Постанова 4850 № 200/3639/21

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 вересня 2021 року справа №200/3639/21 приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15 Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Казначеєва Е.Г., суддів: Міронової Г.М., Геращенка І.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 07 травня 2021 р. у справі № 200/3639/21 (головуючий І інстанції Арестова Л.В.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі відповідач, УПФУ), в якому просив: визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо зменшення раніше призначеної, відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, пенсії з 85% до 70% відповідних сум грошового забезпечення з 01.01.2018 ОСОБА_1 ; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України Донецької області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 , призначеній відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб з урахуванням основного розміру пенсії у розмірі 85% відповідних сум грошового забезпечення з часу припинення відповідного права, тобто з 01.01.2018 по 01.03.2021 в розмірі 48603,52 гривень та в подальшому виплачувати йому пенсії в розмірі 85% від грошового забезпечення; стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України Донецької області на корить ОСОБА_1 заборгованість з пенсійних виплат, яка виникла у зв`язку з протиправним зменшенням раніше призначеної, відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб пенсії з 85% до 70% відповідних сум грошового забезпечення з 01.01.2018 по 01.03.2021 в розмірі 48 603,52 гривень; звернути до негайного виконання рішення суду в частині стягнення суми за один місяць; зобов`язати у встановлений судом строк надати звіт про виконання судового рішення. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 07 травня 2021 року задоволено частково позовні вимоги, а саме суд: визнав протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо зменшення раніше призначеної, відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, пенсії з 85% до 70% відповідних сум грошового забезпечення з 01.01.2018 ОСОБА_1 ; зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України Донецької області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 , призначеній відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб з урахуванням основного розміру пенсії у розмірі 85% відповідних сум грошового забезпечення з часу припинення відповідного права, тобто з 01.01.2018; стягнув з Головного управління Пенсійного фонду України Донецької області на корить ОСОБА_1 заборгованість з пенсійних виплат, яка виникла у зв`язку з протиправним зменшенням раніше призначеної, відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб пенсії з 85% до 70% відповідних сум грошового забезпечення з 01.01.2018 по 01.03.2021; стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України Донецької області судовий збір у розмірі 908 гривень 00 копійок на користь Державного бюджету України. У задоволенні решти позовних вимог відмовив. В частині присудження виплати пенсії в межах суми стягнення за один місяць рішення суду виконується негайно. Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позову відмовити повністю. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що відповідно до вимог Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб (надалі Закон № 2262-ХІІ), початковий розмір пенсії визначається підставою звільнення зі служби: якщо відбулося звільнення у запас, то початковий розмір пенсії становить 50 процентів грошового забезпечення, якщо особа звільнена у відставку, то початковий розмір становить 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення. Апелянт зазначає, що суд першої інстанції не зміг визначити підстави звільнення позивача, не досліджував докази наявні в матеріалах справи, в тому числі документи, які були надані і самим позивачем, невірно надав оцінку наданим Головним управлінням доказам, що ставить під сумнів неупередженість суду під час прийняття спірного рішення. Судом першої інстанції було встановлено: позивач звільнений відповідно до пункту 3 статті 65 «А» у запас, тому розмір пенсії визначається виходячи з 50 процентів відповідних сум забезпечення;загальна вислуга позивача становить 30 років, тобто 10 років понад 20 років необхідних для призначення пенсії. За кожний рік вислуги понад 20 років додається 3% відповідних сум грошового забезпечення. До 50% визначеного розміру грошового забезпечення додасться 30% за понаднормову вислугу років (3% * 10 років); загальний відсотковий розмір пенсії позивача до перерахунку пенсії складав 80% (50% визначених пункту «а» статті 13 та понаднормові 30%). Проте, суд дійшов хибних висновків щодо наявності підстав для розрахунку пенсії позивачу з урахуванням основного розміру пенсії у розмірі 85% відповідних сум грошового забезпечення. Зазначене підтверджує лист Департаменту персоналу, організації освітньої та наукової діяльності Міністерства внутрішніх справ України від 21 жовтня 2019 року № 22/6-6087, в якому зазначено, що за даними Галузевого державного архіву МВС, ОСОБА_1 , 1939 року народження, наказом УВС від 16 жовтня 1987 року № 196 був звільнений з ОВС в запас по хворобі з посади начальника Тельманівського РВВС Донецької області. Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області позивачу здійснено перерахунок пенсії з 01 січня 2016 року відповідно до постанови КМУ № 988, виходячи з розміру 70% грошового забезпечення на підставі довідки нового зразка. Таким чином, судом помилково встановлено, що зменшення відсоткового розміру пенсії відбулося у 2020 році. Оскільки зменшення відсоткового розміру пенсії було здійснено Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області, підстави для визнання протиправними дій саме Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області відсутні. Також, апелянт зазначає, що стягнути можливо лише ті суми, які підтверджені документально, тобто, ті, які на час розгляду справи є обрахованими. Оскільки питання щодо обрахунку пенсії позивача з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення ще не розглянуто судом, вимоги щодо стягнення певних сум є передчасними. Відповідно до частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є пенсіонером, перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області як отримувач пенсії за вислугу років відповідно до Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб (надалі Закон № 2262-ХІІ). Відповідно до пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 , виданого 09 листопада 1987 року ОСОБА_1 пенсія призначена за наявною вислугою 30 років (календарна 24 ). При цьому, зазначено, що пенсія призначена 01.01.2006 ст. 65 «А» - 3 п. запас. Відповідно до листа Департаменту персоналу, організації освітньої та наукової діяльності Міністерства внутрішніх справ від 21 жовтня 2019 року № 22/6-6087, за даними Галузевого державного архіву МВС, ОСОБА_1 , 1939 року народження, наказом УВС від 16 жовтня 1987 року № 196 був звільнений з ОВС в запас по хворобі з посади начальника Тельманівського РВВС Донецької області. Відповідно до рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16 березня 2020 року по справі № 200/1/20-а задоволено позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії, а саме суд: визнав протиправною бездіяльність Головного Управління Пенсійного Фонду України Донецької області, яка полягає у відмові у здійсненні перерахунку пенсії за вислугу років, яка призначена ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; зобов`язав Головне Управління Пенсійного Фонду України Донецької області здійснити перерахунок пенсії за вислугу років, призначену ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на підставі уточненої довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) від 21.10.2019 № 22/6-665. На виконання вказаного рішення відповідачем здійснено перерахунок пенсії позивачу. Відповідно до протоколу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 01.08.2020, 09.09.2020, до пенсії позивача застосовано основний розмір пенсії -70% грошового забезпечення (30 років). Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Частиною 2 статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Пунктом «а» ч.1 статті 13 Закону № 2262-XII (в редакції чинній на 01.01.2016) передбачала, що пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах: особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше (пункт "а" статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров`я - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення. Загальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення, а особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесені до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів. Матеріали справи свідчать, що позивач був звільнений з ОВС в запас по хворобі з посади начальника Тельманівського РВВС Донецької області. Також, як свідчать протоколи перерахунку пенсії позивачу пенсія призначена 01.01.2006 ст. 65 «А» - 3 п. запас. Як зазначав позивач та не спростовував відповідач, позивачу при призначенні пенсії було визначено розмір 90 % сум грошового забезпечення. Суд зазначає, що визначення відповідного відсотку пенсії стаття 13 Закону № 2262-XII пов`язує саме з певними умовами, зокрема, підставами звільнення. Оскільки позивача звільнено за станом здоров`я з посади начальника Тельманівського РВВС Донецької області, то відповідно він мав право на 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення та за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення. Отже, оскільки позивач має стаж 30 років то він мав право на 85 % грошового забезпечення (55 % + 10*3= 85%). Суд не приймає посилання апелянта на те, що позивач звільнений відповідно до пункту 3 статті 65 «А» у запас, тому розмір пенсії визначається виходячи з 50 процентів відповідних сум забезпечення, оскільки відповідачем не досліджувалось підстави звільнення та призначення пенсії. Зазначення про звільнення у запис не містить детальної інформації про підстави такого звільнення, зокрема, за вислугою, за станом здоров`я, за віком тощо. 08 липня 2011 року прийнято Закон №3668-VI "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" (далі - Закон №3668-VI), який набрав чинності 1 жовтня 2011 року. Підпунктом 8 Прикінцевих та перехідних положень цього Закону внесено зміни до Закону №2262-ХІІ, зокрема у частині другій статті 13 цифри "90" замінено цифрами "80". 27 березня 2014 року прийнято Закон №1166-VII "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" (далі - Закон №1166-VII), який набрав чинності з 1 квітня 2014 року. Пунктом 23 Розділу ІІ вказаного Закону внесено зміни до Закону №2262-ХІІ: у частині другій статті 13 цифри "80" замінено цифрами "70". Ці зміни набрали чинності з 1 травня 2014 року. Тобто, матеріали справи свідчать, що зміна встановленого максимального розміру пенсії для її перерахунку здійснювалася після призначення позивачу пенсії. Статтею 63 Закону №2262-ХІІ (у редакції з 1 січня 2017 року) визначено підстави перерахунку раніше призначених пенсій. На підставі частин 1, 2 цієї статті перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв`язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку. Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбачених цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій. Перерахунок пенсій особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України (міліції), які мають право на пенсійне забезпечення або одержують пенсію на умовах цього Закону, здійснюється з урахуванням видів грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством для поліцейських. Відповідно до ч.4 ст.63 Закону №2262-ХІІ усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій. 11.11.2015 Кабінет Міністрів України прийняв Постанову №988, пунктом 1 якої встановлено, що грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Пунктом 7 Постанови №988 постановлено Міністерству внутрішніх справ за погодженням з Міністерством соціальної політики та Міністерством фінансів затвердити у двотижневий строк порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ із специфічними умовами навчання. Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 №260 затверджено Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання (далі - Порядок №260). 30 серпня 2017 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", яка набрала чинності з 1 березня 2018 року (далі - Постанова №704), пунктом 1 якої затверджено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу. Пунктом 1, 3 Постанови №103 було установлено перерахувати пенсії, призначені згідно із Законом №2262-ХІІ до 01 березня 2018 року (крім пенсій, призначених згідно із Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 01 березня 2018 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №704. Перерахувати з 1 січня 2016 р. пенсії, призначені згідно із Законом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) за прирівняною посадою з розміру грошового забезпечення поліцейського, враховуючи відповідні оклади за посадою, спеціальним званням, відсоткову надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, за січень 2016 р. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 р. № 988 Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції (Офіційний вісник України, 2015 р., № 96, ст. 3281). Розмір премії визначається у середніх розмірах, що фактично виплачені за відповідною посадою (посадами) поліцейського за січень 2016 року. Для вирішення спору суд врахував висновки Верховного Суду у зразковій справі №240/5401/18, викладені в постанові від 04.02.2019, яка набрала законної сили 16.10.2019 за наслідками її перегляду в апеляційному порядку Великою Палатою Верховного Суду. Вони обов`язкові для врахування відповідно до вимог ч.5 ст.242 КАС України. Верховний Суд у вказаній справі вказав, що ст.13 Закону №2262-ХІІ регулює порядок призначення пенсій, а стаття 63 визначає підстави, умови і порядок їх перерахунку. Зміни до статті 63 Закону №2262-ХІІ ні Законом №3668-VI, ні Законом №1166-VII у частині підстав, умов, розміру або порядку перерахунку пенсій не вносилися. Постанова КМУ №103 також не містить жодних положень про зміну відсоткового значення розміру призначених пенсій при їх перерахунку. У п.29 наведеної постанови Верховний Суд зазначив, що системний аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що внесені Законом №3668-VІ та Законом №1166-VII зміни до статті 13 Закону №2262-ХІІ щодо розміру пенсії у відсотках стосуються порядку призначення пенсії за вислугу років військовослужбовцям та особам, які мають право на пенсію за цим Законом у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії. Процедури призначення та перерахунку пенсії є різними за змістом і механізмом їх проведення. Нормами, які визначають механізм здійснення перерахунку пенсії за вислугу років, є норми статті 63 Закону №2262-ХІІ, яка змін у зв`язку з прийняттям Закону №3668-VІ та Закону №1166-VII не зазнала. Тому, Верховний Суд у п.30 вказаної постанови дійшов висновку, що під час перерахунку пенсії позивача з 1 січня 2018 року відповідно до статті 63 Закону №2262-ХІІ на підставі Постанови КМУ №103 відсутні підстави для застосування механізму нового обчислення пенсії із застосуванням норм частини 2 статті 13 Закону №2262-ХІІ, яка застосовується саме при призначенні пенсії. Тому при перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення, натомість відсоткове значення розміру основної пенсії, яке обчислювалося при її призначенні відповідно до наявної у позивача вислуги років, є незмінним. Системний аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що внесені Законом №3668-VІ та Законом №1166-VII зміни до статті 13 Закону №2262-ХІІ щодо розміру пенсії у відсотках стосуються порядку призначення пенсії за вислугу років військовослужбовцям та особам, які мають право на пенсію за цим Законом у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії. Процедури призначення та перерахунку пенсії є різними за змістом і механізмом їх проведення. Нормами, які визначають механізм здійснення перерахунку пенсії за вислугу років є норми статті 63 Закону №2262-ХІІ, яка змін у зв`язку з прийняттям Закону №3668-VІ та Закону №1166-VII не зазнала. З урахуванням викладеного, при перерахунку пенсії позивача відповідно до статті 63 Закону №2262-ХІІ на підставі Постанови КМУ №103 відсутні підстави для застосування механізму нового обчислення пенсії із застосуванням норм частини 2 статті 13 Закону №2262-ХІІ, яка застосовується саме при призначенні пенсії. Тому при перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення, натомість відсоткове значення розміру основної пенсії, яке обчислювалося при її призначенні відповідно до наявної у позивача вислуги років, є незмінним. Врахувавши зазначений підхід, суд дійшов висновку, що у відповідача були відсутні підстави для зменшення відсоткового значення розміру основної пенсії позивача під час здійснення її перерахунку з 85% грошового забезпечення до 70%. Щодо посилання апелянта на те, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснено позивачу перерахунок пенсії з 01 січня 2016 року відповідно до постанови КМУ № 988, виходячи з розміру 70% грошового забезпечення на підставі довідки нового зразка, отже, зменшення відсоткового розміру пенсії було здійснено Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області, підстави для визнання протиправними дій саме Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області відсутні, суд зазначає, що у даному випадку позивачем оскаржуються дії саме відповідача в частині перерахунку та виплати пенсії із зменшеним відсоткового значення розміру основної пенсії. Питання виплати та перерахунку пенсії Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області з 01 січня 2016 року із зменшеним відсоткового значення розміру основної пенсії не є предметом цього судового розгляду. Щодо посилання апелянта на помилкове зазначення судом, що зменшення відсоткового розміру пенсії відбулося у 2020 році, суд зазначає, що як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції виходив з протоколів перерахунку пенсії 2020 року, що підтверджується матеріалами справи. На підставі викладеного, з урахуванням періоду який позивач вважав порушеним, суд погоджується з висновком суду першої інстанції в частині визнання протиправними дії відповідача щодо зменшення позивачу раніше призначеної, відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, пенсії з 85% до 70% відповідних сум грошового забезпечення, з 01.01.2018, з зобов`язанням відповідача здійснити перерахунок пенсії позивачу, призначеній відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб з урахуванням основного розміру пенсії у розмірі 85% відповідних сум грошового забезпечення, з 01.01.2018. Разом з цим, в частині рішення суду першої інстанції про стягнення з відповідача на корить позивача заборгованість з пенсійних виплат, яка виникла у зв`язку з протиправним зменшенням раніше призначеної, відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб пенсії з 85% до 70% відповідних сум грошового забезпечення з 01.01.2018 року 01.03.2021, суд зазначає наступне. Суд зазначає, що стягненню підлягають суми розраховані та підтверджені судом у відповідному розмірі. При ухваленні судового рішення судом не визначено конкретну суму, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача. Пунктом 6 частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права і просити їх захистити шляхом: прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 05.04.2005 (заява № 38722/02)). Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав. Дана правова позиція узгоджується із позицією, висловленою Верховним Судом України в постанові у справі № 21-1465а15 від 16 вересня 2015 року. Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам. Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Згідно з частиною 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Суд зауважує, що відповідач має виключну компетенцію в питаннях обрахунку суми пенсії, яку необхідно виплати позивачу за спірний періоду. Крім того, оскільки суд зобов`язав відповідача здійснити перерахунок пенсії позивачу, вимоги щодо стягнення певних сум є передчасними. При цьому, стягнення з відповідача на корить позивача заборгованості з пенсійних виплат без визначення її розміру, фактично унеможливить його виконання. На підставі викладеного, суд дійшов до висновку щодо наявності підстав для відмови у задоволені позовних вимог в цій частині, що обумовлює скасування рішення суду першої інстанції в цій частині. Відповідно до пунктів 1,4 частини 1 статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду в частині задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на корить позивача заборгованість з пенсійних виплат, яка виникла у зв`язку з протиправним зменшенням раніше призначеної, відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб пенсії з 85% до 70% відповідних сум грошового забезпечення з 01.01.2018 по 01.03.2021, підлягає скасуванню з прийняттям в цій частині постанови про відмову в задоволенні позову. Керуючись ст. 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - ПОСТАНОВИВ Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 07 травня 2021 р. у справі № 200/3639/21 - задовольнити частково. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 07 травня 2021 р. у справі № 200/3639/21 - в частині стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України Донецької області на корить ОСОБА_1 заборгованість з пенсійних виплат, яка виникла у зв`язку з протиправним зменшенням раніше призначеної, відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб пенсії з 85% до 70% відповідних сум грошового забезпечення з 01.01.2018 року по 01.03.2021 року, - скасувати. Прийняти в цій частині нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в цій частині. В іншій частині рішення Донецького окружного адміністративного суду від 07 травня 2021 р. у справі № 200/3639/21 - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та не підлягає касаційному оскарженню до Верховного Суду, крім випадків, встановлених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України. Повне судове рішення складено та підписано колегією суддів 15 вересня 2021 року. Суддя-доповідач: Е.Г. Казначеєв Судді: І.В. Геращенко Г.М. Міронова