ* (додаток 2). Так, судом апеляційної інстанції встановлено, що акт №2 про нещасний випадок від 05.04.2017, складений головою Ліквідаційної комісії Кременчуцького МВ УМВС України в Полтавській області за формою Н-1*, тобто нещасний випадок є таким, що стався з позивачем в період проходження служби при виконанні службових обов`язків. Відповідно до п.3.9 Порядку №1346, комісія з розслідування визнає, що "нещасний випадок трапився при виконанні службових обов`язків", якщо він трапився в період проходження служби, зокрема, під час: проведення навчання, тренувань, обов`язкових фізичних занять у встановлений час, участі в спортивних змаганнях, професійних та кваліфікаційних конкурсах. З урахуванням наведених правових норм законодавства, колегія суддів вважає за необхідне зазначити про те, що у разі настання нещасного випадку, що трапився при виконанні службових обов`язків під час проведення навчання, тренувань, обов`язкових фізичних занять у встановлений час, участі в спортивних змаганнях, професійних та кваліфікаційних конкурсах, то такий нещасний випадок вважається таким, що "трапився в період проходження служби при виконанні службових обов`язків". В подальшому позивачу встановлена II група інвалідності відповідно до довідки МСЕК серія 12 ААВ №095130, із зазначенням причини інвалідності "травма пов`язана з виконанням службових обов`язків". Поряд із цим, колегія суддів зазначає, що позивача звільнено зі служби в поліції за п. 2 ч. 1 ст. 77 (через хворобу), 30 червня 2020 року. Акт розслідування нещасного випадку, що стався 24.01.2002 об 11 год. 00 хв. (форма Н-5*) та акт №2 про нещасний випадок від 05.04.2017 (форма Н-1*), яким встановлено, що нещасний випадок з ОСОБА_1 стався при виконання службових обов`язків, відповідачем у судовому порядку не оскаржувався та є чинним. Таким чином, колегія суддів доходить висновку, що інформація, що міститься у вказаних актах є достовірною та встановлені в ній обставини підтвердженні відповідними документами, а саме: довідкою МСЕК серія 12 ААВ №095130, свідоцтвом про хворобу №147/С, випсикою з акта МСЕК до довідки серії 12 ААВ. Поряд із тим, з акту розслідування нещасного випадку, що стався 24.01.2002 об 11 год. 00 хв. (форма Н-5*) встановлено, що 24 січня 2002 року ОСОБА_1 перебуваючи на посаді старшого інспектора групи комплектування відділу по роботі з особовим складом Кременчуцького МУ УМВС України в Полтавській області, виконуючи свої службові обов`язки, перебуваючи в приміщенні спортивної зали Кременчуцького МУ, на зайняттях з фізичної підготовки, під час гри у волейбол, отримав від когось з гравців удар в область лівого коліна, після чого на деякий час втратив свідомість, на лікарняному перебував до 28.02.2002 з діагнозом "розрив зв`язок лівого колінного суглобу". Пунктом 3.11 Порядку №1346 визначено, що комісія з розслідування визнає, що "нещасний випадок трапився в період проходження служби і не пов`язаний з виконанням службових обов`язків", якщо нещасний випадок (у тому числі поранення) стався, зокрема, унаслідок порушення потерпілим службової (трудової) дисципліни. Зі змісту вказаної норми вбачається, що необхідним є прямий причинно-наслідковий зв`язок між порушенням службової дисципліни та наявністю травми або поранення (нещасного випадку). Однак, такий зв`язок відповідачем не встановлений, що також не підтверджено документально. Крім того, під час проведення розслідування нещасного випадку, що трапився із позивачем, працівниками Ліквідаційної комісії Кременчуцького МВ УМВС України в Полтавській області опитані колишні працівники міліції: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , які підтвердили у наданих ними поясненнях інформацію зазначену ОСОБА_1 щодо осбтавин отримання ним травми. Також, у акті розслідування нещасного випадку, що стався 24.01.2002 об 11 год. 00 хв. (форма Н-5*) зазначено, що недоліків щодо організації в підрозділі охорони праці, дотримання службової і трудової дисципліни, неналежного виконання працівниками функціональних обов`язків не встановлено. Таким чином, посилання відповідача на той факт, що позивач отримав травму через особисту необережність є безпідставними, оскільки відповідачем не надано до суду доказів в підтвердження порушення позивачем службової і трудової дисципліни під час служби в ораганах МВС. Додатково колегія суддів акцентує увагу на тому, що свідоцтвом про хворобу №147/С, виданим медичною (військово-лікарською) комісією ДУ "ТМО МВС України по Полтавській області" підтверджено, що травма, так пов`язана з виконанням службових обов`язків. Отже, інвалідність позивача пов`язана із виконанням службових обов`язків, що за приписами статті 97 Закону України №580-VIII є підставою для виплати позивачу допомоги. Судом першої інстанції зокрема зазначено, що згідно приписів Порядку №4, ВЛК відповідають за перевірку матеріалів виключно на відповідність діагнозу, за яким установлено втрату працездатності, переліку хвороб, отриманих під час проходження служби, згідно із законодавством України. Тому, медичні довідки наявні в матеріалах справи не можуть трактуватися документами, які підтверджують зв`язок нещасного випадку із виконанням позивачем службових обов`язків чи проходження служби в органах внутрішніх справ. Проте, колегія суддів з даним твердженням не погоджується, оскільки органами міліції проводилось службове розслідування, за результатами якого складено акт розслідування нещасного випадку, що стався 24.01.2002 об 11 год. 00 хв. (форма Н-5*) та акт №2 про нещасний випадок від 05.04.2017 (форма Н-1*). Доказів того, що акти містять неправдиву інформацію, або що розслідування проведено з порушенням норм чинного законодавства матеріали справи не містять. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що висновок заступника начальника ГУНП в Полтавській області від 14.12.2020 про відмову у призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги на підставі пункту 3 частини 1 статті 97 Закону України "Про Національну поліцію", є необґрунтованим, складеним не на підставі та не у спосіб визначений діючим законодавством, а також, без дотримання принципу пропорційності, справедливої рівноваги і балансу між завданою позивачу шкодою та розміром соціальної виплати, гарантованої державою, з огляду на отриману позивачем травму під час фізичних занять, що пов`язано з виконанням службових обов`язків, спрямованих на здійснення завдань та повноважень поліції чи міліції. У свою чергу, колегія суддів зазначає, що відповідно до приписів ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. При цьому, задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин. Колегією суддів враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідач під час розгляду справи в суді першої інстанції та під час складання висновку про відмову у призначнні позивчу одноразової грошової допомоги ставить під сумнів обставини отримання позивачем травми, яка в подальшому призвела до його інвалідності. При цьому, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що у зв`язку зі значним проміжком часу, який пройшов з моменту події (понад 15 років станом на час виникнення спірних правовідносин), наразі відновити повну картину події не вбачається за можливе. Проте, наявні у справі документи та встановлені судами обставини дають підстави стверджувати про отримання позивачем зазначених травм саме під час виконання службових обов`язків. Про зазначене свідчать акт розслідування нещасного випадку, що стався 24.01.2002 об 11 год. 00 хв. (форма Н-5*), акт №2 про нещасний випадок від 05.04.2017 (форма Н-1*), довідка МСЕК серія 12 ААВ №095130. Такий висновок узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 21 травня 2020 року у справі №823/2393/18. За приписами ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Не врахування судом першої інстанції зазначених обставин, призвело до неправильного вирішення справи, а відтак рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню відповідно до положень ст. 317 КАС України з прийняттям постанови про задоволення позовних вимог. Щодо вимог апеляційної скарги позивача, а саме п. 3 про зобов`язання Головного управління Національної поліції України в Полатвській області повторно, з урахуванням п. 3 розглянути заяву (рапорт) ОСОБА_1 від 21.09.2020 та призначити виплату ОГД у разі втрати працездатності, колегія суддів зазначає, що у відповідності до ч. 5 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги та підстави позову, що не були заявлені в суді першої інстанції. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Згідно ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Керуючись ст. ст. 311, 315, 317. 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16.04.2021 по справі № 440/967/21 - скасувати. Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Полтавській області про визнання дій протиправними та скасування висновку, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити. Визнати протиправними дії Головного управління Національної поліції в Полтавській області щодо відмови в призначенні та виплати одноразової грошової допомоги у разі втрати працездатності. Скасувати висновок від 14.12.2020 про відмову у призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку з відсутністю підстав для виплати такої допомоги. Зобов`язати Головне управління Національної поліції в Полтавській області повторно, з урахуванням п. 4, розглянути заяву (рапорт) від 21.09.2020 про виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у разі втрати працездатності, з урахуванням висновків суду. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя (підпис)А.О. Бегунц Судді(підпис) (підпис) С.С. Рєзнікова Л.В. Мельнікова